Час іти в кіно: Джармуш і його «Виживуть тільки закохані», а не «коханці»
Джим Джармуш зняв новий фільм, тему якого важко окреслити, але який приємно дивитися і ще приємніше слухати. Використайте вільний час після свят на відвідини кінотеатру – фільм «Виживуть тільки закохані» справді вартий уваги. Хоч і не шедевр.
На цей фільм обов’язково треба сходити в кінотеатр, а не чекати на його появу серед торентів. На це є дві причини:
Обличчя: Джармуш має добрий смак, а це означає, що майже ніколи не шукає типової, масової, голівудської краси. У фільмі «Виживуть тільки закохані» дуже мало дійових осіб, а серед них є троє головних – власне пара і їхній «патрон», старий вампір. За цією трійцею хочеться спостерігати, бо їхній одяг, кожне слово, швидкість говоріння й такт, зачіски й міміка дуже промовисті і важливі. Як очі, яку добрячу половину фільму вони ховають за сонцезахисними окулярами, чим лише підкреслюють важливість погляду. Обличчя цих героїв живі, фактурні, небуденні, не дерев’яні. Уже тільки за це можна з насолодою дивитися цей фільм. Але Тільда Свінтон у головній ролі додає стрічці ще й певної магічності, шарму, претензійної вишуканості. На її обличчя й очі треба дивитися на великому екрані, як і на дивовижну гру світла й тіней (майже вся фабула розгортається в сутінках і вночі), яка просто загубиться на моніторі комп’ютера.
Музика: Не знаю, чи піду ще раз переглядати цей фільм, але одразу після повернення додому з кінотеатру знайшов і почав слухати саундтреки. Узагальнюючи, музика є тут однією з найважливіших сюжетних ліній, тому – знову ж таки – важливо дивитися цей фільм на техніці з якісною саунд-системою. Сам Джармуш теж заграв у фільмі на одному з інструментів – сподіваюся, ви його впізнаєте. Композитор Ван Вісем, гурт SQURL і Ясмін Хамдан створили справді атмосферну і круту музику для фільму.
український поет, перекладач і есеїст.
Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «ТЕРОРИЗМ» (2008). Лауреат літературних премій «Дебют» (2007) та «Київські лаври» (2011). Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів. Окремі твори перекладені угорською, чеською, португальською, німецькою, англійською, російською та польською мовами.
Важко точно окреслити тему фільму чи головну ідею. Останньої, здається, в ньому взагалі немає. Та й самий пазл, який складає Джармуш – вампіри, які живуть тисячу років, усе бачили, які написали твори Шекспіра, пиячили з Байроном і позували для паризьких художників – дуже складний, це справжній виклик. Якщо цей виклик не прийняти, то виходить банальність. З чимось подібним пробував гратися Вуді Ален у своєму фільмі «Опівночі в Парижі». З тією хіба різницею, що Джармуш божевільніший і талановитіший за Алена. Джим пробує відбивати банальний пафос гумором, але в нього не завжди виходить.
Зрештою, можна вважати, що це фільм про любов. Ну і ясно, що оригінальну назву фільму (Only Lovers Left Alive) варто було перекласти як «Виживуть тільки закохані», а не «коханці». Джармуш пробує підтвердити, що любов вічна і вона є натхненням, тому й називає героїв Адамом і Євою. Але хіба ми цього й без нього не знали? І навряд чи нас вразять месиджі про те, що творчі люди є своєрідними вампірами, ворогами буденності й міщанства, що насправді це не митці диваки, а «звичайні» люди – зомбі. Таким пафосом – хоч, може й правдивим нас не візьмеш.
Не до кінця зрозумілий і фінал фільму. Втім, картинка, гра акторів (зокрема божественна, граційна й небесна Свінтон) і музика такі, що пропускати цей фільм не варто. Врешті-решт, може це й на краще, що він не примушує нас задуматися, не розчулює й емоційно не прибиває – «Виживуть тільки закохані» просто приємно дивитися. Добре, якісне кіно від класного режисера. Та й не можна весь час дивитися шедеври, часом варто відпочивати. Ці вихідні дні для цього здаються ідеальними.
