При відбитті російської атаки загинув льотчик F-16 Максим Устименко
При відбитті ворожої атаки в ніч на 29 червня трагічно загинув льотчик F-16 Максим Устименко. Він встиг відвести літак від населеного пункту.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Повітряні сили ЗСУ в Telegram. Про це повідомляють Контракти.UA.
"На жаль, нині маємо ще одну болючу втрату. Цієї ночі, відбиваючи масований повітряний напад противника, на літаку F-16 загинув льотчик 1-го класу підполковник Максим Устименко, 1993 року народження", - йдеться у повідомленні.
Пілот застосував увесь комплекс бортового озброєння, збив сім повітряних цілей. Під час відпрацювання останньої його літак зазнав ушкоджень і почав втрачати висоту.
"Максим Устименко зробив усе можливе, відвів машину від населеного пункту, але катапультуватись не встиг... Загинув, як Герой!" - заявили у Повітряних силах ЗСУ.
В ніч на 29 червня російські терористи випустили по Україні дрони та ракети різних типів. Як зазначили Повітряні сили, усього було понад 500 повітряних цілей.
Під ударом ворога були Миколаїв, Запоріжжя, Полтавська, Львівська, Черкаська, Івано-Франківська та Дніпропетровська області. Росіяни били по критичній інфраструктурі та будинках, є постраждалі. Більше про наслідки атаки - у матеріалі РБК-Україна.
Що відомо про Максима Устименка
Пілот винищувача F-16 Максим Устименко, який загинув цієї ночі, був однокурсником іншого відомого українського льотчика - Андрія Пільщикова ("Джуса").
Про це повідомила мати "Джуса" Лілія Авер’янова. Вона також опублікувала фото полеглого пілота F-16.
Також кадрами з загиблим героєм поділилися дружина пілота Олексія Меся, який загинув при відбитті атаки у серпні 2024 року. За її словами, у Максима Устименка залишився чотирирічний син.
Загибель льотчика Олексія Меся
Нагадаємо, що у серпні 2024 року Україна вперше втратила F-16. Це сталося під час відбиття масованої атаки Росії 26 серпня. Український F-16 збивав ворожі цілі і втратив зв'язок, коли заходив на нову ціль.
У результаті винищувач F-16 зазнав катастрофи, а льотчик Олексій Месь ("Мунфіш") загинув.
Також ми повідомляли, що у квітні під час виконання бойового завдання на літаку F-16 загинув 26-річний Павло Іванов.
29.06.2025 — 6 — 2428
У мережі показали, який вигляд мав Андріївський узвіз та Поділ у Києві 1970-1980-х років
Старі фотографії є неймовірною можливістю зазирнути в історію Києва. Завдяки праці фотомитця Олександра Пермінова ми можемо побачити столицю 1970-1980-х років – такою вона залишилась лише в пам'яті старшого покоління. Пише OBOZ.UA. Про це повідомляють Контракти.UA.
Унікальні знімки були опубліковані на сторінці Олени Насирової в соцмережі Facebook. Більшість будівель не збереглась до наших днів.
"Років вісім тому моя близька подруга, відома архітектурознавиця Наталя Кондель-Пермінова, надала видавництву "ВАРТО" для сканування велику колекцію світлин свого покійного чоловіка, непересічного фотомитця Олександра Пермінова, який виконав багато світлин Києва 1970-1980-х років", – йдеться в повідомленні.
Як зазначила киянка, завдяки роботам фотографа ми можемо побачити Андріївський узвіз і його дворики того часу. Зараз це все стало історією і збереглося лише в пам'яті старшого покоління.
Нагадаємо, у 1938 році в Києві розпочалось будівництво двох залізничних тунелів під річкою Дніпро, які у наші дні більш відомі як "сталінське метро". Їх спорудження так і не було завершено через початок Другої світової війни, але завдяки невідомому фотоаматору ми можемо побачити, який вигляд вони мали у 1943 році.
Як повідомляв OBOZ.UA, у самому центрі Києва можна знайти унікальний льох, який збудували у 1713 році для Михайлівського Золотоверхого монастиря. Він не тільки зберігся до наших днів, але й досі виконує свою функцію.
28.06.2025 — 19 — 2923
Один із символів міста: як відкривали найвідоміший пам’ятник Києва у 1888 році
Пам’ятник Богданові Хмельницькому безумовно є одним із символів Києва. Завдяки невідомому фотографу ми можемо побачити, як відкривали цей монумент у липні 1888 року. Пише OBOZ.UA. Про це повідомляють Контракти.UA.
