Ми хочемо писати не про війну, а про людей на війні. Хоча це вдається все важче і важче, бо дійсно починаємо розуміти, скільки справжнього в цих людях, скільки в них героїзму, відваги та сміливості. Яка шалена самовіддача в кожному їхньому вчинку. Вони – Герої! Про них важко писати і неможливо не писати. Але це свята тема, про неї не можна мовчати! Не можна забувати, замовчувати і обходити стороною. Тут не можна брехати. Все, що відбувається на війні – це не норма. Це – війна. Але це також і життя. Просто там воно інше. Війна – це тимчасово, рано чи пізно вона закінчиться. І тоді додому повернуться всі Герої. Більшість з них знімуть камуфльований одяг і перестануть вирізнятися серед інших. Вони стануть звичайними. Але це тільки на перший погляд. Бо звичайних на цій війні немає. Скажемо більше – вони вже почали повертатись в мирне життя. А хто вони? Що ми про них знаємо? Що вони Герої? Захисники? Так, безперечно! Але цього замало. Вони мають імена, історії, спогади і плани на майбутнє. Саме тому і виник проект «Якби не війна». 12 Героїв, які підтверджують: для того, щоб захищати свою Батьківщину, достатньо просто бути її патріотом.Що кидається в очі? Неспівпадіння ролей – там і тут: військові професії – снайпер, кулеметник, штурмовик, сапер, водій БМП, а до того вони – вчителі, шахтери, музиканти, кухарі, агрономи, бухгалтери і навіть діджеї… На війні вони почали розуміти цінність життя, зрозуміли себе, отримали можливість доторкнутися до правди, почали дорожити справжніми відносинами. Вони повернулися іншими людьми. Не кращими, не гіршими. Просто іншими. Бо пережили те, що може зламати, спалити зсередини. А вони вистояли і, як легендарний фенікс, постали оновленими. Вони змінюють своє життя, і життя тих, з ким їх зводить доля. Вони ті, хто не скиглить, не шукає виправдання своїм вчинкам, не опускають руки, а рухаються вперед і рухають світ. Вони працюють над собою, тим самим допомагаючи іншим. Вони неймовірні! В кожному з них, здається, дві людини з одним життям і спогадами. Незалежно від нашого ставлення до війни поважаймо тих, хто стоїть на захисті нашого чистого неба, спокійного сну та мирного життя. У важкі часи захищати свою країну пішли ці воїни, вони – Герої, патріоти своєї держави. Але чи все ми з вами зробили, щоб вони повернулися до мирного життя?
Підполковник Ігор Чупрун з Житомира
"Я обожнюю це – бути військовим", - підполковник з Житомира Ігор Чупрун. Батько і два брати у нього теж військові.
Після поранення в зоні АТО чоловіка на тиждень ввели в штучну кому, ампутували праву ногу і тепер він носить протез.
Кадровий військовий, підполковник, старший офіцер управління 8-го армійського корпусу Поранений в Донецькій області
У мене за плечима була військова кафедра, тож дещо я знав. Закінчив університет вже старшим лейтенантом військово-медичної служби.
Багато думав куди піти. Дізнався, що формується добровольчий батальйон «К-2». Всі наші, з Майдану, туди пішли. І став я на той момент взводним.
Михайло Зарувний, «Шерлок», Вінницька обл. Мобілізований, 18-й бТрО
В мирному житті – вчитель фізкультури
Зараз Міша звільнений в запас. В тому випадку, якби захотів би пов’язати життя з військовою справою, то міг би піти на контракт. Але як він каже «повоювати можна, але з військовою службою, вірніше з самою військовою частиною не хочеться мати будь який стосунок, бо там «цікаві» устави. А на війні, там інша справа
Що спільного між вчительством і армією? Моя професія і її специфіка – навіть на уроці завдання подаються в наказовій манері, звикаєш давати команди.
Петро Святецький, м. Київ Доброволець, батальйон ОУН-81 ОАЕМБр
В мирному житті – режисер. Результати його роботи бачили більшість українців. Саме він знімав «Міняю жінку», «Весілля для тебе», «На валізах», «Весільні битви». Реаліті- шоу – його стихія.
