Надія Савченко: "Не сумуйте, полюбуйтеся весною за мене, а я посиджу у цій смердючій камері…»
Вчора Басманний суд Москви відмовився визнавати імунітет депутата ПАСЕ Надії Савченко. Суддя Карпов пийняв таке рішення. Тепер адвокати Надії сподіваються на справедливе рішення ЄСПЛ. Вчора на суді була художниця і громадська активістка Настя Рожкова, яка намагалася зафіксувати процес у малюнках. Але й це заборонили.
Була сьогодні у суді, де судили нашу Надію. Докази захисників були непорушні, але не для російського суду. Так як Надія є делегатом ПАСЕ вона має міжнародний імунітет на весь парламентський рік, який не дозволяє утримувати її під стражею (тим паче, що суд не виніс вирок і діє призумція невиновності) і який Росія не має право скасовувати. Всі документи були наявні, але в результаті суддя сказав, що переклад не підходить, також відмовившись перекладати на місті. Засідання завершилось тим, що Наді стало погано і викликали швидку.
Поведінка міліціонерів була хамською. Зал був місць на 25 (не рахувала). Кажуть, що спеціально завжди обирають такий, щоб не пускати людей. Сестрі Наді не дозволили взяти в зал квіти, щоб просто потримати (кажуть, на іншому процесі чоловіка, який намагався кинути затриманому квітку у коридорі били ногами), а коли жіночка поруч почала голосно сперечатись їй сказали, що вона ругається матом і взагалі не пустили в зал.Надя трималась сильною, посміхалась сестрі. Вони щось показували одна одній, але міліція стояла колом навколо клітки, а потім в коридорі підійшла і винесла її сестрі попередження, заборонивши посміхатись та жестикулювати. Мені заборонили малювати і взагалі після першої ж перерви нікого не пустили більше на засідання, окрім родичей та журналістів через те, що ми кричали у коридорі "Слава Україні!" та "Волю Надії", коли її проводили. Через те, що всі голосно обурювались такому рішенню почали вимагати документи, одну з жінок витягали з коридора під руки і вона сіла на підлогу і сказала, що нікуди не піде, бо вона нічого не порушила (ці росіянки дуже кльові, в жовто-блакитному, вишиванках і завжди ходять підтримати нашу Надю, але й справді занадто шумні). Коли Надю виводили в перший раз, вона сказала до нас: "Не сумуйте, ідіть покуріть, полюбуйтеся весною за мене, а я посиджу в цій смердючій камері...".
Автор: Настя Рожкова
