Поговоримо нарешті про хороше, про музику
Українське суспільство потребує не тільки нових облич у політиці, нам потрібні нові яскраві імена серед науковців, музикантів, художників, письменників. Але сьогодні – саме про музику. Хочеться поділитися хорошим.
Початок листопада – не найкраща пора для життя, часом мені навіть здається, що краще було б, якби цього місяця взагалі не існувало. Листопад – ані риба, ані м’ясо, ані осінь, ані зима. Ми щойно перевели годинники на зимовий час, тепер прокидаєшся – ще темно, повертаєшся додому – вже темно. Мокро і холодно, суцільна печаль і туга. Я цілий рік сумніваюся в існуванні депресії як хвороби, і тільки в листопаді очевидність перемагає – депресія насправді існує, ось вона тут, навколо тебе й у тобі.
Свідомість теж немов засинає. І розбудити її може тільки музика. Добра музика. Сьогодні хочу розказати про вам гурт, який називається Rock-H, або «Рокаш». Слово «рокаш» у закарпатському діалекті означає «разом», «гурт», «спільнота». Слово ніби походить з угорської мови, але цілком може виявитися, що воно має спільнослов’янське коріння, а угорці вже запозичили його від нас. Підтвердити цю гіпотезу може той факт, що в Білорусі теж є свій гурт «Рокаш», отож і слово таке має бути. Там воно походить із пізнього Середньовіччя і означає спільне (sic!) збройне повстання шляхти проти короля.
Тепер складніше: мені важко так одразу сказати чим саме мені подобається їхня музика. Народні мотиви – раз, швидкий гірський ритм – два, «смачна» мова закарпатського діалекту – три, рокові витребеньки – чотири, крутий клавішник – п’ять, несхожість на інших – шість. Але цього недостатньо для любові і сотень прослуховувань у плеєрі. Напевно, тут працює магія, адже музика взагалі починалася з шаманських наспівувань, ритмізованих заклинань.
Гурту вже чотири роки, його створили Віктор Янцо – клавіші, автор музики (музичну освіту здобував у класах Мирослава Скорика та Євгена Станковича); Мар’ян Криськув — гітара, композитор, аранжувальник, саунд-продюсер, саме він запропонував назву гурту; Родіон Sun Lion — бас-гітара; ударник — Володя Ульянов; вокаліст – Іштван Халус. За плечима гурту – фінал «Свіжої крові» на M1 та перемога на «Фольк Мюзік» на Першому національному, участь у кількох десятках фестивалів, альбом In Vinko Veritas, кліпи «Щедрик» (з оркестром), «Дай ми мила», «Вінко Червеноє», «Вівці» та «Палиночка біла-біла».
Відома нам зараз балканська музика стала такою популярною тому, що класні музиканти обробили народні мотиви, додали кілька сучасних елементів і в підсумку вийшов якісний і оригінальний продукт. Не традиційно-народний, але й не естрадно-попсовий, трохи роковий, трохи інструментальний. Словом, без крайнощів поєднано все найкраще. Мені здається, що щось подібне вдалося і «Рокашу». Їхній дебютний альбом In Vinko Veritas був добрим, але перший альбом – це завжди рукавичка, кинута як запрошення на дуель. Коли вийде другий, тоді й зможемо сказати напевно – явище це в музиці чи ні. Наразі просто хочеться побажати їм успіху, а нам – задоволення від доброї музики.
