Ми хочемо писати не про війну, а про людей на війні. Хоча це вдається все важче і важче, бо дійсно починаємо розуміти, скільки справжнього в цих людях, скільки в них героїзму, відваги та сміливості. Яка шалена самовіддача в кожному їхньому вчинку. Вони – Герої! Про них важко писати і неможливо не писати. Але це свята тема, про неї не можна мовчати! Не можна забувати, замовчувати і обходити стороною. Тут не можна брехати. Все, що відбувається на війні – це не норма. Це – війна. Але це також і життя. Просто там воно інше. Війна – це тимчасово, рано чи пізно вона закінчиться. І тоді додому повернуться всі Герої. Більшість з них знімуть камуфльований одяг і перестануть вирізнятися серед інших. Вони стануть звичайними. Але це тільки на перший погляд. Бо звичайних на цій війні немає. Скажемо більше – вони вже почали повертатись в мирне життя. А хто вони? Що ми про них знаємо? Що вони Герої? Захисники? Так, безперечно! Але цього замало. Вони мають імена, історії, спогади і плани на майбутнє. Саме тому і виник проект «Якби не війна». 12 Героїв, які підтверджують: для того, щоб захищати свою Батьківщину, достатньо просто бути її патріотом.Що кидається в очі? Неспівпадіння ролей – там і тут: військові професії – снайпер, кулеметник, штурмовик, сапер, водій БМП, а до того вони – вчителі, шахтери, музиканти, кухарі, агрономи, бухгалтери і навіть діджеї… На війні вони почали розуміти цінність життя, зрозуміли себе, отримали можливість доторкнутися до правди, почали дорожити справжніми відносинами. Вони повернулися іншими людьми. Не кращими, не гіршими. Просто іншими. Бо пережили те, що може зламати, спалити зсередини. А вони вистояли і, як легендарний фенікс, постали оновленими. Вони змінюють своє життя, і життя тих, з ким їх зводить доля. Вони ті, хто не скиглить, не шукає виправдання своїм вчинкам, не опускають руки, а рухаються вперед і рухають світ. Вони працюють над собою, тим самим допомагаючи іншим. Вони неймовірні! В кожному з них, здається, дві людини з одним життям і спогадами. Незалежно від нашого ставлення до війни поважаймо тих, хто стоїть на захисті нашого чистого неба, спокійного сну та мирного життя. У важкі часи захищати свою країну пішли ці воїни, вони – Герої, патріоти своєї держави. Але чи все ми з вами зробили, щоб вони повернулися до мирного життя?
Підполковник Ігор Чупрун з Житомира
"Я обожнюю це – бути військовим", - підполковник з Житомира Ігор Чупрун. Батько і два брати у нього теж військові.
Після поранення в зоні АТО чоловіка на тиждень ввели в штучну кому, ампутували праву ногу і тепер він носить протез.
Кадровий військовий, підполковник, старший офіцер управління 8-го армійського корпусу Поранений в Донецькій області
У мене за плечима була військова кафедра, тож дещо я знав. Закінчив університет вже старшим лейтенантом військово-медичної служби.
Багато думав куди піти. Дізнався, що формується добровольчий батальйон «К-2». Всі наші, з Майдану, туди пішли. І став я на той момент взводним.
Михайло Зарувний, «Шерлок», Вінницька обл. Мобілізований, 18-й бТрО
В мирному житті – вчитель фізкультури
Зараз Міша звільнений в запас. В тому випадку, якби захотів би пов’язати життя з військовою справою, то міг би піти на контракт. Але як він каже «повоювати можна, але з військовою службою, вірніше з самою військовою частиною не хочеться мати будь який стосунок, бо там «цікаві» устави. А на війні, там інша справа
Що спільного між вчительством і армією? Моя професія і її специфіка – навіть на уроці завдання подаються в наказовій манері, звикаєш давати команди.
Петро Святецький, м. Київ Доброволець, батальйон ОУН-81 ОАЕМБр
В мирному житті – режисер. Результати його роботи бачили більшість українців. Саме він знімав «Міняю жінку», «Весілля для тебе», «На валізах», «Весільні битви». Реаліті- шоу – його стихія.
Про все розповідає з посмішкою й іронією: «Радянське дитинство, воно дурне. Зрозуміло, що виховували правильно. От приходять солдатики, кажуть: «Ми танкісти». От все, хочу бути танкістом. Приходять десантники – я хочу бути десантником… і в 37 років мої дитячі мрії здійснились – я став десантником».
