Обличчя пам’яті: Портрети родин солдатів, які загинули на Донбасі
Війна на Донбасі триває вже сьомий рік. За цей час у зоні бойових дій загинули щонайменше 4 305 солдатів і добровольців. Їх іменами називають вулиці та школи, на їх честь влаштовують забіги, відкривають меморіали та алеї пам’яті. Днем пам’яті захисників України стало 29 серпня. Ігор Єфімов створив проєкт «Обличчя пам’яті» про тих, хто залишився після, про рідних і близьких солдатів, які загинули на війні. Ігор Єфімов, фотограф, живе в Черкасах. Автор персональних і колективних виставок в Україні, Білорусі, Молдові, Росії, Узбекистані, Хорватії, Польщі, Естонії, Німеччині, Франції, Австрії, Бельгії. Співпрацював з ОБСЄ, результатом чого стала персональна виставка у Хофбурзі (Відень, Австрія). Переможець фестивалю вуличної фотографії Eastreet (Люблін, Польща). Лауреат премії «Прометей» Національної спілки журналістів України. — Ці проєкт і виставка присвячені родинам, які втратили своїх рідних чоловіків на війні. На знімках їхні дружини, батьки, діти. Усі вони сфотографовані у військовому кітелі. Він один для всіх як символ загальної для країни втрати, адже трагедія торкнулася і родичів, і друзів, і сусідів; це травма, яка об’єднує весь український народ. Військовий мундир також служить нагадуванням, що війна все ще триває. Разом з тим мені хотілося залишити місце надії та світлим спогадам, тому що життя все-таки продовжується. На кількох фотографіях присутні квіти, які в мистецтві уособлюють прекрасне, але водночас скороминуще життя. Зрізані квіти — як метафора перерваних життів, які дали нам можливість насолоджуватися світом і красою. Розмірковуючи про задум проєкту, я вирішив, що варто якось об’єднати всіх героїв зйомки, символічно поставити їх в рівне становище. Але так, щоб глядачі не відразу звернули увагу на кітель: головний акцент був зроблений на людину. Я вибирав з однотонних кітелів, непомітних, так і зупинився на парадній формі Збройних сил України. Пізніше з’ясувалося, що дістати такий кітель по-справжньому важко. Той, що на фото, я позичив у військкоматі. Пошуком героїв займалася волонтерська організація «Об’єднання жінок і матерів бійців — учасників АТО», за що їй велика подяка. Багато прізвищ я чув раніше, на честь воїнів уже названі вулиці в Черкасах, їх дійсно пам’ятають. Декого із загиблих знав особисто. Коли приходили героїні зйомки, часто я не відразу розумів, чия це родичка. Тільки з часом, у ході бесіди здогадувався, чия це мама, дружина, дочка. Усього відзняв близько тридцяти осіб. Я завжди цікавився і займався документальною фотографією. Торік у мене з’явилася студія, і я почав знімати людей у ній. У якийсь момент мені захотілося об’єднати студійну роботу з документальною фотографією, і мені здається, що проєкт вийшов на стику жанрів. Психологічно це була важка зйомка. Не хочеться порівнювати емоційну тяжкість, але мені і раніше доводилося робити складні в цьому плані проєкти. Це корисний струс і перевірка на людяність — вони допомагають переглянути пріоритети. У цій зйомці були і сльози, і щемливі історії. Іноді доводилося припиняти процес. Але всі учасники проєкту розуміли мету виставки, приуроченої до Дня пам’яті. Усі, хто прийшов на зйомку, хочуть, щоб їхніх рідних пам’ятали, щоб їх смерть не була марною. Тому вони і погодилися брати участь, ми всі разом були на одному боці.
