Кому на заваді альтернативна енергетика?
Україна постійно не використовує свій економічний, технологічний та енергетичний потенціал. І замість модернізації – щоразу йдемо просити знижку на газ і нафту. Тупиковий шлях, кажуть українські експерти, економісти, науковці. Чого просити, якщо маємо свій потенціал? Економія, енергозбереження, альтернативні джерела енергії здатні на половину зменшити нинішнє споживання блакитного палива.
Біг на місці
«Зелені технології» завойовують світ. І не тому, що це модно, а тому що вигідно. Та вітчизняний бізнес воліє вичавлювати із старезного обладнання все до останньої краплі, спалювати мільярди кубів на вітер. Енергоємність наших підприємств колосальна. Вона у 26 разів вища, ніж у Японії і в 11 разів перевищує середньосвітові показники. Українське обладнання, метал, хімічна продукція здають позиції на світових і внутрішньому ринках. Та поки вони дотаційні – жоден власник не буде займатися глибокою модернізацією. Вони кажуть, що це не вигідно, і дорожче, ніж збудувати нове, сучасне. Та чомусь до цього нового вже прийшли навіть деякі країни «третього світу», не говорячи вже про світових лідерів. Китай, до прикладу, просто починає із чистого поля. Державні інвестиції у модернізацію найбільші у світі – 22 мільярди 300 мільйонів євро. 12 мільярдів щороку витрачає на це Японія, 9 мільярдів – Корея. Загалом Азія вдруге робить корінний розворот. Там відчувають світовий тренд і прорахували розвиток світової економіки на десятиліття вперед. Щоб бути лідером у майбутньому, варто дбати про ресурсне заміщення. Так було з Японією після війни, коли зруйнована країна за 20 років стала найбільш технологічно розвиненою, зробивши ставку на сучасні технології і десятиліттями постачала світу високоінтелектуальні товари. Тепер цим шляхом йдуть Китай, Корея, Гонконг, Сінгапур. Боротьба за ресурси стає жорсткішою і навіть жорстокою. І якщо Україна програє у цій війні, то ніхто за нею не сумуватиме.
Зелений пилосос?
Противники альтернативи називають «зелений тариф» нібито схемою вимивання бюджетних грошей. Так, компаніям, які приходять на ринок нетрадиційної енергетики, даються преференції. Наприклад, оренда землі з 70% знижкою, завезення обладнання без ПДВ, придбання чистої енергії за ціною, яка у декілька разів перевищує традиційну. Це і робить бізнес привабливим та зумовлює значні капіталовкладення. Його окупність в середньому складає нині 5-7 років. І як результат - ринок почав розвиватись. За даними НАЕР на разі в Україні функціонує 107 об’єктів по «зеленому тарифу» (76 гідроелектростанцій, 11 вітропарків, 18 сонячних станцій та 2 біоенергетичних), а це 63 компанії!
Противникам альтернативи в Україні не вигідна наша енергетична незалежність. Вони і на pr-технологів не скупляться, аби повернути вектори розвитку України в потрібному напрямку. Зрозуміло єдине – альтернативи відновлювальним джерелам енергії в дуже недалекому майбутньому в нас просто не буде. Держава сама повинна створити ринок нової енергії. Під «сама» маємо на увазі не державні кошти, яких все одно забракне, адже мова йде про мільярди у.о., а все ж середовище та стимули, які самі запустять ринковий механізм.
Шляхом заохочення бізнесу розвивати нетрадиційні напрямки йшли нинішні світові лідери – Німеччина, Данія, Швейцарія, Канада, Франція, Італія. Тільки починали ще на початку 90-х років. Сьогодні ці країни поступово скорочують дотації, вирівнюючи таким чином вартість чистої і традиційної енергії. Передбачено це і у нашому законодавстві. Сьогодні зелений тариф, наприклад, на сонячну енергетику в Україні складає від 39 до 46 євроцентів. У Німеччині для порівняння - від 29 до 55 центів. Після 2014 року тариф в Україні буде меншим на 10%, після 2019 – на 20%, а з 2024 – на 30%.
До кінця 2012 року Державне агентство з енергоефективності прогнозувало вироблення 1 мільярда кіловат/годин із відновлювальних джерел енергії. Однак цей показник підкорився нам вже в квітні цього року!
