Блогер Максим Мирович: "Так, друзья, сегодня будет интересный пост о том, как на самом деле выглядел Октябрьский переворот 1917 года. Фотоснимков тех лет сохранилось не так и много, но зато осталось множество рисунков от художников документалистов. Картины, которые я покажу вам в сегодняшнем посте, произвели на меня в своё время громадное впечатление. Еще удивительнее то, что художник, нарисовавший их, жил в СССР — вполне успешно пережил сталинский террор 1930-х годов и его картины по какой-то причине не были уничтожены. Он много рисовал практически до последних дней жизни и даже в 1930-е продолжал время от времени троллить совок картинам вроде "Мордобой на пляже — культурное достижение по спорту!". Итак, в сегодняшнем посте — правдивое изображение ужасов Октябрьского переворота от непосредственного свидетеля событий. Для начала немного истории. Автор картин, которые размещены ниже — художник Иван Владимиров (1869-1947). Как видно по годам жизни художника — в годы Октябрьского переворота и последовавшей за ним Гражданской войны Иван был уже достаточно зрелым человеком и состоявшимся художником, до этого уже получившего некоторую известность. В начале XX века Владимиров позиционировал себя как художника-документалиста — он работал т.н. "художественным корреспондентом" в русско-японской (1904-905), балканских (1912-13) и Первой мировой войнах. О сюжетах его картин тех лет можно судить по названиям — "Орудие в опасности", "Артеллерийский бой", "Вернулся с войны", "Разведка в ливень", "Допрос пленного", "Усиленная рекогносцировка". В 1917-1918 году Владимиров работал в Петроградской милиции, где рисовал фотопортреты разыскиваемых преступников со слов потерпевших (аналог художественного "фоторобота"). Во время переворота 1917 года Владимиров сделал множество зарисовок, которые стали потом в сюжеты его картин — на которых хорошо показаны реалии тех дней и истинное лицо большевиков. Это удивительно, но Ивана Владимирова по какой-то причине не репрессировали в 1930-х — он пережил репрессии и блокаду в Ленинграде, во время которой рисовал плакаты и вёл дневник блокады. Ещё удивительнее то, что многие его работы выставлялись даже во времена СССР в Третьяковской галерее. А теперь давайте посмотрим на картины".
Взятие Зимнего дворца осенью 1917 года. Лица и типажи красноармецев далеки от тех «волевых и целеустремлённых товарищей», которые потом рисовали во всех советских учебниках. Далеки от идеала и их действия — банда красноармейцев ведет себя как обычные пьяные погромщики, стреляя в картины и уничтожая античные статуи. 22 годами позже дети этих красноармейцев будут вести себя также во время «присоединения Западной Беларуси» — с тупой злобой рубя саблями паркет в замке Радзивиллов в Несвиже.А на этой картине изображены большевики на улицах «революционного Петрограда». Как видите, красноармейцы не только ходили строем под бравурные песни про Буденного, но и не гнушались банальными грабежами — на картине запечатлено, как доблестные «красногвардецы Ильича» разгромили винный магазин и напиваются прямо у входа.Внесудебная расправа над «идеологическими противниками-беляками». Обратите внимание на лица красноармецев — это самые настоящие Шариковы. Не вызывает сомнений, что художник на стороне расстреливаемых, и для меня большая загадка — как ему удалось пережить террор 1930-х. Может быть, всё дело в том, что советские власти не видели в картинах никаких противоречий — «а что, всё похоже! Вот это с винтовкой вылитый я, а вот это — мой кореш Коля!».А это — расстрелы в подвалах, которые начались, фактически, сразу после переворота. Лица тоже очень характерные; как позже скажет Иосиф Бродский — «после переворота 1917 года и репрессий в России произошел антропологический сдвиг, от которого она будет оправляться несколько столетий».А вот просто потрясающая картина под названием «Некому защитить» — так сказать, торжество победителей. Два бугая-красноармейца подсаживаются к интеллигентной даме в кафе, один из красных бандитов крепко держит её за руку, и можно понять, что ничем хорошим эта встреча не закончится.Реалии 1918 года. На картине вроде бы не происходит ничего особенного, если не знать её название — «Разграбление вагона с помощью от Красного Креста». Скорее всего, вагон грабят те же самые «красноармейцы», которые охранятю железную дорогу — присвоив себе продукты, которые были предназначены для голодающих.Тоже грабеж — на сей раз банковских ячеек, под заумным названием «изъятие награбленного добра». То, что в этих ячейках хранили свои вклады и ценности обычные горожане — никого не интересовало. Имеешь что-то большее, чем драные лапти? Значит враг.