На фото: дружина Марія. Подолянчук Євген Петрович. 04.07.1991—14.09.2014. Командир групи спеціального призначення військової частини А0680 Збройних сил України, старший лейтенант. Загинув при обороні Донецького аеропорту
На фото: мати Тетяна Олексіївна. Каравайскій Богдан Ігорович. 02.12.1990— 15.07.2014. Командир відділення спецпризначення, молодший сержант військової частини А0759 Збройних сил України. Загинув під час мінометного обстрілу в районі села Провалля Свердловського району Луганської області
На фото: мати Валентина Володимирівна. Пресняков Максим Сергійович. 22.05.1986— 18.01.2015. Командир розвідувальної роти 93-ї окремої механізованої бригади, майор Збройних сил України. Загинув при виконанні бойового завдання в районі селища Піски Донецької області
На фото: мати Олена Всеволодівна. Галвей В'ячеслав Анатолійович. 04.01.1973— 26.08.2014. Полковник Головного управління розвідки Міністерства оборони України у відставці, інструктор з бойової підготовки батальйону «Азов». Доброволець. Загинув, підірвавшись на вибуховому пристрої в місті Новоазовськ Донецької області
На фото: дружина Олена. Ложешніков Володимир Іванович. 23.05.1962—31.08.2014. Капітан міліції у відставці, розвідник батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас». Загинув від важкого поранення 29 серпня 2014 року, коли виходив з Іловайського котла поблизу села Червоносільське Амвросіївського району Донецької області
На фото: дочка Дарина. Ложешніков Володимир Іванович. 23.05.1962—31.08.2014. Капітан міліції у відставці, розвідник батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас». Загинув від важкого поранення 29 серпня 2014 року, коли виходив з Іловайського котла поблизу села Червоносільське Амвросіївського району Донецької області
На фото: мати Віра Петрівна. Бойко Ігор Дмитрович. 23.08.1972—30.01.2015. Розвідник 128-ї окремої гірничо-штурмової Закарпатської бригади Збройних сил України. Загинув у бою під час розвідувальної операції в селі Рідкодуб Шахтарського району Донецької області
На фото: дружина Світлана та син Дмитро. Бойко Ігор Дмитрович. 23.08.1972—30.01.2015. Розвідник 128-ї окремої гірничо-штурмової Закарпатської бригади Збройних сил України. Загинув у бою під час розвідувальної операції в селі Рідкодуб Шахтарського району Донецької області
На фото: дружина Тамара. Ідель Ілля Євгенович. 13.01.1988—30.08.2014. Доброволець. Гранатометник 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Помер від важких поранень, які отримав під час бою поблизу Луганська
На фото: дочка Сніжана. Ідель Ілля Євгенович. 13.01.1988—30.08.2014. Доброволець. Гранатометник 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Помер від важких поранень, які отримав під час бою поблизу Луганська
На фото: дружина Діана. Темний Дмитро Вікторович. 07.02.1991—07.12.2019. Молодший сержант, командир відділення 72-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Загинув у результаті обстрілу хутора Вільний поблизу міста Золоте Луганської області
На фото: дочка Вероніка. Темний Дмитро Вікторович. 07.02.1991—07.12.2019. Молодший сержант, командир відділення 72-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Загинув у результаті обстрілу хутора Вільний поблизу міста Золоте Луганської області
На фото: дружина Вікторія та син Сергій. Панченко Олексій Анатолійович. 23.09.1974—19.01.2015. Боєць 95-ї аеромобільної бригади Збройних сил України. Загинув під час виконання бойового завдання в аеропорту Донецька
На фото: дружина Ольга, сини Дмитро, Шота і Марат, дочка Домініка. Тарасенко Юрій Геннадійович. 29.10.1974—04.09.2014. Молодший сержант військової частини В0284 ВСУ. Загинув у бою поблизу міста Маріуполь Донецької області
На фото: мати Олена Володимирівна і вітчим Тарас Львович. Петрушенко Андрій Сергійович. 09.12.1984—11.01.2015. Молодший сержант, навідник гармати 44-ї окремої артилерійської бригади. Загинув під час мінометного обстрілу поблизу міста Горлівка Донецької області