У 2011 році в Україні впроваджено понад 247 мВт потужностей з альтернативних джерел енергії. Приріст ринку склав неймовірні 161%. Ряд іноземних компаній розпочали чи заявили про намір працювати в Україні. Та все одно відновлювальні джерела енергії складають менше 1% в енергобалансі країни. У Німеччині він вже сягнув 20% і, виходячи із планів, затверджених Урядом ФРН, за найближчі десятиліття має зрости до 80%!!! Німеччина прийняла політичне рішення вивести із експлуатації до 2022 року всі ядерні блоки і перейти на альтернативні джерела енергії. Традиційну енергетику ніхто не відміняє, вона забезпечуватиме стабільність під час пікових навантажень, завдяки сучасним газовим станціям із високим рівнем коефіцієнту корисної дії. Україна також ставить собі амбітну мету. Згідно із державною програмою до 2020 року підвищити в десятеро показники чистої енергії. Це означає, що найближчими роками вітрові парки, сонячні станції і, можливо, біогазовий напрямок активно розвиватимуться. Держава також ставить вимогу бізнесу. З 2014 року 50% матеріалів та комплектуючих на нових альтернативних об’єктах повинні бути українського виробництва. Це стимулюватиме не тільки імпорт, а й притік капіталу для спорудження заводів із виготовлення сонячних панелей, генераторів, котлів. Тому перспективи розвитку українського ринку фахівці інвестиційних фондів оцінюють як доволі високі. А загалом, згідно із дослідженнями Bloomberg New Energy Finance, до 2025 року альтернативна енергія у світі коштуватиме дешевше за традиційну.
Ламати треба
Валерій Червінський – сонячних справ майстер. Його компанія займається становленням колекторів на дахах будинків і пропонує інженерні рішення для альтернативного забезпечення помешкань гарячою водою та електроенергією. Про переваги геліоустановок Валерій може говорити годинами. До нього звертаються як на етапі будівництва нового будинку, а це дозволяє передбачити необхідні для подальшого монтажу кріплення і правильно розмістити комунікації, так і на етапі реконструкції. Як правило, господарі великих резиденцій мають басейни та просторі кімнати, котрі обігрівати стає дедалі дорожче. Сонячні батареї стають прекрасною альтернативою. Навіть восени, коли на дворі прохолодно, колектори здатні акумулювати достатньо енергії для підігріву води до температури 50-60 градусів. Нею можна обігрівати дім. Найдешевша панель дає до 200 літрів майже кип’ятку і коштує 400 доларів. Автоматика стежить за температурою, якщо носій охолоджується до 30-40 градусів – вмикається газовий котел. Є ж різниця, скільки затратити енергії для нагріву холодної води зі свердловини, чи догріти вже теплу? Витрати газу зменшуються у рази, а він у структурі комунальних послуг найдорожчий. Або взяти, приміром, Крим і Південь України. Там взагалі криза, постійна нестача електроенергії. Гарячу воду у пансіонатах і готелях часто подають за графіком. І це в зоні, де сонячних днів близько 300! Там геліосистеми окуповуються протягом 4-6 років за нинішніх цін на блакитне паливо. Прекрасно, економічна вигода – очевидна. Але черг на встановлення ні у компанії Валерія Червінського, ні в інших не спостерігається. Україна порівнюючи із Німеччиною, знаходиться північніше, не кажучи вже про Данію чи Британію. Але там сонячні колектори - ледь не на кожному даху. У чому ж різниця між нами і ними? У менталітеті, вважає Валерій. Його треба ламати, переконувати споживача, що це потрібно йому. Стереотипність мислення не дає нам можливість часто приймати правильні рішення. Займіться простою математикою на рівні 3 класу, вона Вас переконає, що бути енергетично незалежним вигідно насамперед економічно. Батареї служитимуть гарантовано років 20. Скільки грошей вони зекономлять? Звичайно, сонячні батареї у квартирі не поставиш. Та утеплити вікна і двері, поміняти лампочки на енергоощадні, не витрачати дарма холодну і гарячу воду і зрештою, утеплити стіни - це прості і дієві механізми економії. Саме економити поки що у нас не навчилися. Поки комунальна сфера дотаційна – вона не стимулює енергозбереження. Але ж так буде не завжди. У найближчій перспективі дешевий газ закінчиться. Навіть якщо цього року ціни на блакитне паливо для побутових споживачів залишаться не змінними, що дуже сумнівно, то для комунальних підприємств вони ростуть постійно. Очевидно, критична маса суспільства ще не дозріла повірити у силу альтернативи, в тому числі через відсутність інформаційної підтримки даної галузі. Ми повинні виховувати і перевиховувати. Нас же поки вистачає на кухонні розмови, а на устах тільки обговорення політичних та економічних промахів. Політика, звісно ж важлива, бо без політичної волі розвивати галузь надзвичайно важко, а часом - неможливо. І сварити владу є за що, звичайно, не свята, але кожен може почати з себе. Зміни країни у свідомості нації.
Віталій Ковач, директор Асоціації з відновлювальної енергетики «Альтернатива»
