Контракти.ua

Даною статтею передбачено, що медичні і фармацевтичні працівники під час здійснення ними професійної діяльності не мають права:

– одержувати від суб'єктів господарювання, які здійснюють виробництво та/або реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення, їх представників неправомірну вигоду;

– рекламувати лікарські засоби, вироби медичного призначення, у тому числі виписувати лікарські засоби на бланках, що містять інформацію рекламного характеру, та зазначати виробників лікарських засобів (торговельних марок).

За порушення вимог цієї статті медичні і фармацевтичні працівники несуть відповідальність, передбачену законодавством. Нагадаємо, що відповідальність встановлена адміністративна у розмірі штрафів – 5,1 тис. грн, та 20,4 тис. грн за повторне порушення протягом року.

Розглянемо більш детально ці обмеження.

1. Заборона отримувати неправомірну вигоду

Основи законодавства України про охорону здоров’я, Закон України «Про лікарські засоби», інший нормативний акт, що регулює сферу охорони здоров’я не визначає поняття «неправомірна вигода».

У спеціальному Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» встановлено поняття «неправомірна вигода» - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову. Проте даний закон містить спеціальні вимоги до осіб, які можуть вчинити таке правопорушення, ст. 4 цього закону. В частині 3 статті 4 цього закону, що суб’єктом правопорушення є - особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону.

Тому особа, працівник, яка не обіймає посаду пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, не може бути суб’єктом корупційного правопорушення, а тому не може притягуватись до відповідальності. Іншими словами аптекар (провізор, фармацевт) не будуть притягнуті до відповідальності, оскільки закон не поширюється на них. До такої відповідальності може бути притягнутим лише завідувач аптеки.

Ще одним важливим моментом є розмір неправомірної вигоди. У ст. 8 закону зазначено, що суб’єкти визначені у ч.1, ч.2 ст. 4 закону можуть отримати дарунок від осіб, що не є їхніми родичами у розмірі, що не перевищує 50% мінімальної заробітної плати. Проте у цій статі не має обмежень, щодо вартості дарунка для суб’єктів, що визначені у ч. 3 ст. 4 цього закону, тобто щодо осіб, що стосуються нашого випадку.

Цілком ймовірна ситуація, що молода, незаміжня жінка отримає дарунок ювелірний виріб або квиток у спа-салон, від свого шанувальника, вартість дарунка звичайно перевищить розмір, але по-перше: закон встановив для цієї категорії осіб обмежень вартості дарунка, по-друге: кожна особа має право на особисте життя, яке включає і право на отримання дарунків.

Дані правові колізії дають підстави вважати, що аптекаря не можна буде притягнути до відповідальності через факт отримання «неправомірної вигоди».

2. Заборона щодо реклами лікарських засобів

Потрібно відразу розмежувати рекламу, яку здійснює аптекар і маркетингові послуги, які надаються суб’єктом господарювання.

Суб’єкт господарювання, що володіє аптекою (мережею аптек) має право укласти із виробником або постачальником договір про надання аптекою маркетингових послуг. В рамках цього договору аптека буде дійсно здійснювати діяльність, що підпадає під категорію реклами, але ця діяльність буде здійснюватись не аптекарем, а суб’єктом господарювання. Проте із ст. 78-1 обмеження у професійній діяльності – стосуються аптекаря, а не суб’єкта господарювання аптеки.

Крім цього згідно протоколів Міністерства охорони здоров’я України, аптекар повинен надавати фармацевтичну опіку пацієнту. Ось як визначено коротко сутність фармацевтичної опіки (Ф.о.): «Протягом життя кожна людина застосовує відповідальне самолікування, не звертаючись до лікаря при «несерйозних» симптомах — головному болю, печії після переїдання або вживання алкогольних напоїв, подряпинах, саднах, порізах, нежитю, метеоризмі, запорі. В таких випадках роль провізора як консультанта з питань медикаментозної терапії є першочерговою. Провізор в аптеці в системі заходів, що визначають Ф.о., враховує фізіологічні, біофармацевтичні та фармакоекономічні чинники і дає рекомендації до застосування ЛП, їх генеричної заміни. Основою Ф.о. є професійні знання й досвід провізора, норми професійної медичної та фармацевтичної етики і деонтології, доброзичливе ставлення провізора до хворого і відповідальне — до своїх обов’язків. Для здійснення Ф.о. при відпуску безрецептурних препаратів в аптеці провізор повинен: правильно оцінити проблему пацієнта (вік, стать та індивідуальні особливості особи, яка підлягає Ф.о.; симптоми, тривалість нездужання, лікарський анамнез; з’ясувати, чи не пов’язані симптоми з будь-яким серйозним розладом здоров’я і, якщо це так, направити хворого до лікаря; при менш серйозній проблемі дати пораду); забезпечити пацієнта безрецептурним ЛП та повною інформацією про дію препарату, спосіб його застосування, тривалість лікування, поєднання з іншими ліками та їжею, можливі побічні ефекти; порадити пацієнту подальший нагляд лікаря.» (Джерело: Зарума Л.Є., Калинюк Т.Г. Контрольована фармакотерапія як складова частина фармацевтичної опіки // Клін. фармація. — 2000. — № 4).

Крім цього у ч.1 ст. 15 закону України «Про захист прав споживачів» вказано, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Відтак інформацію, що надає провізор (аптекар) пацієнтові є фармацевтичною опікою і не може вважатись рекламою.

За таких умов, аптекар надаючи фармацевтичну опіку, не рекламує товар (лікарський засіб), а навпаки виконує свої функції щодо надання фармопіки та забезпечує реалізацію права споживача на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про лікарський засіб.

Дані обмеження, виходячи із вище наведеного не обмежують роботи аптекарів, а лише лякають добросовісних аптекарів загрозою нових перевірок та інших негативних наслідків.

Іван Цебак, юрист, http://www.juryst.lviv.ua