На Франкфуртському книжковому ярмарку відкрили Національний стенд України
11 жовтня у Німеччині, на одній із найбільших книжкових подій світу – Франкфуртському книжковому ярмарку – офіційно відкрили Національний стенд України. 17 видавництв розмістили свої книжки на площі 100 квадратних метрів. Також на стенді представлені книжки, відзначені преміями протягом останніх кількох років, як за дизайн, так і за контент, зокрема премія ВВС, «Найкраща книга Форуму видавців», всеукраїнський рейтинг «Книга року». Організаторами Національного стенду є Міністерство культури України та «Мистецький Арсенал» у співпраці з Міністерством закордонних справ, та Асоціація видавців і книгорозповсюджувачів. Державна підтримка представництва України на книжковій сцені Франкфурта складається з 2,5 млн грн. від Міністерства культури та 12,6 тис. дол. від МЗС.
Відкриваючи подію, Віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко наголосив, що найголовніший посил сьогодні полягає в тому, що Україні є чим пишатися і є що продемонструвати світу. «Я сподіваюсь, що наступний 2018 рік стане роком прориву напрямку формування національної державної політики в напрямку книговидання, адже попри колосальний потенціал нашого книговидання, наших митців, поетів, письменників, рівень сьогоднішнього наповнення ринку і видання нових творів на мій погляд, все-таки залишається незадовільним. Але я абсолютно впевнений: ми знаємо куди нам треба рухатись вперед і наступний рік буде ще кращим, наступний стенд буде ще потужнішим і прогрес, який ми показуємо на Франкфуртському ярмарку протягом трьох останніх років, стане стабільністю, яка перетвориться в майстерність».
Концепція Національного стенду цьогоріч - «Understanding Ukraine, Understanding Europe». Це гасло можна побачити на всіх роздаткових матеріалах та у дизайні стенду. «Тему цьогорічного Національного стенду України обрано надзвичайно актуальну, адже і справді ми сьогодні знаходимось в новому європейському вимірі, знайомимо світ з новою, сучасною Україною, - зазначив Міністр культури України Євген Нищук. - Впевнений, що спільними зусиллями держави та мистецької спільноти ми зробили наш Національний стенд ще потужнішим, модерновим та актуальним, продемонструвавши найкращі зразки досягнень вітчизняного книговидання». Євген Нищук підкреслив, що гідне представлення України на такому масштабному міжнародному книжковому форумі є важливою частиною культурної дипломатії. «Франкфуртський книжковий ярмарок - це важлива іміджева подія. Надзвичайно важливо гідно презентувати нашу країну на таких визначних міжнародних заходах, адже це найкраща культурна дипломатія, яку лише можна собі уявити», - наголосив міністр.
Про культурну дипломатію наголошує і Мар’яна Савка, поетеса, головний редактор і співзасновник «Видавництва Старого Лева»: «Часто такі формати, як Франкфуртський ярмарок, це ще й моделі роботи, які передаємо й іншим видавцям. Вони бачать, як це працює, вони приймають цю модель, вони чомусь вчаться і роблять свої кроки. І чим більше ми будемо видимими через роботу видавців для іноземного ринку, тим краще загалом для візії країни, адже видавці, письменники, культурні менеджери - це культурна дипломатія. І через нас наша країна стає помітною з дуже важливого боку – через українську культуру, українську літературу».
Олеся Островська-Люта, генеральний директор НКММК «Мистецький арсенал» прокоментувала, що «Мистецький арсенал» був відповідальний за концепт Національного стенду та програми, а також за комунікацію з видавцями. «Коли ми працювали над програмою, ми поставили собі запитання “Що важливо сьогодні в світі?”, і ми подумали про те, що ми живемо в надзвичайно турбулентному світі зараз, відбуваються надзвичайно стрімкі зміни, і ми повинні будь-яку можливість розглядати, аби досягти позитивних змін і подолати негативні виклики. І ми теж бачимо Україну і її знання як потенціал для розуміння глобальних викликів. І саме тому наша перша дискусія на міжнародній сцені називається “Як Україна може допомогти зрозуміти світові виклики”. Ми будемо про це говорити з професором Шльогелем і професором Грицаком. Наша друга дискусія називатиметься “Нехай будуть зміни” - як молоді креативні люди можуть і вже змінюють світ навколо себе», - розповіла Островська-Люта.
Програма подій української делегації у Франкфурті дійсно буде вельми насиченою. Україну представляють сім авторів: Оксана Забужко, Андрій Курков, Катерина Бабкіна, Наталя Сняданко, Катерина Калитко, Остап Сливинський та історик Ярослав Грицак. Зокрема, вартий уваги захід у рамках проведення Року української мови у Німеччині – це перформанс за участі Катерини Бабкіної та Антона Байбакова «Ті, що бачили їх разом».
Окрім міністерств, значну допомогу надали Генконсульство у Франкфурті, Інститут книги, Посольство у Берліні, Форум видавців, книжкова палата України, а також Національна бібліотека Ярослава Мудрого, що володіє даними про бібліотечну систему України.
Тетяна Терен, директорка Українського інституту книги, висловила сподівання, що Україна у найближчій перспективі зможе стати почесним гостем Франкфурту. Цьому має допомогти міжнародна програма підтримки перекладів, яку розробляє Інститут спільно з Міністерством культури. «Цей рік є надзвичайно важливим для українського книжкового ринку. З одного боку, ми усі є свідками пожвавлення і, як на мене, ренесансу українського книжкового ринку, що засвідчує і стенд України на Франкфуртському ярмарку. Українські видавці продовжують заповнювати ніші, які до цього були порожніми, наші ілюстратори і письменники продовжують здобувати престижні міжнародні нагороди, а наші найбільші книжкові ярмарки у Львові та Києві збирають великі черги відвідувачів і зацікавлюють міжнародних гостей», - підкреслила Тетяна Терен.
Варто відзначити, що цього року було підготовлено каталог авторів, буклет про книжковий ринок Укрїни-2017, листівки з ілюстраторами, які перемогли в іноземних конкурсах світу, листівки з українськими письменниками-сучасниками й тими закордонними письменниками, які народились в Україні, але яких знає цілий світ: Пауль Целан, Йозеф Рот, Леопольд фон Захер-Мазох, Джозеф Конрад, Свєтлана Аліксієвич тощо.
Нагадуємо, що це вже 69-й Франкфуртський книжковий ярмарок. Цьогоріч до нього долучилися учасники з майже 100 країн, представлено понад 400 тисяч друкованих видань, а також актуальної продукції у відео, та цифровому форматі. Україна вперше була представлена на Франкфурті у 1994 році і з цього часу брала участь у книжковій події 23 рази.
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1352
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3537
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3596
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3666
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3975
