Контракти.ua

Гуляємо Флоренцією: площа Синьйорії та її скарби

Минулого разу (читайте першу частину тут) ми зупинилися перед самою площею Синьйорі (Piazza della Signoria) – адміністративним та культурним центром Флоренції.

Твердження про культурний центр не випадкове: в місті, настільки начиненому пам’ятками, все ж таки найбільша їхня кількість припадає на цю площу та будівлі музеїв навколо.

Ложа Ланці - безкоштовна філія Галереї Уффіці

Перш за усе, кожен турист безкоштовно може зайти до т.зв. Ложі Ланці (1370-ті рр.) – музею скульптурних шедеврів античності та доби Ренесансу, виставлених ще Медичі для огляду. Ці скульптури є частиною експозиції галереї Уффіці, та виконують, де-факто, роль такої собі «заманювання» для тих, хто ще не визначився з її відвідуванням.

Безкоштовно можна пройти і у внутрішні дворики Палаццо Веккьо (https://cultura.comune.fi.it/pagina/musei-civici-fiorentini), тобто Старого палацу. Біля входу бачимо точну копію статуї Давида, встановлену 1910 року.

Легенда:

На бічній стіні праворуч перед входом в палаццо Веккьо висічений профіль невідомого. Його створення приписують Мікеланджело. Міські перекази свідчать, що коли той одного разу щось малював колись біля палацу, йому заважав працювати якийсь особливо балакучий містянин. Поки базіка «діставав» Мікеланджело розмовами про корупціонерів в міській раді та інфляцію (теми, актуальні в усі часи), митець надряпав на стіні його портрет – все одно створити щось більш важливе він під час надокучливого спілкування не зміг би.

Інша версія появи малюнку доповнює історію - нібито Мікеланджело прокреслив профіль, ще й стоячи при цьому до стіни спиною

Палаццо Веккьо спочатку був фортецею. Її будівництво почалося в кінці XIII ст. Вежу палацу сягає висоти 94 м. на ній знаходиться годинник, встановлений в 1660-х роках.

В Залі п'ятисот (саме таке число поважних флорентійців колись, в республіканську добу історії міста, засідало тут), звідки починається огляд Палаццо Веккьо, на одній зі стін раніше була незакінчена фреска Леонардо «Битва при Ангіарі», яку, нібито, було знищено при переплануванні залу в 1570-х роках.

Цікаві факти:

В 1975 р. мистецтвознавець Мауріціо Серачині припустив, що Джорджо Вазарі (1511-74), який проводив реконструкцію зала, не знищив роботу Леонардо, а сховав її під власною фрескою з зображенням іншої баталії – «Битва при Марчіано». Серачині звернув увагу на зображення невеликого зеленого вимпела із загадковим написом «Cerca trova» («Той, хто шукає, знаходить»), і вважав це натяком Вазарі на те, що за стіною знаходиться фреска Леонардо.

Той самий напис, який тепер шукають усі прихільники Дена Брауна. І дійсно, що Вазарі хотів цим сказати?

Акустичні дослідження показали наявність за стіною з «Битвою при Марчіано» вузького (1-3 см) повітряного прошарку, досить великого, щоб вмістити фреску Леонардо. Серачині припустив, що Вазарі просто побудував перед фрескою Леонардо нову стіну, сховавши тим самим «Битву при Ангіарі».

2012 року Серачині, фактично, довів свою припущення за допомогою зондування стіни, але не отримав дозволу для подальших робот.

Ден Браун вивів Серачині під власним ім’ям у романі «Інферно». З того часу напис «Cerca trova» та потаємний хід з палацу (його сховано за мапою Вірменії) стали популярними об’єктами в маршрутах «Секретна Флоренція».

Окрім фресок, в Залі п’ятисот вражає розкішна стеля, та привертає увагу скульптурна група роботи Мікеланджело. В кінці залу є невелика кімнатка, де один з Медичі, Франческо, проводив алхімічні дослідження, тим самим, додавши історії палацу зайвої таємничості.

