"- Дивіться, Ви вже піднялися на 5-ту сходинку. Так і на олімпіаду вже можна їхати.- Ой, мені сімдесять. Куди вже...- Розумію, що тре ще потренуватись. Нічо, от за 4 роки підготуєтесь і в 74 поїдете.- Поїду, онучку. Поїду. Тільки живою мене звідси вивезіть.Вона сиділа у підвалі 2 тижні. Разом з іншими мешканцями її під'їзду.Останні дні в Ірпені йшли страшні бої. Приватні садиби снаряди зносили вщент, а висотні будівлі - підпалювалися так, що вони вигорали квартира за квартирою наче величезні свічки.Цим мешканцям пощастило найменше. Вони втрапили в район, де росіяни були від самого початку і аж допоки наші красені з ЗСУ не помножили їх на нуль. Рузкі інколи виводили усіх пожильців до стінки на дворі і засвічуючи ліхтариком обличчя кожного, під дулами автоматів, шукали корегувальника, що нібито допомагає нашій спецурі мінусувати ваньок темними ночами. Аби з підвалу виходили точно всі - окупанти закочували туди гранату. На зауваження, що тут лежачі, старенькі та інваліди - казали: а нам пох..й. Тепер їхні х...ї гниють в ірпінській землі. Ну, може ще собаки поїли. Це не жарт, якщо шо.Ми знову капітально сьогодні зайшли в це багатостраждальне місто. Працювали багато наших колег-волонтерів. Вони просто богі евакуації - чітко, злагоджено, будинок за будинком, підвал за підвалом - вивозили людей саме з екс-окупованих територій. Евакуйовані сотні ірпінців. Ушкоджені фізично та/або психологічно, але живі. Коли вони зарядять свої телефони - багато хто сьогодні видихне з полегшенням.Важко сказати, що було найтяжчим в цей день. Чи-то бачити машини таких волонтерів як ми - з простреленими лобовими вікнами та підголівниками і величезними плямами засохлої крові на асфальті - які так і не повернулися в Романівку і невідомо було, що з ними сталося. Чи-то усвідомлювати, що люди, яких ми сьогодні вивозили, більше схожі на тіні людей. Нуль емоцій. Ані плачу, ані радості. Мені здається, так виглядають ті, хто втратив надію і просто тягнув до якогось фіналу. Чи-то з жахом розуміти, що хтось таки продовжує відмовлятися від евакуації. Скляні очі, піна біля рота і оце "я звідси не поїду, бо найгірше вже позаду". І все це на фоні тотальних руїн, мертвих котів, собак, уламків мін та свіжоспечених могил на подвір'ях, де лежать сусіди. До речі, особливо тяжко було ходити з місцевими і фіксувати могили хлопців, яких русня постріляла. Стріляли просто так, шоб було. Чи шоб не було. Фіксували ми для юристів. Дітям та онукам русні ще належить продавати свої нирки, аби компенсувати те, що компенсувати в принципі неможливо.Ірпінь дуже змінився. Ми їздили майже всюди і не лишилося жодної вулиці чи кварталу, де щось би не прилітало, не горіло. Гради, що стирчать з асфальту, вирви, згорілі авта, снаряди, трупи цивільних, яких їдять собаки, танк, якась висяча хрінь на парашуті, цілі вулиці, перегорожені зрубаними вибухами деревами, переламані стовпи, всюди дроти і діри, біль, морок, зграї тварин. Ні. Таки я знаю, що було сьогодні найтяжчим. Два тижні тому ми з Andrii Piven благали цілий натовп людей виїхати з величезного приватного сектору. Вони нам усміхалися та бадьоро запевняли, що все буде добре, а онде їхні автівки з повними баками - якщо що, то виїдуть миттю. Сьогодні ми з отетерінням ходили тим кварталом серед вигорілих будинків та кістяків згорілих автівок. У яких колись були повні баки.Також важко було їхати назад, на Київ, і читати пожовклі біг-борди про місто-мрії, де дуже круто придбати за вигідними умовами квартиру. Сюрреалізм як він є. А місто достобіса красиве. Навіть зараз. Понівечене, згвалтоване, з вивернутою назовні душею. Але красиве. Дякую Збройним силам України за чудову роботу. Вони продовжують дотискати орків. Коли дотиснуть - настане час скорботи за полеглими. І настане час вертати життя на вулиці міста в лісі. Ірпінь - житиме. Переможемо".Автор: Антон Сененко, волонтер
30.03.2022 — 41 — 14983
24 березня українські сили звільнили село Лук'янівка, що в Баришівському районі на Київщині. За словами заступника голови Кіровоградської облради Дмитра Лінька, який брав участь у операції, у результаті боїв втрати росіян склали близько 40 чоловік. В бою також знешкоджено кілька одиниць бронетехніки РФ. Щонайменше три танки були захоплені українськими бійцями у якості трофеїв. Росіяни відступили, проте продовжують обстрілювати населений пункт, руйнуючи будинки місцевих мешканців.
