Одеса. Літо пролетіло
Закінчилося літо 2023 року. У його останній день на головній вулиці Одеси Дерибасівській туристів було мало. Але їх ще з лишком вистачало для ресторанів, кафе, вуличних фотографів, прогулянкових туристичних електрокарів. Ближче до вечора розпечена бруківка почала остигати. Зі спальних районів з'їжджалися вуличні музиканти. Закохані парочки займали всі вільні лавки, малеча пустувала біля фонтанів, підставляючи спини під дрібний освіжаючий пилок, який зривав бриз. У тіні дерев ніжилися ледачі одеські коти і кішки, а на газонах часом можна було зустріти зовсім несподіваних вихованців. Нам пощастило зняти вечірній променад домашнього кролика. Приморське місто завдяки Силам оборони живе своїм життям, з тривогою готується до опалювального сезону, але вірить у перемогу.
01.09.2023 — 21 — 23368
Битва за світло: як одеські електрики на фронті та на Одещині пошкоджені російськими ракетами мережі відновлюють
Минулого понеділка, 5 грудня, російські терористи увосьме завдали масованого удару по енергосистемі України. Із 70 крилатих ракет, випущених ворогом, українська ППО збила понад 60, проте повністю уникнути влучень не вдалося. У результаті кілька міст знову занурилися у морок. Зокрема, Одеса виходить із блекауту вже третю добу. Енергетики роблять неможливе, намагаючись усунути наслідки терористичних атак. Кореспондент видання «Думська» Олександр Гіманов побував на одній із локацій і поспілкувався з бригадою електромонтерів компанії «ДТЕК Одеські електромережі», які повернулися з відрядження до звільненого Херсону, щоб повернути світло Одесі. Промоклий вітер і неприємний дрібний дощ добре спостерігати з вікна своєї квартири, нехай і позбавленої електрики. Проте відновлювати цю саму електрику в таку погоду — задоволення сумнівне. Ми перебуваємо в Одеській області, недалеко від місця прильоту російської ракети. Її уламки досі розкидані в полі, вибухова хвиля пошкодила лінії електропередачі, що живлять обласний центр. Бригада електромонтерів працює тут уже кілька годин — після того, як ліквідували обрив на іншій ділянці. Чоловіки тягнуть через розоране поле багатожильний сталевий дріт, щоб потім підняти його за допомогою автовишки та закріпити на опорі за двадцять метрів над землею. Інша група обварює пошкоджені осколками ділянки металевих опор. «Тут були пошкоджені металоконструкції, зірвало дроти, — розповідає майстер центру з ремонту ліній електропередачі Станіслав Богунов, поки ми переходимо до наступної опори. — Для цієї роботи додаткові матеріали не потрібні, тут роботи на один день». Основна складність, за словами енергетика — погода і болото. Розораний ґрунт, немов трясовина, хапає робітників за гумові чоботи, колеса автотехніки додатково обгорнуті ланцюгами. На ділянці працюють дев'ять електромонтерів, дві автовишки та два допоміжних автомобілі. Два дні тому вони відновлювали світло у визволеному Херсоні. «Як почалася війна, ми їздили в деокуповані Бородянку, Гостомель, Бучу, Ірпінь, — розповідає Станіслав. — Потім були в Краматорську, Слов'янську, Лимані, а потім уже в Херсоні. Налагодили там лінію від Миколаєва на 154 кВ. За три тижні зробили понад дев'ять кілометрів у районі Посад-Покровського». За словами водія автовишки Юрія Деордієнка, різниця між роботою на Одещині та на звільнених територіях — у кількості залишених ворогом мін та в обстрілах. «Тут ми можемо спокійно під'їхати на машині, а там замінували все: дороги, узбіччя, під'їзди до опор і самі опори, — розповідає Юрій. — Спочатку сапери працюють, потім ми. Усі ходили однією стежкою, обгородженою стрічками. Сапери теж не все можуть, після нас вишка вибухнула. Хлопці в порядку, а машина постраждала». Крім звичайного спорядження, одеським електрикам доводилося надягати бронежилети, а звичні помаранчеві пластмасові каски міняти на кевларові шоломи. «У Лимані росіяни стояли за сім кілометрів, але в Херсоні складніше було: бомбили сильніше, — згадує одесит. — Бувало, сьогодні підняли лінію, а її через дві години знову росіяни поклали своїми ракетами. Доводилося їхати назад і піднімати дроти. Спілкувався раз із військовим, так він каже — у вас небезпечніша робота буде, ніж у нас, я хоч під деревом, в окопі, а ви по стовпах лазите, вас здалеку видно».