Палаццо Веккьо з’єднується з «володіннями» галереї Уффіці (https://www.uffizi.it/). Перераховувати її скарби нема сенсу, адже про це треба не читати – це треба роздивлятись. Окрім «Народження Венери», тут є твори Джотто, Рафаеля, Леонардо, Караваджо, Тиціана, Рубенса, Лукаса Кранаха, Дюрера тощо…

Один з численних залів Уффіці - великої скарбниці мистецтва

Лайфхак:

Уффіці, як і інші музеї Флоренції, можна відвідати безкоштовно в першу неділю кожного місяця. Черги – відповідні.

Будівля галереї з’єднана з музеєм Галілея або ж Музеєм науки (Museo di Storia della Scienza, Piazza dei Guidici, 1; https://www.museogalileo.it/it/). Тут зберігаються ті самі телескопи, за допомогою яких він знайшов супутники Юпітера, відтворено реконструкції його наукових експериментів. Галілей, безумовно, символ та бренд музею, при цьому більша частина експозиції присвячена саме розвиткові науки у Флоренції: старовинні оптичні гри і фокуси, глобуси, мікроскопи, барометри, годинники, астролябії та медичні інструменти.

Цікавий факт:

Перше в Європі виключно наукове товариство - Академія дель Чіменто, заснована 1657 року герцогом Фердинандо II і принцом Леопольдо Медичі. Вона була попередницею і Паризької Академії Наук, і Лондонського Королівського товариства. Ця Академія замовляла майстрам різноманітні машини, інструменти, точні прилади, пробірки й флакончики для дослідів і фокусів.

Окремим залом в музеї Галілея є Зал глобусів

Дуже цікавими є алхімічна частина колекції Медічі і медично-хімічний кабінет герцогів Лотарінгських. Тут також багато диковин: від величезної запальної лінзи, за допомогою якої проводилися експерименти з дорогоцінними каміннями, до водневої лампи та електричного пістолета.

Коридор Вазарі: не ходити до 2021 року!

Хоча ще два роки, через реконструкцію, туристи не зможуть пройтись Коридором Вазарі – унікальною галереєю довжиною 740 метрів, яка з’єднує Палаццо Веккьо та Палаццо Пітті на двох берегах Арно, слід все ж розповісти про неї. Бо галерея є невід’ємною частиною історичного вигляду Флоренції, зокрема, панорами Старого мосту (Ponte Vecchio), по якому вона проходить.

Коридор починається в Палаццо Веккьо, переходить через галерею Уффіці, йде уздовж правої набережної річки Арно, над мостом, і далі по лівому берегу через церкву Santa Felicita, закінчуючись в садах Боболі при палаццо Пітті.

Ця схема демонструє, якою незвичною спорудою є коридор Вазарі - єдина такого роду та довжини галерея у Європі!

Перехід був спроектований Джорджо Вазарі на замовлення Косімо I Медичі, та побудований 1564 року всього за 6 місяців. З'явився коридор для того, щоб дати можливість герцогові, членам його родини та гостям, без зайвих очей переміщатися з одного палацу до іншого.

Цікаві факти:

До реконструкції в коридорі було виставлено понад 1000 картин XVII-XVIII ст., і величезна колекція автопортретів художників XVI-XX ст., серед них Рембрандт, Веласкес, Берніні, Делакруа.

На самому початку експозиції демонструвались невідреставровані картини, які постраждали від вибуху 27 травня 1993 року. Збережені шматочки були зібрані і наклеєні на чорний фон без домальовування, аби показати ступінь ушкодження.

Гуляємо Флоренцією: варіанти маршруту від площі Синьйорії

Якщо ви вирішили не відвідувати Уффіці, або перенести це на інший день, то від площі Синьйорії є декілька можливостей продовжувати маршрут. Можна піти по Via Gondi до палацу Bargello (Via del Proconsolo, 4; http://www.bargellomusei.beniculturali.it/), який існує з 1255 року. Це - найстарший збережений палац Флоренції. В ньому знаходиться музей скульптури. Це, знов-таки, роботи Мікеланджело, Донателло, а також Бьєнвенуто Челліні (1500-1571; ще один великий флорентієць - ювелір та скульптор), та багато кого ще. Також в палаці представлена колекції ювелірного мистецтва, майоліки та гобеленів.

