Чорна мітка: яскраві жилети потрібно надягати на політиків і чиновників, а не журналістів
Після інцидентів, які сталися під час опозиційної акції «Вставай, Україно!» 18 травня в Києві, влада й міліція в різних куточках країни почала видавати журналістам яскраві спецжилети. Був уже в історії один режим, який змушував представників певної національності нашивати собі позначки на одяг.
Коротка передісторія: після побиття «антифашистами» журналістів Ольги Сніцарчук та Влада Соделя місцева влада та правоохоронні органи масово почали видавати представникам ЗМІ яскраві жилети. Їх видали на опозиційних мітингах в Донецьку (де додали ще й по міліціонеру для охорони), Хмельницькому та у Дніпропетровську. 4 червня в.о. начальника управління зв'язків з громадськістю МВС Сергій Бурлаков сказав, що «жилети будуть мати певний колір і напис «Преса». Тільки тоді під час масового заходу буде зрозуміло, що певна особа є працівником ЗМІ». Уже 9 червня Інна Пронник, прес-секретар Хмельницької міліції, висловилася в подібному руслі: «У нас є можливість видати безпечні жилети для журналістів, щоб вас здалеку можна було розпізнавати. Такий досвід добре себе показав у Донецьку, де під час аналогічної політичної акції журналісти були одягнені в спецжилети».
В Дніпропетровську полковник міліції Сергій Третьяков на врученні жилетів представникам преси повторив ту ж тезу: «Це дозволить журналістам бути більш помітними для міліції та учасників масових заходів, а співробітникам внутрішніх справ при необхідності вжити додаткових заходів безпеки журналістів». Що симптоматично: журналісти таки охоче приймають і надягають ці жилети.
український поет, перекладач і есеїст.
Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «ТЕРОРИЗМ» (2008). Лауреат літературних премій «Дебют» (2007) та «Київські лаври» (2011). Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів. Окремі твори перекладені угорською, чеською, португальською, німецькою, англійською, російською та польською мовами.
Хоча справою честі було б відмовитися від таких «маркерів». Адже чи не означає така можливість виділитися з натовпу, що інших, так би мовити простих смертних, можна бити, вчиняти проти них провокації, а журналістам у цей час – отримайте по міліціонеру для охорони і по жилету. Мова навіть не про те, що крутий репортер сам не захоче надягнути навіть бейджик, бо це заважатиме йому розчинитися в юрбі й отримувати інформацію безпосередньо з епіцентру подій.
Мова про те, що будь-які позначки, стрічки, нашивки, бейджі, погони, жилети – це елементи кастового поділу суспільства. Акредитація і бейджі потрібні для спеціальних, протокольних заходів з обмеженим доступом, хоча навіть на засідання міської чи Верховної ради громадянин має потрапляти безперешкодно.
Представники влади теж мають свої «маркери» - їх можна впізнати за черевиками зі шкіри страуса, за спеціальними номерами на автомобілях, за кортежами з охороною. Тепер виділитися з натовпу пропонують і журналістам – мовляв, отримайте привілей, ходіть собі в жилетах, і до вас ніхто навіть пальцем не торкнеться. «Антифашистським спортивним клубам» у регіонах, підозрюю, розіслали навіть спеціальні інструкції – ані в темній підворітні, ані на безлюдній вулиці, ані на мітингу не руште людей у спецжилетах, бо це журналісти!
Натомість у польському сегменті Фейсбуку шаленої популярності набула зовсім інша ідея – наші сусіди масово поширюють банер з ідеєю одягати в яскраві жилети депутатів, чиновників та інших представників влади. На жилеті має бути напис: «Мене утримують платники податків». Хотів би я глянути на міністра, депутата, начальника якогось паспортного столу чи навіть ЖЕКу, які в такому жилеті ходять вулицями, їздять в метро чи стоять на мітингу. Вони ніколи б не надягнули такий жилет, то чому ж на це погоджуються журналісти?