Його мрії і плани? – «Москаля вигнати звідси. Це плани. А мрії... Я навіть не знаю, не мрію ні про що. В мене є надзавдання – з москалем пов’язане. Хоча є і мрія – поїхати подалі від людей, на місяць сховатися в якомусь лісі. Ліс, річка, море. Подалі від людей, без Інтернету. Мезотропія в мене нормально розвинулась і хочеться подалі від людей побути деякий час».
Віталій Марків, Тернопільська обл.– Італія Доброволець, батальйон імені Кульчицького
В мирному житті – діджей. Родом з м. Хорост, Тернопільської області. Після закінння 9-го класу поїхав з мамою і сестрою в Італію. Це був 2003 рік. В Італії Віталік вступив в технічний коледж, закінчив його. Дуже любить спорт.
Не думав, що все так надовго затягнуться ці події. Вважав, тиждень-два – і все вирішиться. Побачив, що почали з’їжджатися люди на Майдан. Взяв рюкзак і кажу мамі: «Їду в Україну». Вона питає: «Коли повернешся?». Кажу: «В середині січня». В мене була відпустка, тож вирішив на місяць поїхати.
продовжую службу в Національній Гвардії, підписав контракт на 5 років, я сержант, в мене іншого варіанту не було. Будую кар’єру. За музикою сумую, сумую за парашутним спортом.
Євген Гуділов, «Ворон», м. Дніпропетровськ Доброволець, Батальйон «Донбас» Був поранений під Іловайськом
В мирному житті – музикант, композитор, виконавець власних пісень
«Якщо не я, то хто?» – говорить Женя про те, що стало причиною піти на війну. Він не професійний військовий. Ніколи не хотів ним бути і ніколи не думав, що доведеться.
День, коли отримав поранення, «Ворон» вважає своїм другим Днем народження. «Так всі вважають», – додає. «Навіть, якби була б можливість змінити рішення, пішов би, не задумуючись. Я вірю в «ефект метелика» – нічого не можна змінити. Навіть якби знав, що та ракета впаде мені під ноги, все одно би пішов». 10 місяців з ним в шпиталях жила донька. Вона і зараз супроводжує його всюди – сам Женя не може пересуватись через вади з зором (лишилось тільки одне око, яке бачить на 10%).
Леонід Остальцев, м. Київ Доброволець, 30 ОМБр
В мирному житті – піцайоло, має власну піцерію.
«В червні 2014 року пішов у військкомат. Після того, як збили літак з десантниками над Луганським аеропортом. Для мене, взагалі, не стояло питання «Йти чи не йти?». Для мене стояло питання лише «Коли йти?». А літак став крайньою точкою, вдома вже просто не міг перебувати. Я прийшов у військкомат і просто сказав: «Давайте, забирайте мене!»
Мої друзі – це ті люди, які з’явились завдяки війні. А от ставлення до мене оточення, яке було до війни, змінилося. З багатьма я перестав спілкуватися, решта перестали спілкуватись зі мною. Мені нема про що з ними говорити, я їх ігнорую.
Сергій Димчук, «Золотий», м. Житомир Доброволець, полк «Азов», «Чорний корпус» Був поранений під Іловайськом
В мирному житті – художник-рестравратор. До Майдану Сергій малював. Що саме? «Все! – каже цей неймовірно світлий хлопець. – Я вчився на виконавця художньо-оформлювальних робіт в Житомирі. Звідти й родом. Можна сказати, що малюю з дитинства». На Майдані був в 24й сотні. Одразу після цього – в АТО. Воював в «Азові», в «Чорному корпусі».
10 серпня 2014 року – штурм Іловайська. 23 серпня – все той же Іловайськ, де мене було поранено. Тоді багато хлопців загинуло. Ми намагались цьому запобігти. Нас не хотіли слухати і почути. Вважаю, що це була цілеспрямована акція, аби винищити добровольчі батальйони одним махом. Ось і все. На той момент держава розуміла, що добробати можуть багато чого зробити, бо армії толком не було. Це зараз вона більш-менш взута-одягнена, щось вміє.
З того часу пройшло 1,5 року, а Сергій і досі проходить лікування. Він ще потребує ендопротезування ліктя. Хоч і буде інвалідність, але в майбутньому планує повернутися назад, на фронт. Поки йде війна, він не бачить себе в мирному житті
Станіслав Бєдарєв, м. Золотоноша Доброволець, ЗРК «ОСА»
В мирному житті – агроном. Зараз Стас повернувся додому, знову активно зайнявся тепличним виробництвом. Хоча воно й не зупинялось – допомагали молодший брат і тесть, але все одно за рік багато чого упущено. А ще вдруге став татком. Тепер планує побудувати для сина та доньки будинок.