09.12.2022 — 20 — 12346
Недільна Дерибасівська: патріотичний концерт у Міськсаду та геловінський антураж
Фотокореспондент одеського видання «Думська» прогулявся центральними вулицями Одеси після заходу сонця, щоб дізнатися, чим живе під час війни наше улюблене місто. На Дерибасівській життя буквально вирує — даються взнаки успіхи українських енергетиків, які примудрилися стабілізувати систему після атаки 10 жовтня, і звичайно ж, щоденна робота нашої ППО. Більшість, якщо не всі кафе працюють, вуличне освітлення відбивається від мокрої бруківки, вуличні музиканти виступають, продавці миготливих куль і ростові ляльки-здирники не бідують. У Міськсаду проходить благодійний патріотичний концерт «З піснею до перемоги» кількох музичних гуртів. Хедлайнер — команда Kozak System — зриває овації, виконуючи як свої хіти, так і кавери на «Ой у лузі червона калина» та вірші Ліни Костенко «Крилатим ґрунту не треба». Вітрини магазинів прикрашені атрибутикою Геловіна. До вашого задоволення будь-яка примха: від фотозони «Гарбуза на сіні» до спеціальних «страшних» коктейлів на кшталт «Вампірського капучино» і Маккіато з «Очним яблуком» у пересувній кав'ярні. Зустрічається молодь, переодягнена в нечисть. При цьому частина центру, прилегла до Приморського бульвару, який закритий з міркувань безпеки для святкової публіки, занурена в темряву. Фото — Олександр Гіманов
31.10.2022 — 30 — 11745
Україна закликає ЮНЕСКО внести історичний центр Одеси до списку Всесвітньої спадщини
Україна офіційно подала заявку на внесення історичного центру Одеси до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Президент України Володимир Зеленський заявив, що це є життєво важливим для захисту культурної спадщини України від Росії, яку він назвав «терористичною державою». Радіо Свобода зібрало у цій галереї кілька визначних місць в Одесі.
14.10.2022 — 14 — 9155
Теплий вересень в Одесі: зарослі пляжі, самотні купальники та царство птахів (фотозамальовка)
Кореспондент «Думської» Олена Балаба прогулялася вздовж берега, щоб показати вам красу осіннього моря та запустіння. Через невелике похолодання активні пляжники залишили зони відпочинку, переставши боротися з правоохоронцями. Самотні купальники прориваються в море, щоб поплавати до хвилерізу і назад. Патрульна поліція ще проганяє людей із пляжів, хоча суворі написи про міни та загороджувальні стрічки майже зникли з пляжів. Відпочиваючих небагато — переважно вони сидять на лавках і просто милуються морем і дихають свіжим повітрям. Саме час гуляти та насолоджуватися теплом восени в Одесі.
10.09.2022 — 11 — 8284
Пляж наш?
Фотопроект розповідає про курортний сезон 2022 року в умовах війни, тобто про те, як завдяки російській агресії його було зруйновано. За такими обставинами дуже багато людей залишились без традиційного життєвого устрою, заробітку та відпочинку, але дехто все ж таки намагається хоч якось побути біля улюбленого моря. Іноді це виглядає ризиковано, безглуздо, іноді смішно, але у всьому цьому є життєствердне бажання побути біля моря за будь-яких обставин.Травень-Липень 2022, Одеса. Текст та фото — Юрій Бершадський.
