Теорема Фалеса, або чому Янукович досі не призначив міністра культури
Зізнаюся чесно: я не пам’ятаю теореми Фалеса. До того ж їх є дві, цих теорем. То чому б я мав очікувати, що Янукович не забуде про існування культури?
Є в мене кілька друзів, які вкупі з Януковичем становлять безкрає поле тем для колумніста. Окремо друзі – нецікаві для цілого тексту (хіба текст мав би бути присвячений людській недосконалості), Янукович окремо – теж пожива переважно для криміналістів і політологів, а не літератора. Але ці два світи вкупі – чудово надаються для написання колонки.
Наприклад, є в мене один друг. І з ним вічно трапляються повчальні історії, які так і просяться у колонку про Януковича. Ну от: нещодавно він (мій друг, а не Янукович; зрештою, маю надію, що ви б ніколи й не подумали, що Янукович може бути моїм другом, свят-свят-свят!) прокидається після ночі алкогольних рекордів і бачить по своєму телефону, що вночі відбулося кілька важливих розмов. А про що говорили – не пам’ятає. Бере тоді мій друг, набирає набраний вночі номер і питає: «Слухай, я тобі вночі дзвонив, ми про щось говорили, може навіть про щось домовилися, але я нічого не пам’ятаю, можеш нагадати?». А на іншому боці відповідають: «Я теж бачив, що ти дзвонив і ми говорили, але я, чесно кажучи, був таким п’яним, що теж зовсім нічого не пам’ятаю». От і поговорили.
український поет, перекладач і есеїст.
Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «ТЕРОРИЗМ» (2008). Лауреат літературних премій «Дебют» (2007) та «Київські лаври» (2011). Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів. Окремі твори перекладені угорською, чеською, португальською, німецькою, англійською, російською та польською мовами.
Так, підозрюю, і Янукович забув про існування культури. Як кажуть у народі: сформував уряд – гуляй сміло! І після новорічних перепоїв Янукович, майже як герой анекдотів про Штірліца, сидить за столом і думає: «Щось я забув, точно я щось забув…». Але ж і нагадати – нікому, бо всі його побоюються. Раз Дон не призначає – значить, так і має бути. Закони шахти і автобази суворі, Дон сказав – Дон забув (та й вік уже не першої свіжості, стільки, до речі, середньостатистичні чоловіки в Україні й не живуть).
Але я їхнього Президента (своїм його клавіатура не натискається назвати) не засуджую. Бо й сам багато чого непотрібного забуваю. Наприклад, зовсім не пам’ятаю теореми Фалеса. Поґуґлив – а їх, теорем, як виявилось, є аж дві. І я жодну з них не пам’ятаю. Просто вони мені не потрібні. Так і ВФЯ – забув про існування культури, бо вона йому не дуже потрібна, та й розуміє він її не дуже. Це нормально, не треба просту донецьку людину засуджувати чи зневажати. Хоча я нирку готовий віддати, щоб почути як Янукович відповідає на питання про теорему Фалеса. Уявляю це так: «Фалеса... – глибокодумно протягнув гарант. – Щось я десь чув, але вже не пригадаю… І не соромно вам про таке в Президента питати?!». І почервонів би, ну точно почервонів би!
Якщо ж уже зовсім серйозно, то той факт, що міністра культури досі немає, що уряд спокійно працює без міністра культури – просто підкреслює очевидне: культура нікого з донецьких вихідців не цікавить, ніхто цим не переймається і всерйоз її не сприймає. Тобто про неї взагалі забули. Думаю, якщо нагадати – спохватяться і нашвидкуруч когось призначать. Якогось чергового Фалеса.