На фото: мати Тамара Федорівна. Крупка Назар Олександрович. 15.05.1980—11.03.2016. Доброволець, солдат 24-го окремого штурмового батальйону Збройних сил України «Айдар». Загинув під час обстрілу оглядового опорного пункту «Мазепа» біля селища Новгородське Донецької області
На фото: мати Любов Федорівна. Чурута Валентин Павлович. 15.04.1977—30.06.2014. Доброволець, боєць 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». Отримав важкі поранення в бою біля селища Металіст. Помер у лікарні міста Щастя Луганської області
На фото: мати Наталія Яківна. Коломієць Олександр Олександрович. 24.10.1989—07.12.2018. Молодший сержант, боєць 128-ї окремої гірничо-штурмової бригади Збройних сил України. Загинув під час бойових дій поблизу села Богданівка Волноваського району Донецької області
На фото: дружина Анжела. Нємцов Геннадій Євгенович. 09.02.1969—28.06.2018. Старший сержант 72-ї окремої механізованої бригади. Загинув під час бою на Світлодарській дузі в Донецькій області
На фото: бабуся Олена Володимирівна. Білоушенко Сергій Олександрович. 19.02.1993—27.07.2014. Гранатометник, боєць 95-ї окремої аеромобільної бригади Збройних сил України. Загинув у бою біля міста Торез Донецької області
На фото: мати Руслана Юріївна. Білоушенко Сергій Олександрович. 19.02.1993—27.07.2014. Гранатометник, боєць 95-ї окремої аеромобільної бригади Збройних сил України. Загинув у бою біля міста Торез Донецької області
На фото: дружина Тетяна. Петрів Ігор Олексійович. 13.10.1967—12.07.2014. Старший викладач групи Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України, підполковник. Загинув у селі Маринівка Шахтарського району Донецької області, підірвавшись на фугасній міні
На фото: дружина Людмила. Вергал Віталій Миколайович. 21.11.1969—06.02.2015. Розвідник 128-ї окремої гірничо-штурмової Закарпатської бригади Збройних сил України. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Рідкодуб Шахтарського району Донецької області
На фото: мати Віра Олександрівна, дружина Марина, сини Володимир і Даниїл. Андрушко Антон Володимирович. 02.06.1984—10.04.2018. Телефоніст відділення зв'язку 53-ї окремої механізованої бригади. Брав участь в АТО з 2015 року. Помер через хворобу, яку отримав, захищаючи батьківщину
На фото: син Даниїл. Андрушко Антон Володимирович. 02.06.1984—10.04.2018. Телефоніст відділення зв'язку 53-ї окремої механізованої бригади. Брав участь в АТО з 2015 року. Помер через хворобу, яку отримав, захищаючи батьківщину
На фото: мати Світлана Миколаївна та сестра Валентина. Терещенко Андрій Сергійович. 23.06.1991—02.12.2014. Водій-механік 90-ї окремої аеромобільної бригади. Захисник Донецького аеропорту. Загинув від кулі снайпера
На фото: мати Любов Петрівна. Шеремет Руслан Сергійович. 07.07.1991—05.10.2014. Доброволець, розвідник батальйону особливого призначення «Київщина» ГУ МВС України. Загинув від розриву гранат. Воїн прикрив їх собою, рятуючи життя побратимів
На фото: мати Наталія Іванівна. Маламуж Олександр В'ячеславович. 18.07.1985—29.08.2014. Боєць роти охорони 2-го батальйону спеціального призначення Національної гвардії України «Донбас». Загинув під час виходу з Іловайського котла поблизу села Червоносільське Амвросіївського району Донецької області
На фото: мати Тетяна Анатоліївна. Амброс Сергій Сергійович. 16.05.1990—18.02.2015. Лейтенант окремого загону спеціального призначення «Азов» військової частини 3057 Національної гвардії України. Помер у лікарні від поранень, які отримав під час мінометного обстрілу села Широкине Волноваського району Донецької області
На фото: мати Ірина Іванівна. Коляда Олександр Миколайович. 17.11.1994—19.05.2019. Розвідник, воював у складі батальйону «Айдар» та 92-ї окремої механізованої бригади. У жовтні 2014 року поблизу міста Щастя отримав важке поранення. Пізніше отримав поранення в районі міста Мар'їнка. Помер у Харкові
Артистка разом із дітьми попозувала на "червоному хіднику".
