Миколаївський костел: чому ця будівля важлива для міста
3 вересня в Національному будинку органної та камерної музики, розташованому в Миколаївському костелі в Києві, сталася пожежа. Вогонь знищив орган 1980 року і пошкодив інтер’єр будівлі. Усього через пару днів українські бізнесмени заявили, що зібрали більше 25 мільйонів гривень на відновлення, і ця цифра продовжує зростати, але сам інструмент уже не підлягає ремонту. Краєзнавець Семен Широчин розповідає історію Миколаївського костелу та його перетворення на Будинок музики. Згідно з попередньою версією, пожежа сталася через загоряння електропроводки всередині органу. За словами міністра культури та інформаційної політики України Олександра Ткаченка, інструмент уже давно потребував ремонту, як і фасад будівлі, але процес увесь час відкладали через невизначеність щодо майбутнього органного залу. Представники католицької спільноти вважали, що орган повинен знаходитися не за вівтарем, проте перенести його до іншого місця в костелі було неможливо. У результаті вирішили, що колектив Будинку органної та камерної музики переїде до іншого приміщення, яке досі так і не побудували. Тепер згорілий інструмент не підлягає відновленню, можливо лише замовити новий орган. При цьому сама конструкція костелу, за попередніми висновками фахівців, не пошкоджена. Також міністр повідомив, що кошти на відновлення костелу мають змогу перерахувати всі охочі. Як створювали костел У Києві ще з 1842-го діяв католицький храм — Олександрівський костел на вулиці Костельній. Але до кінця XIX століття він уже не міг вмістити всіх охочих у дні великих християнських свят: католиків у місті, згідно з переписом 1897 року, було 35,5 тисячі. Тому у 1895-му католицька громада звернулася до влади з проханням про відкриття ще одного костелу, і вже за рік під будівництво виділили ділянку, а незабаром провели архітектурний конкурс. Існує думка, що в якості святого покровителя обрали Миколая, щоб здобути підтримку імператора Миколи II. Усі учасники архітектурного конкурсу пропонували будувати костел у псевдоготичному стилі — наприкінці XIX століття якраз була поширена мода на історизм і готику. У проєктах архітекторів Станіслава Шпаковського та Олександра Венсана костел був з однією вежею, а на кресленнях П. Гіппіуса і Станіслава Воловського — з двома. Незважаючи на те що першу премію отримав проєкт Гіппіуса, реалізувати вирішили ідеї Воловського. При цьому останній на момент участі в конкурсі був ще студентом і не мав практичного досвіду будівництва, через що роботу над кресленнями доручили відомому архітектору Владиславу Городецькому. Участь Городецького в цьому проєкті здається ще логічнішою, якщо згадати, що той був католиком і поляком, а костел будувала саме польська громада. Архітектурою київський костел був схожий на відомий віденський храм Votivkirche, споруджений у 1856—1879 роках за проєктом Генріха фон Ферштеля у стилі псевдоготики. Про цю подібність писали ще сучасники будівництва храму, але вона ще більше посилилася завдяки змінам, які Городецький вніс до проєкту Воловського. Так, він додав «розу» на головному фасаді й невелику вежу над середохрестям, а також збагатив декор. Але все ж Миколаївський костел має низку відмінностей від Votivkirche, зокрема він менший, нижчий і в нього немає годинника. Для порівняння: висота Votivkirche — 99 метрів, висота ж Миколаївського костелу, за різними джерелами, становить від 60 до 64 метрів. Будівництво відбувалося у 1899—1909 роках і обійшлося в 500 тисяч рублів, при цьому всі гроші — виключно пожертви. Процес зведення ускладнила близькість річки Либеді, тому для фундаменту використовували палі, винайдені київським інженером Страуссом. Були й інші інженерні нововведення. Наприклад, звід центрального нефа споруджений із залізобетону завтовшки всього 8 