Знімок у своєму Telegram-каналі опублікував столичний екскурсовод Кирило Степанець. Відкритий в рамках святкування 900-річчя Хрещення Русі.
"Відкриття пам'ятника Боґдану Хмельницькому.1888 рік", – йдеться в повідомленні.
На опублікованому знімку можна побачити не тільки урочисту церемонію відкриття, а й те, який вигляд тоді мала Софійська площа.
Пам’ятник Богданові Хмельницькому в Києві — пам'ятка мистецтва ХІХ століття, один із символів Києва. Урочисто відкритий у липні 1888 року на Софійській площі.
Нагадаємо, старі фото дають нам неймовірну можливість заглянути в історію Києва та побачити його з різних ракурсів. Наприклад, як у 1911 році на ринку торгували вуличною їжею.
Харківська площа – перша, яка зустрічає мешканців та гостей Києва, які приїжджають до міста зі сторони Борисполя. Завдяки унікальному знімку ми можемо побачити, який вигляд вона мала у 1970-х роках.
Як повідомляв OBOZ.UA, у самому центрі Києва можна знайти унікальний льох, який збудували у 1713 році для Михайлівського Золотоверхого монастиря. Він не тільки зберігся до наших днів, але й досі виконує свою функцію.
27.06.2025 — 4 — 2026
У мережі показали, як у річковому порту Києва розвантажували херсонські кавуни в 1958 році
Щороку з південних областей України, зокрема Херсонщини, до Києва на баржах привозили великі стиглі кавуни. Розвантаження ягоди на столичному причалі в 1950-х роках дуже відрізнялося від того, як це роблять у наші дні. Пише OBOZ.UA. Про це повідомляють Контракти.UA.
Унікальні знімки були опубліковані у Telegram-каналі спільноти "Київ, жива історія". Можна побачити, як відбувався цей процес 67 років тому.
"Річковий порт Києва. Кавуни з Херсона. 1958 рік. Фото Ірини Пап", – йдеться в повідомленні.
На опублікованих фото можна побачити, що смачну ягоду в ті роки перевантажували з баржі на авто вручну.
Нагадаємо, у 1938 році в Києві розпочалось будівництво двох залізничних тунелів під річкою Дніпро, які в наші дні більш відомі як "сталінське метро". Їх спорудження так і не було завершено через початок Другої світової війни, але завдяки невідомому фотоаматору ми можемо побачити, який вигляд вони мали у 1943 році.
Як повідомляв OBOZ.UA, у самому центрі Києва можна знайти унікальний льох, який збудували у 1713 році для Михайлівського Золотоверхого монастиря. Він не тільки зберігся до наших днів, але й досі виконує свою функцію.
26.06.2025 — 3 — 1727
Зустріч Зеленського і Трампа: хто був присутній під час розмови (фото)
Голова ОП Андрій Єрмак запевнив, що зустріч українського та американського лідерів була «тепла і конструктивна».
Під час зустрічі президента України Володимира Зеленського та президента США Дональда Трампа на полях саміту НАТО в Гаазі були присутні делегації українських та американських високопосадовців. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Фото цієї зустрічі поширили в Офісі президента України.
Серед присутніх з української сторони були міністр оборони Рустем Умєров, міністр закордонних справ Андрій Сибіга та голова ОП Андрій Єрмак.
За словами Андрія Єрмака, зустріч була «тепла і конструктивна».
«Багато обговорили питань щодо майбутнього світової безпеки, проговорили шляхи завершення війни. Також говорили про оборону України та співпрацю, зокрема й економічну в рамках угоди», — написав голова ОП у своєму Telegram-каналі.
Як видно на фото, в складі американської дедегації були, зокрема, міністр оборони Піт Гегсет та держсекретар США Марко Рубіо, які згодом супроводжували американського президента на пресконференції за підсумками саміту НАТО.
Раніше президент України Володимир Зеленський повідомив, що під час зустрічі з Дональдом Трампом вдалося охопити всі дійсно значимі питання.
Нагадаємо, президент США Дональд Трамп заявив, що під час зустрічі український лідер Володимир Зеленський був «дуже приємним». За словами американського президента він «просто хотів побачити, як у нього [президента Зеленського] справи».
25.06.2025 — 4 — 1830
Львів на старих фотографіях 1920-х років: історичні фото
Львів, місто з багатою історією, зберігає у своїх архітектурних пам'ятках свідчення минулих епох. Особливий інтерес становлять світлини міжвоєнного періоду, що дозволяють зазирнути у Львів 1920-1930-х років.