02.08.2022 — 27 — 12025
Работа на полосе препятствий, гранаты и выстрелы снайперов: как штурмовые подразделения одесской теробороны тренируются уничтожать врага
Один из районов Одесской области. На берегу установлены мишени, в качестве укрытий — автомобильные покрышки. Неподалеку ржавеет остов сожженной иномарки. Мы на одном из полигонов, где тренируются военнослужащие 126-й отдельной бригады территориальной обороны Вооруженных сил Украины. Сегодня здесь отрабатывают свои тактические навыки штурмовые группы. Вчерашние менеджеры, повара, портовые работники и журналисты оттачивают мастерство владения стрелковым оружием и улучшают боевое слаживание — так это действо называют военные. Людей абсолютно разных профессий объединяет одно желание — защищать родную землю от вторжения оккупанта. «Наша бригада была сформирована в первые дни полномасштабной войны, — рассказывает представитель службы по связям с общественностью 126-й бригады ТрО с позывным Монах. — Это в большей степени гражданские люди, которые приняли решение защищать страну, очень мотивированные военнослужащие. Наша бригада уже выполняет боевые задачи на фронте, и подготовка всех структурных подразделений проходит, как говорится, 24 на 7. Сегодня мы отрабатываем штурмовые действия с применением стрелкового оружия и гранат». Военнослужащие движутся по импровизированной полосе препятствий, прикрывая друг друга, не дают условному противнику высунуть нос, поражая цели плотным и точным огнем. Старшие побратимы делятся навыками и боевым опытом, сопровождая подразделения по полигону. Чуть поодаль тренируются снайперы. По словам военнослужащего с позывным Аскор, довольно сильный ветер, дующий на полигоне, только на руку метким стрелкам. «Погода для тренировки отличная, — говорит боец и демонстрирует свое оружие, слегка модернизированную снайперскую винтовку Драгунова: так называемые затыльники и щечка на прикладе регулируются под стрелка любой комплекции. — Чем больше ветер, тем лучше мы учимся работать с ним. Мы меняем позиции, сектора, чтобы получить навык работать с разных направлений. Сейчас мы набиваем руки и глаз на этой системе. Это хорошая винтовка, и у врага такая же система. Начинать учиться надо от простого к сложному, позже перейдем на современные иностранные аналоги». Кроме сухих щелчков стрелкового оружия, на полигоне раздаются взрывы. Бойцы штурмового подразделения учатся уничтожать противника гранатами из окопа. Из оврага, где расположена условная цель для метания гранат, поднимаются клубы черного дыма и даже вылетают небольшие осколки. «Я успел послужить еще в советской армии, — делится бывший портовый работник с позывным Дед. В первые дни полномасштабной войны мужчина записался сначала в добровольческий отряд помощи полиции, а потом в свежесозданную 126-ю бригаду ТрО. – Я не думал, что мне придется защищать страну, и готовился встретить старость с внуками, но после 24 февраля понял, что должен сделать все возможное, чтобы остановить оккупантов. У нас очень хороший коллектив и командиры, которые учат, как выживать на поле боя и наносить противнику максимальный урон. А это самое главное». Среди военнослужащих 126-й бригады теробороны есть уже первые орденоносцы. Бойца с позывным Кир наградили орденом «За мужество» III степени. Воин получил ранение, но не оставил поле боя и личным примером вдохновил товарищей по оружию. Он передал координаты вражеской БМП, которая обстреливала украинское подразделение, и техника оккупантов была уничтожена. Сейчас герой выздоравливает, после чего готов вернуться к выполнению боевых задач. Фото — Александр Гиманов
23.06.2022 — 29 — 13441
Сім ракет по Одесі: «демілітарізовано» ТРЦ
Внаслідок ракетного обстрілу Одеси, в ході якого росіяни випустили по місту сім ракет, одна людина загинула, п'ятеро дістали поранення. Про це у Фейсбуку повідомляє Оперативне командування «Південь»: «Рашисти знов вдарили по Одесі із застосуванням авіації. Сім ракет було випущено по місту. Однак резерви ракет у ворога, вочевидь, на залишку, оскільки в хід явно пущені раритетні, радянського зразка, яких за віком вже наведення підводить. Вишукуючи стратегічні об'єкти, застарілими ракетами вдалось влучити у «надзвичайно небезпечний» торговий центр та склад готової продукції широкого споживання», - йдеться у повідомленні. ДСНС: «9 травня о 22:35 у с. Фонтанка Одеського району, внаслідок ракетного удару виникло руйнування з подальшим загоранням в торговельно-розважальному центрі. О 01:20 пожежу ліквідовано на площі 1 тис. кв м. Травмовано 3 особи. До гасіння залучалися 35 осіб та 7 одиниць техніки ДСНС. Цього ж вечора через ракетний удар у Суворовському районі Одеси загорілись три складських приміщення готової продукції на загальній площі 1 тис. 200 м. О 01:30 пожежу ліквідовано. Внаслідок обстрілу 1 особа загинула та 2 травмовано. До гасіння залучались 30 рятувальників та 6 од. техніки».