Всередині храму Orsanmichele. Інтер'єри, зауважимо, більше готичні, ніж ренесансні

Інший можливий напрямок руху від площі Синьйорії – до церкви-зерносховища Orsanmichele на Via Arte della Lana. Не дивуйтесь: спочатку будівля була цілком зайнята сховищем, а пізніше її перший поверх став місцем збору представників торгових гільдій, й вже далі, відповідно, тут заснували головний «гільдійський» храм міста. В нішах по фасаду стоять покровителі кожної гільдії. Цікаво, що верхні поверхи споруди продовжували виконувати функції запасного зерносховища аж до початку XVI ст.

Поруч знаходиться Piazza della Repubblicа зі старовинною каруселлю. Тут можна перепочити, наприклад, на 5-му поверсі універмагу La Rinascente, де є кафетерій з оглядовим майданчиком. Універмаг працює до 21.00.

Найбільш цікавим є маршрут з площі Синьйорії у бік Mercato Nuovo (Нового Ринку). Там вас зустріне черговий «Марракеш», на якому стоїть один з декількох символів Флоренції – кабанчик Порчелліно. Для здійснення мрій йому потрібно потерти морду, а для збагачення - покласти на язик монету. Причому монетка повинна протриматися на язиці деякий час, інакше спроба не зараховується, та її треба повторити. Якщо не вдасться – не засмучуйтесь, бо це все одно – копія. Оригінал, виготовлений приблизно 1634 року, з 2004-го стоїть в музеї Бардіні.

Веселий Порчелліно охороняє старовинний ринок, де торгують одягом та тканинами вже років 600

Цікаві факти:

Скульптура призначалася на замовлення одного з Медичі для прикраси палаццо Пітті, однак наступний герцог вирішив перетворити скульптуру в фонтан, та встановити його на ринку, де традиційно торгували тканинами. Ця спеціалізація ринку зберігається й до сьогодні.

Порчелліно дуже популярний. Його копії встановлені по усьому світу. Їх нараховується більше десятка.

Звідси по Via di Porta Rossa можна дістатись Palazzo Davanzati (№ 13), де знаходиться дуже пізнавальний музей, який відрізняється від усіх інших в місті – музей побуту. Інтер’єр дає уяву про те, як жили заможні, але не сверхбагаті, флорентійці в XIV-XV сторіч. Тобто, як мешкав середній клас, негоціантська «кістка» Флоренції.

Для стандартів XV-XVI сторіч - дуже комфортно, чи не так?

Від палацу Даванзаті – два квартали по прямій до Piazza di Santa Trinita з однойменною церквою та музеєм Сальваторе Феррагамо (http://www.museoferragamo.it/index.php). Звідси на північ йде Via de Tornabuoni – одна з найелітарніших навіть в напрочуд елітарній Флоренції. Велика кількість магазинів відомих брендів буквально «обсідає» вулицю з обох боків. До того ж, вздовж неї розташована низка палаців, зведених, здебільшого, у XV-XVII сторіччях. одним з них є Palazzo Strozzi – популярний виставковий майданчик міста (https://www.palazzostrozzi.org/).
Лайфхак:
З 6 до 10 годин вечора кожний четвер вхід до цього палацу – безкоштовний.
За палацом, на однойменній площі, знаходиться кінотеатр Odeon, побудований 1922 року в стилі ар-деко. Він є старішим у місті.
Цікавий факт:
Найвідомішим будинком в стилі модерн (італійська його версія звалася «ліберті») є будинок на Borgo Ognissanti, 26. Він має назву Casa-galleria-Vichi. Вузький будинок у одне велике вікно (такою була єдина вільна ділянка на вулиці), прикрашений драконами та світильниками у вигляді орлів, побудував 1911 року архітектор Джованні Мікелацці. 1920 року він покінчив із собою, додавши історії будинку похмурої аури.

