Бій за Незалежність Івана Мінугалієва
Українська армія продовжує битися за Незалежність своєї країни. І бої тривають щодня. Щодня гинуть українські військові, які без війни могли б жити. Але прийняли свій останній бій... Перша половина травня 2023 року, підрозділи ЗСУ проводять штурмові дії в районі Бахмута та успішно проривають оборону російської армії. Збройні сили РФ на деяких ділянках відступають від 200 метрів до 1.5 кілометра.Пам'яті тих, хто загинув за Незалежність.
25.08.2023 — 24 — 26573
Український прапор і люди, які його захищають
Оборонці країни віддають життя за те, щоб державний прапор вільно майорів над усією Україною у її визнаних світом кордонах. Фотосвідчення про український прапор і людей, які його захищають – дивіться у фоторепортажі Сергія Нужненка.
23.08.2023 — 26 — 24664
Українські війська готуються до контрнаступу
Україна оголосила про відвоювання села Урожайне у російських військ на південному сході в середу, але попередила, що ситуація на північно-східному фронті погіршується через російські контратаки. Військовослужбовці 128-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ продовжують готуватися для участі в контрнаступі на військових навчаннях на полігоні в Дніпропетровській області. Фото: REUTERS/В'ячеслав Ратинський, 16 серпня
16.08.2023 — 18 — 7132
«Коли влучаєш, з’являється азарт»: робота американської М777 на Херсонському напрямку
Скупчення російських військових, їхня техніка, пункти управління, склади зі зброєю та боєприпасами – це головні цілі українських артилеристів, які працюють з американською гарматою М777. Бійці 406-ї окремої артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Олексія Алмазова, які вже понад рік воюють на південному напрямку, зазначають, що інтенсивність роботи наразі досить висока, доводиться працювати і вдень, і вночі. Кореспондент Радіо Свобода побував на позиціях 406-ї бригади на Херсонщині і дізнався про їхню роботу на цьому напрямку фронту.
14.08.2023 — 12 — 6726
«Дуже важко»: як ЗСУ вдається проривати багаторівневу російську оборону
Український наступ триває. Неймовірними зусиллями Сили оборони України метр за метром просуваються уперед, долаючи ешелоновану російську оборону. Після місяців підготовки та поповнення запасів – із дев’ятьма навченими НАТО новосформованими бронетанковими бригадами – контрнаступ України, мета якого прорвати укріплені лінії оборони російської армії і звільняти окуповану територію, повільно просувається уперед. За час, який пішов на отримання Україною від Заходу необхідної військової техніки, а також на навчання українських бійців, російська армія встигла розбудувати на захопленій українській території ешелоновану систему оборонних укріплень. Це надзвичайно ускладнило контрнаступ Сил оборони України. ЗСУ звільнили низку сіл на південь від Великої Новосілки та захопили височини навколо Бахмута – як на північ від міста, так і на південь, біля села Кліщіївка. На Запоріжжі ЗСУ намагаються прорвати те, що експерти назвали «м'ясорубкою російських укріплень» – розгалуженою мережею траншей, мінними полями, колючим дротом, протитанковими укріпленнями, дотами. Під час виступу у Вашингтоні 30 червня голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі сказав про темпи українського наступу: «Те, що це відбувається повільніше, ніж люди передбачали, мене зовсім не дивує», маючи на увазі те, наскільки сильно змогли укріпитися російськи сили на захоплених позиціях. «Це буде дуже важко, дуже довго, і це буде дуже, дуже криваво. Ніхто не повинен мати жодних ілюзій», – сказав генерал Міллі про контрнаступ ЗСУ. Джерело: Reuters, AP
10.08.2023 — 11 — 5530
Стабпункт - місце, де смерть посилають на... Два дні роботи військових медиків очима фотокора