В якийсь момент він навіть замислювався про те, щоб знов підписати контракт, але родина переважила: «Якщо я підпишу контракт, то як же дружина з малими дітьми? Та й згадую, коли приїжджав додому на ротації. Син дуже радісно зустрічав і дуже важко було, коли я їхав назад. Не хотів відпускати. Постійно просив по телефону, щоб я вже повертався. Я йому тоді придумував, що мене вусатий бородатий дядько не відпускає.
Я змінився трохи після війни. Став розсудливіше ставитись до того, що правильно, що неправильно. Варто чи не варто. А життя ж продовжується. Повернувся і слава Богу. Треба жити!
Олександр Тарасюк, м. Алчевськ Доброволець, 34 бТрО Був поранений під Острою Могилою
В мирному житті – шахтар. Закінчив гірниче училище, 15 років працював на шахті, потім їздив в Забайкалля, там добували кварц, по суті – та ж шахта. Потім, Алчевський металургійний комбінат. З Алчевська переїхав з дружиною до Станиці Луганської. Там прожив до війни 7 років. Працював спочатку на Луганському тепловозобудівному заводі, а потім – в локомотивному депо на залізниці в Станиці. Все життя в важкій металургії
«Коли Станиця плавно перейшла в руки сепарів, так і почалась моя війна. Це був березень 2014 року. Тоді, якщо пам’ятаєте, була реклама, я її називаю «Юлькин набор», коли вони говорили «Нас воює 5 тисяч…» Тоді був сюжет на телебаченні і в ньому номер телефону. Я не знав тоді куди йти, але те, що піду за Україну – сумнівів не було.
Війна змінила не тільки спосіб життя патріота, але і його самого: «Я перестав бути категоричним. Більш добрим став, чуйним. Бо ж живемо один раз і коли ходиш «під смертю», розумієш, що все те, що люди собі створюють, воно удаване, це мішура. Воно не варте наших днів».
Дмитро Крикун, «Амур», Житомирська обл. Доброволець, 95 ОАЕМБр
В мирному житті – масажист. От далі планую власний кабінет відкрити. Творити добро в вигляді масажу. Люди потрохи почали дізнаватись про мене, то є замовлення. Хоч і не багато, але все ще попереду. От є одна журналістка, вона писала про мене, потім замовила масаж. Коли записували інтерв’ю, я був на курсах, то вона сказала: «Закінчиш курси, і я йду до тебе на масаж». Так і сталось
Я в АТО з самого початку, перша хвиля мобілізації. Я навіть не знаю, як я пішов… Першого раз, коли призивали на 10 днів, мене шукали. Дзвонили з військкомату – приїдь. Мені не хотілося. Я не поїхав, не відчував, що потрібно. А наступного разу подзвонила мама, сказала, що мене чекають в військкоматі через 3 години. А я був за Білою Церквою, фізично не міг приїхати. Ну й не було в мене бажання…
Я приїхав через 3 дні. Прийшов сам. Запитав: «Що ви хотіли?» Воєнком розказав все. Каже: «Підеш?» А тоді якраз стояв автобус, забирав хлопців. «Піду» – кажу. Він: «То поїхали!» Ну я зібрав речі вдома і поїхав з хлопцями. Так що я навіть не знаю, чи доброволець я, чи мобілізований
Андрій Музиченко, «Дикий Прапор», м. Київ Мобілізований, 93 ОМБр Був поранений в районі ДАП, поблизу с. Опитне
В мирному житті – художник, актор, реконструктор. Андрія важко назвати звичайною людиною в класичному розумінні цього слова. Він, швидше, поєднує непоєднуване. Судіть самі – ще з дитинства мріяв поїхати до Арізони, бо там індіанці. Здавалося б, що дивного? Багато дітей мріють про щось подібне. Але не в усіх ця мрія переростає в щось більше…
Страх до змін треба відкинути. Бо це гальма. Якщо ти через нього не перестрибнеш, то так і проживеш усе життя ніким. Якщо тебе щось не влаштовує, то треба міняти.
І треба було пройти як чоловіку все це. Скажу, що на війні себе і знайшов і втратив. Втратив того, яким я був і знайшов того, яким мені потрібно бути!