Ці ретрофотографії, виконані з високим професіоналізмом, дають уявлення про вигляд храмів та інших визначних споруд міста століття тому. Оригінали цих цінних знімків зберігаються в Інституті мистецтв Польської академії наук за кордоном. Пише OBOZ.UA. Про це повідомляють Контракти.UA.
Архітектурні пам'ятки Львова
Згідно з даними Львівської міської ради, у Львові налічується 285 пам'яток історії, серед яких місце поховання Івана Федорова має національне значення. Завдяки представленим фотографіям можна детально роздивитися, який вигляд мали костели, собори та церкви у 1920-1930 роках.
На світлинах можна побачити такі визначні сакральні споруди:
Церква Пресвятої Євхаристії (1938 р.)
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1925 р.)
Каплиця Боїмів (1925 р.)
Архікафедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії (1939 р.)
Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці (1939 р.)
Архикафедральний собор святого Юра (1939 р.)
Костел святого Андрія (1939 р.)
Окрім храмів, на фотографіях представлені й інші знакові архітектурні об'єкти Львова:
Палац Корнякта (1936 р.)
Королівський арсенал (1939 р.)
Чорна кам’яниця (1945 р.)
Ці світлини дозволяють перенестися в часі та оцінити архітектурну спадщину Львова, якою вона була майже століття тому.
OBOZ.UA раніше публікував світлини, яким був головний вокзал Львова у 1940-х роках.
25.06.2025 — 11 — 2662
Місце, куди йшли по все: у мережі пригадали історію легендарного столичного магазину "Киянка"
Столичний магазин "Киянка" досі пам’ятають не тільки мешканці Печерська, але й інших районів міста. Протягом 40 років тут можна було знайти все необхідне для господарства.
Історію та знімки опублікували у Telegram-каналі спільноти "Київ, жива історія". На місці цього закладу в наші дні існує торговельний центр. Пише OBOZ.UA. Про це повідомляють Контракти.UA.
"Легендарна "Киянка" – магазин, який пам’ятає весь Печерськ. 1966-2006 роках – рівно 40 років, поки на вулиці Мечникова, 9 працював господарський магазин "Киянка". Місце, куди йшли по все: від цвяха до паяльника, від фарби до дриля", – йдеться в повідомленні.
Як зазначили в спільноті, у 60-80-х роках магазин був справжнім скарбом для майстрів та господарів. Тут знали: якщо щось потрібно для ремонту – точно можна було знайти у "Киянці". Навіть коли основна зала тимчасово не працювала, покупців пускали через кімнату охоронця. Там продавали те, що "залежалося", але ще могло стати в пригоді.
З початком 90-х конкуренція з базарами й супермаркетами почала витісняти старий формат. У 2006 році на місці "Киянки" відкрився торговий центр "Киянка Нова". Але популярності радянської попередниці він так і не отримав.
"Киянка" – більш ніж магазин. Це частина київського духу минулого століття", – додали в спільноті.
Нагадаємо, старі фото дають нам неймовірну можливість заглянути в історію Києва та побачити його з різних ракурсів. Наприклад, як у 1911 році на ринку торгували вуличною їжею.
Харківська площа – перша, яка зустрічає мешканців та гостей Києва, які приїжджають до міста зі сторони Борисполя. Завдяки унікальному знімку ми можемо побачити, який вигляд вона мала у 1970-х роках.
Як повідомляв OBOZ.UA, у самому центрі Києва можна знайти унікальний льох, який збудували у 1713 році для Михайлівського Золотоверхого монастиря. Він не тільки зберігся до наших днів, але й досі виконує свою функцію.
23.06.2025 — 9 — 2189
Країна мрій стартувала
20 червня на території Національного Ботанічного саду ім.М.М.Гришка пройшов перший день найбільшого в Україні фестивалю етнічної музики. Перші виступи почалися близько другої години на сцені, яка була встановлена біля алеї каштанів, там, де дзвіниця. Ця територія позначена на карті фестивалю як Дитяча галявина. Тут виступали творчі колективи Київського палацу дітей та юнацтва і було дуже людно.
