Сергійко-патріот: навіщо влада переконує українців зберігати заощадження у гривні
Колись один із колишніх кандидатів у президенти під час виборчої кампанії намагався зіграти на патріотичних почуттях громадян, закликаючи «Купуй українське». Слоган не спрацював, оскільки товари національного виробника за дуже рідкісним винятком у багатьох асоціюються з повним, скажімо так, продуктом життєдіяльності організму.
Тепер у влади нова ідея — підвищити довіру населення до гривні. Перший віце-прем'єр-міністр Сергій Арбузов вирішив і після Нацбанку залишатися головним ідеологом грошової пропаганди. І, щоб не бути голослівним, представив на одному з телеканалів свої власні розрахунки. «Наприклад, якби людина поклала гривню на банківський депозит сім років тому й не знімала, навіть зміни курсу не нашкодили б капіталові цієї людини. На жаль, постійні зміни форми зберігання дають людям тільки збитки», — дійшов висновку Сергій Арбузов.
Безперечно, довіра не лише до національної валюти, а й прихильність до національних ідеалів є необхідною умовою побудови ефективної державної машини. Як кажуть банкіри, без довіри немає кредиту. А будь-яка грошова одиниця за своєю суттю є кредитом громадянина державі.
На жаль, з українців погані патріоти. Ми, звісно, любимо свою батьківщину, пам'ятаємо першу вчительку і цінуємо краєвид з вікна батьківського дому, та мріємо жити й працювати на якомусь Воллстріт або Максиміліанштрасе.
Лев Толстой назвав патріотизм почуттям шкідливим і аморальним. Семюель Джексон — останнім прихистком негідників. Більшість українців, які вирушають на ПМЖ або купують в обмінниках долари, сказали би простіше — нічого особистого, просто бізнес.
Багато хто пам'ятає, що на момент введення гривні в середині 1990-х років її курс був зафіксований на позначці 1,7 UAH/USD. Зберігати стабільність національна валюта спромоглася лише два роки. І за останні 16 років вона девальвувала до долара майже вп'ятеро.
У відповідь Сергію Арбузову можна навести інші розрахунки. Припустімо, вкладник 16 років тому відкрив в одному з банків депозит на 100 грн під 15% річних, і відтоді ставка залишалася незмінною. Зараз би він отримав з урахуванням відсотків 935 грн. У доларовому вираженні це означає, що його стартові $58 перетворилися б на $117. Цілком очевидно, що якщо зберігати гроші під подушкою у валюті, то зараз довелося б задовольнятися тими самими $58. Але ж якщо вкладник довіряє банку, тоді давайте для чистоти експерименту припустимо, що він свої гривні у 1996 році перевів у долари і відкрив депозит під 8% річних. Тоді б на його рахунку було вже майже $200. Тобто чи не вдвічі більше, ніж у разі гривневих накопичень.
Довіра до гривні ситуації не врятує. З таким самим успіхом можна лікувати перелом заклинаннями
Наведений приклад Сергія Арбузова означає лише, що для компенсації втрат від девальвації, що сталася 2008 року, необхідно 7 років тримати гроші на депозиті у гривні. І це не свідчить про привабливість вкладів у національній валюті, хоча, звісно, в короткостроковій перспективі такі інвестиції можуть принести непоганий прибуток. Приклад 2012-го більш ніж показовий. Вкладники могли отримати 20–25% у гривні за незмінної вартості долара. Але якщо говорити про довгострокову перспективу, то американська валюта поза конкуренцією.
Парадокс нинішніх рекордних ставок за вкладами у гривні за нульової інфляції пояснюється не патріотичними почуттями банкірів, які воліють нараховувати максимальний відсоток за рідною для себе валютою, а їхніми високими девальваційними очікуваннями. Причому ризики можливих курсових коливань лише збільшуються. Вже в IV кварталі 2012 року було зафіксовано негативний ВВП, тобто економіка падає, при цьому на країну очікують величезні виплати за зовнішніми боргами, не кажучи вже про постійний відтік капіталу. Непатріотичні українці змушені з року в рік купувати дедалі більше імпортних товарів, тоді як усе, що містить лейбл «made in Ukraine», стрімко втрачає ринки збуту. Тобто все стабільно, точніше стабільно погано.
За цих умов цинічно переконувати українців у необхідності зберігати зароблене у гривні. З таким самим успіхом можна було б радити відвідати мальовничі місця з незайманою природою навколо Чорнобиля.
Зрозуміло, що перед владою стоїть непросте завдання утримати країну на краю економічної прірви, і без непопулярних заходів не обійтися. Але довіра до гривні ситуацію не врятує. З таким самим успіхом можна лікувати перелом заклинаннями. Навряд чи «хірург» Арбузов не розуміє безперспективності цієї справи.
Навіть якщо завтра всі перестануть купувати долари, нашим виробникам під наростаючим податковим пресом і без доступу до дешевих кредитів не полегшає. Адже вони від початку програють конкурентну боротьбу із фінансовопромисловими групами, котрі отримують пільги і користуються офшорними гаванями. А якщо країна не здатна виробляти якісні товари, то її валюта не має жодного шансу залишатися стабільною. Понад те, якщо влада намагається зберегти видимість стійкості валютного курсу, це означає, що в майбутньому його корекція виявиться набагато значнішою, ніж зараз.
Президент сусідньої країни Олександр Лукашенко теж тривалий час розповідав своїм співгромадянам про стійкість валюти. Але ані його мантри, ані дешевий російський газ ситуації не врятували. Натомість на якийсь час у багатьох білорусів з'явилася впевненість у завтрашньому дні, і це виглядало як часткове виправдання політики президента за рік-два до його переобрання на новий термін. Цікаво, скільки часу залишилося в українців?
