Контракти.ua

В Україні вперше відбувся Міжнародний Шекспірівський фестиваль в Івано-Франківську. Про це повідомляють Контракти.UA.

Ми поспілкувалися з однією зі співорганізаторок фестивалю, доктором філології Наталією Торкут про ідею створення цього фестивалю в Україні та про знакові вистави, які були представлені на ньому:

- Пані Наталіє, розкажіть, будь ласка, кому належить ідея провести Шекспірівський фестиваль в Україні?

- Уперше ідея організації Шекспірівського фестивалю в Україні виникла ще в далекому нині 2010-му році, коли представниці Українського Шекспірівського центру Дар’я Лазаренко і Вікторія Марінеско побували на Крайовському шекспірівському фестивалі в Румунії. Наших шекспірознавців запросили туди для участі в науковому семінарі «Всесвітній Гамлет». Його в рамках фестивалю проводила Європейська Асоціація Дослідників Шекспіра (ESRA). Започаткований румунським актором Емілем Борогіною у 1994-му році, Крайовський фестиваль вразив високим рівнем і різноманітністю театральних постановок «Гамлета» (а саме цій п’єсі було присвячено фестиваль 2010-го року), органічною вписуваністю академічної складової у загальну структуру, дивовижною атмосферою святковості та мистецької креативності. Саме під впливом незабутніх вражень від Крайовських шекспірівських фестивалів 2012-го, 2014-го, 2016-го років у колах шекспірознавців, зокрема серед науковців очолюваного мною Українського міжуніверситетського Шекспірівського центру,  з’явилася і зміцніла мрія про власний український театральний фестиваль, де були би представлені вистави Шекспіра. Про це йшлося на кожній із Міжнародних шекспірівських конференцій і в Україні, і в Європі. Тож ми ретельно вивчали світовий досвід організації шекспірівських фестивалів, шукали однодумців і симпатиків ідеї, розуміючи, що такий масштабний задум можуть реалізувати лише «люди театру». І ось візит української театрознавиці Майї Гарбузюк у 2018-му році до Крайови, де вона брала участь у науковому семінарі та обговоренні вистав, став точкою відліку нашої української шекспірівської фестивальної історії в реальному часі. Як історик театру, Майя Гарбузюк (1964-2023) добре усвідомлювала суспільну значущість Шекспірівського фестивалю для України і як театральний критик вбачала в ньому один із чинників інтенсифікації нашого театрального життя. На її думку, втілити цю амбітну мрію міг тільки генеральний директор - художній керівник Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка Ростислав Держипільський, людина, з неймовірною харизмою, енергією і досвідом проведення таких масштабних заходів. Тож ідеї фестивалю неймовірно пощастило: за її перетворення з абстрактного задуму в реальний успішний проєкт узявся народний артист України, Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, талановитий режисер, про унікальність художнього методу якого все частіше говорять сьогодні на міжнародних театральних фестивалях, Р. Держипільський.

На фото: Генеральний директор - художній керівник Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка Ростислав Держипільський.

- З огляду на аншлаги на всіх фестивальних виставах і заходах, потужний позитивний резонанс в Україні і за її межами, сьогодні ми вже можемо говорити про успіх Українського Шекспірівського фестивалю. Як гадаєте?

- Історія організації Українського Шекспірівського фестивалю не була безхмарною: спершу на заваді стала пандемія ковіду, потім - повномасштабне вторгнення російських агресорів… Тобто склався повний набір тих чинників, які можуть всі найкращі ідеї звести нанівець: це і нерозуміння чиновників, і скепсис декого із тих, хто мав би бути однодумцями, і такий звичний для нашого культурного життя брак коштів, і сумнозвісний слоган «не на часі», який інколи здатний загальмувати найпотрібніші проєкти. Але добре відомо, що «Ніщо не зупинить ідею, час якої настав!». Саме зараз, коли наша нація долає одне з найдраматичніших у своїй історії екзистенційних випробувань і стверджувально відповідає на гамлетівське «Бути чи не бути?», Український Шекспірівський фестиваль покликаний виконати важливу місію. За словами генерального директора фестивалю Ростислава Держипільського, «саме нині час створювати міжнародні платформи для посилення діалогу зі світом. Наш фестиваль має на меті привернути увагу міжнародної спільноти до щоденної боротьби України за гідність та цінності вільної країни».

- Як вважаєте, які чинники стали запорукою цього успіху?

На мою думку, це однозначно три «К»: концепція, команда, креативність. В основу концепції було покладено імператив, який став об’єднувальним для всіх причетних до фестивалю: організаторів, учасників, гостей, глядачів. У програмовій заяві фестивалю зазначено: «Ми прагнемо донести, що роль мистецтва в часи катастроф – не створення оманливих ілюзій, а уважна, чуйна та відповідальна робота із суспільними травмами та фобіями, робота із наслідками війни для формування ціннісних засад майбутнього розвитку». Мовою Шекспіра, якого романтик Віктор Гюго влучно назвав «Богом театру», а наш сучасник культуролог Гарольд Блум поставив в центр Західного канону, шекспірівський фестиваль говорить з Україною і світом про найактуальніше і найбільш наболіле, про позачасове і вічне: ідентичність, війну, тиранію, зраду, цінності, віру, любов, силу мистецтва.

