Ми хочемо писати не про війну, а про людей на війні. Хоча це вдається все важче і важче, бо дійсно починаємо розуміти, скільки справжнього в цих людях, скільки в них героїзму, відваги та сміливості. Яка шалена самовіддача в кожному їхньому вчинку. Вони – Герої! Про них важко писати і неможливо не писати. Але це свята тема, про неї не можна мовчати! Не можна забувати, замовчувати і обходити стороною. Тут не можна брехати. Все, що відбувається на війні – це не норма. Це – війна. Але це також і життя. Просто там воно інше. Війна – це тимчасово, рано чи пізно вона закінчиться. І тоді додому повернуться всі Герої. Більшість з них знімуть камуфльований одяг і перестануть вирізнятися серед інших. Вони стануть звичайними. Але це тільки на перший погляд. Бо звичайних на цій війні немає. Скажемо більше – вони вже почали повертатись в мирне життя. А хто вони? Що ми про них знаємо? Що вони Герої? Захисники? Так, безперечно! Але цього замало. Вони мають імена, історії, спогади і плани на майбутнє. Саме тому і виник проект «Якби не війна». 12 Героїв, які підтверджують: для того, щоб захищати свою Батьківщину, достатньо просто бути її патріотом.Що кидається в очі? Неспівпадіння ролей – там і тут: військові професії – снайпер, кулеметник, штурмовик, сапер, водій БМП, а до того вони – вчителі, шахтери, музиканти, кухарі, агрономи, бухгалтери і навіть діджеї… На війні вони почали розуміти цінність життя, зрозуміли себе, отримали можливість доторкнутися до правди, почали дорожити справжніми відносинами. Вони повернулися іншими людьми. Не кращими, не гіршими. Просто іншими. Бо пережили те, що може зламати, спалити зсередини. А вони вистояли і, як легендарний фенікс, постали оновленими. Вони змінюють своє життя, і життя тих, з ким їх зводить доля. Вони ті, хто не скиглить, не шукає виправдання своїм вчинкам, не опускають руки, а рухаються вперед і рухають світ. Вони працюють над собою, тим самим допомагаючи іншим. Вони неймовірні! В кожному з них, здається, дві людини з одним життям і спогадами. Незалежно від нашого ставлення до війни поважаймо тих, хто стоїть на захисті нашого чистого неба, спокійного сну та мирного життя. У важкі часи захищати свою країну пішли ці воїни, вони – Герої, патріоти своєї держави. Але чи все ми з вами зробили, щоб вони повернулися до мирного життя?
Підполковник Ігор Чупрун з Житомира
"Я обожнюю це – бути військовим", - підполковник з Житомира Ігор Чупрун. Батько і два брати у нього теж військові.
Після поранення в зоні АТО чоловіка на тиждень ввели в штучну кому, ампутували праву ногу і тепер він носить протез.
Кадровий військовий, підполковник, старший офіцер управління 8-го армійського корпусу Поранений в Донецькій області
У мене за плечима була військова кафедра, тож дещо я знав. Закінчив університет вже старшим лейтенантом військово-медичної служби.
Багато думав куди піти. Дізнався, що формується добровольчий батальйон «К-2». Всі наші, з Майдану, туди пішли. І став я на той момент взводним.
Михайло Зарувний, «Шерлок», Вінницька обл. Мобілізований, 18-й бТрО
В мирному житті – вчитель фізкультури
Зараз Міша звільнений в запас. В тому випадку, якби захотів би пов’язати життя з військовою справою, то міг би піти на контракт. Але як він каже «повоювати можна, але з військовою службою, вірніше з самою військовою частиною не хочеться мати будь який стосунок, бо там «цікаві» устави. А на війні, там інша справа
Що спільного між вчительством і армією? Моя професія і її специфіка – навіть на уроці завдання подаються в наказовій манері, звикаєш давати команди.
Петро Святецький, м. Київ Доброволець, батальйон ОУН-81 ОАЕМБр
В мирному житті – режисер. Результати його роботи бачили більшість українців. Саме він знімав «Міняю жінку», «Весілля для тебе», «На валізах», «Весільні битви». Реаліті- шоу – його стихія.