Кореспондент Укрінформу мав нагоду спостерігати за життям стабілізаційного пункту медичної служби однієї з бригад, що воює на Півдні. Зараз, із повномасштабним вторгненням, багато топонімів втратили сенс, інші - не можна згадувати. Тому скажімо просто - «Запорізький напрямок», одне з багатьох убитих прифронтових селищ на півдні країни. Це були переддень Дня медика і, власне, професійне свято. Але ніхто не зважав на дати - рятували поранених так само, як і в інші дні війни з російським агресором. ...Завтра День медика, який, за минулорічним указом Володимира Зеленського, відзначається 27 липня. Про свято ніхто не знає, всі зайняті своїм цього спокійного полудня: хтось курить, хтось спить на розкладачці в коридорі за перегородкою, а здоровенна молода лайка Марися і двоє безіменних кошенят мчать за фельдшером Оксаною. Кошенята - чорне та біле, як Інь та Янь. Улюбленці всього персоналу стабпункту не злазять з рук медиків, але щойно побачать Оксану, летять до неї. Сідаємо з колегою біля стіни в коридорі, намагаємось нікому не заважати, проте втомлені працівники нас і так не помічають. Багато хто намагається подрімати - чи надолужують минулі «бадьорі» ночі, чи хочуть виспатися наперед. Головний, «Ромашка», з яким хотіли поговорити, сказав, що буде пізніше і приділить нам час... можливо. Думали, доведеться нудьгувати. Першим привозять водія: перекинувся у машині, майже відірвало вухо. Розрізають одяг, оглядають, обробляють садна, вухо пришивають, далі - шпиталь. Другий - боєць із осколковим пораненням правої кисті. Та сама доведена до автоматизма процедура: зрізають, оглядають, обробляють. - Стояв на бойовому чергуванні, вітер від нас, «виходу» не чув, та й не було його як такого. Жорсткий «прихід», гублюся, стрімголов лечу в окоп. Опам'ятався, озирнувся, бачу - на штанях кров. На ногу глянув - нічого, дивлюсь на руку, а тут ось це - шматок вирваний. Натягнув турнікет і дочекався евакуації. З чого прилетіло, незрозуміло, товариші кажуть - танк, я ж підозрюю, що міна 82-а була, - згадує Микола. Раптом уриває розповідь, хвилюється: з пораненої руки зникла обручка. Лікар заспокоює, каже, що зняв її і повісив на ланцюжок поруч із хрестиком. - Дружині не сподобалося б, - гордо жартує Коля. - Переживе, - відповідає лікар і шанобливо витирає велику каблучку від крові. Слідом четверо: два з осколковими у верхні кінцівки, два з контузією. З перших зрізають одяг, вкладають у спідньому на столи, ставлять катетери, міряють тиск, вливають потрібні препарати, якщо можна оперувати на місці, видаляють уламки. У лікарки, що відійшла від столу, запитую щодо її пацієнта. - Кидають всяку 120-міліметрову погань, і потім ось така х...ня залітає в організм, - перериває моє запитання усміхнений боєць із позивним «Кузя». Показує уламок розміром із середню сливу. Він радіє, розуміє, що пощастило: - Могло б залетіти і в груди. - Поступив із пораненням верхньої третини передпліччя, - додає лікарка. - Уламок знаходився досить поверхово, на щастя, не зачепив великих судин, розташованих поруч, кістки теж цілі. Уламок ми видалили, боєць почувається добре, отримав всю необхідну допомогу, дякую йому за роботу. Її звуть «Муза», хірург. Позивний подарував їй лікар у «Госпітальєрах», де вона починала. У нього був позивний «Данте». - Вийшло, що я Муза Данте, - посміхається бойовий медик. Вже рік, як вони із командою - хірург, бойовий медик, анестезіолог та водій - їздять лінією фронту. Пройшли Бахмут і Лиманський напрямок. «Музі» 29 років, до війни працювала в перинатальному центрі, де настрій, зізнається, був зовсім іншим. - Звичайно, емоції різні, коли народжується нове життя і коли це життя у смерті буквально вириваєш. Ставлю їй банальні питання про жінок на війні, про найстрашніші та щасливі випадки. - Мова не про стать. Дійсно, є речі, які жінці складніше робити і у звичайному житті, а на війні виконувати ще важче, але коли йдеться про збереження людського життя, то це не питання статі, мова про ставлення до цієї війни, до батьківщини та життя. Я до ЗСУ не маю стосунку, ми носимо мультикам, а не піксель. Піксель – це гордість! Ми ж просто цивільні лікарі та допомагаємо медикам ЗСУ, які мобілізовані. Я точно не відношу себе до військових, але у своїй голові поділяю людей на цивільних і військових, відчуваю різницю між тими, хто не бачив війни, і тими, хто тут воює. Вони інші, і в них інші пріоритети. Найстрашніше, каже, було не на війні, найстрашніше - це крик матері, яка ховає свою дитину. Перед