Сьогодні майже в кожній українській родині є родичі, друзі або знайомі, які служать у лавах ЗСУ.
Спілкуючись з друзями, близькими та рідними, які перебувають на фронті, можуть виникати сумніви, доречно розпитувати бійців про війну, чи ні. Пише ТСН.
Психологиня Ілона Ханько та військовий Державної прикордонної служби Олексій розповіли, про що краще не питати та не казати військовим, які зараз перебувають “на нулі”. Про це пише “Радіо Трек”.
Усім страшно, каже психологиня Ілона Ханько: “Зайвий раз нагадувати військовому про його страхи — не найкращий спосіб підтримати бойовий дух”.
Але військовий прикордонник Олексій має дещо іншу думку. Він вважає, що таке запитання навпаки може морально допомогти людині пережити стрес: “Коли людині страшно, вона трошки про це розповідає і їй це допомагає. Якщо тримати це у собі, то можуть виникати погані ситуації — воно у тобі накопичується і може бути паніка. А так, людина запитала — ти їй розповів і легше стало. Це особисто мені. Усі усвідомлюють, що страшно, але коли є можливість розповісти, щоб інша людина послухала — це круто”.
Людина, яка воює, щиро вірить у перемогу і хоче відчути тилову підтримку та мотивацію.
“Людина все ж таки ризикує життям за нашу країну, за нас, і будь-які фрази, які змінюють цю впевненість — не найкращі”, — каже психологиня.
Інколи ця фраза дратує, бо вона насправді не заспокоює, погоджується Олексій: “Цього ніхто не знає, тим паче військовий. Цього не знають, напевно, й військові генерали. Шанс є завжди і є завжди нюанси. Така фраза скоріше для заспокоєння самого себе. Людина питає і думає, що її зараз заспокоять військові, а вони самі не знають”.
Через цю фразу у військового складається враження, що він є основною причиною страхів і переживань у родині, пояснює психологиня: “І це не найкраща мотивація, коли рідні переживають за тебе і ти постійно маєш переживати за них”.
Військовий каже, що це приємно, але й накладає відповідальність: “Краще сказати, що ми не хвилюємося, а підтримуємо тебе, ти молодець і все буде добре, ми тебе чекаємо”.
У цьому разі краще підтримати свідомий вибір близької людини. А такі напівриторичні висловлювання знецінюють серйозне рішення.
Олексій каже, що будь-яка людина відповість на це, але все ж краще такого не запитувати: “Якщо чесно, у мене такого не було. Мої родичі знають, чому я пішов воювати”.
Коли військовий чує це від людини, яка не воює, у нього виникає бажання закликати цю людину піти й зробити це.
“Нічого приємного ця фраза не викликає. Людина воює, робить усе можливе для захисту нас і країни. Який сенс несе ця фраза? Вони й так прикладають багато зусиль”, — пояснює психологиня.
Олексій каже, що ця фраза гарна, але є нюанси: “Ця фраза накладає обов'язок: якщо ми “не навалюємо”, то ми, наче, погані, бо нас же попросили “навалять”, а ми не можемо, або нам не дають — купа факторів може бути. Коли ти ще не доїхав до поля бою, то, можливо, це класна фраза. А коли ти там, то, думаю, тут психологи праві”.
Це і так усі розуміють. Не говорити такого радить Олексій: “Ясно, що треба. Звичайно, всі хочуть її скоріше закінчити. Ми це робимо у міру можливості. Ми ж не можемо сказати: зараз я піду в атаку і війна закінчиться. Ні”.
Чути таке насправді неприємно. Це знецінює внесок наших військових.
“Військові не хочуть чути, що армія, проти якої ми воюємо, ні на що нездатні бомжі. Зараз популярний меседж, що росіяни випадково забрели на нашу територію і взагалі не вміють воювати. Це знецінює внесок наших військових. Вони насправді протистоять сильному і численному ворогу і дуже добре справляються зі своєю задачею, за що їм величезна подяка. Не варто казати, що вони воюють проти слабших”, — говорить Ілона Ханько.
Олексій погоджується, що воювати росіяни вміють. Є, звісно, напрямки, де вони йдуть погано, але й є, де дуже добре: “Там прямо усе, як по книжці. Тому, дійсно, подвиги можуть знецінюватися. У тому і прикол, що люди зупиняють зараз потужну військову машину РФ. Це важливо”.
Нагадаємо, тяжкопоранений захисник пояснив, чого ніколи не можна говорити військовому, який повернувся з фронту.