Дивний будинок, який незмінно входить до прогулянок таємницями Флоренції

Аби побачити цей будинок, треба від Piazza di Santa Trinita йти по Via del Parione до Piazza Carlo Goldoni, й далі вулицею Borgo Ognissanti. Поруч з будинком – церква Ognissanti (Усіх Святих). Саме тут поховано Сандро Ботічеллі та родину відомого мореплавця Америго Віспуччі (так, і він також – флорентієць).

Цікавий факт:

Ботічеллі заповідав поховати себе біля Симонетти Віспуччі – однієї з найкрасивіших жінок свого часу, таємної коханки Джуліано Медичі – брата правлячого герцога, та своєї вічної музи. Молода красуня померла в 23 роки від сухот, Сандро пережив її на 34 роки. І за її життя, і довгі роки після її смерті Ботічеллі, по суті, малював в головних жіночих образах тільки її. І Венера на найвідомішому його творі, і усі його Мадонни мали одне обличчя – Симонетти. Хоча деякими експертами висуваютсья і інші версії, особливо щодо образу Венери. 

Гуляти Флоренцією: інший берег ріки Арно

Південна частині міста, за рікою, зветься Oltrarno. Вона вважається більш дешевою, богемною та традиційно популярною серед іноземців. Достоєвський, наприклад, мешкав саме тут. Режисер Андрій Тарковський з 1983 по січень 1986 року – також. Йому надали квартиру в Palazzo Vegni на вул. San Nicolo, 91-95. До слова, син останнього й досі живе в ній.

Цікавий факт:

На площі Пітті (Pіazza Pitti) на будинку № 22 можна побачити дошку з написом «Десь тут на рубежі 1868 і 1869 років Федір Михайлович Достоєвський завершив роман «Ідіот» (італ. «In questi pressi fra il 1868 e il 1869 Fedor Michailovic Dostoevckij compí il romanzo «L`Idiota»).

Та сама дошка

Вже після встановлення дошки виявили запис Достоєвського в одній з місцевих бібліотек із зазначенням своєї справжньої адреси у Флоренції – Via Guicciardini, 8.

До Oltrarno веде одразу 8 мостів, але рекомендуємо все ж таки йти туди найстарішим та найколоритнішим з них - вже згаданим Ponte Vecchio, збудованим ще у XIV ст. Він єдиний вцілив після того, як нацисти підірвали 1944 інші мости через Арно перед англо-американськими військами. На мосту досі стоять приміщення колишніх будинків з лавками, де так само вирує торгівля, як і 700 років тому.
Від мосту вулиця Via de' Guicciardini (повз справжній будинок Достоєвського) веде до палацу Пітті (http://www.palazzopitti.it/). Велика та похмура будівля спершу навіть може відштовхнути своєю суворістю. Флорентійці чомусь ховали усю красу всередині – у залах та внутрішніх двориках.

Всередині палаццо Пітті царює пишнота

Саме звідси Медичі правили Тосканою, починаючи з 1549 року. Пізніше тут царювали герцоги з родини Бурбонів, а 1865-71 рр. квартирував король об’єднаної Італії Віктор-Еммануїл. Тому в палаці накопичилась велика колекція предметів мистецтва, яка є другою після Уффіці. Окрім 11 картин Рафаеля (найбільша кількість творів митця у світі, зібрана в одному місті, якщо не рахувати Ватикану, але там знаходяться фрески, а не полотна) в т.зв. Палатинській галереї, тут збергіється герцогська скарбниця (Музей срібла), є колекція античних ваз та статуй, музеї фарфору, карет та історії одягу. Останній є найбільшим в Італії.
До палацу примикають величні та елегантні сади Боболі - унікальний зразок садово-паркового мистецтва епохи Відродження. Вхід сюди також платний, причому за одним квитком відвідати палац та сади неможливо (нагадуємо, що флорентійці знаюсь сенс в комерції). Всередині парку – оглядовий майданчик.