Про все розповідає з посмішкою й іронією: «Радянське дитинство, воно дурне. Зрозуміло, що виховували правильно. От приходять солдатики, кажуть: «Ми танкісти». От все, хочу бути танкістом. Приходять десантники – я хочу бути десантником… і в 37 років мої дитячі мрії здійснились – я став десантником».
Його мрії і плани? – «Москаля вигнати звідси. Це плани. А мрії... Я навіть не знаю, не мрію ні про що. В мене є надзавдання – з москалем пов’язане. Хоча є і мрія – поїхати подалі від людей, на місяць сховатися в якомусь лісі. Ліс, річка, море. Подалі від людей, без Інтернету. Мезотропія в мене нормально розвинулась і хочеться подалі від людей побути деякий час».
Віталій Марків, Тернопільська обл.– Італія Доброволець, батальйон імені Кульчицького
В мирному житті – діджей. Родом з м. Хорост, Тернопільської області. Після закінння 9-го класу поїхав з мамою і сестрою в Італію. Це був 2003 рік. В Італії Віталік вступив в технічний коледж, закінчив його. Дуже любить спорт.
Не думав, що все так надовго затягнуться ці події. Вважав, тиждень-два – і все вирішиться. Побачив, що почали з’їжджатися люди на Майдан. Взяв рюкзак і кажу мамі: «Їду в Україну». Вона питає: «Коли повернешся?». Кажу: «В середині січня». В мене була відпустка, тож вирішив на місяць поїхати.
продовжую службу в Національній Гвардії, підписав контракт на 5 років, я сержант, в мене іншого варіанту не було. Будую кар’єру. За музикою сумую, сумую за парашутним спортом.
Євген Гуділов, «Ворон», м. Дніпропетровськ Доброволець, Батальйон «Донбас» Був поранений під Іловайськом
В мирному житті – музикант, композитор, виконавець власних пісень
«Якщо не я, то хто?» – говорить Женя про те, що стало причиною піти на війну. Він не професійний військовий. Ніколи не хотів ним бути і ніколи не думав, що доведеться.
День, коли отримав поранення, «Ворон» вважає своїм другим Днем народження. «Так всі вважають», – додає. «Навіть, якби була б можливість змінити рішення, пішов би, не задумуючись. Я вірю в «ефект метелика» – нічого не можна змінити. Навіть якби знав, що та ракета впаде мені під ноги, все одно би пішов». 10 місяців з ним в шпиталях жила донька. Вона і зараз супроводжує його всюди – сам Женя не може пересуватись через вади з зором (лишилось тільки одне око, яке бачить на 10%).
Леонід Остальцев, м. Київ Доброволець, 30 ОМБр
В мирному житті – піцайоло, має власну піцерію.
«В червні 2014 року пішов у військкомат. Після того, як збили літак з десантниками над Луганським аеропортом. Для мене, взагалі, не стояло питання «Йти чи не йти?». Для мене стояло питання лише «Коли йти?». А літак став крайньою точкою, вдома вже просто не міг перебувати. Я прийшов у військкомат і просто сказав: «Давайте, забирайте мене!»
Мої друзі – це ті люди, які з’явились завдяки війні. А от ставлення до мене оточення, яке було до війни, змінилося. З багатьма я перестав спілкуватися, решта перестали спілкуватись зі мною. Мені нема про що з ними говорити, я їх ігнорую.
Сергій Димчук, «Золотий», м. Житомир Доброволець, полк «Азов», «Чорний корпус» Був поранений під Іловайськом
В мирному житті – художник-рестравратор. До Майдану Сергій малював. Що саме? «Все! – каже цей неймовірно світлий хлопець. – Я вчився на виконавця художньо-оформлювальних робіт в Житомирі. Звідти й родом. Можна сказати, що малюю з дитинства». На Майдані був в 24й сотні. Одразу після цього – в АТО. Воював в «Азові», в «Чорному корпусі».
10 серпня 2014 року – штурм Іловайська. 23 серпня – все той же Іловайськ, де мене було поранено. Тоді багато хлопців загинуло. Ми намагались цьому запобігти. Нас не хотіли слухати і почути. Вважаю, що це була цілеспрямована акція, аби винищити добровольчі батальйони одним махом. Ось і все. На той момент держава розуміла, що добробати можуть багато чого зробити, бо армії толком не було. Це зараз вона більш-менш взута-одягнена, щось вміє.