Підхопив музичну програму Народний фольклорний ансамбль «Громиця» на сцені Край рай. Далі, відповідно до розкладу, підключалися інші сцени. Музика звучала не лише з них, а і з Поетичної сцени, з майданчику Шалених волонтерів, з кількох наметів території Країни містичної. Дещо порушив програму дощ: через нього раніше закінчився виступ гурту «Енджі Крейда» на Сцені мрій та вийшла з ладу апаратура на сцені Край рай. В останньому випадку фольклорні колективи продовжили виступ прямо на галявині, суто акустично, а головна сцена скоро запрацювала. Окремо варто відзначити Сцену героїв: тут виступають артисти, які зараз служать у війську, і не завжди музикантами. Насправді, часто військовослужбовці грають і на інших сценах.
Фестиваль триватиме ще два дні: 21 та 22 червня, суботу та неділю.
Текст та фото — Олександр Зубко
21.06.2025 — 30 — 4829
У мережі показали, який вигляд мав Київ понад 120 років тому
Старі фотографії залишаються для нас унікальної можливість побачити красу Києва. Наприклад, на серії світлин кінця XIX – початку XX століття, можна впізнати знайомі місця.
Архівні знімки та історію було опубліковано у Telegram-каналі спільноти "Київ Історичний". У наші дні усі ці локації виглядають зовсім інакше. Пише OBOZ.UA. Про це повідомляють Контракти.UA.
"Підбірка фотографій Києва кінця XIX – початку XX століття", – йдеться в повідомленні.
На опублікованих знімках можна побачити центр столиці України, Фунікулер у перші дні його роботи, кручі над Дніпром, Хрещатик, Андріївський узвіз та вже неіснуючий Ланцюговий міст.
Нагадаємо, старі фото дають нам неймовірну можливість заглянути в історію Києва та побачити його з різних ракурсів. Наприклад, як у 1911 році на ринку торгували вуличною їжею.
Харківська площа – перша, яка зустрічає мешканців та гостей Києва, які приїжджають до міста зі сторони Борисполя. Завдяки унікальному знімку ми можемо побачити, який вигляд вона мала у 1970-х роках.
Як повідомляв OBOZ.UA, у самому центрі Києва можна знайти унікальний льох, який збудували у 1713 році для Михайлівського Золотоверхого монастиря. Він не тільки зберігся до наших днів, але й досі виконує свою функцію.
20.06.2025 — 10 — 2283
Настав той день, коли театр з Одеси показує у Києві виставу про Карпати
Такі слова перед початком постановки промовив зі сцени її режисер Віталій Сініков. А йшлося про популярну в українських театрах оперету «Гуцулка Ксеня».
Виросла вона з однойменної пісні, хіту на всі часи, і саме за мотивами цієї оперети у 2019 році було знято фільм, що став подією у вітчизняному кінематографі. Але ж твір від початку театральний, він йде на різних сценах і трактується досить вільно.
Своє бачення «Гуцулки Ксені» столичному глядачеві запропонував Одеський академічний театр музичної комедії імені Михайла Водяного 11 червня на сцені Міжнародного центру культури і мистецтв Федерації профспілок України (Жовтневого палацу). З шістнадцятьма акторами, з майже двома десятками танцюристів і навіть з оркестром у десять осіб. Бенд розмістили не в ямі, а на другому ярусі чи пак довжелезному балконі над сценою. Музиканти хоча і не виходили наперед, були учасниками подій, оскільки все починається в готелі «Говерля» (вивіска, що світилася над балконом — Goverla), а чому б у готелі не бути оркестру? І вже надалі музики органічно лишалися частиною вистави.
Оперети чи мюзиклу? На сторінці Тетру музкомедії, що присвячений виставі, вказано ще точніше: фолк-мюзикл. Офіційна дата створення — 1938 рік, Станіслав (нині — Івано-Франківськ). Мюзикл як жанр тільки-но сформувався. У Сполучених Штатах. Тобто вплинути безпосередньо на Ярослава Барнича, автора музики та лібрето, він не міг. Але на нього точно вплинули класична та нововіденська оперети, бо таких вистав чимало поставив сам Барнич. Вокальні партії в його виставі не надто складні, але вони все ж таки для співаків з академічною школою. Яку, до речі, демонстрували одесити. Танці, парні та групові, якими часто закінчуються вокальні номери, а також великі танцювальні номери з кількома учасниками, простий сюжет (а хіба складна драматургія в творах Й.Штрауса чи І.Кальмана?), щасливий фінал, однозначні та обов’язкові персонажі — герой, простак, т.п. — це все є риси оперети.