29.03.2022 — 25 — 10606
Департамент охорони культурної спадщини КМДА спільно з небайдужою громадськістю та за підтримки бізнесу продовжує роботи із захисту й укріплення пам’яток, які можуть потрапити під вогонь російських окупантів. Зокрема, завершили укріплення пам’ятника Петру Сагайдачному. Наразі проводять роботи на пам’ятниках Богдану Хмельницькому, Княгині Ользі та Миколі Лисенку. Днями стартує укріплення пам’ятника Григорію Сковороді. Також 24 березня були завершені роботи біля пам’ятника Самсону, експозиції музею Михайлівського собору, на Кам’яниці київського війта, біля пам’ятника Володимиру. У Святошинському районі захистили пам’ятник Преподобному Миколі Святоші, великому подвижникові, ченцю Києво-Печерської Лаври, встановлений 2006 року та пам’ятник Володимиру Вернадському. Рішення, які матеріали та технології використовувати приймаються щоразу індивідуально, пояснили в Департаменті. В залежності від типу та матеріалу постаменту, його висоти, надійності фундаменту, оптимальності вартості робіт тощо. Наприклад, у випадку з пам’ятником Володимира Великого застосування піску є неможливим. Нижня частина пам’ятки закрита плитами опалубки, що досить надійно від уламків вибуху. А верхня частина частково закрита щитами, частково шарами матеріалу, що є протипожежним, та демпером від уламків. При захисті, враховували матеріал скульптури, він досить міцний проти малих уламків. Неможливість сильного навантаження фундаментів зробили це рішення єдиним можливим в цьому випадку. «Я дякую колективам Департаменту охорони культурної спадщини та Київського науково-методичного центру за самовіддану роботу. Окрема подяка всім небайдужим киянам, бізнесу, які за ці кілька днів неймовірно допомогли і продовжують нам допомагати. За два дні ми отримали понад 80 дзвінків із пропозиціями надати будматеріали, свою фахову роботу, техніку. Нам передали два генератори. Робота кипить, а ваша допомога надихає. Українці, ви — неймовірні!» — наголосив директор Департаменту Олександр Никоряк. Усіх небайдужих представників будівельного бізнесу запрошують долучитися до захисту пам’яток Києва: тим, хто може надати фахівців із монтажу будівельних лісів та опалубки, будівельних альпіністів, водіїв маніпулятора — необхідно звертатись за телефоном +38 098 689 6322; хто може допомогти із лісами будівельними металевими, опалубною фанерою, дошкою, супердифузійною мембраною вогнестійкою, маніпуляторами — звертатись за телефоном +38 097 828 0627.
28.03.2022 — 32 — 12651
Після розгрому силами ЗСУ окупантів у Тростянці, що на Сумщині, застрелився командир 13 танкового полку, який входить до складу Кантермирівської дивізії, а також зняли з посади командувача 1-ї танкової армії Західного військового округу рф. Інформація про те, що командир 13-го танкового полку, який входить до складу Кантемирівської дивізії, застрелився, надійшла від Головного управління розвідки ввечері 26 березня. "Отже, число 13 (номер полку) виявилося для російського офіцера нещасливим. Так само, як номер 200 для окремої мотострілецької бригади росіян, яку холодноярці розбили і частково "задвухсотили" на харківському напрямку", - зауважили в ЗСУ. За даними Сухопутних військ, також був знятий з посади генерал-лейтенант Сергій Кисіль - командувач 1-ї танкової армії (в/ч 11161, Баковка) Західного військового округу, до якої входить сумнозвісна "елітна" Кантемирівська дивізія. Зазначається, що Киселя звільнили через величезні втрати та провал вторгнення рф в Україну. "Не виключаємо, що втеча російської армії із Тростянця і стала тією останньою краплею. І далі російській верхівці вже неможливо було закривати очі на погане управління військами", - додали в ЗСУ.Гусарівка на Харківщині. Була окупована силами 2 БТГрів російських окупантів за підтримки підрозділів російського спєцназу. Окупанти вибиті. Близько 60 одиниці техніки знищено. Втрати особового складу уточнюються, але рахунок за сотню. Як повідомив у Фейсбуці харківський волонтер Роман Донік, за свідченням полонених тільки від одного вдалого залпу РСЗО БМ21 "Град" загинули щонайменше 30 загарбників. Також загинув командир одного з російських батальйонів. "Було продано близько 30 квитків на концерт Кобзона. Старший групи слухачів на цьому концерті - командир одного з батальйонів", - прокоментував волонтер.
