Українське гетто чи патріотичний фронт? Час дорослішати та обирати стратегію перемоги
Геннадій Друзенко: Час дорослішати та обирати стратегію перемоги. Бо за свою інфантильну ексклюзивність та «справжню українськість» ми ризикуємо поплатитись самим існуванням справжньої України, яка набагато розмаїтіша за уявну Україну зелотів з українського гетто.
11.09.20 — 682
Лукашенко и Беларусь: бьет – значит любит?
Павел Казарин: Отношения Лукашенко и Беларуси похожи на абьюзивный брак. Тот самый, хорошо знакомый. В центре которого патриархальный глава семейства, вокруг которого по орбитам вращаются домочадцы. Их отношениям уже четверть века – и все соседи успели привыкнуть к тому, что жена молчалива, послушна и безропотна.
09.09.20 — 536
Земля Донбасса должна отдохнуть от людей: реалистичный план реинтеграции
Александр Кочетков, политтехнолог: Исходить следует из двух непреложных, а потому и необсуждаемых фактов:
03.09.20 — 617
Якщо ми хочемо зберегти країну, вже давно треба забути, хто за кого голосував
Валерій Пекар: У страшному сні уявляю собі, як на руїнах України зустрічаються двоє і недовірливо питають один одного: "А ти за кого голосував?" – "А за кого ти?". Якщо ми хочемо зберегти країну, вже давно треба забути, хто за кого голосував.
27.07.20 — 760
Тріумф державної імпотенції: роздержавлення як запрошення до насильства
Геннадій Друзенко: Ще кілька терактів та вибухів всередині країни, ще кілька новин з фронту, як поранений боєць кілька діб марно сподівається на допомогу від своїх, які кидають його помирати на нейтралці, ще кілька "вітань" президента непокірним мерам, які не матимуть жодних наслідків, ще кілька зухвалої демонстрації безкарності корупціонерів та свавілля правоохоронців – і країна вибухне.
27.07.20 — 750