сантиметрів. Бетон застосовували і для створення штучного каменю в облицюванні будівлі. Статую архістратига Михаїла на фронтоні виготовив чеський скульптор Ладислав Бенеш, інші скульптури — майстерня італійця Еліа Сала. У 1933 році (за іншими даними, у 1938-му) костел закрили і якийсь час використовували для господарських потреб. Під час війни храм уцілів, але постраждав, втративши свої вітражі. У 1945-му в костелі відкрили Державний архів Київської області, а на вежах розмістили радіоантени — в такому вигляді будівля простояла більше 30 років. У 1950-х на території СРСР почали створювати будинки органної та камерної музики. Тут орган, який має в Європі в першу чергу духовне значення, став суто світським інструментом. Однак при цьому органні зали нерідко облаштовували в культових спорудах: так і храм отримував світську функцію, і орган розташовувався у приміщенні з відповідною акустикою. Подібні зали у Львові, Дніпрі, Рівному, Чернівцях, Харкові, Ужгороді та Білій Церкві також знаходяться в колишніх культових спорудах — костелах, церквах і синагогах. Облаштувати органний зал у київському костелі вирішили в 1970-х, для чого у 1979—1981 роках будівлю відреставрували: у вікнах відновили вітражі, повернули черепичний дах. Оскільки у СРСР не було налагодженого виробництва органів, інструмент для київського залу замовили в Чехословаччині на підприємстві Rieger — Kloss. Компанія, заснована ще у 1873-му братами Рігер, після Другої світової була націоналізована, а її власників і персонал, які виступили на боці Гітлера, вигнали з країни. На основі цього виробництва у Чехословаччині й виникло підприємство Rieger — Kloss, а брати Рігер оселилися в Австрії та заснували нову компанію Rieger Orgelbau. Але саме Rieger — Kloss стала основним постачальником органів до СРСР. Усього звідти привезли 46 інструментів, у тому числі й для залів в Ужгороді, Рівному, Білій Церкві, Чернівцях, Сумах, Хмельницькому та Харкові. Орган цієї ж фірми був ще в 1932 році встановлений у костелі Марії Магдалини у Львові, де зараз розташовується Львівський органний зал. До 2016-го він був найбільшим в Україні, доки в Харкові не з’явився новий німецький інструмент. Крім Чехословаччини органи замовляли у НДР та Угорщині. На території України також залишилися інструменти виробництва ФРН, Швейцарії, Естонії, Південно-Африканської Республіки і кілька українських. Орган на 3 945 труб і 55 регістрів у Національному будинку органної та камерної музики розміщувався на місці вівтаря. Він був виконаний з урахуванням габаритів приміщення і загальної стилістики костелу. Готичність простежувалася також у кріслах, спеціально виготовлених для органного залу. З 1990-х у Миколаївському костелі відновили богослужіння.
Ліквідація пожежі. Фото: ГУ ДСНС України в місті Києві Ліквідація пожежі. Фото: ГУ ДСНС України в місті Києві Ліквідація пожежі. Фото: ГУ ДСНС України в місті Києві Ліквідація пожежі. Фото: ГУ ДСНС України в місті Києві Ліквідація пожежі. Фото: ГУ ДСНС України в місті Києві Ліквідація пожежі. Фото: ГУ ДСНС України в місті Києві Проєкт архітектора Воловського, бічний фасад Проєкт архітектора Воловського, головний фасад
На офіційних знімках радянських часів Київ – зелене місто, з чудовою архітектурою та усміхненими мешканцями. Проте, завдяки роботам українського фотографа Олександра Ранчукова ми можемо побачити іншу столицю та її мешканців, якими вони були у 1970-1980-тих роках.
Фото опублікували на сторінці спільноті "Клуб корінного киянина" в соцмережі Facebook. Митець вміло передав настрої тієї епохи. Пише OBOZ.UA. Про це повідомляють Контракти.UA.
"1970-1980-ті роки. Київ очима вуличного фотографа Олександра Ранчукова. Це не Київ з листівок, які показують тільки гарні види, це реальне життя... Життя без прикрас, як воно було насправді", – додали в спільноті.