Друге «К» успіху – неймовірна Команда, очолювана Ростиславом Держипільським та програмним директором, мистецтвознавцем Іриною Чужиновою. Злагоджена робота всіх і кожного: виконавчого директора (Андрій Катрич), фінансової директорки (Христина Головенко), кураторки науково-освітньої програми (Наталія Торкут), координатора фестивалю (Олег Панас), менеджерів із різних питань (Леся Білан, Назарій Панів, Віта Стефурак, Степан Овчар) та юридичного супроводу (Роман Плав’юк), а також всього неймовірно активного і дружнього колективу Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка – перетворила цей фестиваль на незабутню подію для всіх учасників, гостей і широкого глядацького загалу. Оригінальний візуальний образ заходу, його потужний медійний резонанс і фіксація його подій у реальному часі створювалися дизайнеркою Анастасією Антонів і майстернею дизайну “91buro”, керівницею медіаштабу, редакторкою друкованих видань Лесею Зьолою, керівником PR-напрямку і реклами Євгеном Хімейчуком та фотографом Богданом Савлюком.

Ну, а третє «К» - це той неймовірний дух креативності, який відчувався на всіх рівнях життя фестивалю, починаючи з розробки концепції, візуальної репрезентації та мерчу й завершуючи дивовижними імпровізаціями акторів, неповторною атмосферою діалогічності, що панувала на обговореннях окремих вистав, які спонтанно виникали після переглядів, на панельних дискусіях і круглих столах.

- За яким принципом вибудовувалася структура Шекспірівського фестивалю?

- Програма фестивалю включала десять шекспірівських постановок, виставку ілюстрацій талановитого українського художника Владислава Єрка до українських перекладів трьох Шекспірових п’єс і науково-освітню компоненту, представлену публічними лекціями відомих шекспірознавців, панельними дискусіями, круглими столами, інтерв’ю з перекладачем Шекспіра – Юрієм Андруховичем. Важливою складовою цієї компоненти стали також заходи з потужною прагматично-практичною спрямованістю – майстер-клас із субтитрування вистав за творами Шекспіра, панельна дискусія про Шекспірівські театральні постери й афіші, а також презентація арттерапевтичного методу директора Лондонського театру «Флейта», члена Ордену Британської Імперії Келлі Гантер, яка використовує потужний потенціал мови Вільяма Шекспіра та сенсорних ігор для подолання комунікативних проблем у людей з розладами аутистичного спектру і посттравматичним стресовим розладом. Великий інтерес викликали і три презентації, в яких взяли безпосередню участь творці віртуального музею «#ГАМЛЕТ_UA: Акт 1, Сцена 1943» Наталія Торкут, Роман Лаврентій і Максим Бричка, а також автори новітніх українських «шекспіроцентричних» видань Марко Роберт Стех - упорядник і редактор першого тому тритомника «Шекспір українською по той бік Залізної Завіси» (Київ, “Українські пропілеї”, 2024) та Євгенія Канчура – авторка українського перекладу роману Меггі О’Фаррел «Гамнет» (Харків, Віват, 2023).

Фото з вистави італійських театрів з Пізи The English Theatre Company i La Ribalta Teatro "Гамлет. Подвійна гра".

- Чи слугували взірцями для підготовки Шекспірівського фестивалю в Україні приклади зарубіжних театральних фестивалів?

- Так, звісно, ми орієнтувалися на них. Івано-Франківський національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка представляв свої вистави на Шекспірівських фестивалях («Гамлет», Гданськ, Польща, 2017; «Ромео і Джульєтта», Крайова, Румунія, 2024), Ростислав Держипільський і члени його трупи мали плідну комунікацію і творчу співпрацю з організаторами Шекспірівського фестивалю у Йорку (Велика Британія), встановили контакти з Європейською Мережею Шекспірівських фестивалів, очільник якої – відомий режисер Філіп Парр – був одним із гостей нашого фестивалю. Під час Презентації українського фестивалю у фортечній галереї «Бастіон» (18 червня 2024-го року) в онлайн-режимі виступали директори дванадцяти Європейських шекспірівських фестивалів, які привітали Україну зі вступом до Європейської Мережі.

- Розкажіть про підтримку європейських шекспірознавців: чи була вона взагалі та яка саме?