28 липня під час санкціонованого обшуку 54-річний житель села Їжівці відкрив вогонь у бік поліцейських. Двоє оперативників карного розшуку отримали вогнепальні поранення, а нападник утік та переховувався у лісі. Для його розшуку було розгорнуто масштабну поліцейську операцію. Упродовж 11 днів правоохоронці безперервно прочісували місцевість, перевіряли інформацію та відпрацьовували можливі місця перебування озброєного чоловіка. Про це повідомляють Контракти.UA. Сьогодні, 8 серпня, поліцейські встановили його місцеперебування - чоловік переховувався у господарському приміщенні, де зберігалася суха трава. Його затримали. До пошукової операції були залучені оперативники, слідчі, КОРД, кінологи, вибухотехніки, патрульні, оператори БпЛА та військовослужбовці Нацгвардії. 11 днів безперервної роботи дали результат. Нападник затриманий і відповідатиме перед законом. Досудове розслідування триває за ст. 348 та ст. 263 Кримінального кодексу України. 08.08.2026 — 8 — 26
Про причини займання офіційно поки не повідомляється.
У Московській області сталася пожежа на території Центрального науково-дослідного інституту машинобудування (ЦНДІмаш), яка є головним науковим центром "Роскосмосу".
Про це пише РБК-Україна із посиланням на публікацію Telegram-канал "ASTRA". Про це повідомляють Контракти.UA.
Що сталося
У підмосковному Королеві виникла пожежа біля Центрального науково-дослідного інституту машинобудування (ЦНИИмаш).
За наявною інформацією, спалах стався на території підприємства, проте його причини поки що офіційно не розкриваються.
Дані про можливі постраждалі або масштаби пожежі на момент публікації відсутні.
Стратегічний об'єкт
ЦНДІмаш є головним науковим центром державної корпорації "Роскосмос" та одним із ключових науково-дослідних підприємств російської космічної галузі.
Інститут займається розробками у сфері ракетно-космічної техніки. За відкритими даними, створені там технології застосовуються при розробці балістичних ракет, навігаційних комплексів, супутникових систем розвідки та інших рішень, що мають військове призначення.
Офіційні органи Росії поки що не називали можливу причину пожежі та не повідомляли про наслідки інциденту.
Що відомо зараз
На момент публікації інформація про пожежу обмежується повідомленнями оперативних служб. Інших офіційних подробиць про подію, включаючи можливі збитки та обставини займання, поки не оприлюднено.
Нагадаємо, що раніше Сили оборони України розпочали серію ударів по логістичній інфраструктурі найбільшого російського маркетплейсу Wildberries. За останні тижні під атаки неодноразово потрапляли склади компанії в різних регіонах Росії, що призвело до масштабних пожеж, збоїв у роботі логістики та значних фінансових втрат, які визнала і сама компанія. 05.08.2026 — 4 — 961
Дрони влаштували переполох на території країни-агресорки — вночі під ударом опинилися нові склади Wildberries.
Вночі та зранку вівторка, 4 серпня, добрі дрони дісталися Московської та Ленінградської областей. Регіони сколихнули вибухи. Повідомляється про нові атаки на складські приміщення російського маркетплейсу Wildberries. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Що відомо про атаки на наслідки, читайте у матеріалі ТСН.ua.
Росіяни масово скаржаться в соцмережах на «бавовну», серію вибухів у Підмосков’ї і поблизу Петербурга, а також публікують відео зі звуками роботи вибухів та димом у районах, де, за повідомленнями, були здійснені атаки.
«Росавіація» інформувала, що вночі тимчасово призупиняли роботу та обмежували роботу великі аеропорти. Зокрема, петербурзький Пулково та московський Доводєдово.
У Телеграм-каналі української оборонної компанії Fire Point повідомили, що Сили оборони вдарили українськими БПЛА FP-1 по логістичному хабі Wildberries у Красному Борі Ленінградської області. Цей комплекс є одним із найбільших об’єктів компанії на північному заході РФ. Його загальна площа становить близько 154 000 м², а складські потужності дозволяють одночасно зберігати понад 57 млн одиниць товарів.
«Через інфраструктуру Wildberries, зокрема, реалізовувалися товари військового та подвійного призначення, а сам комплекс забезпечує зберігання, сортування та розподіл товарів для Північно-Західного федерального округу», — йдеться у повідомленні.
Атака на Ленінградську область
Губернатор Ленінградської області Олександр Дрозденко повідомив про начебто знищення 15 БпЛА. З його слів, зафіксовано пошкодження у складській зоні поряд із населеним пунктом Красний Бор у Тосненському районі.
За даними ASTRA, у селищі, що за близько 50 км від Санкт-Петербурга, розташовано кілька логістичних комплексів. Зокрема, Wildberries площею 154 000 кв. м.
Атака на Московську область
Водночас губернатор Московської області Андрій Воробйов підтвердив атаку на регіон. З його слів, «найбільш серйозні наслідки» зафіксовано в муніципальному окрузі Чехов. Окрім того, є «прильоти» промисловій зоні Новоселок. Сталося кілька пожеж. Найбільша з них — на складі.
