Весна покаже хто де гуляв: чи почнуть прибирати за собаками?!
Інколи доводиться радіти, що серед домашніх улюбленців переважають рибки, пташки, кішки й собаки, а не корови чи коні. Особливо радієш цьому весною.
Бо у перші два-три тижні весни найбільше радієш, що в людей домашні улюбленці таки «дрібного калібру». На хвильку уявіть, що хтось у скверику біля вашого будинку цілу зиму вигулював коня чи корову. Дякувати Богу, це псів вигулюють. А чому? Не з тієї ж причини, що собакам дуже хочеться розім’яти старечі кістки. Тобто з цієї теж, але найбільше з іншої – господарі воліли б, аби свої природні потреби їхні песики справляли не на домашній килим, а, скажімо, на прибудинкову клумбу.
Літом чи восени жахливі наслідки цих вигулювань не так помітні, бо сховані в траві чи між опалого листя. Але не на початку весни, коли сніг сходить і оголює всю болючу, як правда, землю. І коли так тепліє повітря, і хочеться вийти й пройтися найближчим парком – стає дуже неприємно, коли глянеш собі під ноги.
Заради справедливості варто зауважити, що сміття в містах за останні роки стало менше. Маю на увазі не «покращення», а те, що за останні років так десять люди суттєво менше викидають сміття просто собі під ноги. Якщо ще на початку двотисячних викинута просто на тротуар бананова шкірка нікого не дивувала, то зараз таки цивілізація в українських містах зробила крок уперед, і люди викидають собі під ноги хіба менший, непомітніший непотріб – жувальну гумку чи недопалок. Якщо ж говорити про гори сміття серед житлових масивів, то це вже питання до комунальних служб, адже мешканці зробили мінімальне від них залежне – виносять сміття в одне визначене місце, а от хто його звідти не вивозить – це вже інше питання…
український поет, перекладач і есеїст.
Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «ТЕРОРИЗМ» (2008). Лауреат літературних премій «Дебют» (2007) та «Київські лаври» (2011). Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів. Окремі твори перекладені угорською, чеською, португальською, німецькою, англійською, російською та польською мовами.
Так отож: добре, що ніхто не вигулює коня чи корову, бо за три зимові місяці навіть одна така тварина невеличкий сквер перетворила б у полігон органічних добрив. Собак на цілий полігон не вистачає, тож вони обмежуються створенням маленького, але непрохідного, «мінного поля». Дуже неприємного й відразливого, дуже!
Насправді я нікого не хочу таврувати і звинувачувати. Колись курили в літаках, автобусах, кабінетах – і це було суспільною нормою. Але норми змінюються. Так само зараз з собаками і прибиранням за ним – ніби всі погоджуються, що прибирати таки треба, але мало хто наважується зробити це першим. Немає місць продажу спеціальних паперових пакетиків, рукавиць, лопаточок, немає урн у парках для такого різновиду «сміття». Та все це скоро буде. Хтось має подумати про це першим, наголосити на цьому, написати про це; хтось із «собачників» має це прочитати, задуматися, і почати прибирати за своїм псом; інші мають це побачити, засоромитися, і теж взятися до «замітання слідів». І хтозна – може, наступної весни я зможу написати: а пам’ятаєте, рік тому я писав про те, що собаки вже все навколо загидили, бридко на вулицю вийти? А роззирніться довкола сьогодні – знову початок березня, а в парках – чистенько й приємно!
Принаймні мені в цьому хочеться залишатися оптимістом. Бо ж домашніх тварин заводять задля любові й ніжності, а не щоб отруїти сусідам життя. Якщо ви зараз скептично звели брови, подумайте: ще три-п’ять років тому ніхто й не думав відносити зужиті батарейки в спеціальні точки збору, всі викидали їх у загальне сміття. Сьогодні ж такі точки є в багатьох салонах техніки, супермаркетах і офісних центрах. Натякну по-іншому: я свою справу зробив, написав про це, нагадав і звернув увагу, тепер черга за вами, «собачники», – прибирайте, будь ласка, за своїми тваринами!
