Контракти.ua

Марія Склодовська-Кюрі є однією з найвідоміших жінок у світовій науці, але результати її дослідження мали фатальні наслідки на її життя та після смерті. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.

Хто така Марія Склодовська-Кюрі

Марія Кюрі була геніальною вченою, яка зробила значний внесок у дослідження радіоактивності. Невтомна самовідданість і непохитна відданість Кюрі своїм дослідженням змінили світ фізики та медицини.

Кюрі була першою жінкою, яка отримала Нобелівську премію, єдиною жінкою, яка була відзначених нагород у двох різних сферах науки —  фізиці та хімії.

У 1896 році французький фізик Анрі Беккерель дослідив промені від солей урану, які подібно рентгенівським могли проникати крізь об'єкти. Це відкриття власне і надихнуло Кюрі на дослідження.

У 1898 році Марія та її чоловік, П’єр Кюрі відкрили два нові радіоактивні елементи -- радій та полоній. За це відкриття у 1903 році Кюрі було нагороджено половиною Нобелівської премії з фізики. Друга половина дісталася Беккерель.

У 1906 році П’єр Кюрі раптово помирає. Після такої великої трагедії у 1911 році Кюрі продовжує працювати і за виділення чистого радію була відзначена Нобелівською премією з хімії.

Далі своє життя вона присвятила вивченню хімії радіоактивних речовин, а також їх застосуванню в медицині. Якби не робота Кюрі, не відомо, чи мали б ми сьогодні сучасні методи лікування раку.

Наскільки радіоактивна спадщина Марії Склодовської-Кюрі сьогодні

Постійна і тривала робота з радіоактивними речовинами коштував Кюрі здоров'я та життя. Марія Кюрі померла 4 липня 1934 року від апластичної анемії. Апластична анемія  — це не просто анемія, це рідкісний стан крові, який виникає, коли кістковий мозок не може виробляти достатню кількість нових клітин крові для належного функціонування організму. Коли Кюрі померла, її тіло було настільки радіоактивним, що її довелося покласти в обшиту свинцем труну.

У 1995 році її труну було ексгумовано. Це сталося, тому що французька влада на честь внеску жінки в науку вирішила перенести її тіло до національного мавзолею, Пантеону.  Офіційні особи, відповідальні за ексгумацію, зв’язалися з французьким агентством радіаційного захисту  занепокоєні залишками  радіації та попросили допомогти захистити працівників на кладовищі.

Труна Кюрі з першого погляду здавалася дерев'яною, але коли її відкрили, виявили, що вона вистелена свинцем завтовшки 2,5 міліметра. Коли труну з тілом відкрили, рівень радіації в повітрі підвищився. Саме тіло, як показало дослідження залишилося напрочуд добре збереженим та не таким вже і радіоактивним, були виявлені лише невеликі рівні альфа- та бета-зараження.

Однак це не можна сказати про обладнання вченої та її речі. Через 100 років багато її речей, включаючи меблі, кулінарні книги, одяг і лабораторні записи, залишаються надзвичайно радіоактивними. Останні фактично зберігаються у свинцевих ящиках у Французькій національній бібліотеці в Парижі. Для того, щоб отримати доступ до цих об’єктів, відвідувачі бібліотеки повинні підписати документ про відмову від відповідальності та вдягати спеціальний  захисний одяг.

З огляду на те, що період напіврозпаду цього конкретного ізотопу становить близько 1600 років, цілком імовірно, ці важливі документи залишаться дуже надовго шкідливим нагадуванням про потужну спадщину Марії Склодовської-Кюрі.

Цікаві факти про Марію Склодовську-Кюрі

• Марія Склодовська-Кюрі наразі єдина у світі жінка, яка двічі була нагороджена найвищої наукової нагороди — одержала Нобелівські премії у галузі фізики та з хімії.
• Донька науковиці, Ірен Жоліо-Кюрі, теж отримала Нобелівську премію.
• У кінці ХІХ ст. жінки не могли вступати до вищих навчальних закладів, тому Марія навчалась у підпільному «Вільному університеті».
• Марія Кюрі серед перших жінок, які отримали водійські права. Любила активний відпочинок і була дуже енергійною особою.
• У Склодовської-Кюрі був улюблений талісман, який вона носила з собою  — ампула з радієм. При цьому, не знаючи про величезну шкоду радіації, Марія Кюрі не вживала жодних заходів безпеки, але при цьому дожила до 66 років.

Кого ще ховали у свинцевій труні

На початку 20 століття, Роберт Томпсон —  відомий своїми новаторськими дослідженнями в області рентгенівської технології також був похований у свинцевій труні.

Його експерименти передбачали тривалий вплив радіації, і з часом у нього з’явилися симптоми променевої хвороби. Усвідомлюючи ризики, пов’язані з його роботою, доктор Томпсон вжив заходів, щоб забезпечити безпеку навіть після своєї смерті. У своєму заповіті він попросив поховати його у труні, вкритій свинцем.

Після його смерті в 1925 році бажання доктора Томпсона було виконано, і його тіло поклали в спеціально виготовлену свинцеву труну. Товста свинцева підкладка діє як щит, утримуючи радіацію в місці поховання та запобігаючи будь-якій потенційній шкоді навколишній території або майбутнім поколінням.

Ще один відомий приклад, який можна згадати — це поховання ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році. Внаслідок великого випромінювання їх тіла стали дуже радіоактивними, тому їх також поховали у свинцевих трунах, щоб уникнути поширення радіації.