И ещё одна потрясающая картина из этой же серии, с лицами «победителей» в ложе оперы либо театра. Типажи подмечены просто отлично.Картина под названием «Развлечение подростков в императорском саду».Тут, как говорится, без комментариев — искусство после революции стало «доступно всем». В том числе, и для того, чтобы бросать в него камнями.Ещё немного «послереволюционных реалий». Голод в Петрограде — люди отрезают куски мяса от трупа павшей лошади, в то время как на заднем плане идут бравурные митинги под красными флагами.И ещё немного о быте тех летКартины деревенской жизни тех лет у Ивана Владимирова тоже встречаются. Давайте посмотрим, что изображено на них — может быть, хотя бы в деревне жизнь была получше? Нет, там был всё тот же грабеж. На этой картине показано, как подстрекаемые комиссарами крестьяне разворовывают богатое поместье: А вот те же крестьяне волокут домой награбленные вещи. Так и хочется спросить — ну что, обогатились? Сильно свою жизнь улучшили?Впрочем, награбленному добру крестьяне радовались недолго — вскоре к ним в дома приехали отряды продразверстки, которые выгребали из амбаров все запасы зерна, обрекая людей на голод.А это — работа в селе так называемого «комбеда», в который набирали всяких сельских алкоголиков — чем более деклассирован был человек и чем более асоциальный образ жизни он вел, тем вероятнее он мог получить место в «комбеде» — считалось, что он «революционный борцун» и вообще молодец, «не работал на царя». Вчерашние алкоголики и люмпены получили полную власть над судьбами людей, которые советская власть посчитала своими врагами. Хозяйственные крестьяне, работящие зажиточные люди, священники, чиновники — были судимы «комбедами» и часто приговаривались к смерти.Грабеж ценностей из сельской церкви. Большая часть добра, что отняли в церквях и у бывших богатых людей — продавалась на Запад, а средства от этого шли на «советскую индустриализацию». Это и есть реальное лицо «гения Сталина», которого так любят восхвалять сталинисты, в 1920-30-е годы он занимался ровно тем же, чем занимался до революции — грабил людей и тратил деньги на свои прожекты.
У розвідці вперше представили власні морські дрони, вони здатні знищувати кораблі та літаки
Головне управління розвідки показало новий вітчизняний морський дрон Magura V7, який одночасно може завдавати ударів кораблям агресора, а також управляти системою протиповітряної оборони для знищення цілей. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомили у ГУР МО та РБК-Україна.
Завдяки значно збільшеній вантажопідйомності Magura V7 здатний нести корисне навантаження до 650 кг і може одночасно використовуватися як морський дрон-камікадзе і водночас мати на озброєнні керовані ракети або бойовий модуль з кулеметом.
Новий надводний човен отримав довший і ширший корпус. Тепер довжина бойової версії морського дрона становить 7,2 м, а ширина — 2,1 м, тоді як базовий Magura V5 має корпус 5,75 м завдовжки й 1,5 м завширшки.
Також у Magura V7 майже вдвічі збільшено максимальний радіус дії — до 800 морських миль (1480 км), при цьому автономність становить щонайменше дві доби, а при наявності генератора — до семи діб. Максимальна швидкість надводного дрона при повному навантаженні складає не менше 39 вузлів (72 км/год).
«Ви бачите ракети ППО — і це говорить саме за себе. Починаємо витісняти, скажімо так, росіян із повітря над Чорним морем», — cказав очільник ГУР Кирило Буданов.
Нагадаємо, саме цей надводний безпілотник 2 травня вперше в історії успішно уразив два ворожі винищувачі Су-30, тим самим завдавши росіянам шкоди щонайменше на $100 млн. 15.05.2025 — 7 — 577
Через постійні обстріли російської армії українське місто Торецьк, що у Донецькій області, майже повністю зруйноване.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Facebook бригади "Хижак". Про це повідомляють Контракти.UA.
"Колись - місто шахтарів, спорту і культури. Сьогодні - лінія фронту, згарище й порожні вулиці. Так виглядає Торецьк після "освобождєнія". Російська чума випалила все живе", - підписано фото зруйнованого міста.
На знімках показано Торецьк до та після російського вторгнення. Зокрема, стадіон "Авангард", шахту імені святої Матрони, палац культури "Україна", Будинок творчості, багатоповерхівки та вулиці, якими їздив громадський транспорт.
До війни "Торецьк був живим, працьовитим, наповненим людьми містом". Там проживали майже 40 тисяч українців. Працювали шахти, збагачувальна фабрика, хлібокомбінат, заводи.
"Гордістю був палац культури "Україна" при шахті "Центральна" - із зимовим садом, залами для репетицій, дитячими гуртками. А стадіон "Авангард" збирав до 10 тисяч глядачів. Сьогодні - це поле бою", - сказано у повідомленні.