27.03.2022 — 20 — 8492
Українські волонтери допомагають своїй армії та територіальній обороні у відсічі російській широкомасштабній агресії, забезпечуючи їх усім необхідним. Одні готують гарячі обіди для бійців, інші шиють одяг, треті роблять деталі для бронежилетів – кожен волонтер займається тим, що йому під силу.
26.03.2022 — 12 — 6733
Британська газета The Sun отримала ексклюзивні світлини внутрішніх інтер'єрів супер'яхти «Шехерезада», яка, ймовірно, належить лідеру рф володимиру путіну. Офіційна вартість «Шехерезади», коли вона була завершена два роки тому, становила 500 млн фунтів стерлінгів, але інсайдери гворять, що сума може бути ближче до 750 млн фунтів стерлінгів. За словами чоловіка, який допомагав будувати яхту, кожна поверхня судна мармурова або золота. «Тут є незліченна кількість басейнів, спа, сауна, театр, бальний і тренажерний зал, два вертолітні майданчики. Це як мінімісто. Є навіть лікарня», – додав він. Серед іншого в 140-метровій яхті є ванні кімнати із золотими тримачами для рулонів туалетного папіру та кранами. Нині люксове судно стоїть в Італії, а саму італійську владу закликають конфіскувати яхту. Раніше команда російського політика-опозиціонера Олексія Навального провела розслідування, в якому показала, що екіпаж супер'яхти «Шехерезада» значною мірою сформований зі співробітників російської федеральної служби охорони. Це може свідчити, що її власником є путін.
24.03.2022 — 10 — 8194
Фотографії часів Другої світової війни показують разючу візуальну схожість із наслідками вторгненням Росії в Україну. Попри запевнення Кремля, що метою так званої «спецоперації є знищення української військової інфраструктури», а не українського населення, російська армія уже четвертий тиждень продовжує завдавати ударів по цивільних об’єктах: житлових будинках, школах, лікарнях, дитячих садочках, продуктових базах, об'єктах енерго, водо та теплопостачання міст і сіл. Зазнають руйнувань і церкви та об'єкти культурної і історичної спадщини.
24.03.2022 — 24 — 11300
23 березня російські військові завдали удар по столиці з реактивних систем залпового вогню «Град». Під вогонь потрапили житлові будинки в Святошинському і Шевченківському районах. Обстріл відбувся після сьомої ранку. За даними КМДА, щонайменше четверо людей отримали поранення, інформація про постраждалих уточнюється. Українська влада неодноразово заявляла, що Київ для російських військ є однією із найбільших мішеней. Попри запевнення Росії, що метою так званої «спецоперації є знищення української військової інфраструктури», а не українського населення, російська армія уже четвертий тиждень продовжує завдавати ударів по цивільних об’єктах.
23.03.2022 — 17 — 6762
Смерть і руйнування – страшна реальність у Маріуполі, спустошеному невпинними російськими військових атаками, які тривають вже четвертий тиждень. За підрахунками, близько 300 000 жителів Маріуполя перебувають у пастці без води, електрики чи газу. Харчування не вистачає, а в’їзд у місто заблокований. Попри військовий ультиматум Росії, віце-прем’єр-міністр України Ірина Верещук 21 березня заявила, що «ні про яку капітуляцію не може бути й мови».
22.03.2022 — 30 — 14364
Нормальна людина не схильна до війни і не може довго перебувати у стані психічної напруги — це виснажує. Знизити нервове навантаження допомагають буденні та мирні заняття: прибирання, миття посуду, догляд за тваринами, або улюблена гра, наприклад — футбол. Тут ти отримуєш дозоване фізичне навантаження. Тут повністю переключаєш усю увагу на вирішення зовсім інших, не тих, що є зараз, задач. А також дозволяєш вийти емоціям у найбільш гуманний спосіб. І все це у звичному та улюбленому ділі. Саме для цього 20 березня, у неділю, молоді люди зібралися на одному з київських футбольних майданчиків. Це не була повноцінна гра з довгим хронометражем та суддями. Це були короткі матчі старого та доброго дворового футболу. Лише на кращій площадці. Автор: Олександр Зубко
21.03.2022 — 31 — 13326