Грот в садах Боболі - найбільш цікавий об'єкт

Від площі перед палаццо вулицями Mazzetta та San Agostino можна дістатись двох сакральних центрів «Заріччя». Першою нас зустріне Basilica di Santo Spirito (Св. Духа; http://www.basilicasantospirito.it/la-basilica/), де є розп’яття роботи Мікеланджело. Кварталом далі стоїть церква Santa Maria del Carmine з капелою Бранкаччі (Brancacci).

Капела була побудована на замовлення цього роду в XIV в. Фрески, що прикрашають стіни та склепіння, були виконано Мазаччо (1401-1428) – художником загадкової та трагічної долі, однією з ключових фігур Відродження, життя якого перервала передчасна смерть від отрути. Основними мотивами фресок стало житіє Св. Петра і тема первородного гріха. Слід зауважити, що Мазаччо працював тут, йому не було ще й 20 років!

Ще далі, на Via dell'Orto, 7 причаївся приватний музей масонських символів (http://www.musma.firenze.it).
А ось щоб дістатися до найцікавішого оглядового майданчику Флоренції - Рiazzale Michelangelo (вид з неї є заглавним фото для цього нарису), краще переходити ріку мостом Ponte alle Grazie, та йти по набережній до башти воріт Св. Миколая, звідки піднятися вгору. Можна також йти спочатку по Piazza dе Mozzi, де знаходиться музей Bardini з оригіналом кабачника Порчелліно (Via dei Renai, 37), а далі повернути ліворуч на вулицю Св. Миколая, аби пройти повз будинок Тарковського.

Вид на Флоренцію з Саду Роз

Поруч з Рiazzale Michelangelo - Сад Роз (Giardino delle rose), де встановлені цікаві сучасні скульптури. Види – такі само приголомшливі.
Ще вище над майданчиком здіймається пагорб з єпископським палацом та монастирем Сан-Мінато. Туди ведуть біломармурові сходи. На меморіальному кладовищі при монастирі поховано чимала кількість видатних людей, серед яких найбільш відомим є Карло Коллоді (1826-1890) - «батько» Піноккіо.
Ну що ж, головні пам’ятки Флоренції, нібито, роздивились, їжею духовною насолодилися досхочу. А що до їжи тілесної?

Їмо у Флоренції: що, як і де

Почнемо з морозива джелато, яке, як ми вже зрозуміли, має флорентійське походження. Обов’язково відвідайте Perché no! (https://www.facebook.com/GelateriaPercheNo/) на Via Tavolini, 19R. Окрім традиційного, тут запропонують джелато з хурмою, розою, фундуком, зеленим чаєм або ж руколою. Є навіть соєве веганське. І за все це задоволення – не більше 5 євро!

Усі люблять джелато - флорентійський витвір

Морозиво морозивом, а ось lampredotto або trippa (коров’ячий шлунок) вважається чи не головним досягненням флорентійців у м’ясній кулінарії. Шлунок відварюють з овочами, ріжуть на частини та подають як окремим блюдом разом з соусом песто, так і використовують для начинки. Тоді виходить популярний фаст-фуд, який можна купити з пересувних візків. Гіди та путівники стверджують, що найкраще його спробувати у вуличних кіосках: Nencioni (Loggia del Porcellino) і L'antico Tripaio (Via dei Cimatori). І хай вас не турбує слово «кіоск» - делікатес продають тут вже років 300.

Дуже популярним є фаст-фуд Antico Vinaio (Via dei Neri, 65, 74 та 76; http://www.allanticovinaio.com/it/). Розташувався він в безпосередній близькості від галереї Уффіці та площі Синьйорії. У Флоренції ця закусочна, яка існує з 1991 року та належить родині Маццанті, має найбільшу кількість відгуків на Tripadvisor. Тутешні паніні відверто гігантські. За 5 євро один такий виріб наситить вас на цілий день. Недарма по обидва боки вулички стоять шалені черги, аби тільки купити цей уславлений фаст-фуд.

