Контракти.ua

Чому торт «Наполеон» так називається: відомі версії

Через походження десерту

Серед версій щодо назви десерту — його походження.

• Серед версій — що торт був створений у період другої французької імперії (1852–1870 рр.) мало не за наказом імператора Наполеона III Бонапарта, племінника Наполеона I. Торт дійсно робили вже від тих часів, і у французькій версії він складався з листкового тіста, змазаного перетертою суницею та полуницею.
• За іншою версією коріння торта «Наполеон» тягнуться до італійського міста Неаполя. Згідно з цією версією, десерт був однією з найвідоміших страв місцевої кухні, а сама назва є спотворенням слова «неаполітанський». Цікаво, що в італійському варіанті десерт складався зі шпинату, сиру та соусу песто, що абсолютно не схоже на сучасний солодкий торт. Назва «Наполеон» могла виникнути як перекручення французького слова «наполітен» (napolitain) або «неаполітанський». У кулінарних книгах того часу іноді зустрічалися рецепти тришарових десертів «неаполітанського» стилю, які складалися з шарів різних інгредієнтів. Таким чином, це була просто географічна назва, яка збіглася зі славою імператора та закріпилася через побутову неточність.

До речі, в самій Франції цей десерт рідко називають «Наполеоном». Там він відомий як «мільфей» (mille-feuille), що означає «тисяча листів». Цей класичний французький виріб зазвичай складається лише з трьох шарів листкового тіста з прошарками заварного крему. Хоча український «Наполеон» традиційно має набагато більше тонких коржів, основна ідея листкового десерту з кремом є спільною для всіх варіантів.

Романтична версія

За однією з легенд, сам Наполеон Бонапарт став автором ідеї цього торта. Якось його дружина Жозефіна помітила, як імператор грайливо нашіптує щось на вухо її фрейліні, і через ревнощі зажадала пояснень. Наполеон не розгубився і відповів, що розпитував рецепт нового смаколика. Ввечері він викликав кухаря і наказав йому створити оригінальний десерт, який мав вразити імператрицю. Придворний кухар приготував шедевр наступного дня. Успіх торта був настільки великим, що Наполеон і всі придворні були захоплені, і десерт було названо на честь імператора.

«Російська» версія

Найпоширеніша версія веде нас не до Парижа, а до Москви 1912-го. В цей час святкували столітній ювілей перемоги Російської імперії над армією Наполеона Бонапарта у війні 1812 року.

Для святкування цієї знаменної дати кухарі вигадали багато різних страв, серед яких був і новий десерт. Щоб підкреслити зв’язок з історичною подією, торт був виконаний у формі трикутника, який символізував знаменитий трикутний капелюх (бікорн) імператора. Листочки крихти, що посипали торт, уособлювали сніг, у якому танула французька армія. Назва «Наполеон» закріпилася, а сама форма згодом спростилася до звичного прямокутника чи кола. За основу було взято французький десерт «Мільфей».

Проте існує версія, що до Російської імперії «неаполітанець» потрапив разом із французькими аристократами, які тікали до країни під час великої французької революції. Згодом назва цього десерту перетворилася на звичне нам слово «Наполеон».

Різновиди десерту: «мокрий» і «сухий» «Наполеон»

У сучасній кулінарії існують два основні типи торта «Наполеон», які відрізняються за видом крему.

У «мокрому Наполеоні» використовується заварний крем або крем на його основі. Такий торт має ніжну структуру і краще просочується, стаючи м’яким.

«Сухий Наполеон» у своїй основі має масляний крем. Через це він залишається хрумкішим і твердішим.

Незалежно від точної історії торт «Наполеон» — це десерт, який поєднав історію, легенди та надзвичайний смак, залишаючись улюбленим у різних куточках світу.