Перемога за будь-яку ціну: як Партія регіонів виграла вибори 200-гривневою купюрою
Синя пляма в західному кутку електоральної карти України примусила багатьох задуматися: чому на Закарпатті вибори 28 жовтня виграла Партія регіонів? Які політичні, соціокультурні, історичні чинники вплинули на це?
Почну з початку: Партія регіонів не виграла вибори в Закарпатській області, а тільки посіла перше місце з результатом у 30,87%. Натомість сумарно перемогла опозиція: «Батьківщина», УДАР і «Свобода» отримали практично 55,99%. Закарпаття ніколи не голосувало так, як Галичина, але навіть враховуючи це, результати видаються вельми сумнівними. І на виборах у 2004 році, і в 2010 році перемогу в області таки здобував представник «помаранчевих», попри досить високий результат Януковича. Цього разу Партія регіонів зробила неможливе: перемогла навіть у завжди опозиційному Ужгороді. Невже закарпатці так розчарувалися чи настільки кардинально змінили свої політичні позиції?
Ні. Під пеленою парламентських виборів у Закарпатті йшла інша війна, кланова: між Віктором Балогою і губернатором Ледидою. Балога поставив перед собою амбітну ціль «взяти» всі 6 округів у Закарпатті, аби показати хто саме «хазяїн» в області. Саме так він зробив на місцевих виборах 2010 року – Закарпаття теж було єдиною областю, де перемогла маргінальна партія «Єдиний Центр». Така гра «м’язами» дозволила Віктору Івановичу довести, що він справді людина потрібна і – як підсумок – сісти в міністерське крісло. Відчуваючи, що після виборів 2012 року регіонали самотужки зможуть сформувати парламентську більшість, Балога ясно побачив, що і його «ціна» значно падає, тож ані міністром, ані відігравати роль «золотої» акції він не буде. Швидше за все, його просто викинуть із «розкладів». Тому й почав дозволяти собі «вільнодумствувати» й критикувати уряд, членом якого він сам є.
український поет, перекладач і есеїст.
Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007) та «ТЕРОРИЗМ» (2008). Лауреат літературних премій «Дебют» (2007) та «Київські лаври» (2011). Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів. Окремі твори перекладені угорською, чеською, португальською, німецькою, англійською, російською та польською мовами.
У той же час штаб ПР поставив завдання губернатору Ледиді «зламати хребет» кандидатам від Балоги і привести партію до перемоги в області. На карту поставили все: якщо б Ледида вдруге не зміг забезпечити потрібний результат, то його і всю його команду в області просто позбавили би влади. Уже під час виборів Балога зрозумів, що всі 6 закарпатських округів він не візьме, але все одно його надціллю було не пропустити жодного регіонала. Тому він домовився з керівником закарпатської «Батьківщини» Кеменяшем про взаємну підтримку: Балога підтримував бютівця в його мажоритарному окрузі, а вже вони вдвох підтримували самовисуванця Чучку в найопозиційнішому окрузі – Ужгороді; решта чотири округи залишалися за сім’єю Балоги (три з них він таки виграв), де опозиція висувала «технічних» кандидатів. Міг виграти Балога й четвертий округ, якби його не засліпила власна вседозволеність: ну не треба було виставляти кандидатом свого рідного брата Івана, який до того ж не має жодного стосунку до округу, де балотувався.
Загнані в кут закарпатські регіонали вирішили не вигадувати нічого нового і використати «метод Балоги», яким він успішно скористався для виграшу на виборах 2010 року, – платити гроші за голос. Як то кажуть, хто прийде з мечем, той від меча і загине. За 2 роки ситуація в області кардинально змінилася, людей Балоги тотально усунули з посад у правоохоронних органах, лояльних суддів попередили, тож тепер сам Віктор Іванович використовувати підкуп не міг: його банально б зловили за руку. Довелося міністру об’їздити всі села і агітувати в простий спосіб: розмовляти з людьми.
Натомість Ледида і Ко розуміли, що цей бій може бути останнім, тому ресурсів не шкодували. Мої друзі в Закарпатті розповідають, що такого масового підкупу вони ще не бачили. Гроші приносили прямо додому, як агітаційні листівки. Кажуть, ціна питання – 200 гривень, тобто по 100 гривень за мажоритарника і за списки. І хоча це не є жодним виправданням для закарпатців, але вибори в області все ж виграла не Партія регіонів, а грошова купюра…