Про все розповідає з посмішкою й іронією: «Радянське дитинство, воно дурне. Зрозуміло, що виховували правильно. От приходять солдатики, кажуть: «Ми танкісти». От все, хочу бути танкістом. Приходять десантники – я хочу бути десантником… і в 37 років мої дитячі мрії здійснились – я став десантником».
Його мрії і плани? – «Москаля вигнати звідси. Це плани. А мрії... Я навіть не знаю, не мрію ні про що. В мене є надзавдання – з москалем пов’язане. Хоча є і мрія – поїхати подалі від людей, на місяць сховатися в якомусь лісі. Ліс, річка, море. Подалі від людей, без Інтернету. Мезотропія в мене нормально розвинулась і хочеться подалі від людей побути деякий час».
Віталій Марків, Тернопільська обл.– Італія Доброволець, батальйон імені Кульчицького
В мирному житті – діджей. Родом з м. Хорост, Тернопільської області. Після закінння 9-го класу поїхав з мамою і сестрою в Італію. Це був 2003 рік. В Італії Віталік вступив в технічний коледж, закінчив його. Дуже любить спорт.
Не думав, що все так надовго затягнуться ці події. Вважав, тиждень-два – і все вирішиться. Побачив, що почали з’їжджатися люди на Майдан. Взяв рюкзак і кажу мамі: «Їду в Україну». Вона питає: «Коли повернешся?». Кажу: «В середині січня». В мене була відпустка, тож вирішив на місяць поїхати.
продовжую службу в Національній Гвардії, підписав контракт на 5 років, я сержант, в мене іншого варіанту не було. Будую кар’єру. За музикою сумую, сумую за парашутним спортом.
Євген Гуділов, «Ворон», м. Дніпропетровськ Доброволець, Батальйон «Донбас» Був поранений під Іловайськом
В мирному житті – музикант, композитор, виконавець власних пісень
«Якщо не я, то хто?» – говорить Женя про те, що стало причиною піти на війну. Він не професійний військовий. Ніколи не хотів ним бути і ніколи не думав, що доведеться.
День, коли отримав поранення, «Ворон» вважає своїм другим Днем народження. «Так всі вважають», – додає. «Навіть, якби була б можливість змінити рішення, пішов би, не задумуючись. Я вірю в «ефект метелика» – нічого не можна змінити. Навіть якби знав, що та ракета впаде мені під ноги, все одно би пішов». 10 місяців з ним в шпиталях жила донька. Вона і зараз супроводжує його всюди – сам Женя не може пересуватись через вади з зором (лишилось тільки одне око, яке бачить на 10%).
Леонід Остальцев, м. Київ Доброволець, 30 ОМБр
В мирному житті – піцайоло, має власну піцерію.
«В червні 2014 року пішов у військкомат. Після того, як збили літак з десантниками над Луганським аеропортом. Для мене, взагалі, не стояло питання «Йти чи не йти?». Для мене стояло питання лише «Коли йти?». А літак став крайньою точкою, вдома вже просто не міг перебувати. Я прийшов у військкомат і просто сказав: «Давайте, забирайте мене!»
Мої друзі – це ті люди, які з’явились завдяки війні. А от ставлення до мене оточення, яке було до війни, змінилося. З багатьма я перестав спілкуватися, решта перестали спілкуватись зі мною. Мені нема про що з ними говорити, я їх ігнорую.
Сергій Димчук, «Золотий», м. Житомир Доброволець, полк «Азов», «Чорний корпус» Був поранений під Іловайськом
В мирному житті – художник-рестравратор. До Майдану Сергій малював. Що саме? «Все! – каже цей неймовірно світлий хлопець. – Я вчився на виконавця художньо-оформлювальних робіт в Житомирі. Звідти й родом. Можна сказати, що малюю з дитинства». На Майдані був в 24й сотні. Одразу після цього – в АТО. Воював в «Азові», в «Чорному корпусі».