З того часу пройшло 1,5 року, а Сергій і досі проходить лікування. Він ще потребує ендопротезування ліктя. Хоч і буде інвалідність, але в майбутньому планує повернутися назад, на фронт. Поки йде війна, він не бачить себе в мирному житті
Станіслав Бєдарєв, м. Золотоноша Доброволець, ЗРК «ОСА»
В мирному житті – агроном. Зараз Стас повернувся додому, знову активно зайнявся тепличним виробництвом. Хоча воно й не зупинялось – допомагали молодший брат і тесть, але все одно за рік багато чого упущено. А ще вдруге став татком. Тепер планує побудувати для сина та доньки будинок.
В якийсь момент він навіть замислювався про те, щоб знов підписати контракт, але родина переважила: «Якщо я підпишу контракт, то як же дружина з малими дітьми? Та й згадую, коли приїжджав додому на ротації. Син дуже радісно зустрічав і дуже важко було, коли я їхав назад. Не хотів відпускати. Постійно просив по телефону, щоб я вже повертався. Я йому тоді придумував, що мене вусатий бородатий дядько не відпускає.
Я змінився трохи після війни. Став розсудливіше ставитись до того, що правильно, що неправильно. Варто чи не варто. А життя ж продовжується. Повернувся і слава Богу. Треба жити!
Олександр Тарасюк, м. Алчевськ Доброволець, 34 бТрО Був поранений під Острою Могилою
В мирному житті – шахтар. Закінчив гірниче училище, 15 років працював на шахті, потім їздив в Забайкалля, там добували кварц, по суті – та ж шахта. Потім, Алчевський металургійний комбінат. З Алчевська переїхав з дружиною до Станиці Луганської. Там прожив до війни 7 років. Працював спочатку на Луганському тепловозобудівному заводі, а потім – в локомотивному депо на залізниці в Станиці. Все життя в важкій металургії
«Коли Станиця плавно перейшла в руки сепарів, так і почалась моя війна. Це був березень 2014 року. Тоді, якщо пам’ятаєте, була реклама, я її називаю «Юлькин набор», коли вони говорили «Нас воює 5 тисяч…» Тоді був сюжет на телебаченні і в ньому номер телефону. Я не знав тоді куди йти, але те, що піду за Україну – сумнівів не було.
Війна змінила не тільки спосіб життя патріота, але і його самого: «Я перестав бути категоричним. Більш добрим став, чуйним. Бо ж живемо один раз і коли ходиш «під смертю», розумієш, що все те, що люди собі створюють, воно удаване, це мішура. Воно не варте наших днів».
Дмитро Крикун, «Амур», Житомирська обл. Доброволець, 95 ОАЕМБр
В мирному житті – масажист. От далі планую власний кабінет відкрити. Творити добро в вигляді масажу. Люди потрохи почали дізнаватись про мене, то є замовлення. Хоч і не багато, але все ще попереду. От є одна журналістка, вона писала про мене, потім замовила масаж. Коли записували інтерв’ю, я був на курсах, то вона сказала: «Закінчиш курси, і я йду до тебе на масаж». Так і сталось
Я в АТО з самого початку, перша хвиля мобілізації. Я навіть не знаю, як я пішов… Першого раз, коли призивали на 10 днів, мене шукали. Дзвонили з військкомату – приїдь. Мені не хотілося. Я не поїхав, не відчував, що потрібно. А наступного разу подзвонила мама, сказала, що мене чекають в військкоматі через 3 години. А я був за Білою Церквою, фізично не міг приїхати. Ну й не було в мене бажання…
Я приїхав через 3 дні. Прийшов сам. Запитав: «Що ви хотіли?» Воєнком розказав все. Каже: «Підеш?» А тоді якраз стояв автобус, забирав хлопців. «Піду» – кажу. Він: «То поїхали!» Ну я зібрав речі вдома і поїхав з хлопцями. Так що я навіть не знаю, чи доброволець я, чи мобілізований
Андрій Музиченко, «Дикий Прапор», м. Київ Мобілізований, 93 ОМБр Був поранений в районі ДАП, поблизу с. Опитне
В мирному житті – художник, актор, реконструктор. Андрія важко назвати звичайною людиною в класичному розумінні цього слова. Він, швидше, поєднує непоєднуване. Судіть самі – ще з дитинства мріяв поїхати до Арізони, бо там індіанці. Здавалося б, що дивного? Багато дітей мріють про щось подібне. Але не в усіх ця мрія переростає в щось більше…
Страх до змін треба відкинути. Бо це гальма. Якщо ти через нього не перестрибнеш, то так і проживеш усе життя ніким. Якщо тебе щось не влаштовує, то треба міняти.