тим, як піти на фронт медиком , «Муза» дуже багато людей поховала саме через війну... - А найкраще, що зі мною тут трапилося, - це моя команда , - ділиться хірургиня. - Я б не зустрілася з ними в цивільному житті, вони неймовірні. Погано, що познайомилися за таких обставин, але, але… Медики теж закінчуються на війні, вони гинуть, хтось має тут виконувати цю роботу. Тому поки хтось за мене сидить в окопі, я допомагатиму їм тут, це точно. «Кот» із Запоріжжя цілує натільний хрест і притискає його до серця. Цьому бійцю пощастило більше за інших, він «лише» контужений. Контужені - це окрема категорія хворих. Вони як лунатики, пʼяні-непʼяні, втрачені й розгублені, крутять головою, часто кліпають або, навпаки, вирячують очі у спробі «намацати» звичний світ… Заважають їм усім біль у скронях, нудота, втрата слуху та зору. Вони найчастіші клієнти стабпункту. Прибувають і вдень, і вночі. атемна лікарі з червоними ліхтарями ходять коридором, відкидають чорні тіні на стіни, хукають червоним димом від цигарок, зрідка білими спалахами блимають на вени при ін’єкціях в операційній - стабпункт схожий на провінційний театр, у якому змінюють декорації під час вистави. З вулиці чути, як замість сільських собак гавкає артилерія – виходи зміняються приходами. Поранених привозять з «нуля», надають допомогу та евакуюють далі в тил. Уночі ми й запопали «Ромашку». Він сидів у кутку і набивав тютюном люльку. Під люльку й розповів про роботу стабпункту. Свої обов'язки він охарактеризував так: «координую події на цьому стабілізаційному пункті». - Функція стабпункту - перша медична допомога після отримання поранення, завдання - надання медичної допомоги протягом години після отримання поранення. Так звана «золота година» – натівський стандарт. Тому що шанси на виживання та подальшу реабілітацію просто в рази піднімаються, якщо поранений встигає опинитися в руках лікарів у цю «золоту годину». І вся логістика спрямована на те, щоб ми вклалися в цей час, тому й розміщуємося так близько до фронту, тому й ви так довго до нас добиралися. Медик зазначає, що за характером та кількістю поранень можна уявити, що зараз відбувається на фронті. Це не постійний конвеєр - хоча буває і таке. Коли йдуть наступальні дії, то дуже багато ампутацій нижніх кінцівок: Війна - це ж шахи: робиться хід, іде потік поранених, далі роздумують перед наступним ходом, перебудовуються, приймають рішення, в нас у цей час відносне затишшя. - Майже опівночі, напевно, вже можна святкувати День медика, - роблю спробу привітати «Ромашку». - Та ні, це не моє свято. До 2013-го я до медицини не мав жодного відношення, моя «медична освіта» – вісім сезонів «Доктора Хауса». Вже під час Революції Гідності долучився до подій і став парамедиком. - А яке ж твоє свято? - День добровольця. Я вважаю себе добровольцем, і більшу частину війни провів на ній саме добровольцем, а не кадровим військовим, як зараз. І ось ці волонтери, дивовижні хлопці, які нам допомагають, вони мої побратими, - закінчує розмову «Ромашка». У тиші затухає й люлька. Притарахтів евакуатор на базі гусеничного М-113. Доставив двохсотих. Загиблих потрібно впізнати, підписати та оформити папери. Їх залишать тут до ранку, поки за ними не приїде «холодильник», який відвезе до моргу. Ніби стихло, проте заснути заважає трупний запах. Задня стіна вигоріла від прильоту, її немає, лежиш наче на вулиці поряд з тілами. У вікні сіріє, провалююсь у сон. Але тупіт солдатських чобіт пробуджує мене у новому дні. Група бійців заносить пораненого на ношах. Іншого, з пов'язкою на очах, яка захоплює і каску, ведуть попід руки коридором. Відчиняю двері до операційної, допомагаю зайти. Третій заходить сам - у нього осколкове в спину. Медперсонал ніби й не лягав - все чітко, злагоджений механізм, надійний годинник. Ну так, у них же професійне свято… Все по новому колу, на трьох столах йде робота. Розрізають одяг, дістають уламок зі спини. Умивають і накладають пов'язку на поки що сліпі очі. Знімають турнікет: на правій нозі вище гомілки ззаду вирваний шматок тканини, - тампонують, накладають пов'язку на рану та лангет на