Неподалік від площі Синьйорії також знаходиться I’ Girone De’ Ghiotti (Via dei Cimatori, 23; https://www.facebook.com/igironedeghiotti/), яка менше відома, ніж Antico Vinaio, але ціни тут навіть можуть бути нижчими: середні за розмірами паніні коштуватимуть 3,5 євро. Інший плюс – нема черг.

Ще одним цікавим закладом є Semel (Piazza Lorenzo Ghiberti, 44) - сандвіч-бар поруч з ринком San Ambrogio. Тут готують дійсно оригінальні паніні з грушою і трюфелем, прошутто з кабана, з анчоусами і апельсинами. А вартість – усього 4-7 євро.

Лайфхак:

Принцип «шведського столу», який так часто рятує туристів зі Східної Європи в тій самій східній Європі, або навіть ув Австрії чи Німеччині, не є розповсюдженим у Франції та на півдні Європи. Тому варто шукати чимось схожі формати. Для Італії – це формат apericena, коли в окремі години в ресторанах (не в усіх) можна зробити, фактично, комплексне замовлення з алкогольного напою (завзятим тверезникам краще про це не знати) та певної кількості страв. Варто орієнтуватись на ціну 10-12 євро за таку пропозицію, але ціни можуть бути і вищими, сягаючи 15 євро та більше.

Одне з місць, де рекомендують спробувати lampredotto

Шукати місця, де пропонують apericena, можна, набравши відповідне слово та назву міста. Будьте готові до того, що ціни, навіть означені на сайтах тих чи інших закладів, можуть виявитися застарілими, або ж вони проставлені з рекламною метою, й дійсні тільки декілька годин. Наприклад, у невеличкій мережі Kitsch (Via San Gallo 22; Viale Gramsci 1/5 R; http://www.kitschfirenze.com/) ціни у 8-10 євро дійсні тільки вдень, а ввечері підвищуються. Така сама ситуація в Soulkitchen (Via dei Benci 34 R; https://www.soulkitchenfirenze.it/). Але і там, і там вибір страв дійсно великий.

Доволі популярним місцем є бар Oibò (Borgo de Greci, 1; http://www.oibofirenze.com/). З 19.00 до 22.00 тут діють доволі демократичні ціни, які стартують від 8 євро. Є й вегетаріанські пропозиції.

В ресторанах вибір, звичайно, більше. Тут можуть подати, наприклад, bistecca alla fiorentina (тобто, біфштекс по-флорентійські). Готується він із м'яса молодих бичків, яке смажиться на вугіллі без жодних приправ таким чином, щоб під верхньою скоринкою воно було тільки злегка підв'ялене. Або pollo al finocchio - м'ясо курки, підсмажене разом з листям фенхеля. Або ж baccala alla fiorentina - в'ялену тріску в помідорному соусі. Взагалі, для Тоскани також характерними є овочевий суп ribolitta, який, як не дивно, прийнято куштувати зі скоринкою засохлого хліба, та салат panzanella з чорним перцем та шматочками розмоченого в оцті хліба.

В барі Oibò

Лайфхак:

Якщо ви вже в кав’ярні чи ресторані, поцікавтеся, чи включені у вартість «serviso» (сервіс) та «соperto» (накритий стіл), аби не платити чайові двічі  вартість цих послуг часто з’являється тільки на етапі рахунку.

Також варто спитати у офіціанта, у скільки вам обійдуться такі «дрібниці» як пляшка води, хліб, чи графин вина, які часто ставлять на стіл, нібито як «доповнення» до замовлення.

Сподіваємось, що Флоренція завдяки цьому нарисові стан для вас ближчою та ще цікавішою. І до нових зустрічей в італійських мандрах!

Павло Ковальов