Все, що нам треба, в нас буде: за крок до політичного рішення по авіації
Макс Павловський: А тепер коротко щодо авіації та без емоцій: Сполучені Штати деякий час тому звернулись до урядів Латинської Америки з проханням надати Україні радянську/російську авіацію, що є в них на озброєнні. Це могло б скоротити час підготовки льотчиків на Мі-17 та Мі-35. Очікувано всі країни відмовили, ба навіть, деякі президенти заявили, що їм простіше буде здати все на металолом, аніж передати нам.
Дивуватися нема чого, бо багато хто там роками має оборонні контракти з росією, дехто входить у політичні союзи з росією та ідейно всі є ліваками.
Сполучені Штати та інші наші європейські партнери зараз активно працюють над посиленням нашої ППО/ПРО. Це процес не одного місяця, тим більше створюється аналог нашої ешелонованої системи з зенітних артилерійських комплексів та зенітних ракетних комплексів малої та середньої дальності, коли великі ЗРК прикриваються малими.
Відмову країн Латинської Америки можна розцінювати, як "зраду" та навіть свого роду дипломатичний провал. Але особисто я в цьому вбачаю все ж більше перемоги. Рано чи пізно нашими партнерами буде прийняте рішення про надання нам армійської авіації західного зразка. Так, це довше, аніж Мі-17/35, які ми могли теоретично отримати вже до літа і одразу почати їх використовувати, адже льотчикам не треба перенавчатися. Але ця відмова згодом спонукає до передачі спочатку транспортних вертольотів, а згодом й бойових, як то CH-47 Chinook/UH-60 Black Hawk та AH-64 Apache/AH-1 Viper. Тим більше, британці нам вже надали морські вертольоти SH-3 Sea King. Так, це трохи довше, адже треба дочекатися спочатку політичного рішення, згодом якийсь період займе навчання та безпосередньо підготовка бортів та їхнє транспортування спочатку до Польщі, а потім сюди. Але фактично, завдяки цій відмові наша Армія отримає нову чи вживану армійську авіацію західного зразка набагато раніше, ніж могла.
CH-47 Chinook
UH-60 Black Hawk
AH-64 Apache
AH-1 Viper
Дивіться, рівно рік тому навіть мови не було про надання нам важкої зброї – САУ, ЗАК, ЗРК, БМП і танки. Нам допомагали лише касками, ПТРК та легким піхотним озброєнням. З часом як об'єми так і якість МТД зростали і тепер ми дійшли до ротних, батальйонних та бригадних комплектів ББМ і танків. І якщо в минулому році ми отримували танки лише радянського зразка, то тепер, коли ми вигрібли фактично всі запаси Т-72 у Східній Європі, нам відкрились Challenger 2, Leopard 2 та Abrams. Leclerc, Ariete, Challenger 1 та Leopard 1 поки під питанням, але головне інше – політичне питання "Так" чи "Ні" по західних танках для нас зняте. Так само буде й з армійською авіацією, але ми вже фактично пройшли етап надання нам радянських/російських зразків, бо вони ще є в Індії, Китаї та країнах Африки, які не збираються нам їх надавати.
Питання по вертольотах є проміжним до винищувальної авіації. Після поставок вертольотів колективному Заходу буде психологічно легше передати нам умовні F-16/F-15/Rafale/Gripen. Ну і не варто забувати про ППО. До того часу в нас на чергуванні буде розгорнуто значно більше західних зразків ЗРК, що прикриватимуть наші аеродроми. Тим більше, їх також треба буде ще підготувати для західної авіації, а це теж займе якийсь час.
Підсумок. Все, що нам треба, в нас буде. Значно швидше, ніж могло би бути в мирний час, але значно довше, ніж нам хочеться, хоча по мірках війни, яка триває лише рік, наші неймовірні ЗСУ зробили настільки якісний стрибок по різних видах та системах озброєння, на який іншим країнам потрібні роки та навіть десятиліття. Особисто я вважаю, що принаймні політичне рішення по літаках буде в цьому році.
Автор: Макс Павловський, блогер