ногу. Мирон, той, що з перев'язаними очима і каскою в руках, сидить тихенько осторонь - чекає на своїх, з ним упоралися швидше. Запитую, як отримав поранення. - Висунулися до їхніх позицій, стежкою йшли. З лівого боку був бліндаж, закидали гранатами, підійшли, простріляли. Метрів через п'ять побачив ще бліндаж, у який теж закинув гранати. Метрів за сім далі був ще бліндаж, з якого вівся кулеметний вогонь, довелось зістрибнути в окоп. Туди й прилетіла граната, за нею друга. Згрупувався у сидяче положення, після другої потекла кров і перестав бачити. Поруч сів бородатий добряк, він щойно закінчив зі спиною побратима Мирона. Роззнайомилися. Іван із Буковини, за освітою медик, судинний хірург. Більше року тому отримав повістку, і з того часу служить у медичній роті 36-ї окремої бригади морської піхоти. Запитую, з чого почався його день. - З Днем медика тебе, вас, ваш стабпункт. Хотів побажати, щоби цього дня не було роботи, але не склалося. - Дякую, але у війни свій календар, свої червоні дати, свої жертвопринесення. Ми тут вириваємо у смерті життя наших хлопців. Ви зараз там, де смерть посилають на хєр. Поранених вантажать у машину: спочатку ноші, потім акуратно саджають Мирона, останнім, докуривши сигарету, самостійно залізає поранений у спину боєць. Їх проводжає Оксана, довкола якої звично граються собаки. - Ти напиши там, якою ціною хлопці звільняють нашу землю, та напиши, що обов'язково звільнять. - Там тільки про це і пишуть, - відповідаю на прощання. Увечері того ж дня президент України Володимир Зеленський повідомив про звільнення Старомайорського. Автор: Дмитро Смольєнко, Запоріжжя. Фото автора
02.08.2023 — 42 — 11622
«Янголи війни»: як працюють бойові медики у гарячих точках
До 2023 року День медичних працівників в Україні відзначався в третю неділю червня – так само, як і в Росії та Білорусі. Ця традиція існувала ще з часів СРСР. У червні цього року президент України Володимир Зеленський підписав указ, яким встановив нову дату Дня медиків – 27 липня. Причина зміни дати в самому указі не зазначена, однак на сайті МОЗ пояснили це рішення тим, що «українські медики не повинні мати жодних спільних дат з терористичною Росією, яка щодня вбиває мирне населення». У День медичних працівників, що вперше відзначається саме у цю дату, Зеленський побажав медикам сил і перемоги і висловив подяку, а головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у своєму привітанні назвав медичних працівників «янголами війни». У зоні бойових дій працюють військові медики – вони надають пораненим бійцям невідкладну допомогу прямо на місці або у стабілізаційних пунктах, які функціонують поблизу лінії фронту. Як це відбувається – дивіться у галереї.
28.07.2023 — 20 — 10648
Берет з квіткою едельвейса: як його виборюють жінки-військовослужбовці зі 128-ї ОГШБр
Берет кольору ґрунту - це найвища відзнака для кожного гірського штурмовика. Воїни проходять через вогонь і воду, щоб його отримати. Військовослужбовиці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади довели, що не гірше чоловіків можуть пройти це випробування та отримати берет з квіткою едельвейса. Прес-служба 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади
18.07.2023 — 20 — 7825
ЗСУ завдають ударів по російських позиціях під Бахмутом
Українські військові, за повідомленням Генштабу ЗСУ, змогли захопити стратегічні висоти поблизу Бахмута. Це дозволило наблизити українську артилерію на відстань удару до російських позиціях. Росія заявила, що її армія взяла під контроль Бахмут у травні 2023 року. Місто майже повністю знищене російською артилерією за час постійних боїв, що розпочалися у серпні 2022 року. Та не пройшло і двох місяців, як ЗСУ знову відтіснили російські сили і зайняли панівні висоти поблизу Бахмута. Фоторепортаж. Джерело: AP, Reuters
14.07.2023 — 10 — 7073
Контрнаступ на Запоріжжі: як ЗСУ воює на американських M2Bradley
Українські військові 47-ї окремої механізованої бригади «Магура» показали і розповіли трохи про M2 Bradley. Дивіться в ексклюзивному фоторепортажі кореспондента Радіо Свобода Сергія Нужненка.
27.06.2023 — 22 — 9353