Олександр Ранчуков (1943-2019, Київ) – український фотограф. Навчався у Київському політехнічному інституті та Інституті журналістської майстерності в Києві. Працював фотографом в Науково-дослідницькому інституті теорії та історії архітектури і містобудування (1978 - 1996). Співпрацював з численними архітектурними журналами.
Нагадаємо, Труханів острів у наші дні – відоме місце відпочинку мешканців Києва, де є пляжі, зокрема й нудистській. Проте мало хто знає, що приймати сонячні ванни "у чому матір народила" тут почали ще в 1918 році.
Як повідомляв OBOZ.UA, у першій половині 20-го століття з Києва до Броварів можна було доїхати без пересадок. Для цього існував спеціальний бензотрамвай, який сполучав середмістя столиці та Поштову площу. 20.04.2025 — 13 — 1244
Поліція Києва затримала чотирьох підлітків, які напали на військовослужбовця. Їм загрожує до 4 років в’язниці.
У Києві правоохоронці затримали чотирьох підлітків, які жорстоко напали на військовослужбовця у Гідропарку. Інцидент стався 18 квітня — група юнаків спровокувала конфлікт, повалила чоловіка на землю та била його ногами. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомила пресслужба поліція Києва.
Першими поліція затримала двох 17-річних мешканців столиці. Сьогодні, завдяки оперативним діям, вдалося знайти ще двох учасників нападу — 15-річного та 17-річного киян.
За фактом нападу слідчі Дніпровського управління відкрили кримінальне провадження за ч. 2 ст. 296 КК України (хуліганство). Нападникам загрожує до 4 років позбавлення волі.
Нагадаємо, у Києві підлітки жорстоко побили чоловіка у військовій формі. 19.04.2025 — 4 — 507
Російські окупанти завдали ракетного удару по Харкову у Страсну п'ятницю, 18 квітня. Внаслідок ворожої атаки є жертва, а кількість постраждалих перевищила 70 осіб.
Що відомо про ракетний удар по Харкову - у матеріалі РБК-Україна нижче. Про це повідомляють Контракти.UA.
За словами мера Харкова Ігоря Терехова, удари по Харкову було завдано балістичними ракетами з касетними боєприпасами. Під час огляду правоохоронці, що підрив ворожої ракети відбувся у повітрі для ураження більшої території та об'єктів.
Варто наголосити, що Росія не вперше б'є по цивільних балістикою з касетними боєприпасами, а ракета вибухає у повітрі. Загарбники вже застосовували таку тактику під час смертоносних ударів по Кривому Рогу та Сумах у квітні.
Також додамо, що російські терористи вдарили по Харкову у важливий для християн день - Страсну п'ятницю, який вважається днем скорботи та тиші. У Вербну неділю, 13 квітня, росіяни завдали ракетного удару по Сумах, внаслідок чого загинуло десятки українців.
Жертва та постраждалі
Після удару по Харкову місцева влада повідомила про п'ятьох постраждалих, але кількість поранених стрімко зростала. Станом на 9:50 мер міста повідомив, що кількість постраждалих зросла до 74 осіб.
За даними Харківської обласної прокуратури, поранення та гострий шок отримали 59 людей. Серед постраждалих - четверо дівчат віком 3, 4, 14 і 16 років, а також 17-річний хлопець.
Голова Харківської ОВА уточнює, що госпіталізували 13 поранених, з них двоє дітей. Четверо постраждалих у важкому стані.
Крім того, у Харкові є жертва російського обстрілу - загинув 79-річний чоловік. Він під час ракетного удару перебував у своїй квартирі.
Пошкодження у Харкові
Під атакою російських терористів опинився Основ'янський район Харкова.
Влучання зафіксовані по житловому кварталу серед багатоквартирних будинків. Ще одна ракета поцілила у цивільне підприємство, внаслідок чого виникла пожежа.
