Вчені розкрили, як насправді будували Стоунгендж: дослідження спростувало популярний міф
Новий аналіз мінералів підтвердив: гігантські брили Стоунгенджа не були принесені льодовиками під час останнього льодовикового періоду.
Десятиліттями в науковому світі існувала «теорія льодовикового перенесення». Вона припускала, що стародавнім людям не довелося тягнути важкі камені для Стоунгенджа через усю Британію, бо за них це зробила природа — льодовики нібито принесли уламки скель на рівнину Солсбері, а будівельники просто використали те, що лежало під ногами. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Проте нове дослідження, опубліковане в журналі Communications Earth and Environment, повністю спростовує цю версію, пише Live Science.
Про що дізналися вчені
Геологи з Університету Кертіна (Австралія) проаналізували мікроскопічні зерна мінералів (циркону та апатиту) з річкових відкладень навколо Стоунгенджа. Логіка проста: якби льодовики сунули камені з Шотландії чи Уельсу, вони б залишили в місцевому ґрунті сліди порід із тих регіонів.
Але аналіз 700 зерен показав:
- У ґрунті немає жодних слідів порід із західного Уельсу чи Шотландії.
- Знайдені мінерали є місцевими — залишками порід віком від 1,7 млрд років або морських відкладень віком 60 млн років, коли південь Англії був теплим морем.
Це доводить, що льодовики ніколи не досягали цієї частини Британії.
Логістичний подвиг давнини
Висновок вчених однозначний: камені були переміщені людьми цілеспрямовано.
Це робить будівництво монумента ще більш вражальним з огляду на відстані:
- Блакитні камені — доставлені з пагорбів Преселі в Уельсі (225 км).
- Вівтарний камінь — 6-тонна брила, яка, як вважають, походить із півночі Англії або навіть Шотландії (понад 500 км).
«Це дає нам додаткові докази того, що найекзотичніші камені монумента не потрапили сюди випадково, а були свідомо обрані та транспортовані», — наголосили автори дослідження.
Найімовірніше, для перевезення Вівтарного каменю на таку величезну відстань стародавні інженери використовували морський шлях.
Нагадаємо, на човні Хьортспрінг, затопленому понад 2000 років тому, знайшли у смолі відбиток пальця віком понад 2000 років. Знахідка допомогла встановити походження давніх морських воїнів і переглянути історію ранніх скандинавських морських набігів.
