Російська рулетка: Донбас не потрібен ні Україні, ні Російській федерації
Поставивши питання про свій особливий, винятковий статус, Донбаський регіон зробив фатальну помилку: примусив мільйони українців задуматися – чи й справді Донбас настільки важливий, прибутковий і конче необхідний, щоб диктувати умови цілій країні? На превеликий подив Донбасу, відповідь на це питання виявилася негативною. І простого виходу з патової ситуації вже немає.
За двадцять з гаком років Незалежності представники Донбаського регіону або контролювали владу у всій країні, або принаймні у себе вдома. Ніколи там не було умовної «київської» влади, навіть у «помаранчеві часи»: чого вартий хоча б той факт, що тамтешню «Нашу Україну» очолював Арбузов. У результаті з Донбасом сталося те, що стається зі спільнотами, де немає притоку нової крові – звиродніння. Історії відомі випадки, коли маленька спільнота жила тільки в своєму колі, одружуючись між собою, дуже швидко це призводило до генетичних проблем – і починали народжуватися відсталі й скалічені діти. Щось подібне у політичному, ментальному сенсі відбулося з Донбасом.
Для патріархального регіону, який у цілком кримінальний спосіб виплекав собі «Батю», страшною травмою стала ганебна втеча Януковича. Ті, що десятиліттями кричали про незламність Донбасу, про те, що «Донбас не поставиш на коліна», з жахом виявили, що їхні «вовки» дають драла в мокрих від страху штанях. Політична однорідність і замкненість створили в регіоні ситуацію «випаленої землі» коли звідти пішла одна влада, іншої просто не знайшлося. Тому найкращою метафорою сьогоднішнього Донбасу є безголів’я – і в сенсі політичному, і в сенсі відсутності банального розуму й мудрості.
український поет, перекладач і есеїст.
Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «ТЕРОРИЗМ» (2008). Лауреат літературних премій «Дебют» (2007) та «Київські лаври» (2011). Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів. Окремі твори перекладені угорською, чеською, португальською, німецькою, англійською, російською та польською мовами.
У цій ситуації треба було тихенько сховатися й мовчки чекати, поки народиться нова верхівка, нові лідери. Найгірше, що можна було зробити – дати право виступати від імені регіону кримінальним покидькам. Втрати Донбасу шалені – уявіть, наприклад, що у вас є актив, скажімо, завод вартістю сто мільйонів. Після виходу на вулиці сепаратистів і дестабілізації його вартість впала втричі, і тепер становить приблизно тридцять мільйонів. Та й то ніхто зовні його у вас не купить, бо остерігатиметься небезпечного й чужого місцевого середовища; купити його можуть тільки донецькі, яким теж зараз непереливки. Тож якщо вчора ви були на коні, то сьогодні – втративши ринки збуту, тверду валюту, робочу силу – ви залишаєтеся ні з чим у регіоні без майбутнього. І якщо у вас є можливість, ви звідти втечете.
Після псевдо-референдумів Росія поспішила заявити, що Донбас має залишитися в складі України. Це логічно: для чого Путіну відсталий дотаційний регіон? Якщо Донбас виходить зі складу України, то Путін втрачає важелі впливу на Київ, бо частка проросійських громадян України стане політично мізерною. Тільки з Донбасом в складі України кремлівські карлики можуть продовжувати дестабілізувати ситуацію в Україні, трясти її економікою, вимагати федералізації й – що найважливіше – блокувати євроінтеграцію. Найгірше у цій ситуації те, що руйнівну роль Донбасу зрозуміла й Україна, тож тепер усі крики сепаратистів про винятковий статус і важливість Донбаського регіону для країни зустрічає з сумішшю огиди й відрази на обличчі. У цьому й полягає сумнозвісна і вбивча «російська рулетка» ситуації: в складі кого б не опинився Донбас, усім він принесе тільки проблеми й біди. Якщо залишиться в складі України, то загальмує й знищить її шанс; якщо відійде Росії, то стане обтяжливим і депресивним дотаційним регіоном; якщо ж стане чимось на кшталт самостійною буферної республіки, то його очікують гуманітарна, економічна й криміногенна катастрофи. Словом, нормального виходу для Донбасу вже немає – це і є класика «донбаської політичної школи»...
