Контракти.ua

Перш за все, слід визначитись із офіційним поняттям «сім’ї». Так, в нашій державі сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Тобто, відповідність «цивільного шлюбу» законодавчому визначенню сім’ї зводиться до наступного:

•  спільне проживання чоловіка та жінки;
•  пов’язаність спільним побутом;
•  існування взаємних прав та обов'язків.

Тому, коли конкретні відносини охоплюють усі перелічені фактори, мова йде справді про «цивільний шлюб» із усіма наслідками для кожної зі сторін.

Варто мати на увазі, що жоден із цивільного подружжя не може одночасно перебувати в офіційному шлюбі з іншою особою, адже в подальшому ця обставина матиме суттєвий вплив на юридичний статус таких відносини. Так, проживання двох осіб, одна з яких офіційно одружена, вважатиметься простим співжиттям та не матиме жодних правових наслідків, притаманних «цивільному шлюбу».

Іноді так трапляється, що цивільні відносини заходять у глухий кут. Як правило, люди в такій ситуації просто розходяться, тобто перестають жити разом. Оскільки відносини не були зареєстровані офіційно, то немає необхідності й офіційно реєструвати їх розірвання. В цьому полягає перша відмінність «цивільного шлюбу» від офіційного – порядок його розірвання та визначення тривалості відносин двох осіб.

Так, закон чітко врегульовує це питання з офіційним шлюбом: подружні стосунки й, відповідно, права і обов’язки подружжя починаються з моменту одруження і закінчуються в момент розлучення (отримання свідоцтва про розірвання шлюбу або в момент набрання чинності рішенням суду). Що стосується «цивільного шлюбу», то на момент припинення відносин по закону немає офіційних документів, що взагалі підтверджують факт проживання однією сім’єю або тривалість таких відносин.

Інше важливе питання: як бути з майном, що набуте особами за час спільного проживання? По закону майно, набуте чоловіком та жінкою за час проживання однією сім’єю, тобто у «цивільному шлюбі», є спільним. Як відомо, режим спільної сумісної власності передбачає рівність часток співвласників. Тобто виходить, що домоволодіння, автомобіль чи будь-яке інше майно, придбане під час «цивільного шлюбу», може ділитися між колишніми «співмешканцями» так само як між офіційним подружжям.

Як правило, поділ майна між цивільним подружжям вирішується в судовому порядку. Що ж необхідно знати, звертаючись до суду з метою поділу майна, набутого за час «цивільного шлюбу»? Перш за все, необхідно правильно сформулювати позовні вимоги:

• встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу;
• визнання майна спільною сумісною власністю;
• визнання права власності на ½ частку такого майна.

Ще на стадії підготовки позову проявляється наступна особливість «цивільного шлюбу». Так, поділ майна між подружжям охоплює лише майно, набуте після одруження (отримання свідоцтва про шлюб). У випадку ж із «цивільним шлюбом» така початкова дата фактично відсутня, тому особа має довести в суді сам факт проживання однією сім’єю та визначити початкову дату такого проживання.

Особа, яка звертається з указаним позовом, має розуміти, що його задоволення залежить від переконливості та змістовності поданих доказів.  Як правило, основними доказами в даній категорії справ є показання свідків.  Разом із тим, для підсилення своєї позиції у суді необхідно підготувати й інші докази, зокрема, наступні (за наявності):

• спільні фотографії осіб, що вказують на їх спільне проживання (зокрема, фотографії з відпочинку, проводження вільного часу, ілюстрації спільного побуту, тощо);
• медичні картки обох осіб, що підтверджують обслуговування в одному медичному закладі (та, можливо, оплату медичних послуг одним із «цивільного подружжя»);
• документи, що підтверджують реєстрацію місця проживання обох осіб за однією адресою;
• дані з камер спостереження/відеореєстраторів, що вказують на спільне проживання сторін;
• роздруківки телефонних дзвінків, що підтверджують ведення спільного побуту (якщо з таких роздруківок вбачається зміст розмов), тощо.

Кожен із указаних вище доказів може мати вирішальне значення, тому, необхідно подавати до суду максимально можливу кількість доказів.

Отже, ключовою обставиною у понятті «цивільний шлюб» є саме факт спільного проживання двох осіб. Відсутність такої обставини унеможливлює прийняття позитивного рішення судом.

Іноді юристи (або навіть суди) помилково зазначають, що сім’ю складають й особи, які через поважні причини (у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, тощо) проживають окремо. Насправді ж, такі специфічні відносини можливі лише між особами, що перебувають в офіційному шлюбі. На цивільне подружжя режим окремого проживання не розповсюджується. Тобто, навіть якщо суду буде надано значну кількість інших доказів (що вказані вище), однак, при цьому виявиться, що особи проживали окремо протягом усього часу відносин один із одним, – встановити факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу неможливо.

Щодо підстав визнання майна цивільного подружжя спільною сумісною власністю та умов його поділу слід зазначити таке. Як вже зазначалося, за загальним правилом, усе майно, набуте особами за час перебування у цивільному шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності, тобто порівну. Однак, на практиці сам по собі факт придбання майна у «цивільному шлюбі» ще не свідчить про можливість його поділу. Так, ключове значення в даному випадку відіграє набуття майна саме спільно обома особами, тобто за їх спільні кошти або спільною працею (наприклад, будівництво будинку). Ще однією умовою для визнання майна спільним є встановлення мети, для якої воно було придбано, – забезпечення інтересів сім’ї.

Отже, для визнання майна, придбаного під час «цивільного шлюбу», спільним та подальшого поділу такого майна порівну, необхідно надати в суд докази того, що майно набуте:

• під час спільного проживання осіб однією сім’єю;
• за спільні кошти або спільною працею осіб;
• в інтересах обох осіб.

Підсумовуючи викладене, варто відзначити, що, хоча закон фактично й прирівнює поділ майна, набутого в офіційному шлюбі, з поділом майна, набутого у «цивільному шлюбі», останній має певні особливості. В першу чергу відмінність полягає у процедурі захисту своїх майнових прав у судовому порядку, які повністю залежать від встановлення факту проживання осіб однією сім’єю. Ще однією особливістю є критерії віднесення майна до категорії спільного, що обов’язково передбачають набуття майна за спільні кошти або спільною працею осіб.

В той же час врегулювання питань, що пов’язані з «цивільним шлюбом», завжди передбачає нестандартний та індивідуальний підхід, адже в кожному випадку є обставини, що роблять ситуацію унікальною. Тому, перед пред’явленням претензій, а, тим паче, перед зверненням до суду, варто прояснити для себе юридичну сторону питання та отримати кваліфіковану консультацію, що в подальшому допоможе досягти поставленої мети.

Юрій Некляєв, адвокат, юрист судової практики ЄПАП Україна