Як організувати нашу революцію
По-перше, треба визнати, що учорашній день – це безперечний успіх, день ейфорії і радості, фундамент нашої завтрашньої перемоги.
По-друге, слід назвати ті дрібниці й деталі, які зроблять кожен наступний день ще кращим і радіснішим. Отож, найбільшою бідою на Майдані є брак інформації. Парадоксально, але виходить, що ти стоїш на Майдані, але вся країна про події там знає більше за тебе.
Тому пропоную трохи скоротити кількість пустопорожніх і пафосних виступів зі сцени, які мало кого «заводять», але багато кого смішать, і прапори Євросоюзу на великому екрані будинку профспілок замінити на новини й важливу інформацію. Впевнений, люди зустрінуть це оплесками. Можна висвітлювати туди найголовніші новини з Української Правди, можна також вмикати туди ефір громадського чи інших каналів, які висвітлюють Майдан. Дуже корисним міг би бути потужний вай-фай на Майдані – люди б самі змогли більше писати й постити в соцмережах навіть у ситуаціях, коли «падають» мобільні мережі. І головне: хочете, щоб люди залишилися саме на Майдані – дайте їм там інформацію, тоді вони саме там стоятимуть просто для того, щоб довідатися більше.
Важливим є також пояснити людям роль і функції різних «вогнищ» протесту: Майдану, Михайлівської, КМДА, Банкової, Бесарабки і теде. Можна зробити навіть мапку і час від часу теж її показувати на екрані будівлі профспілок. Щоб усе не нагадувало броунівський рух – наприклад, хтось каже, що зносять Леніна, всі валять туди, а там уже давно нічого не відбувається, всі біжать на Банкову з цікавості тощо – слід скоординувати ці «вогнища» й створити між ними систему зв’язку, роздавши, наприклад, довіреним людям рації. Тоді можна буде швидко й зі стовідсотковою певністю координувати свої сили.
український поет, перекладач і есеїст.
Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «ТЕРОРИЗМ» (2008). Лауреат літературних премій «Дебют» (2007) та «Київські лаври» (2011). Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів. Окремі твори перекладені угорською, чеською, португальською, німецькою, англійською, російською та польською мовами.
Суперважливо створити єдину форму бейджа, який носитимуть люди з команди «організаторів». Бо часто стоїть хтось і віщає, пускає в якусь будівлю чи ні, а ти навіть не знаєш що це за пасажир і чи можна йому вірити. Кожен, хто справді в якийсь спосіб виконує цілі, поставлені штабом – повинен мати на собі якусь позначку.
Лідерам штабу і лідерам опозиції раджу стати більш публічними. Не тільки для преси, а й для мітингувальників. Хотілось би наради чи круглі столи бачити наживо з того ж великого екрану, це додасть довіри всім нам. І не треба розповідати, що є якісь таємні речі, які режиму чути не треба – прослуховували Меркель, прослуховують і вас.
Є відчуття, що земля втікає Януковичу з-під ніг. Його зраджують свої ж – депутати, генерали, олігархи, журналісти і теде. Але більшість із охочих попрощатися з ВФЯ у ці хвилини вагається й нервово придивляється до інформації з Майдану. Не гайте часу, зустріньтеся з ними – силовиками, олігархами, власниками каналів, депутатами, переконайте їх перейти на наш бік. Якщо Януковича хочуть злити, не гребуйте цим шансом, використайте його.
Важливо наголошувати, щоб у Київ їхали люди з регіонів. Вони, на відміну від киян, весь свій час – а не тільки після роботи (ну бо тотального страйку, крім студентів, не буде) – для Майдану.
Для того, щоб Верховна Рада точно проголосувала відставку уряду, спробуйте запустити в будівлю (на балкони, в холи) ВР народ, не весь натовп, але, наприклад, зірок, журналістів, інтелігенцію – це й виглядатиме гарно, і буде потужним тиском на нерішучих депутатів.
Виступи зі сцени раджу розпочинати не криком «Слава Україні!», а словами «Слава вільній людині!».
І я впевнений – тоді переможемо.
