Насильство над чоловіками також вчиняється переважно чоловіками – у 78% випадків.
Українські чоловіки переживають насильство від самого дитинства, навіть не підозрюючи, що воно є неприйнятним, та вважають його нормою життя. За дослідженнями, майже кожен четвертий український чоловік у дорослому віці зазнав фізичного насильства на вулиці. Першопричинами його часто є гендерні стереотипи.
Як допомогти українським чоловікам сформувати нові переконання, розуміння та поведінку, які дозволять їм побудувати життя, вільне від будь-яких форм насильства, мотивувати потім не терпіти насильства за жодних обставин і надавати підтримку всім, хто її потребує, розповіли в ефірі "Сніданку з 1+1".
"По-перше, коли ми говоримо про речі у суспільстві, які ми маємо приймати. Перше – це денормалізація насильства. От, наприклад, як у школі, якщо хлопчики б'ються – це нормально. "Я чоловік, я повинен проявити силу". Це ніби свого роду лицарство. Але насильство – це жорстокість, і про жодне лицарство тут не йдеться. Лицарство – це оберігати, захищати, вміти проявляти емпатію. Друга річ про те, що чоловіки не мають проявляти свої почуття, особливо якісь важкі почуття: "Ти ж хлопчик, і не повинен плакати". Але чоловік і хлопчик – це людина, яка так само відчуває біль. І немає нічого поганого у тому, щоб щось робити з цим болем, а навіть навпаки – потрібно це робити. Бо якщо нічого не робити – потім будуть наслідки", – зазначає Мирослава Мосіюк, координаторка Національної програми із запобігання сексуальній експлуатації та нарузі Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні.
З'ясування стосунків на кулаках у школах чи дворах, булінг, невміння розв'язувати конфлікти – все це зазнавав майже кожен другий хлопчик. І більшість не казали про кривду, думаючи, що це нормально. Статистика у 65% постраждалих фізичного насильства серед чоловіків, з одного боку, не викликає подиву у населення, а з іншого – вражає. Опитані журналістами "Сніданку з 1+1" українці вважають, що понад 50% чоловіків зазнавали фізичного насильства, бо мовчали, а батьки та освітяни не звертали уваги на проблему. Водночас українці сподіваються, що сучасне покоління буде більш уважним до свої дітей.
Таким чином, за результатами дослідження, чоловіки, які постраждали від насильства, не поспішають просити про допомогу. Однією з причин є те, що вони навіть не здогадуються, що переживають його. Бо, наприклад, не вважають, що заборону спілкуватися з друзями можна трактувати як психологічне насильство, а незаконне обмеження пересування – як фізичне насильство.
За словами керівниці фонду "Сильні" Ярини Вишенської, це не так просто, оскільки насильство проти чоловіків у суспільстві часто вважається за норму.
"Це велика проблема, бо часто насильство, з яким зіштовхуються чоловіки, є нормалізованим, і це з самого малечку. Здається, що найбільш впізнаваним є фізичне насилля, бо зрозуміло, що коли тебе б'ють, то це погано. Але стусани в дитинстві від батька або твоїх однокласників, коли це толерують інші однокласники або вчителі, то це здається, що це стан твого дорослішання. Стан чогось такого, що називає тебе хлопчиком, а не дівчинкою. Тому велика проблема в тому, що ми це нормалізуємо і сприймаємо, як частину нашого життя", – каже Ярина Вишенська.
Також вона додає, що, окрім фізичного насильства, чоловіки часто стикаються з психологічним і не розуміють цього.
"Інший вид насилля – це психологічне, і тут ми зіштовхуємося з сильною стигматизацією психологічного насилля в Україні загалом і звернення до психолога або психотерапевта. Але чоловіки, як і всі живі істоти, реагують на будь-які зміни зовнішнього середовища, зокрема психологічного. І коли ми постійно зіштовхуємося з тим, що формує тривогу – це неповага до почуттів, зменшення вашої значимості, маніпуляція, пресинг. Усе це впливає на психіку. І як тільки чоловік відчуває дискомфорт – це означає, що йому потрібно поговорити зі спеціалістом, щоб з'ясувати, що є цим джерелом", – пояснює експертка.
Своєю чергою, чоловіки цього часто не роблять, бо, за словами Мирослави Мосіюк, по-перше, на це впливає суспільний тиск та почуття внутрішнього сорому. По-друге, чоловіки не можуть розпізнати насильство.
"Наприклад, хлопчики, яких у школі цькують, ображають, принижують – це насильство. Таке ж саме може відбуватися в родині. Також вони можуть боятися звернутися по допомогу навіть до близьких людей. Ще серед причин – страх розголосу та незнання, куди саме потрібно звертатися. Але насправді в Україні сьогодні відкрилося і працює дуже багато гарячих ліній анонімних, куди можна звернутися", – радить координаторка Національної програми із запобігання сексуальній експлуатації та нарузі Представництва МОМ в Україні.
Як зазначає керівниця фонду "Сильні" Ярина Вишенська, насильство завжди породжує насильство, і насильство над окремим індивідом впливає на суспільство в цілому, яке внаслідок цього стає більш агресивним.
"Усе насилля, яке відбувається впродовж нашого життя, воно впливає на анатомію і біохімію нашого мозку. Нашому мозку все одно, якої ми статі і гендеру. Йому все одно, що нам сказали: чи ти слабка дівчинка, чи сильний хлопчик. У будь-якому випадку події, які відбуваються, вливають на нашу психіку. І в результаті, якщо людина зростає в атмосфері насилля будь-якого або зіштовхнулася з ним у зрілому віці, у цих людей збільшується ймовірність депресивних розладів, розвитку сильної тривожності, яка в результаті впливає на фізіологію тіла. Це психосоматика, в результаті якої люди відчувають болі. Це також більша схильність до зловживання алкоголем чи наркотиками, бо мозок шукає відраду. І, звісно, головне полягає у тому, що будь-яке насилля, з яким стикається окремий індивід, впливає на ситуацію в суспільстві в цілому", – зауважує керівниця фонду "Сильні".
Тому кампанія "16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства", яка зараз триває, розкриває важливості нових цінностей, де чоловік не соромитиметься звертатися по підтримку в разі емоційних переживань.