10 серпня 2014 року – штурм Іловайська. 23 серпня – все той же Іловайськ, де мене було поранено. Тоді багато хлопців загинуло. Ми намагались цьому запобігти. Нас не хотіли слухати і почути. Вважаю, що це була цілеспрямована акція, аби винищити добровольчі батальйони одним махом. Ось і все. На той момент держава розуміла, що добробати можуть багато чого зробити, бо армії толком не було. Це зараз вона більш-менш взута-одягнена, щось вміє.
З того часу пройшло 1,5 року, а Сергій і досі проходить лікування. Він ще потребує ендопротезування ліктя. Хоч і буде інвалідність, але в майбутньому планує повернутися назад, на фронт. Поки йде війна, він не бачить себе в мирному житті
Станіслав Бєдарєв, м. Золотоноша Доброволець, ЗРК «ОСА»
В мирному житті – агроном. Зараз Стас повернувся додому, знову активно зайнявся тепличним виробництвом. Хоча воно й не зупинялось – допомагали молодший брат і тесть, але все одно за рік багато чого упущено. А ще вдруге став татком. Тепер планує побудувати для сина та доньки будинок.
В якийсь момент він навіть замислювався про те, щоб знов підписати контракт, але родина переважила: «Якщо я підпишу контракт, то як же дружина з малими дітьми? Та й згадую, коли приїжджав додому на ротації. Син дуже радісно зустрічав і дуже важко було, коли я їхав назад. Не хотів відпускати. Постійно просив по телефону, щоб я вже повертався. Я йому тоді придумував, що мене вусатий бородатий дядько не відпускає.
Я змінився трохи після війни. Став розсудливіше ставитись до того, що правильно, що неправильно. Варто чи не варто. А життя ж продовжується. Повернувся і слава Богу. Треба жити!
Олександр Тарасюк, м. Алчевськ Доброволець, 34 бТрО Був поранений під Острою Могилою
В мирному житті – шахтар. Закінчив гірниче училище, 15 років працював на шахті, потім їздив в Забайкалля, там добували кварц, по суті – та ж шахта. Потім, Алчевський металургійний комбінат. З Алчевська переїхав з дружиною до Станиці Луганської. Там прожив до війни 7 років. Працював спочатку на Луганському тепловозобудівному заводі, а потім – в локомотивному депо на залізниці в Станиці. Все життя в важкій металургії
«Коли Станиця плавно перейшла в руки сепарів, так і почалась моя війна. Це був березень 2014 року. Тоді, якщо пам’ятаєте, була реклама, я її називаю «Юлькин набор», коли вони говорили «Нас воює 5 тисяч…» Тоді був сюжет на телебаченні і в ньому номер телефону. Я не знав тоді куди йти, але те, що піду за Україну – сумнівів не було.
Війна змінила не тільки спосіб життя патріота, але і його самого: «Я перестав бути категоричним. Більш добрим став, чуйним. Бо ж живемо один раз і коли ходиш «під смертю», розумієш, що все те, що люди собі створюють, воно удаване, це мішура. Воно не варте наших днів».