10.05.2022 — 40 — 13172
Війна, день 39-й. Жахливі знахідки після відступу орків
Фотохроніка 39-го дня війны. Одного з найбільш емоційно важких днів.
04.04.2022 — 14 — 9308
Штурмове попередження: як живе Одеса під час війни
Околиці Одеси обстрілює російська армія. Розмови про можливу висадку десанту ведуться тут від початку війни. Одеський фотограф Максим Фіногєєв показав і розповів, чим живе місто, яке готується до штурму, і чому тривожні новини та страх, що Одеса повторить долю Миколаєва, змінили її мешканців на краще. — Іноді мені здається, що в Одесі нічого не змінилося. Місто живе та працює, вранці на деяких вулицях навіть з’являються затори. Але це відчуття триває недовго, війна нагадує про себе постійно — барикадами, блокпостами, сиренами. Особливо на вихідні, коли з вулиць зникають люди й машини. Нещодавно я опинився біля пам’ятника Невідомому Матросу. На території цього меморіального комплексу із колонок звучать вірші, присвячені Другій світовій. Серйозний, добре поставлений голос читає про те, як важливо пам’ятати жертв війни. Дивно, як це повідомлення резонує з тим, що відбувається зараз. Я бачу, як ми щодня здійснюємо подвиг, про який нам у школі розповідали ветерани Другої світової. Ми переживаємо переломний момент історії — не лише української, а й всесвітньої. З кожним днем я пишаюся нами, українцями, все сильніше. Нині в Одесі дуже багато іноземних фотографів. Військові забороняють їм знімати все, що пов’язано з військово-оборонною інфраструктурою. Самих військових знімати можна, але вони найчастіше проти. Тому фотографують звичайних людей. Я ніколи не бачив такого піднесення волонтерського руху в моєму місті. Охочих допомогти настільки багато, що у кожної групи з’явилася своя специфікація: одні займаються медициною, інші допомагають знайти пісок та мішки для барикад, треті плетуть маскувальні сітки. У місті їхня робота не дуже помітна, вся активність відбувається у телеграм-каналах. Волонтери самоорганізувалися за лічені дні, ніхто нікому не пояснював, ніхто нікого не вчив. Я переживаю, що Одеса може опинитися в такій же ситуації, що й Маріуполь. Місто можна легко відрізати від країни. Постійно спливає інформація, що росіяни в Одесі намагаються висадити десант. Хочеться вірити, що вони цього не зможуть зробити. Місто, як мені здається, добре захищене. Я полагодив валізу, зібрав речі, але так і не зміг залишити Одесу. Подумав — ну поїду я, і що далі? Пообіцяв собі, що евакуююся, тільки-но відчую — вже час. Але з кожним днем поріг чутливості до того, що відбувається, підвищується: якщо спочатку було дуже страшно, то тепер я майже не боюся. Щодня я розумію, що нікуди звідси не поїду.
17.03.2022 — 26 — 12353