І треба було пройти як чоловіку все це. Скажу, що на війні себе і знайшов і втратив. Втратив того, яким я був і знайшов того, яким мені потрібно бути!
Зеленський відреагував на кривавий удар по вокзалу Дніпра: до чого закликав США та Європу
Після смертельної атаки на вокзал Дніпра Зеленський звернувся до західних партнерів із вимогою жорсткішої реакції на дії Кремля.
Президент України Володимир Зеленський відреагував на російський удар по залізничному вокзалу в Дніпрі, внаслідок якого загинули 13 людей, а ще десятеро дістали поранення. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Глава держави закликав США та Європу посилити санкції проти Росії, яка продовжує атакувати цивільне населення.
За словами президента, російський безпілотник атакував платформу, де перебували звичайна приміська електричка та пасажирський потяг.
«Жахливий російський удар по залізничному вокзалу в Дніпрі. Росіяни атакували дроном перон, де стояли звичайна приміська електричка та регулярний пасажирський потяг. На жаль, станом на зараз відомо про 13 загиблих. Мої співчуття рідним і близьким», — заявив Зеленський.
Президент наголосив, що Росія продовжує завдавати ударів по українцях навіть після послаблення санкцій щодо окремих російських олігархів та енергетичного сектору, замість того щоб піти на деескалацію.
На його переконання, відповіддю на такі атаки мають стати нові обмеження проти Москви.
«Саме тому Україна завжди говорить, що потрібні справедливі й рішучі дії Америки і Європи на російську ескалацію: санкції проти Москви та її воєнної машини не повинні слабшати, поки триває ця російська війна», — наголосив глава держави.
Зеленський закликав Європейський Союз, Сполучені Штати та країни G7 до нових, жорсткіших санкційних кроків.
Удар по вокзалу в Дніпрі: що відомо про загиблих і постраждалих
Нагадаємо, російські війська атакували залізничний вокзал у Дніпрі реактивним безпілотником. Удар припав на одну з платформ, де перебував пасажирський поїзд №866 Дніпро — Запоріжжя.
В «Укрзалізниці» повідомили, що, попри оголошену підвищену небезпеку, на платформі залишалися люди. На місці атаки працюють рятувальники, медики та правоохоронці.
За даними очільника Дніпропетровської ОВА Олександра Ганжі, станом на 12:20 відомо про 13 загиблих і десятьох поранених.
Трьох постраждалих госпіталізували у важкому стані. Серед них — 11-річний хлопчик. Поранених продовжують доправляти до лікарень, де їм надають необхідну медичну допомогу.
Міський голова Дніпра Борис Філатов також прокоментував атаку, назвавши російські удари по цивільних проявом геноцидальної війни. 29.10.2026 — 4 — 2724
Російський диктатор Володимир Путін і президент Мозамбіку стали героями мемів через спільні фото.
Уряд Мозамбіку оприлюднив фото з зустрічі в Москві, де добре видно велику різницю у зрості між Володимиром Путіним і президентом Даніелем Чапо. Російські ЗМІ намагалися змінити ракурс чи обрізати кадри, але оригінальні знімки потрапили в Мережу й викликали хвилю мемів. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомляє видання Metro.
Різниця між лідерами стала помітною на саміті «Росія — Африка». Зріст Путіна становить близько 170 см, а президента Мозамбіку Даніеля Чапо — щонайменше 195 см.
Фотографи Кремля намагалися приховати це: знімали Путіна з нижнього ракурсу та обрізали кадри. Проте уряд Мозамбіку опублікував оригінальні фото й відео, де Чапо помітно вищий за очільника Кремля.