За даними моніторів, в Чехово Московської області БаЛА також атакували складські приміщення Wildberries. У приватному секторі розпочалася пожежа.
Нагадаємо, під Москвою вже готуються до нових атак. Місцева влада Люберецького округу і міста Подольськ оприлюднили карти укриттів — «заглиблених приміщень», що призначені для захисту громадян під час атак. Водночас російські чиновники традиційно заявляють, мовляв, усе під контролем і закликають людей не панікувати. 04.08.2026 — 6 — 1193
Принц Луї знову головна зірка: молодший син Кейт і Вільяма привернув увагу емоційними гримасами.
Восьмирічний хлопчик своєю знову замилував усіх навколо.
Родина принцеси Кейт і принца Вільяма у повному складі відвідала Ігри Співдружності в Глазго. Але знову усі погляди вкрав принц Луї. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Восьмирічний хлопчик своєю допитливістю та добре знайомими шанувальникам виразами обличчя знову розважив королівських шанувальників.
Цього разу Луї був одягнений у світло-блакитну сорочку Ralph Lauren і темно-сині штани, однак головною деталлю його образу став яскравий капелюх з принтом. Це сувенірний головний убір з написом Beicio Cymru. Принц не зміг перед ним встояти і насунув червоний капелюх низько на голову, в якийсь момент майже повністю закривши очі, а потім широко усміхнувся, змусивши сміятися й усіх навколо.
Саме цей спонтанний момент найкраще показав, чому молодший син принца та принцеси Уельських регулярно опиняється в центрі уваги під час королівських заходів, які відвідує з родиною. Якщо його старший брат Джордж на публіці найчастіше здається серйозним і стриманим, Луї без жодних вагань демонструє свої емоції.
Нагадаємо, що Луї вперше підкорив публіку своїми гримасами під час святкування платинового ювілею королеви Єлизавети II. 03.08.2026 — 3 — 1183
День Повітряних сил Збройних сил України 2026 року святкують у неділю, 2 серпня. У цей непростий для країни час особливо важливо висловити вдячність українським військовим, які щодня захищають наше небо.
Найкращою підтримкою стануть щирі слова, добрі побажання та віра у якнайшвидшу перемогу. Ми зібрали добірку привітань із Днем Повітряних сил України у прозі, віршах і красивих листівках, щоб ви могли привітати рідних, друзів чи знайомих, які служать у лавах Повітряних сил. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Передумовою появи цього свята став указ Президента України Віктора Ющенка, підписаний 27 червня 2007 року. Саме відтоді вшанування військовослужбовців Повітряних сил ЗСУ стало щорічною традицією, а офіційною датою святкування визначили першу неділю серпня.
Привітання з Днем Повітряних сил Збройних сил України: вірші та проза
Щиро вітаю з Днем Повітряних сил Збройних сил України! Дякую за вашу мужність, професіоналізм і незламну відданість Батьківщині. Саме завдяки вам українське небо стає безпечнішим, а кожен із нас має віру в майбутнє. Бажаю міцного здоров’я, витримки, надійного тилу, бойового братерства та якнайшвидшої Перемоги. Нехай усі польоти й бойові завдання завершуються щасливим поверненням додому!
_____
Нехай вас небо береже щомить,
Хай доля щедро сили додає.
Хай ворог більше не посміє йти,
Бо Україна вистоїть своє!
Нехай здійсняться мрії й сподівання,
Добро й любов завжди вас зігрівають.
За мужність, честь, відвагу і старання
Хай люди щиро дякують і поважають!
____
У День Повітряних сил ЗСУ бажаю вам сили духу, впевненості та незламної віри в перемогу України. Нехай кожен день дарує нові успіхи, поруч будуть вірні друзі й люблячі люди, а небо над нашою державою назавжди стане мирним. Дякуємо за вашу службу, сміливість і захист українського неба!
_____
Вітаємо зі святом вас сьогодні,
Хто небо України захищає.
Нехай Господь дарує мир і спокій,
Від лиха та біди оберігає.
Хай буде сила, мужність і наснага,
Хай поруч будуть друзі й рідний дім.
Нехай Перемога стане нагородою,
А щастя й мир повернуться усім!
_____
Вітаю зі святом воїнів Повітряних сил України! Нехай доля оберігає вас під час кожного вильоту й виконання бойових завдань, а вдома завжди чекають рідні з теплом і любов’ю. Бажаю міцного здоров’я, незламного характеру, нових звершень і довгоочікуваного миру. Слава Україні!
02.08.2026 — 6 — 1653
