Вчені розгадали таємницю страшного скандинавського морського чудовиська
У давні часи моряки описували – монстр такий великий, що кораблі іноді запливають до його пащі, сприймаючи щелепи та зуби за скелі, що піднімаються з моря.
Вчені з’ясували, ким насправді було страшне морське чудовисько "Гафгуфа" зі скандинавських легенд, яке нібито харчувалося китами, людьми та навіть кораблями. Пише ТСН.
Про це пише The Telegraph.
За легендою, страшне морське чудовисько "Гафгуфа" зі скандинавської легенди виділяло непереборний запах, який заманював рибу просто до своєї відкритої пащі, поки саме створіння непорушно лежало у воді, як хижий острів.
У скандинавській сазі про Орвара-Оддса 14-го століття йшлося, що ця істота здебільшого тримається під хвилями, лише злегка порушуючи поверхню води, аби відкрити свої масивні щелепи та терпляче чекати, поки здобич пропливе між її підступними зубами.
Однак тепер дослідники вважають, що стародавні мореплавці розповідали про харчову поведінку китів. Саме їх в останні роки помічали на поверхні води з широко розкритими під прямим кутом щелепами у пасивному очікуванні, поки косяки риб запливуть просто до рота. І така стратегія китів працює, адже рибам здається, що вони знайшли схованку від хижаків, натомість пливуть у небезпеку.
Спершу морські біологи вважали, що така поведінка китів є нещодавно розвиненою рисою. Тож вчені тому взялися шукати літературу для перевірки, чи було це зафіксовано раніше. Вони знайшли схожі повідомлення, що датуються більш ніж 2000 роками, у стародавніх описах морських чудовиськ.
"Мене вразило те, що норвезький опис "Гафгуфи" дуже схожий на поведінку, показану на відео з годуванням китів, але спочатку я подумав, що це просто цікавий збіг", – розповів сказав морський археолог з Університету Фліндерса в Аделаїді, доктор Джон Маккарті.
"Коли я почав детально вивчати це та обговорювати це з колегами, які спеціалізуються на середньовічній літературі, ми зрозуміли, що найдавніші версії цих міфів узагалі не описують морських чудовиськ, натомість чітко описують різновид китів. Тоді ми почали справді цікавитися. Що більше ми це досліджували, то цікавішими ставали зв’язки, і морські біологи, з якими ми спілкувалися, вважали цю ідею захопливою", – розповів Маккарті.
У скандинавській легенді "Гафгуфа" описується як найбільше з усіх морських чудовиськ, здатне харчуватися китами, людьми і навіть кораблями. Моряки казали, що монстр такий великий, що кораблі іноді запливають до його пащі, сприймаючи щелепи та зуби створіння за скелі, що піднімаються з моря.
У давньонорвезькому тексті 13-го століття Konungs skuggsjá або "Королівське дзеркало" король Хакон Хаконссон описує кількох китів, які мешкають в ісландських морях, зокрема й "Гафгуфу", який "більше нагадував острів, ніж живу істоту".
"Гафгуфа", що в перекладі означає "морський запах", залишалася частиною ісландських міфів до 18 століття. Вони часто згадувались у розповідях поряд з іншими чудовиськами, такими як кракен або русалки.
Нагадаємо, дослідники з Університету науки і мистецтв Курасікі в Японії розкрили таємницю маленької мумії русалки, що зберігалася у храмі Ендзуін в Асакуті.