Контракти.ua

Використання автомобілів з іноземними номерами залишається звичним явищем на українських дорогах, а отже й ввезення таких автомобілів з комерційною метою чи для особистого користування в Україну не втрачає своєї актуальності. Причини цього явища можуть бути самим різноманітними, зокрема об’єктивно обумовлені потребами юридичної особи, що випливають з її господарської діяльності, а також потребам фізичних осіб резидентів та нерезидентів України. Причиною значної кількості транспортних засобів на іноземній реєстрації є в тому числі суттєво вищі ціни на автомобілі в Україні, ніж в європейських країнах. Поряд з об’єктивно обґрунтованою потребою юридичних і фізичних осіб у ввезенні транспортних засобів, які перебувають на іноземній реєстрації на територію України, в нашій країні останніми роками намагаються реалізувати різні схеми, які б давали можливість використовувати автомобілі на іноземній реєстрації на території України.

Поряд з явними теоретичними перевагами використання автомобіля на іноземній реєстрації потрібно констатувати, що користуватись таким транспортним засобом на території України є не так просто. Нормативно правові акти містять досить жорсткі правила ввезення автомобілів на іноземній реєстрації та їх використання на території України, а їх порушення тягнуть за собою серйозні санкції.

Правове регулювання

Основними нормативними актами, які сьогодні стосуються використання автомобіля з іноземною реєстрацією на території України є Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI (далі – МК) та Конвенція про тимчасове ввезення, прийнята 26.06.1990 року у м. Стамбул, до якої Україна приєдналась у 2004 році (далі – Стамбульська конвенція).

Автомобіль з іноземними номерами може бути ввезений до України у різних митних режимах, але ми зупинимо свою увагу на режимі тимчасове ввезення як режимі, який міг би гарантувати можливість відносно тривалого використання такого транспортного засобу на території України без сплати митних платежів.

Тимчасове ввезення автомобіля комерційного призначення

Режим тимчасового ввезення згідно із ст. 103 МК – це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

У ст. 4 МК визначено, що транспортним засобом комерційного призначення є будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.

Аналогічно, згідно із п. b ст. 1 Додатку С Стамбульської конвенції комерційним використанням є платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

Для того, щоб можна було скористатись правами на пільги щодо тимчасового ввезення транспортних засобів необхідно, щоб транспортні засоби комерційного використання були зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території (п. а ст. 5 Додатку С Стамбульської конвенції).

Відповідно до ст. 108 МК строк тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення встановлюється органом доходів і зборів з урахуванням того, що ці транспортні засоби повинні бути реекспортовані відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені.

Незважаючи на те, що строки виконання транспортних операцій можуть бути найрізноманітніші, Державна митна служба України у своєму листі від 05.03.2013 № 11.1/2-12.2/2172-ЕП «Про тимчасове ввезення автомобільних транспортних засобів громадянами-резидентами», визначила єдиний строк у 20 днів. Встановлення такого строку має сумнівне правове обґрунтування, оскільки в якості його правового обґрунтування вказується ст. 95 МК, яка врегульовує питання транзиту. Хоча Лист не є нормативним-правовим актом, оскільки не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, і має суто роз’яснювальний характер, митні органи все ж йому безапеляційно слідують.

Крім того, існує проблема із суб’єктивним відношенням працівників митних органів до документів, які б мали підтверджувати факт комерційного використання автомобіля, що, створює підґрунтя для корупційний зловживань. Фактично на даний момент відсутній чинний підзаконний нормативний акт, який би врегульовував перелік і вимоги до документів, які обґрунтовують комерційне використання транспортного засобу. Таким чином, існує можливість митників на власний розсуд визначати строк тимчасового ввезення транспортного засобу і тлумачити документи, які їм подаються для обґрунтування комерційного ввезення транспортного, що створює умови для зловживань.

Тимчасове ввезення автомобіля особистого користування

Окремо врегульовано ввезення автомобілів особистого користування у ст. 380 МК. Ознаками транспортного засобу особистого користування є наступні: транспортний засіб зареєстрований в уповноважених органах іноземної держави; транспортний засіб перебуває у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина; засіб ввозиться цим громадянином виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Громадяни-нерезиденти можуть ввозити до України автомобіль особистого користування у режимі тимчасового ввезення на строк до 1 року. Цей строк може бути продовжено на 60 днів за умови дії обставин непереборної сили або особистих обставин, які повинні бути документально підтверджені. При цьому, автомобіль повинен бути зареєстрованим закордоном, він не підлягає письмовому декларуванню і також не потребує застосування засобів гарантування.

