Контракти.ua

Микола Шматько є автором скульптури Богородиці для Святогорської лаври. З початком воєнних дій на Донбасі в 2014-му році Микола Шматько був вимушений залишити власний будинок в Луганську, де мав галерею, в якій люди могли ознайомитися з його творчістю. Про це повідомляють Контракти.UA.

Рафаель Шматько працює над книгою про творчість свого батька:

-        Рафаель, розкажіть, будь ласка, як триває робота над книгою «Подих мармуру» про вашого батька, відомого скульптора Миколу Шматько?

-        Повертаючись до видання книги «Подих мармуру», яку я планував видати до 80-річчя батька, можу зараз сказати, що на даний момент ця робота припинена через брак грошей. Звичайно, це не йдеться про те, що книга не буде видана, адже вже зроблена чимала робота завдяки одному з наших бізнесменів-меценатів і вона обов'язково буде видана двома мовами - Українська та Англійська.

-        Хто є автором книги?

-        Незважаючи на те, що я автор-упорядник, куратор книги, у підготовці було задіяно багато людей і це непростий процес, якщо ніколи не стикався з цим.

-        З чим пов'язаний процес затримки видання книги? Чи не шукали видавці якісь гранти для здійснення цього проєкта?

-        Скажу, що завдяки частковому фінансуванню Олександра Мороза книга повністю підготовлена ​​до друку і відверто кажучи, без цієї людини я не зміг би швидше за все почати реалізовувати цю прекрасну ідею, як зберегти творчість українського скульптора з Донбасу, Луганська на сторінках цього видання.

Я знаю його близько 20 років і він був замовником розп'яття Христа для Храму, який він побудував для своєї громади. Якось чомусь подумав, що він може зацікавитися і підтримати мою ідею. Одного дня Олександр Григорович Мороз дзвонить до мене - я розповів йому про цей проект і він підтримав задумане і так, завдяки йому, була повністю підготовлена ​​книга до друку.

На даний момент я шукаю подальшої підтримки, щоб надрукувати це оригінальне видання і тих, хто буде готовий стати співучасником цієї благородної справи, щоб ця книга змогла стати частиною пам'яті про творчість Миколи Шматька.

Я звертався до різних людей і теж робив заявки щодо грантових програм, але поки що це не дало результатів. Начебто навіть передбачалася можливість профінансувати цей проект самостійно, але на жаль, обставини змінилися і цієї можливості немає.

Можу сказати, що все в процесі…

-        Чи не плануєте Ви робити виставку скульптур Миколи Шматька і ваших власних?

-        Звісно, ​​зробити виставку робіт, розкрити творчість – це чудовий варіант і такі плани є! Але, знову ж таки не секрет, що мистецтво завжди потребувало і потребує підтримки. Адже будь-яка виставка вимагає витрат, а виставка скульптур ще витратніша, ніж картин і тут чимало роботи. Шукаю таких же, хто готовий підтримати і можна зробити не просто виставку, а цільовий проект для досягнення більшого, ніж просто виставку.

-        Який досвід вам дає створення скульптур в 3D?

-        3д принтер я таки придбав, щоб збільшити свої можливості для видання книги. Зараз, звичайно, це поки не працює і тема 3д друку в мистецтві дуже специфічна і потребує своєї аудиторії. Швидше за все для мене це можливість використовувати його навіть у творчості, для підготовки моделей. Крім того, мені вдалося відсканувати деякі скульптури, і тепер вони доступні для друку на 3д принтері.

-        В яких умовах зараз зберігаються скульптури Миколи Шматька?

-        Вся колекція зберігалася на складі в місті Переяслав, зараз так і зберігається. На жаль, через війну, я не маю можливості повернутися назад до Луганську, і фактично, наше сімейне майно у вигляді будинку залишилося там і недосяжне для мене. Тим більше, у мене ще є мама, якій уже 80 років і вона також, як кажуть, без колу і без двору. Безумовно, дуже хотілося б придбати собі щось на заміну, але гроші не дістаються так просто, щоб це зробити.

-        Чи є надія створити сімейний музей?

-        Надія - це скоріше ні про що. Найшвидше є бажання і впевнений, що мій такий обов'язок зберегти цю колосальну працю, не побоюсь це сказати.

-        Розкажіть, будь ласка, для наших читачів, як ваш батько вже у достатньо зрілому віці став скульптором?

-        Знаєте, я певен, що просто так нічого не буває. Завдатки до мистецтва у Миколи Шматька були з дитинства, і це він демонстрував, малюючи сусідів по вулиці. Навіть тоді, вже вловлювали подібність і дивувалися, його невеликому таланту робити це. Це як квіти, які розквітають у певний момент, коли вони готові до цього. Він став скульптором у 33 роки – це тоді, коли він став віддавати себе творчості повністю і це були також непрості часи. Адже життя творця наповнене не лише квітами, а й постійним пошуком, як виживати, щоб творити. Він постійно був у роботі…

-        Чи планується зняти фільм про Миколу Шматька, тізер якого свого часу зробила Світлана Рудюк?

-        Я мало що можу зараз сказати про фільм, бо через війну суттєво було скорочено програми підтримки українського кінематографа та виділення грошей. Сам тизер фільму «Моє місце тут» був втілений завдяки Світлані Рудюк і це була її ініціатива, яку вона виношувала давно. Адже вона чудово знала автора і неодноразово зустрічалася. Впевнений, що вона не змінює своїх планів, тим більше, що вона автор сценарію для майбутнього повнометражного фільму .

Спілкувлася Анна Лобановська, мистецтвознавиця