Вибори 25 травня – не просто черговий етап політичного життя, фальсифікованої реальності, відірваної від людей. Саме ці вибори нарешті закінчують революцію Євромайдану, піврічний стресовий період у житті країни. Період, за який народ навчився брати відповідальність за державу у свої руки – і рекордно висока явка цьому лише підтвердження. Спробуємо підбити п’ять ключових плюсів, які ці вибори дають Україні.
1. Легітимізація влади. Всеукраїнські вибори не просто дають шанс оновити владу, а й завершують процес легітимізації української революції – Євромайдану. Байдуже, що Янукович живий і термін його повноважень має закінчитися наступного року, байдуже, пройдуть ці вибори в один чи в два тури – головне, що в них взяла участь переважна більшість українців. Тепер – відповідно до Конституції й статті, що визначає народ головним джерелом влади – юридично закінчується процес зміни Президента. Це той випадок, коли «де-факто» і «де-юре» розбіглися в часі, але після виборів уже ніхто не зможе використовувати елемент «нелегітимності» української влади: ані всередині країни, ані на міжнародній арені.
2. Головні кандидати – переважно нормальні люди. Вибір між Порошенком і Тимошенко – це чудовий вибір для нормальної країни. Можна не любити будь-кого з них, або й обох одразу, але треба визнати, що це нормальні політики європейського рівня. З жахом можна згадати попереднього Президента-аутиста, який не міг навіть двох слів зв’язати. Радує цей тандем і тим, що в ньому не опинилися ані Тігіпко, ані Добкін, тобто ми вперше обираємо між двома проєвропейськими політиками. Партія регіонів і КПУ опиняються на маргінесі – і це чудово. Добре, що й протилежний бік – націоналісти – теж на маргінесі суспільних вподобань. Ми вибираємо не між комуністом і націоналістом, а між двома лібералами, а значить – ми нормальна країна.
український поет, перекладач і есеїст.
Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «ТЕРОРИЗМ» (2008). Лауреат літературних премій «Дебют» (2007) та «Київські лаври» (2011). Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів. Окремі твори перекладені угорською, чеською, португальською, німецькою, англійською, російською та польською мовами.
3. Чесна кампанія. Останні більш-менш чесні вибори, які ми пам’ятаємо – президентські 2010-го року. Наступні місцеві й парламентські вже були не виборами, а наступальною операцією бандитів з фальсифікаціями, підкупами, забороною судами й зняттям кандидатів. Кампанія 2014-го року показала, що українці не встигли забути що таке демократія. Незначні порушення (як от розмови про чергові підкупи виборців кандидатами в місцеві ради) – сигналізують, що суспільство чинить опір таким кампаніям, а це перша ознака нормалізації ситуації.
4. Дата виборів – 25 травня 2014 року – збігається з датою виборів до Європейського парламенту. Це дуже символічний збіг, який свідчить про певну синхронність між ЄС та Україною. Хоча дехто вважає, що європейські вибори можуть затьмарити українські, відвернути від них увагу. Це не так: навпаки, сьогодні громадяни Євросоюзу, дивлячись «Євроньюз» і спостерігаючи за своїми виборами, чутимуть новини про Україну. Зрештою, їм пора звикати – настане час, коли вибори в нас будуть одні й ті самі.
5. Ми обираємо Президента з невеликими повноваженнями, керуватиме країною Прем’єр-міністр, до якого наразі жодних претензій немає. Парламентсько-президентська система влади в будь-якому разі потребуватиме оновлення, і зовсім скоро новий президент захоче використати свій рейтинг для посилення позицій у ВР. Тоді й відбудуться – сподіваємося вже цієї осені – значно важливіші для України вибори. Вибори, які формуватимуть основну владу – Уряд. Парламентські вибори.