Нагадаємо, за словами глави Донецької ОВА Вадима Філашкіна, у Торецьку залишаються 48 людей, а в Торецькій громаді - 142 людини. Українські військові намагаються доставляти допомогу цим людям.
Раніше 100 окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ показала відео з Торецька після російського вторгнення.
Що відомо про Торецьк
До початку війни на Донбасі у 2014 році Торецьк (до 2016-го - Дзержинськ) був домом для приблизно 35 тисяч людей. Місто мало розвинену промислову інфраструктуру та вирізнялося активним економічним життям.
Його економіка переважно базувалася на вугледобувній галузі: шахти були головними роботодавцями для місцевого населення, а шахтарська праця визначала обличчя міста впродовж поколінь.
У Торецьку також функціонувала залізнична станція, яка слугувала важливим логістичним вузлом для перевезення вугілля й інших вантажів.
Раніше ми писали про те, що ситуація навколо Торецька погіршується, у випадку, якщо росіяни візьмуть його під свій контроль, то "відкриють" вже Костянтинівський напрямок. 15.05.2025 — 8 — 578
Вибухи на російському складі боєприпасів ГРАУ 22 квітня стали найбільшою втратою боєкомплекту з початку війни. Пошкоджено понад 1 кв. км території, знищено стратегічні запаси.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Міноборони Великої Британії в Х (Twitter). Про це повідомляють Контракти.UA.
Як зазначається у зведенні, 22 квітня 2025 року на російському 51-му арсеналі боєприпасів ГРАУ у Володимирській області, приблизно за 80 км на схід від Москви, сталося кілька великих вибухів.
За даними українського Центру з протидії дезінформації, на складі зберігалося близько 105 тисяч тонн різних боєприпасів, включно з балістичними, авіаційними та зенітними ракетами, а також артилерійськими снарядами і боєприпасами для стрілецької зброї для боїв на передовій.
Супутникові знімки показують, що значна частина складу, понад 1 кв. км, була пошкоджена вибухами, що свідчить про колосальні втрати на ключовому стратегічному складі, що забезпечує війну Росії в Україні.
Крім того, пошкоджені вогнем, нестабільні боєприпаси, що не розірвалися, могли впасти за межі об'єкта, що потенційно становить небезпеку для цивільного населення поблизу.
Причини вибуху
Міністерство оборони Росії заявило, що вибухи сталися через пожежу, яка потім спричинила детонацію боєприпасів.
"Досить імовірно, що до цієї втрати призвели неналежні процедури поводження зі зброєю і недбале зберігання боєприпасів", - пише британська розвідка.
Це відповідає давній тенденції регулярно підтверджуваної російської некомпетентності щодо безпечного та належного поводження з власними боєприпасами.
"Вибухи 51-го ГРАУ, ймовірно, призвели до найбільшої втрати російських боєприпасів, спричиненої власними діями Росії в поточному конфлікті на сьогоднішній день", - зазначають у Міноборони Британії.
Нагадаємо, російський арсенал у Киржачі у Володимирській області РФ був підірваний 22 квітня 2025 року. 14.05.2025 — 4 — 620
На Подолі виявили печерний комплекс часів Середньовіччя, який міг слугувати сховищем під час воєн.
Унікальний підземний комплекс, виявлений 2022 року на київському Подолі, може стати однією з найцікавіших археологічних знахідок останніх років. Дослідники порівнюють його з відомими підземними містами Каппадокії (Туреччина) та наголошують на його винятковій історичній цінності. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомило видання Telegraf.
Група археологів на чолі з архітектором-дослідником історії Києва Дмитром Горбатюком натрапила на вхід до підземелля, перевіряючи давню родинну легенду про печери під старою садибою на Вознесенському узвозі. За ледь помітною цегляною кладкою відкрився 38-метровий лабіринт. Виявилося, що це лише частина розгалуженої системи з чотирьох печер, які, ймовірно, служили сховищем або таємними шляхами ще з часів Русі.
Археолог Тимур Бобровський зазначив, що київські підземелля є рідкісним і важливим археологічним об’єктом. Вони нагадують підземні міста Каппадокії в Туреччині, які також слугували прихистком від ворогів. За його словами, київські печери виконували схожу функцію, забезпечуючи безпеку під час нападів, зокрема після монгольської навали XIII століття.
Розкопки над печерами виявили культурний шар XII століття, що вказує на давнє заселення цієї території. Водночас окремі частини підземель були укріплені цеглою у XIX столітті
У березні 2023 року цей підземний комплекс офіційно став частиною культурної спадщини Києва, що дає нові можливості для його збереження та дослідження.
Нагадаємо, вчені заявили, що 99,999% глибин океану залишаються недослідженими.
Київські печери. Фото: Дмитро Горбатюк 10.05.2025 — 4 — 1574
