Раніше треба було для перевірки друга брати у розвідку, тепер вистачить перевірити, що френд постить у себе в Фейсбуці.
«Записуй! Записуй!», – у віконечку чату жартував один мій друг і пропонував скласти списки тих, що поширюють (по-Share-ють) «чуму». Його аргумент був простим: це тест на адекватність. Людина не задумуючись готова опублікувати на своїй публічній сторінці текст неперевіреного змісту та ще й із невідомих причин. Десятки тисяч людей перепостили такий текст: «У відповідь на нову політику Facebook я справжнім оголошую, що всі мої персональні дані, ілюстрації, малюнки, комікси, картинки, фотографії, відео і так далі є об'єктами мого авторського права (згідно Бернської Конвенції). Для комерційного використання всіх вищезазначених об'єктів авторського права в кожному конкретному випадку необхідний мій письмовий дозвіл. Кожен, хто читає цей текст, може скопіювати його на свою стіну в Facebook. Після цього ви будете перебувати під захистом законів про авторське право. Цим комюніке я оповіщаю Facebook про те, що розголошення, копіювання, розповсюдження моєї особистої інформації або будь-які інші протиправні дії по відношенню до мого профілю в соціальній мережі суворо заборонені. Вищезазначені заборони також накладаються на співробітників, студентів, агентів або будь-який інший персонал, так чи інакше підконтрольний Facebook. Інформація, яка розміщується в даному аккаунті є конфіденційною. Порушення приватності моїх даних є порушенням закону UCC 1 1-308-308 1-103 та Римського Статуту».
«Ааааааааааааа!!!», – хочеться на цей текст відповісти в стилістиці Facebook. Автори! Аааааааа! Записи про «коте», про те, що не хочеться зранку вставати, посилання на якісь кліпи-мільйонники в ютубі, - усе це тепер буде охоронятися якимось Римським Статутом! Аааааааа!
Головне, що так наполегливо охороняють свої права ті «автори», які завантажують фільми з торентів, книжки на свої рідери теж не купують, а знаходять на піратських сайтах, а статуси пишуть з комп’ютерів, «нафаршированих» піратським ліцензійним забезпеченням. Новий альбом гурту класно скачати з інтернету, тим самим вбивши можливість гурту заробляти, а свої «авторські» права на пости про смачний обід треба берегти!
український поет, перекладач і есеїст.
Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «ТЕРОРИЗМ» (2008). Лауреат літературних премій «Дебют» (2007) та «Київські лаври» (2011). Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів. Окремі твори перекладені угорською, чеською, португальською, німецькою, англійською, російською та польською мовами.
Цукерберґ не спить, його підлі нишпорки лише чекають моменту, аби вкрасти з Фейсбуку ваш комент під фотографією чергового котика і опублікувати його в наступному номері журналу «Отдохни» (прочитайте, до речі, назву журналу по-українськи)! На злодієві й шапка горить, але ще ніколи злісні пірати так гаряче не захищали свої права.
Справедливості заради треба визнати, що «чума» ширилася не тільки українським сегментом Фейсбуку, тисячі таких повідомлень перепощували користувачі з різних країн і різними мовами. Шкода, бо дуже б хотілося написати: «Тільки ці люди могли вибрати Януковича». Натомість слід звернути увагу, що соціальні мережі, «віртуальне життя» набирає все більшої ваги – чого тільки варте повідомлення, що агенти бельгійської спецслужби оштрафовані за те, що вказали свого роботодавця у своїх профілях. Починаючи від ревнивого докору «а чого це ти лайкаєш її фотографію?!» і закінчуючи комерційною рекламою: життя й справді все більше перевтілюється у віртуальне. Спочатку пости в соцмережах стали інформаційним джерелом для журналістів, потім хтось вперше подав до суду за образу в Фейсбуці, а скоро статус «in relationship with N» може виявитися вагомішим за печатку ЗАГСу в паспорті.
Найкумедніше у всій цій ситуації те, що юзери, які публікували фейковий текст з посиланням на Римський статут, не припиняють жорстко стібатися з людей, які готуються до кінця світу. Дивишся на все й думаєш: «Боже, пали!»