Королем України мав стати гей
Нобелівський лауреат Лех Валенса, який на чолі «Солідарності» привів Польщу до незалежності, нещодавно шокував публіку гострим випадом на адресу гомосексуалістів.
Як то часто буває, Валенсу на його «випад» у погоні за сенсаціями спровокували журналісти. Нобелівський лауреат не скликав прес-конференцій, не писав статей на цю тему, не ходив на мітинги з транспарантами – його просто випитували про це. Як би там не було, а Лех Валенса виховався в комунізмі, життя прожив простим робітником, а зараз спочиває в променях слави, має хвацько підкручені вуса і неправильно до піджака дібрану краватку. Як простий дідусь із провінції, словом.
Валенса сказав дослівно таке: «Я не хочу, щоб ця меншість, з якою я не погоджуюся – толерую, розумію, але не погоджуюся – щоби ця меншість виходила на вулиці і баламутила моїх внуків. Або поважаємо більшість, поважаємо демократію, або хай самі будуть більшістю. Наразі я віддаю їм стільки, скільки їх є. Бо ми довели до того, що меншість сідає на голову більшості. Я демократ на сто процентів, але не можна, щоб один процент сідав мені на голову». Журналіст, який відчув запах смаженого, відразу перепитав чи, мовляв, означають ці слова, що гомосексуалісти в парламенті мають сидіти на останніх лавах. «Звісно, а навіть далі, за стінами», - відповів розпалений Валенса. Кілька розумних людей визнали, що провокативну тезу висловив таки журналіст, а не Валенса, і саме він має понести покарання й публічний осуд. Більшість однак почала доводити свою європейськість, сучасність і толерантність, самостверджуючись на критиці «дикунства» Нобелівського лауреата.
Чи сказав Валенса дурницю? Звісно, що так. Однак спровокувати провінційного дідуся, ревного католика, який ціле життя пропрацював у корабельних доках та ще й у комуністичні часи, – не так вже й важко. Валенса, втім, цікавий іншим – манія величі й стареча самозакоханість дозволила йому публічно виголосити речі, які більшість тихо обговорює на кухнях. Побутова гомофобія процвітає у патріархальних суспільствах; додайте до цього сильну релігійну традицію, посткомуністичну травму – і отримаєте не найприємніший коктейль. Як і у випадку з антисемітизмом, який публічно не виголошується, але на кухнях з цього приводу виголошуються неймовірні теорії змов та інтриг. Купа людей вважає, що світ котиться шкереберть, просто думки бабусі з вагону метро чи дідуся з маршрутки ніхто не питає, а Валенсу спитали. Думку шкільного пропитого сантехніка про державу Ізраїль й її ядерний потенціал ніхто не питає, а Нобелівський лауреат Ґюнтер Ґрас має можливість вільно друкувати свій потік свідомості на цю тему у провідних світових ЗМІ.
український поет, перекладач і есеїст.
Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «ТЕРОРИЗМ» (2008). Лауреат літературних премій «Дебют» (2007) та «Київські лаври» (2011). Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів. Окремі твори перекладені угорською, чеською, португальською, німецькою, англійською, російською та польською мовами.
Дискусії такі хоч і неприємні, все ж роблять корисну справу. Бо насправді відбувається майже лікувальний процес, як на прийомі у психоаналітика: нація має виговорити свої забобони, аби позбутися страхів і фобій.
Не буду вдаватися до умовного способу, але припускаю, що схожі з Валенсою думки могли б висловити, наприклад, як покійний В’ячеслав Чорновіл, так і перший Президент Кравчук. Це таке покоління, таке виховання, така «закалка».
А от я в українській Верховній Раді спокійно відвів би місце гомосексуалістам в президії. Бо королем України мав стати щонайсправжнісінький гей – родич великого Цісаря Франца-Йосифа Вільгельм фон Габсбурґ, якого австро-угорський престол готував для своїх східних підданих, українців. В Україні Вільгельм більш відомий під прізвиськом «Василь Вишиваний» - як легендарний і сміливий полководець українських січових стрільців часів Першої світової війни та Української революції 1918-1920-х рр. А потім у його біографії настають шалені 20-ті й 30-ті роки в Парижі, де він був відомим гульвісою й любителем чоловіків. А помер наш нереалізований король і західний шпигун-суперагент Вільгельм після Другої світової у Лук’янівській тюрмі в Києві – комуністи замордували. (Кого зацікавила гідна голівудського блоксбастера доля Василя Вишиваного і його підготовка до українського трону – відсилаю до книжки історика Тімоті Снайдера «Червоний князь»).
Так от: я думаю, що гей і геніальна особистість виняткової долі Вільгельм фон Гасбурґ був би в сто разів кращим і патріотичнішим правителем України, ніж православний й «нормальний» Янукович. А те, що Мазепа писав еротичні вірші, а Шевченко був запійним пияком, не заважає їм бути видатними українцями. І місця в парламенті слід розподіляти за критерієм справ на добро України, а не вегетаріанства, національності чи сексуальних уподобань.
