І Христос теж воскрес: Києву потрібен біблійний потоп
Небувалий снігопад і можливий весняний потоп – шанс для Києва не тільки вмитися, очиститися, а й змести чужу владу. Унікальний шанс, яким може скористатися опозиція. А якщо не вона – то ситуацію повинна взяти в руки громада.
Всі знають історію про Ньютона і яблуко? Отож-бо. Українці пережили конституційний переворот, здійснений регіоналами на зорі правління Януковича, проковтнули «посадку» лідерів опозиції, мляво відреагували на згортання євроінтеграції й рух до Митного пекла, яке нав’язливо пропонує Росія. Здавалось би, що гіршого має вчинити влада, щоб люди таки вийшли на вулиці? Підняти захмарно ціни на алкоголь? Зобов’язати всіх платити 75 відсотків податку з валюти в обмінниках? Заборонити починати вечерю без молитви за Хазяїна? Будь-який абсурд в сучасній Україні можливий на законодавчому рівні. Але – як завжди у добрих трилерах – коли вже не видно світла в кінці тунелю і шансів на порятунок не залишилося, випадково й раптово стається щось, що докорінно змінює ситуацію. І тепер уже Зло має втікати від Добра, яке торжествує.
Як манна небесна, на нашу столицю випав сніг. Щедро випав. А колапс, він і в Києві колапс: якщо чотиримільйонне місто паралізоване, то важко серед цих чотирьох мільйонів людей знайти таких, що були б задоволені ситуацією. Навіть якщо дуже незадоволених і готових до дій тільки 5% з них, то це все одно вже ціла армія. Армія, яку ніхто не повів до бою. Відсутність українського Наполеона зіграла з Києвом злий жарт: ідеальний для мирного путчу час снігової блокади використано не було. Режисер угорі мав подивитися на так бездарно втрачену можливість, покрутити біля скроні пальцем, голосно зітхнути і подарувати українцям ще один шанс. Приблизно так він зробив з Ньютоном, якого довелося вгріти яблуком просто по голові.
український поет, перекладач і есеїст.
Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «ТЕРОРИЗМ» (2008). Лауреат літературних премій «Дебют» (2007) та «Київські лаври» (2011). Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів. Окремі твори перекладені угорською, чеською, португальською, німецькою, англійською, російською та польською мовами.
Отож, природа й Вищий задум знову на тарілочці приносить нагоду розібратися хто є хто. Паводок буде точно, тут і метеорологом бути не треба. Я пережив два катастрофічні закарпатські паводки 1998 й 2001 років, і можу вам сказати, що це враження не з приємних. Пливуть цілі хати, худоба, авта; вода змиває дороги, паркани, мости, викорчовує дерева. Після паводків уже нічого не ремонтують, а починають будувати з нуля. Тобто приблизно той же рецепт, який потрібен і Україні: реформувати систему влади і витесувати неотесаних регіоналів – річ марна, настала пора будувати все по-новому, від фундаменту.
Великий сніг і висока вода, як сказали би в горах, приходять не просто так. Цього разу вони стали для нас подарунком, бо демонструють, що зграйка самовдоволених і пихатих донецьких нуворишів може бігати пеньками за стінами «Межигір’я» і за щитами сотень беркутівців, але не може навіть сніг нормально прибрати. Що влада, яка так тішилася своєю монолітністю і авторитарністю, тікає з корабля, як тільки бачить перші ознаки шторму, чи то пак снігопаду. Що король, зрештою, голий.
Що ж робити? Нічого протизаконного, просто вимагати своє: 2 квітня вийти до Верховної Ради – з опозицією чи без – і домогтися призначення виборів у Києві. Бо влада завжди підзвітна: тільки от якщо її призначили, то й звітує вона не перед виборцями, а перед Хазяїном, який своїм указом дарує народу правителів. Бездарних правителів, які ні снігу прибрати не можуть, ні піти з гідністю не вміють.
У цю неділю християни західного обряду святкують Пасху. Метеорологи кажуть, що одразу після неї нарешті прийде весна. У Києві – разом із паводком. Христос воскрес – воскресне і Київ.