Опубліковані кадри швидко поширилися в соціальних мережах і стали приводом для створення мемів. Користувачі масово публікували фотожаби, на одній з яких Чапо зобразили в образі чарівника Гендальфа, а очільника Кремля — у вигляді персонажа-хобіта.
В інших дописах до Чапо зверталися із жартівливими запитаннями про те, чому той «збільшив Путіна на своєму фото». Сам президент Мозамбіку у своїх соціальних мережах обмежився лише офіційним коментарем щодо мети візиту до столиці РФ.
«Ми перебуваємо в Москві на запрошення президента Російської Федерації Володимира Путіна для участі у 3-му саміті Росія — Африка», — написав Чапо.
Він також зазначив, що цей візит підкреслює важливість співпраці та зміцнення відносин між Мозамбіком, Росією та країнами Африки.
Нагадаємо, Росія розширює кампанію з вербування громадян африканських країн для служби у своїй армії та дедалі активніше зосереджується на найбідніших державах континенту. 28.10.2026 — 4 — 2403
Вночі проти 28 жовтня Росію розривали вибухи. До міста Новомосковськ Тульської області “завітали” безпілотники. Місцеві жителі панікували через навалу дронів, скаржилися на вибухи і сильну пожежу.
Що відомо про атаку - читайте на сайті ТСН.ua. Про це повідомляють Контракти.UA.
Уночі в Тульській області РФ оголосили ракетну та безпілотну небезпеку. Місцеві жителі повідомляли про вибухи, після яких в кількох районах Новомосковська виникли пожежі.
У Новомосковську під прицілом опинився хімічний завод «Азот”. На території підприємства виникла пожежа. Губернатор Тульської області Дмитро Міляєв підтвердив атаку на регіон, мовляв, сили ППО працюють по БпЛА. Втім, начебто «інфраструктуру у прилеглій промисловій зоні” пошкодили уламки збитих дронів.
За даними OSINT-ресурсів і різних Telegram-каналу Exilenova+, зайнялася установка з виробництва аміаку «Ам-70». На кадрах у мережі видно сильну пожежу і стовпи диму, що затягують місто.
Місцева влада закликає мешканців зберігати спокій. Водночас до міста вже направили лабораторії регіонального управління Росспоживнагляду, які мають перевірити рівень можливого хімічного забруднення.
Що відомо про завод “Азот”
Завод «Азот» входить до групи «ЄвроХім» і є одним із найбільших виробників азотних добрив у Росії. На підприємстві виготовляють аміак, аміачну селітру, карбамід і метанол.
Водночас завод має значення не лише для хімічної промисловості РФ. За даними Служби зовнішньої розвідки України, підприємство постачало азотну кислоту заводу імені Свердлова в Дзержинську, який виробляє вибухові речовини для російського військово-промислового комплексу. 28.10.2026 — 5 — 2342
Після нічної російської атаки пошкоджено Південний міст, а в роботі метро сталися зміни.
Від вечора 23 жовтня армія Росії здійснила дві хвилі атак по Києву, завдавши ракетних ударів балістикою. Станом на сьогоднішній ранок відомо про одного загиблого і понад десяток поранених мешканців.
Що відомо про російські удари по Києву і його наслідки — читайте на сайті ТСН.ua. Про це повідомляють Контракти.UA.
Російські війська напередодні увечері та посеред ночі атакували столицю балістичними ракетами. Остання повітряна тривога червоного рівня тривала від від 03:25 до 04:21. Наслідки атаки фіксують у у шести районах міста.
Удари по Києву — які наслідки
За даними місцевої влади, зокрема, під під час вечірньої і нічної хвиль росіяни атакували Деснянський, Дніпровський, Подільський і Оболонський райони.
У столиці пошкоджено багатоповерхові і приватні житлові будинки, медичні заклади, станцію метро, гуртожиток університету, бізнес-центр, адміністративну будівлю, трамваї та автомобілі.
Крім того, РФ вкотре вдарила по Південному мосту і пошкодила інфраструктуру метро. Рух переправою зупинено.
У Деснянському районі пошкоджено ТРЦ «Проспект» і супермаркет «Ашан». Зокрема, у ньому вибиті вікна, пошкоджені фасад і покрівля. Супермаркет наразі не працює, однак працівники перебувають на місці.