Дмитро Крикун, «Амур», Житомирська обл. Доброволець, 95 ОАЕМБр
В мирному житті – масажист. От далі планую власний кабінет відкрити. Творити добро в вигляді масажу. Люди потрохи почали дізнаватись про мене, то є замовлення. Хоч і не багато, але все ще попереду. От є одна журналістка, вона писала про мене, потім замовила масаж. Коли записували інтерв’ю, я був на курсах, то вона сказала: «Закінчиш курси, і я йду до тебе на масаж». Так і сталось
Я в АТО з самого початку, перша хвиля мобілізації. Я навіть не знаю, як я пішов… Першого раз, коли призивали на 10 днів, мене шукали. Дзвонили з військкомату – приїдь. Мені не хотілося. Я не поїхав, не відчував, що потрібно. А наступного разу подзвонила мама, сказала, що мене чекають в військкоматі через 3 години. А я був за Білою Церквою, фізично не міг приїхати. Ну й не було в мене бажання…
Я приїхав через 3 дні. Прийшов сам. Запитав: «Що ви хотіли?» Воєнком розказав все. Каже: «Підеш?» А тоді якраз стояв автобус, забирав хлопців. «Піду» – кажу. Він: «То поїхали!» Ну я зібрав речі вдома і поїхав з хлопцями. Так що я навіть не знаю, чи доброволець я, чи мобілізований
Андрій Музиченко, «Дикий Прапор», м. Київ Мобілізований, 93 ОМБр Був поранений в районі ДАП, поблизу с. Опитне
В мирному житті – художник, актор, реконструктор. Андрія важко назвати звичайною людиною в класичному розумінні цього слова. Він, швидше, поєднує непоєднуване. Судіть самі – ще з дитинства мріяв поїхати до Арізони, бо там індіанці. Здавалося б, що дивного? Багато дітей мріють про щось подібне. Але не в усіх ця мрія переростає в щось більше…
Страх до змін треба відкинути. Бо це гальма. Якщо ти через нього не перестрибнеш, то так і проживеш усе життя ніким. Якщо тебе щось не влаштовує, то треба міняти.
І треба було пройти як чоловіку все це. Скажу, що на війні себе і знайшов і втратив. Втратив того, яким я був і знайшов того, яким мені потрібно бути!
Армія РФ "звільнила" місто від життя.
З'явилися нові фото Вовчанська, який зруйнували росіяни. Від міста не залишилося живого місця. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Кадри оприлюднили Костянтин та Влада Ліберови.
"Вовчанська більше не існує. Не залишилось нічого. Тільки пил", - йдеться у повідомленні.
Раніше аналітики Deep State опублікували ексклюзивні кадри роботи підрозділу "Фахівці" 82-ї ОДШБр у районі агрегатного заводу у Вовчанську, який напередодні звільнили бійці ГУР. 04.10.2024 — 3 — 226
У четвер, 3 жовтня, новий генеральний секретар НАТО Марк Рютте приїхав з робочим візитом до України. Він вже встиг зустрітися з президентом Володимиром Зеленським.
Про це пише кореспондент РБК-Україна. Про це повідомляють Контракти.UA.
Зараз Рютте проводить спільну прес-конференцію із президентом Володимиром Зеленським.
Рютте - генсек НАТО
Країни-члени НАТО розглядали кілька кандидатур на посаду генерального секретаря, серед яких був і міністр оборони Великої Британії Бен Воллес, однак його кандидатуру не підтримали США.
Зрештою, після тривалих перемовин і подолання незгоди з боку Угорщини, Туреччини та Словаччини, на цю посаду було обрано колишнього прем'єр-міністра Нідерландів Марка Рютте. 1 жовтня Єнс Столтенберг офіційно передав йому повноваження генерального секретаря НАТО.
Марк Рютте підкреслив, що Україна має право на самооборону відповідно до міжнародного права, навіть якщо це включає дії за межами її кордонів.
При цьому Рютте заявив про необхідність підтримки України та наближення її до членства в НАТО. Він підкреслив, що без незалежної та сильної України в Європі не буде надійної безпеки. 03.10.2024 — 3 — 431
Він помер 3500 років тому.
Експерти з графіки відтворили обличчя фараона, який заснував Долину царів і переписав історію Стародавнього Єгипту.Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомляє Daily Mail.
Аменхотеп I – другий правитель 18-ї династії Єгипту – як вважають, помер 3500 років тому у віці близько 35 років, після чого його ретельно зберегли за допомогою муміфікації.
Він був першим, кого поховали в Долині царів — місці упокою майже всіх фараонів 18-ї, 19-ї та 20-ї династій.
Після смерті йому поклонялися як богу, насамперед тому, що він запровадив Єгипет у нову епоху миру та процвітання під час свого правління.
Сісеро Мораєс, бразильський 3D-дизайнер, що спеціалізується на судово-медичній реконструкції облич, створив ці зображення різними методами.