"Внаслідок обстрілу постраждало понад 50 багатоквартирних житлових будинків, а також понад 30 автівок", - повідомив представник Харківської обласної прокуратури.
У ДСНС уточнюють, що через обстріл у Харкові пошкоджені багатоповерхові житлові будинки, навчальний заклад, легкові авто. На території підприємства загорівся дах двоповерхового корпусу, цех та будівля. Вогонь поширився на площу близько 450 квадратних метрів.
Варто зазначити, що у Страсну п'ятницю, 18 квітня, російські загарбники атакували не лише Харків. Під ударом також було місто Дніпро та область. У Дніпрі через ворожу атаку були пошкоджені фітнес-центр, офіс та готель.
Також армія РФ вдарила дронами по Сумах. Окупанти завдали удару по цеху з випікання пасок, внаслідок чого загинув підприємець.
18.04.2025 — 12 — 707
Науковці помітили незвичайне стадо оленів шляхетних — до його складу входять 23 особини, що є рекордною кількістю для заповідника.
У Чорнобильському заповіднику зафіксували рекорд: там помітили унікальне стадо, яке складається з рекордних 23 особин. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це стало відомо з результатів щорічних маршрутних обліків копитних тварин, розповіли в Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику.
Працівники установи використовують метод обліку за екскрементами диких тварин. Копитні залишають фекалії до 20 разів на добу, тому завдяки цьому способу вдається точно визначати розміщення та шляхи міграції тварин.
Також вчені використовують різні форми візуальних спостережень — самих звірів найчастіше вдається побачити з авто. Помітивши транспортний засіб, тварини на мить зупиняються, придивляються, але зрештою зникають у хащах.
Крім того, за копитними можна детально спостерігати, замаскувавшись у довкіллі.
У ході аналізу фахівці виявили, що на території заповідника зросло навантаження на пасовища. Наслідками цього стало скорочення запасів сухої трав’яної маси, що позитивно впливає на біорізноманіття та зменшує ризики масштабних пожеж.
Водночас великі скупчення сухої рослинності утворюють види, які копитні майже не їдять — куничник та осока.
Працівники заповідника визначили, що там зросла чисельність червонокнижних коней Пржевальського та оленя шляхетного. Науковцям навіть вдалося помітити незвичайне стадо останніх — до його складу входять 23 особини, що є рекордною кількістю для заповідника.
Нагадаємо, у Чорнобильському заповіднику помітили непроханого хижака. 17.04.2025 — 3 — 703
Джордж Белл знявся в «Американській історії жахів».
Один із найвищих людей у світі, якого називали «лагідним велетнем», помер у віці 67 років. Джордж Белл мав приголомшливий зріст 2,34 м.
Він не досяг свого повного зросту до 20 років і, як вважають, у нього був діагноз гігантизм, повідомляє Need To Know.Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Однак хвороба, яка спричиняє надмірне вироблення гормонів росту, не завадила йому в житті.
Він продовжив працювати в правоохоронних органах і грав у баскетбол у коледжі, перш ніж стати професіоналом.
2007 року він потрапив до Книги рекордів Гіннеса як «найвищий чоловік в Америці».
Крім того, він також знімався в серіалі «Американська історія жахів: Шоу виродків», де з’явився в образі самого себе.
Хоча раніше він розповідав, що має проблеми з тим, щоб поміститися в автомобілі, знайти одяг і спати в ліжку, він навчився сприймати їх такими, якими вони є, і не дозволяти їм псувати життя.
Джордж, який виріс у Портсмуті, штат Північна Кароліна, США, помер 19 березня 2025 року в оточенні друзів і сім’ї в своєму будинку в Даремі, штат Північна Кароліна.
Причина його смерті наразі невідома.
Нагадаємо, не так давно Книга рекордів Гіннеса поділилася історією найвищої жінки, яка коли-небудь жила. Навіть через 43 роки після смерті рекорд найвищої жінки в історії залишається непобитим. 16.04.2025 — 3 — 816
