Обережно, двері відчиняються: хорватський шанс для української євроінтеграції
1 липня 2013 Хорватія стане членом Європейського Союзу. Це означає, що ЄС продовжує розширюватися. Чи охопить це розширення Україну?
Уже цього тижня чергова слов’янська держава стане членом елітарного клубу – Європейського Союзу. Шлях Хорватії був довгим і тернистим, існувало кілька перешкод для вступу й інтеграції. По-перше, війна після розпаду Югославії, складна ситуація з правами національних меншин, економічна відсталість і відсутність реформ у дев’яностих роках. Зрештою, до смерті першого президента Хорватії Туджмана назвати країну цілком демократичною було важко, тож де-факто його націоналістичний авторитарний режим вкупі з війною відклав у часі євроінтеграційні амбіції аж до початку двотисячних років.
Власне, якби не перераховані вище фактори, то Хорватія мала б увійти до ЄС ще під час грандіозного розширення 2004 року, коли туди серед інших вступила Словенія. Як бачимо, відсутність війни (після розпаду Югославії збройний конфлікт у Словенії тривав неповні два тижні) та єдність політичних еліт допомогли західній сусідці Хорватії вирватися вперед на дев’ять років. Існує й кілька факторів, які прискорювали європейську інтеграцію хорватів: по-перше, це католицька країна, частина західної цивілізації, ментально близька європейцям, демократична держава без серйозних проблем; по-друге, це невелика країна (чотири з половиню мільйони громадян), яка суттєво не змінює демографічної картини ЄС; по-третє, це досить заможна країна з ринковою економікою і величезними прибутками туристичної галузі; по-четверте, геостратегічно Хорватія вигідна Європейському Союзові для контролю над середземноморським регіоном.
український поет, перекладач і есеїст.
Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «ТЕРОРИЗМ» (2008). Лауреат літературних премій «Дебют» (2007) та «Київські лаври» (2011). Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів. Окремі твори перекладені угорською, чеською, португальською, німецькою, англійською, російською та польською мовами.
Офіційними кандидатами на вступ до ЄС є ще декілька країн, на Балканах це Чорногорія, Македонія і Сербія. Останній днями з Брюсселя надійшов конкретний сигнал – скоро розпочнуться переговори про членство. Найбільші шанси вступити у ЄС має Чорногорія (все готово до доручення – і законодавча база, реформи, і, що не менш важливо – є добра воля провідних європейських держав), за нею йде Македонія (яка через бідність і проблеми з Грецією щодо назви держави трохи відстає від Чорногорії) і Сербія. Можна припустити, що всі три перераховані вище країни вступлять у ЄС одночасно. Можливо, до них приєднається Косово, яке, зрештою, Європейський Союз і створив. З колишніх югославських республік тільки Боснія І Герцеговина має проблеми навіть із набуттям статусу кандидата, але це пов’язано з війною 1992-1995 та національними проблемами у цій гібридній державі.
Як би там не було, факт вступу Хорватії до ЄС відкидає аргументи євроскептиків, котрі продовжують розповідати, що співтовариство розвинених європейських держав скоро розпадеться. Криза кризою, а ЄС розширюється і найближчим часом темпи розширення, вочевидь, уповільнюватися не будуть. Шанси у недалекому майбутньому має навіть Молдова – попри економічну й інфраструктурну відсталість, бо тамтешня політична еліта засукала рукави і взялася виконувати вимоги ЄС.
1 липня мало б стати символічною датою для України й українських політиків, які зривають навіть можливість підписання угоди про асоціацію. ЄС продовжує розширюватися і це сигнал для всіх нас: Україна теж колись може стати членом ЄС. Так, ми величезна територіально держава, у нас 45 мільйонів громадян, відстала економіка й проблеми з демократією, але це не найголовніші проблеми. Визначальним є фактор єдності нації у прагненні вступити в ЄС. Брюссель нікого не буде тягнути за руку, тож спочатку українці самі повинні вирішити чого їм хочеться. А хочеться нам, як свідчить соціологія, у два діаметрально протилежні напрямки. Замкнене коло…
