Що читати зимовими вечорами, або Книги, з якими можна говорити
Письменник Тарас Прохасько вважає читання літератури мудрим і цікавим способом розмови в часі й просторі. А найкращою книгою називає ту, яку пізнають не заради знань чи щоб просто розслабитися, а ту, котрій хочеться щось відповісти. Саме на такі книги майстер пера рекомендує витрачати свій час.
Мішель Монтень «Проби»
Чудесне чтиво, яке вже з перших сторінок надихає на аналіз власної особистості і властивостей світу. Найвідоміший твір французького філософа та письменника, над яким він працював значну частину свого життя. Вперше вийшов у 1580 році у Франції, після чого витримав дуже багато перевидань, три з яких ще за життя автора.
Тарас Прохасько вважає цю книгу квінтесенцією європейської цивілізації, на якій тримається не лише вся подальша література, але й навіть журналістика.
«Проби» стало першим у світі виданням, де описаний внутрішній досвід людини, яка осмислює різні аспекти життя. Завдяки розкутій манері викладу у творі представлено різні літературні жанри: і філософську розвідку, і критичне есе, і побутописання, і навіть вірші у прозі. Цей твір, який є базою, переповненою цікавими історіями і міркуваннями, передбачає суб’єктивну роботу читача над зовнішніми речами.
Ернест Гемінґвей «Острови в океані»
Цю книгу треба читати всім, хто хоче зрозуміти, що ж таке високоякісний роман. Тим паче автор є прабатьком нової літератури ХХ століття, який поєднав традиційну розповідь із літературними новаціями. Причому майстерно зробив усе це максимально читабельним, а не чимось унікальним чи експериментальним, як-от твори Джойса.
«Острови в океані» – останній незакінчений роман Гемінґвея. Трагічна історія життя і загибелі меланхолійного відлюдника художника-мариніста і його синів. Щира і правдива книга про самотність і розпач, самовідданість і відвагу, пошуки виходу з глухого кута і моральний обов’язок перед собою і оточуючими. Чудесний взірець літератури, що правдиво передає те, як сучасні люди комунікують і відчувають.
Данило Кіш «Гробниця для Бориса Давидовича»
У книзі сербський письменник звертається до проблеми трагізму революції, інтелектуального насильства, механізмів зла, до феномену сталінізму, який має глибокі історичні та антропологічні корені. Кіш створив ключову європейську оповідь нашого сторіччя, вибудовуючи при цьому часову вертикаль із шести століть і надаючи їй універсальності.
Тарас Прохасько називає цей твір дослідженням історії, але з надзвичайно цікавого погляду. Він зазначає – книга є дуже актуальною для жителів Центральної Європи і пострадянських країн. Адже за допомогою мальовничих і колоритних історій автор показав, як зароджувався соціалізм, комунізм – загалом уся гігантська машина впливу на свідомість – і шляхи виходу з того.
Юрій Андрухович «Центрально-східна ревізія»
Тарас Прохасько наголошує, що цей твір є одним із найблискучіших зразків, де ідеально відображається бездоганний стиль мови Юрія Андруховича. У книзі представлені цікаві роздуми про минуле і майбутнє Центрально-Східної Європи. Через індивідуальне сприйняття власних родинних історій автор майстерно передав картину складної і заплутаної долі України.
Поезія Богдана-Ігоря Антонича
Збірки цього західноукраїнського поета, який творив на початку ХХ століття, Тарас Прохасько вважає одним із найвищих досягнень національної поезії. Вірші автора настільки розкривають можливості висловлювання українською мовою, що будь-які параноїдальні розмови на кшталт того, що Єсеніна неможливо перевершити, зводяться нанівець.
Наталя МОСТОВА, для журналу “МІСТО”