Атака на Київ — що відомо про жертв
Зранку мер столиці Віталій Кличко повідомив, що одна людина загинула, а 14 отримали травми.
Водночас у Нацполіції уточнили, що Деснянському районі загинула 46-річна жінка. Серед потерпілих є двоє працівників бригади екстреної медичної допомоги.
Перекриття мосту і рух транспорту
Через російський удар тимчасово перекритий рух транспорту Південним мостом в обох напрямках. Водіям радять їхати через Дарницький міст.
Рух поїздів на «зеленій лінії» здійснюється між станціями «Сирець» — «Видубичі». Водночас рух поїздів між «Осокорками» і «Червоним хутором» тимчасово призупинений.
На «червоній лінії» рух поїздів здійснюється між станціями «Академмістечко» — «Лісова». Всі станції, зокрема «Чернігівська» та «Лісова», відкриті для пасажирів.
Окрім того, у столиці в окремих районах було посилено рух наземного транспорту. На деякі маршрути запустили більшу кількість автобусів. Зокрема, маршрути №22 та №91 спрямували через Дарницький міст.
Нагадаємо, увечері та вночі армія РФ атакувала Київ балістичними ракетами. Столицю сколихнули сильні вибухи. Зокрема, вночі Повітряні сили попередили про загрозу застосування балістичного озброєння, а також про пуски ракет. 27.10.2026 — 8 — 2672
Вночі у Воронежі були атаковані ключові об’єкти військової та транспортної інфраструктури.
У російському Воронежі у ніч проти 26 жовтня пролунала серія потужних вибухів унаслідок масованої атаки. Під ударом опинилися стратегічні підприємства, які працюють на армію РФ, критичний міст та пошкоджені житлові квартали міста. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомили телеграм-канали.
Уночі у Воронежі та області оголошували безпілотну й ракетну небезпеку. Повідомлялося про атаки на низку важливих об’єктів міста.
Зокрема, під удар потрапило велике нафтохімічне підприємство «Воронежсинтезкаучук», що входить до російської групи «СІБУР». Завод спеціалізується на виробництві синтетичних каучуків, термоеластопластів, бутадієнових і бутадієн-стирольних каучуків, а також полімерних матеріалів.
Також атаковано Воронезьке акціонерне літакобудівне товариство (ВАЛТ). Підприємство входить до структури ПАТ «Іл» Об’єднаної авіабудівної корпорації та є одним із ключових підприємств російської авіаційної промисловості.
Валт займається виробництвом авіаційної техніки та комплектувальних. Зокрема, підприємство бере участь у програмі виробництва далекомагістральних широкофюзеляжних літаків Іл-96 та виготовляє окремі компоненти для інших типів повітряних суден.
Крім того, у Воронежі був атакований Північний міст. Це одна з трьох основних транспортних артерій міста, яка сполучає його правий і лівий береги.
Ймовірно, через наслідки роботи російських ППО був пошкоджений житловий комплекс «Урицький». На вулиці 45-ї Стрілецької Дивізії горіли щонайменше десять автомобілів.
Також надходили повідомлення про влучання у бізнес-центр «Галерея Чижова».
«Двоє людей загинули (чоловіки 1960 та 1973 років народження) та 17 поранені. Значна частина поранених, у тому числі двоє тяжко поранених, постраждали в поїзді, який рухався у лівобережному передмісті Воронежа, коли на нього впали уламки БПЛА. Також загоряння сталися на кількох промислових підприємствах (без істотних наслідків), діловому центрі у центральній частині міста, багатоквартирному будинку, двох дачних селищах, на шкільному стадіоні та у гаражному кооперативі. Ушкодження фасадів та вікон фіксуються майже у всіх районах міста», — повідомив губернатор Воронезької області Олександр Гусєв.
За його словами, сили ППО начебто збили над Воронежем понад 70 дронів, а загалом над агломерацією та кількома районами області — 113 безпілотників.
Нагадаємо, 25 жовтня у російському місті Єлець Липецької області крилатими ракетами Storm Shadow був атакований завод «Енергія». Підприємство спеціалізується на виробництві батарей та акумуляторів для ракетних комплексів, авіації й іншої військової техніки. За даними очевидців, на території заводу після влучання кількох ракет було зафіксовано сильне задимлення. 26.10.2026 — 5 — 2672