Так, підтримка була й чимала. Скажімо, участь у фестивалі взяла професор з Вустера (Велика Британія) Ніколети Чінпоеш. Вона як член Ради Європейської Мережі Шекспірівських фестивалів та Ради Європейської Асоціації дослідників Шекспіра, була активною учасницею розробки концепції нашого фестивалю, сприяла налагодженню міжнародних контактів, відкрила його науково-освітню складову публічною лекцією з промовистою і водночас провокаційною назвою «Кому потрібен Шекспірівський фестиваль». Прикметною рисою заходу в Івано-Франківську стала мультидисциплінарність, яка реалізовувалася через активне залучення не тільки шекспірознавства, художнього перекладу, а й візуальних мистецтв. До формування цієї складової активно долучився директор Шекспірівського інституту зі Стретфорда-на-Ейвоні (Велика Британія), почесний академік Академії наук Вищої школи України професор Майкл Добсон. Він виступив із публічною лекцією «Шекспір і мистецтво», де висвітлив чотирьохсотлітній вплив шекспірівської драматургії на художників і скульпторів. Професор із Трініті Коледжу (Дублін, Ірландія) Ема Вирубалова - головний співредактор одного з найавторитетніших шекспірознавчих видань «The Palgrave Encyclopedia of Global Shakespeare». Вона була серед почесних гостей і наголосила на тому, що український досвід обов’язково має бути відображений у цій поважній енциклопедії у вигляді кількох (!!!) статей. Тож підтримку зарубіжних колег, як і сам факт участі в Українському шекспірівському фестивалі зарубіжних театрів і науковців, неможливо переоцінити!

- А які вистави представили зарубіжні театри?

- Молдовський «Театр Без Імені» (режисер Міхай Церне) запропонував дуже динамічне і емоційно насичене сучасне бачення «Макбета»: в його основі поєднання окремих елементів версій макбетівського сюжету, запропонованих однойменними п’єсами Вільяма Шекспіра та Ежена Іонеску. В цій виставі, де леді Макбет намагається відмити плями крові із закривавлених сорочок, злочинний диктатор ховається за мурами кремлівських стін, а мумифіковані руки мовчазних жертв підіймаються до неба, благаючи про справедливу помсту, ми бачимо чимало алюзій до трагедій, спричинених російсько-українською війною.

Італійська трупа «The English Theatre Company and La Riabalta Teatro» презентувала глядачам виставу «Гамлет. Подвійна гра» - оригінальну версію за мотивами найвідомішої з-поміж шекспірівських трагедій. Перша частина вистави, пронизана іскрометним гумором ситуацій і насичена комічними репрезентаціями широковідомих реплік, які постають тут як штампи і кліше, здіймала хвилі сміху й овації глядацького загалу. Друга, в якій задіяні ті самі три талановиті актори, але у іншому амплуа - відтворила філософічність знаменитої сцени на цвинтарі.

Театральна академія імені Александра Зельверовича у Варшаві долучилася до українського фестивалю зі студентською постановкою - мультимедійною виставою «Matulka», яка переносить магістральну колізію «Ромео і Джульєтти» у сучасну Варшаву. Сфокусована на міжгенераційних стосунках і проблемі надмірної материнської опіки, яка призводить до трагедії, інноваційна монодрама у виконанні польських студентів активно використовує відеозаписи, анімацію, музику, актуалізуючи звучання вічних проблем.

- А які з вистав українських театрів викликали найпотужніший резонанс?

- Кожна з шекспірівських постановок, представлених на фестивалі, була неординарною, а деякі справили незабутнє враження. Серед них – неоопера-жах «Гамлет» та постапокаліптична вистава «Romeo & Juliet» Ростислава Держипільського, який сміливо експериментує з жанром шекспірових творів, осучаснює хронотоп і пропонує дуже несподівані інтерпретації окремих художніх образів і колізій. Це сповнені вкрай важливих для нашого часу алюзій і застережень «Коріолан» Національного академічного театру імені Івана Франка (режисер Дмитро Богомазов) та «Буря» у постановці Оксани Дмитрієвої, створена у співпраці трьох українських театрів (Національного драматичного театру імені Марії Заньковецької (Львів), Харківського державного академічного театру ляльок ім. В. Афанасьєва і Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра). Шекспір на Українському шекспірівському фестивалі нічим не нагадував забронзовілого генія з літературного іконостасу минулих літ. Його тексти і підтексти,  його впізнавані й водночас такі сучасні  мотиви й образи, його слово, яке звучало в Івано-Франківську різними мовами, - усе це було далеким від костюмованих декламацій  і «конвенційного театрального антикваріату». А тому – дуже цікавим з естетичної точки зору, актуальним і навіть провокативним у смисловому плані, отже, і неймовірно захопливим. Шекспір в Україні – це завжди дієвий чинник зміцнення ідентичності українців як європейської нації.  Український Шекспір – це завжди про екзистенційний вибір особистості і нації, про виклики сучасності і гостроактуальні проблеми.

Спілкувалася Анна Лобановська, мистецтвознавиця

Довідка:

Наталія Торкут, доктор філологічних наук, професор Запорізького Національного університету, провідний науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук, директорка Українського шекспірівського центру, почесний старший науковий співробітник Шекспірівського інституту (Стретфорд-на-Ейвоні),  кураторка науково-освітньої програми на Шекспирівському фестивалі.