Громадяни-резиденти також можуть ввезти автомобіль на строк до 1 року з можливістю продовження цього строку на 60 днів. Однак, громадянам-резидентам необхідно надавати письмове зобов’язання про зворотне вивезення автомобіля, письмово декларувати його ввезення, а головне, необхідно сплатити усі митні платежі, як при імпорті транспортного засобу.

Громадяни-резиденти, які перебувають на консульському обліку, можуть ввозити автомобіль на строк до 60 днів протягом року за умови письмового зобов’язання про зворотне вивезення і декларування автомобіля. У даному випадку митні платежі не сплачуються. Від громадянина також вимагається наявність документів, що підтверджують право власності та реєстрацію автомобіля за кордоном.

Проте, слід звернути увагу, що автомобіль, який ввозиться на територію України для власного (особистого) користування на строк більш як два місяці, підлягає державній реєстрації, про що вказується у п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів». Така реєстрація повинна бути здійснена протягом 10 діб після ввезення. Національні номерні знаки і документи про реєстрацію здаються ДАІ на тимчасове зберігання. Взамін отримуються номерні знаки та свідоцтва про реєстрацію із зазначенням терміну тимчасового ввезення.

Іншою перепоною у вільному розпорядженні власним автомобілем із іноземною реєстрацією є неможливість передати право користування автомобілем третій особі. Зокрема, у ч. 4 ст. 380 МК вказується, що автомобіль може використовувати виключно громадянин, який його ввіз в Україну, для особистих потреб. Таке обмеження суперечить ст. 7 Додатку С Стамбульської конвенції, де зазначено, що транспортні засоби приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення. Наявність положення, яке міститься в ч. 4 ст. 380 МК є неприпустимим, оскільки воно суперечить положенням Стамбульської конвенція, яка ратифікована Україною і відповідно до положень статті 9 Конституції, як міжнародний договір, згоду на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Наявність положення в МК, яким встановлено обмеження щодо можливості вільного використання транспортного засобу особистого (приватного) використання окрім правового нігілізму, є прямим обмеженням на розпорядження належним особі майном і створює масу незручностей на побутовому рівні. Зокрема, на практиці був абсурдний випадок, коли судом було застосовано санкції до власника автомобіля (громадянина нерезидента), який на момент зупинки автомобіля перебував за його кермом. При цьому порушення на думку органів Державної митної служби та суду полягали в тому, що попередньо відповідний автомобіль на територію України ввезла інша особа на підставі довіреності від власника, а отже на той момент власник не мав права використовувати автомобіль. Заборона передавати автомобіль у користування третій особі, що міститься в національному законодавстві, очевидно є не раціональною, і не зрозумілою для іноземців, а за певних обставин, таке обмеження створює незручності. Зокрема, у випадку наприклад хвороби чи каліцтва, які виключать можливість керувати транспортним засобом особою, яка його ввезла на територію України таке обмеження фактично позбавляє особу можливості розпоряджатись належним їй транспортним засобом.

Санкції

У ст. 461 МК визначено, що за порушення митних правил можуть бути накладені такі адміністративні стягнення: попередження, штраф, конфіскація. Конфіскація транспортного засобу можлива у трьох випадках: 1) транспортний засіб комерційного призначення є безпосереднім предметом порушення митних правил, 2) транспортний засіб із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), 3) транспортний засіб використовується для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.

Митний кодекс України від 11.07.2002 № 92-IV, який втратив чинність 01.06.2012 із набранням чинності новим МК, містив ст. 336 «Неправомірні операції з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митим контролем, зміна їх стану, користування та розпорядження ними», яка передбачала таку санкцію як конфіскація. Однак, у аналогічній ст. 469 нового МК вже відсутня конфіскація. Крім того, Державна митна служба України у своєму листі від 03.09.2012 № 20/2-11/09804-ЕП «Про кваліфікацію дій за ст. 469 МК України» підтвердила, що можливість вилучення транспортного засобу у зв’язку з правопорушеннями, передбаченими в ст. 469 МК, виключається.

Відповідно до абзацу 2 п. 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, власник транспортного засобу може передати його у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право користування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Але при цьому, статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом) передбачено можливість тимчасового затримання транспортного засобу працівником ДАІ за умови, що особа, яка керує транспортним засобом, на думку працівників ДАІ не має відповідних документів на право керування транспортним засобом, зокрема реєстраційних документів. На підставі наведених вище положень працівники ДАІ навіть з явним перевищенням своїх повноважень намагаються активно долучитись до «захисту інтересів держави» і вживають заходів «контролю» за використання транспортних засобів на іноземній реєстрації на території України.