До речі, комічний персонаж — професор Зілинський, не просто ентомолог, а лепідоптеролог, тобто вчений, який вивчає метеликів, костюмом та поведінкою «ботаніка» дуже схожий на персонажа з відомого фільму польського режисера Юліуша Махульскього «Дежа вю», який, за дивним збігом, знімався в Одесі. Але значно пізніше за виставу — наприкінці 80-их років минулого сторіччя. А можливо, прообразом Зілинського був Бенедикт з книги француза Жюля Верна «П'ятнадцятирічний капітан», також ентомолог і теж одинак. Скоріш за все, таким є архетип вченого, який цілком занурений у свою, геть незрозумілу нормальним людям справу і не дуже цікавиться реальністю. І, як і повинно бути за правилами оперети, персонаж простак у виконанні Андрія Мирошниченка голосу не має, проте співає дуже душевно.
Але. У справді гуцульский музичний колорит внесений дуже популярний на момент створення п’єси жанр — танго. Власне, лейтмотив вистави — пісня «Гуцулка Ксеня», що була створена задовго до оперети — то є танго. І тут вже проступають риси мюзиклу, одна з них — здатність легко приймати нові музичні стилі. В США це був насамперед джаз. Так от, аранжування для цієї постановки виконав відомий одеський джазовий піаніст та композитор Олексій Петухов. І оркестр теж має естрадно-джазовий склад. А от виконання пісні «Гуцулка Ксеня» Марічкою (актриса Ірина Ковальська) — прямо рок-балада. Ще характеристика мюзиклу: ця арія виконується не просто в танці, а прямо під час акробатичних номерів, тобто у дуже незручному положенні для вокаліскти. Наявність радіомікрофонів теж сприймається як риса мюзиклу, хоча на сьогодні це скоріше необхідне технічне рішення. Не виникає сумнівів, що виконання живе: про це свідчить і звучання оркестру і багато деталей у співу акторів.
Варто згадати контекст, епоху, коли створювалася та виконувалася вистава. Він так чи інакше проступає у розважальній оповіді. Ця частина України тоді входила до складу Польської Республіки, держави, де кар’єрні перспективи мали насамперед етнічні поляки. Прем’єра оперети мала відбутися в Косові, але польський староста заборонив, бо: «… гуцули це польське плем’я і їх невільно показувати на підмостках українського театру». І активний рекрутинг емігрантів для США в цих краях теж мав місце.
Ці аспекти не дуже помітні, але вони є. Наскільки надавати вагу тому чи іншому — вирішувати постановнику. В цьому п’єса виявляє високу пластичність. Насамперед, ми знаємо другу її версію, ту, що була відновлена Ярославом Барничем вже після еміграції, а перша ж не збереглася. У другій редакції Ксеня їде з коханим, а у першій, побувши в Сполучених Штатах, вертається додому. Дослідники проводять багато інших паралелей між творчістю та особистим життям автора. Образ головної героїні, найімовірніше, списаний з Ксенії Клиновській, в яку був закоханий одружений музикант, їй була присвячена і пісня. Героя звуть Яро, повне ім’я — Ярослав, як і в Барнича. Дядько головного героя Майкл Деделюк був січовим стрільцем, композитор — теж. Тож рівнів складності, глибин та різноманіття смислів в кожну постановку можна внести багато та різних. Звичайно, наскільки це дозволять правонаступники Барнича, оскільки автора не стало у 1967 році і термін переходу твору у суспільне надбання (70 років) ще не сплив.
В оригінальному лібретто три дії, а в постановці Театру музкомедії — дві, і кожна починалася зі звуків трембіти, на якій грав гуцул з лівої ложі. Виконавець дуже фактурний, його варто роздивитись на фінальному поклоні. Одесити обрали суто оперетковий жанр: вистава сприймається дуже легко, що, можливо, і найкраще в теперішній час. В ній представлені лише універсальні, позачасові суперечності та проблеми: духовне чи матеріальне, кохання чи гроші. Вірність. Небезпека побуту для любовних стосунків. І не те, щоб вони глибоко досліджувалися. От задекларовано бажання головного героя лишитися на історичній батьківщині. Але наскільки переконливо? А чому Ксеня повірила, що йому потрібна саме вона, а не гроші, які він через укладання шлюбу з українкою має отримати? І чи він справді від них відмовився чи ж потім не передумає? Всі ці непрості питання перекриває музика і темпераментна безпосередність того, що відбувається на сцені. Актори грають опукло, яскраво, часто до гротеску. Може саме така однозначність сьогодні бажана для сприйняття. Партер та амфітеатр Жовтневого був повний. І глядачі після закінчення вистави аплодували стоячи.
Текст та фото — Олександр Зубко
18.06.2025 — 33 — 7097