Один із них містив розподіл маркерів товщини м'яких тканин по черепу фараона, керуючись даними комп'ютерної томографії (КТ) живих донорів. Інший метод – це метод, званий анатомічною деформацією, за якого цифрове відтворення голови донора коригувалося доти, доки череп не збігався з черепом фараона. Цей метод став можливим завдяки сканування КТ черепа Аменхотепа, зробленому 2021 року.
Ця робота була проведена палеорадіологом Сахаром Н. Салімом з Каїрського університету та єгиптологом Захі Хавассом, які не схвалюють цифрові відтворення та описують їх як "науково некоректні".
Попри це, їхня робота "фактично розпакувала" муміфіковані рештки Аменхотепа за допомогою КТ-сканування і розкрила деталі його зовнішності, структури скелета і деяких внутрішніх органів, що збереглися, зокрема серце і мозок.
Сканування не вказало причину смерті, але оцінило вік померлого приблизно в 35 років.
Їхня робота також показала, що він отримав низку посмертних травм, "ймовірно, завданих грабіжниками гробниць або бальзамувальниками, які пізніше перевернули мумію", — сказав співавтор Мораєса, археолог Майкл Габігт з Університету Фліндерса в Австралії.
Воно також показало, що Аменхотеп був зростом близько 167 см, його зуби були в хорошому стані, і у нього було кучеряве волосся.
"Схрестивши дані з усіх проекцій, ми створили остаточне погруддя і доповнили структуру історичним костюмом", - сказав Мораєс.
Коли Мораєс показав обличчя фараона, він помітив, що він не відповідає богу, зображеному на статуях.
"Багато мумій, таких як Аменхотеп I, демонструють ретрогнатизм або перекус, і це, як правило, не відображається в статуях сумісним чином", - сказав він. "Загалом, статуї Аменхотепа I сумісні у зоні носа, але граційні у сфері глабели і більше виступають у зоні підборіддя".
Правління Аменхотепа I настало після вигнання його батьком Яхмосом I гіксосських загарбників і успішного возз'єднання Єгипту – і являло собою щось на зразок золотого віку для Стародавнього Єгипту.
"Нове царство" не лише процвітало та було безпечним, а й Аменхотеп I також керував релігійним будівництвом та успішними військовими кампаніями проти Лівії та північного Судану.
"За мирного правління Аменхотепа I почався підйом Єгипту і розквіт Нового царства", - сказав Хабіхт.
Ім'я Аменхотеп означало "Амон задоволений" — відсилання до давньоєгипетського бога повітря.
Цифрова реконструкція Мораєса і Хабіхта пропонує перший свого роду погляд на обличчя цього уславленого царя. Це стало можливо завдяки єгиптологам, які проклали шлях для цієї роботи.
"Цю роботу було зроблено не лише нами, а й усіма тими, хто серйозно вивчав та вивчає Стародавній Єгипет, завжди ділячись інформацією", — сказав Мораєс.
Нагадаємо, раніше вчені нарешті відтворили справжнє обличчя єгипетської мумії, що кричить у муках. Вона була знайдена 1935 року в Дейр-Ель-Бахарі і лише тепер її реконструювали. 02.10.2024 — 4 — 786
Російські війська атакували КПП та портову інфраструктуру в Одеській області. Поранення отримали два водія, один з них - іноземець.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Telegram голови Одеської ОВА Олега Кіпера. Про це повідомляють Контракти.UA.
"На світанку ворог атакував Ізмаїльський район ударними безпілотниками", - розповів він.
Ціллю росіян, за даними голови ОВА, була припортова та прикордонна інфраструктура.
"Двоє чоловіків, водії вантажівок, отримали поранення. Один із них - громадянин Туреччини. Нині постраждалі у стані середнього ступеня важкості в лікарні. Їм надають всю необхідну допомогу", - зазначив Кіпер.
Крім того, внаслідок атаки спалахнула пожежа, яку оперативно ліквідували вогнеборці ДСНС.