Дисциплінувати як добросовісних нерезидентів, так і громадян України, які прагнуть отримати можливість користуватись транспортним засобом без сплати надвисоких митних платежів та інших зборів, на думку законодавця, повинні санкції у вигляді штрафу в розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на сьогодні становить 8 500 гривень, який передбачений у ст. 469 МК.

Підсумовуючи вищевикладене, доводиться констатувати, що в Україні створено багато штучних перешкод для комфортного використання транспортних засобів на іноземній реєстрації. Звичайно на практиці є непоодинокі спроби громадян України використати чинне законодавство України та міжнародні договори для штучного створення підстав для ввезення та експлуатації транспортних засобів на іноземній реєстрації (створення юридичних осіб, які масово реєструють на себе транспорті засоби і надають громадянам України пакет документів, який створює підстави для ввезення та експлуатації такого транспортного засобу на території України). При цьому не потрібно забувати, що з точки зору чинного законодавства України та міжнародних договорів такі схеми за умови належного документального оформлення є абсолютно законними. З позиції неупередженого тлумачення діючого законодавства України та чинних міжнародних договорів, порушником є не громадяни України, які часто в силу об’єктивних причин намагаючись оптимізувати свої витрати на транспортний засіб погоджуються на придбання автомобіля на іноземній реєстрації в комплекті з пакетом документів, який мав би надати можливість його експлуатувати на території України, а держава Україна в особі органів Державної митної служби України та Державної автомобільної інспекції, які допускають системних порушень прав осіб на використання транспортних засобів на іноземній реєстрації на території України. Загалом чинне законодавство України і міжнародні договори, які були ратифіковані Україною дають достатньо правових підстав для ввезення і використання на території України, в тому числі і громадянами України, транспортних засобів, які перебувають на іноземній реєстрації. При цьому органи Державної митної служби України та Державної автомобільної інспекції, борючись «з ухиленням від сплати податків» через використання транспортних засобів на іноземній реєстрації на території України, системно обмежують та порушують, права та законні інтереси громадян України та нерезидентів суттєво звужуючи дію положень МК та Стамбульської конвенції.

Як вирішити проблему

В своєму «нестримному» прагненні забезпечити надходження до бюджету або ж з метою створення корупційного підґрунтя, працівники Державної митної служи обмежують законні права як тих осіб, які мають реальну потребу скористатись можливостями тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення так і тих, які, маючи абсолютно законні підстави, переслідують кінцеву мету у вигляді отримання можливості експлуатувати на території України транспортний засіб, що перебуває на іноземній реєстрації.

В контексті останніх подій в країні, Україна, на жаль, зараз не сприймається як територія для комфортного ведення бізнесу та перебування іноземців. Звичайно дещо «дивний підхід» до можливості використання транспортних засобів на іноземній реєстрації не буде основною перешкодою для нерезидентів при прийнятті рішення щодо здійснення інвестицій в Україну або ж для відвідання нашої країни. Але доцільно починати зміни навіть з такої, на перший погляд, дрібної проблеми, оскільки рівень комфортності перебування в конкретній країні складається з багатьох факторів, а нагромадження великої кількості штучно створених проблем може відіграти вирішальну роль в прийнятті відповідного рішення.

Для вирішення існуючих проблем із ввезенням та використанням автомобілів з іноземною реєстрацією в Україну в першу чергу необхідно, щоб Державна митна служба України шляхом видачі підзаконного нормативного акта належної юридичної сили, який би узгоджувався із Стамбульською конвенцією, встановила єдині критерії для визначення підстав комерційного використання автомобіля, а також прозорі правила визначення строку тимчасового ввезення. Крім того, необхідно врегулювати питання щодо можливості іноземця на території України передавати право користування автомобілем третій особі.

Якщо б на рівні Верховної Ради та Кабінету міністрів врешті були б враховані інтереси мільйонів громадян України і в раціональні межі було б приведено розмір державного мита та акцизного збору, які підлягають до сплати при імпорті транспортних засобів, автоматично б зник попит громадян України на застосування штучно створених правових підстав для використання транспортних засобів, що перебувають на іноземній реєстрації. Встановлення в адекватних розмірах державного мита та інших зборів, які підлягають сплаті при імпорті автомобілів в Україну серед іншого зробило б функціонування митних пропускних пунктів більш комфортними, оскільки б відпала потреба вимушеного регулярного перетину авто на іноземній реєстрації кордону України. За умови встановлення адекватних ставок державного мита та акцизного збору при імпорті транспортних засобів на територію України рівень надходжень від таких зборів міг би бути суттєво вищим ніж ефект від застосування так званих загороджувальних ставок, при яких легальний імпорт вживаних автомобілів незначний, але при цьому реалізовуються схеми сірого та чорного імпорту.