Атака РФ по Україні
Російські війська в ніч проти 2 жовтня вкотре атакували Україну дронами-камікадзе. Загалом окупанти випустили по Україні 32 "Шахеди", причому ППО збила 11 дронів. Крім того, чотири повернулися до РФ.
Зазначимо, що у Київській області працювала ППО, також загарбники обстріляли Сумську область та Харків. Щодо Одеської області, то через обстріл тимчасово не працює КПП "Орлівка - Ісакча", що на кордоні з Румунією. 02.10.2024 — 4 — 690
Український "колібрі": дивну істоту з довжелезним хоботом все частіше можна побачити в нашій країні
Метелик язикан звичайний дійсно схожий на колібрі через свої розміри та здатність зависати у повітрі.
Останнім часом в Україні все частіше можна побачити поруч з квітучими рослинами блискуче маленьке створіння, яке швидко літає від квітки до квітки, наче мініатюрний гелікоптер. Істота дуже швидко переміщується і може зависати в повітрі, через що її помилково сприймають за колібрі. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це розповіли біологи Ківерцівський національний природний парк "Цуманська пуща".
Однак, в Україні всім відомі пташки колібрі не живуть. Вони є ендеміками Америки та не зустрічаються в Європі. А істота, про яку розповідають біологи, це дивовижний метелик.
"Знайомтесь: Язикан Звичайний (Macroglossum stellatarum), англійською - hummingbird hawk-moth (з англійської перекладається як колібрі). Це метелик з родини бражникових (Sphingidae), який завдяки своїм особливостям і поведінці заслужив в народі назву "українського колібрі". І дійсно, схожість вражає", – пояснили у "Цуманській пущі".
Свою назву язикан отримав завдяки довжелезному хоботкові, який нагадує язик. Саме за допомогою цього хоботка він харчується квітковим нектаром, а довжина хоботка дозволяє дістатися до "ласощів" навіть у самих глибоких квітках. Хоботок комахи навіть може бути довшим за його тіло, що робить його справжнім майстром у добуванні їжі.
Дивовижні особливості язикана звичайного
Язикан – це "швидкісний літак серед комах". Біологи зазначають, що він здатний розвивати швидкість до 80 км/год, а кількість помахів його крил становить до 85 за секунду. Така швидкість та маневровість допомагає харчуватися в польоті й не чіплятися за квітку лапками, а також уникати небажаних зустрічей із хижаками.
Цього дивного метелика можна побачити не тільки вдень. Він є справжнім "нічним мисливцем" і часто літає в сутінках або навіть вночі. Це пов'язано з тим, що багато квітів, якими він харчується, розкриваються саме в цей час. Особливо приваблюють язикана петунії, бузок, шавлія, лаванда, м’ята та інші квіти з сильним ароматом.
Язикан має відмінний зір і здатний розрізняти кольори. Це допомагає йому знаходити квіти з найбільшою концентрацією нектару.
Чому язикана плутають з колібрі
Хоча колібрі трохи більші за язикана, його розміри легко можуть ввести в оману недосвідченого спостерігача за живою природою. Отже, язикан дійсно за розміром і забарвленням нагадує дрібну пташку.
"Передні крила в нього коричневі, з чорними хвилястими лініями поперек, тоді як задні крила помаранчеві з чорним краєм. Черевце досить широке, з віялоподібним хвостом з щетинками на кінці. Розмах крил становить 38—50 мм, довжина тіла 20-30 мм", – розповіли біологи.
До того ж язикан є майстром зависання у повітрі, і так само як і колібрі харчується нектаром квітів, що збільшує схожість.
"Хоча язикан звичайний і не є колібрі, він, без сумніву, заслуговує на увагу. Цей незвичайний метелик є яскравим прикладом адаптації до навколишнього середовища і демонструє дивовижні можливості комах", – підсумували співробітники Ківерцівського природного парку.
Нагадаємо, Німеччину атакують комахи-чужинці з берегів Середземного моря. Вони перегризають кабелі та знищують паркани.
29.09.2024 — 4 — 1041