Відома американська акторка Гвінет Пелтроу вперше за тривалий час показалась на публіці з дорослими дітьми. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Знаменитість разом із донькою та сином побувала на прем'єрному показі драми "Марті Супрім. Геній комбінацій". Гвінет Пелтроу грає в стрічці головну роль. 16 грудня у Нью-Йорку відбулась прем'єра фільму. На "червоному хіднику" акторку підтримували донька Еппл та син Мозес.
Артистка позувала перед об'єктивами фотокамер в чорній оксамитовій довгій сукні з бантом на плечі. 19-річний Мозем для події обрав білі штани, блакитну сорочку та сірий піджат. Особливої уваги заслуговує 21-річна Еппл, яка одягнула мамину сукню, в якій Пелтроу 30 років тому сяяла на прем'єрі фільму "Емма".
Зазначимо, Гвінет Пелтроу виховує двох дітей. Доньку акторка народила 14 травня 2004 року. Син артистки з'явився на світ 8 квітня 2006-го. Батько дітей Пелтроу – англійський співак Кріс Мартін, з яким вона перебувала в шлюбі від 2003-го до 2016 року.
Нагадаємо, нещодавно голлівудська акторка Кейт Вінслет вперше за тривалий час показалась на публіці з 21-річним сином. Джо Алфі підтримав маму на особливій події. 17.12.2025 — 3 — 290
Вранці неділі, 14 грудня, столицю України - Київ - засипало першим снігом.
Фото першого снігу зібрало РБК-Україна. Про це повідомляють Контракти.UA.
Перший сніг у столиці почав падати ще близько шостої години ранку. Вже тоді жителі міста почали публікувати у соцмережах фото зимової погоди.
А вже через декілька годин вулиці Києва майже не впізнати - сніг випав у всіх районах. Також варто зауважити, що на дорогах спостерігається не велика ожеледиця.
За даними синоптиків, у Києві сьогодні буде хмарно. Вдень очікується помірний мокрий сніг та налипання мокрого снігу. На дорогах ожеледиця. Вітер південний з переходом на північно-західний, 7-12 м/с.
Температура по області вдень від -4 градусів до +1 градусу, у Києві близько температура протримається близько 0 градусів.
Нагадаємо, раніше в Українському гідрометеорологічному центрі оприлюднили коротку кліматичну характеристику грудня в Україні. Крім того, синоптики поділились загальним попереднім прогнозом на перший місяць зими.
А ось синоптик Наталка Діденко розповіла, що у неділю, 14 грудня, в більшості областей України переважатиме хмарна та волога погода з опадами у вигляді дощу та мокрого снігу. Причиною стане так звана улоговинка між двома антициклонами - Frieda та Ellinor. 14.12.2025 — 8 — 959
Остання, «Земля Івана», відкрилася ввечері 12 грудня, на найостаннішому — п’ятому поверсі Національного центру «Український Дім». Тут експозиції влаштовуються вкрай рідко, тим цікавіше сюди потрапити і принагідно роздивитись вітражі під самою стелею і споглянути крізь усі поверхи вниз, на монументальну частину виставки «Хліб».
Експозиція під дахом присвячена художникові Івану Приходьку, якого не стало цього року. Його жанр — наївне мистецтво, але це не тому, що надбання майстрів були для нього недоступні. Навпаки, він вчився все свідоме життя і вибір стилістики був глибоко усвідомлений. Більше всього представлено його живопису, також є скульптури, і на двох великих екранах постійно демонструються документальний фільм Андрія Лисецького «Земля Івана» (2019) та підбірка відеофрагментів. В центрі експозиції — розмальований бубен, він згадується в інших творах.
Виставка «Хліб», що згадувалася вище, розпочала роботу ще 4 грудня. Вона міждисциплінарна: тут і живопис, і скульптура, і обрядові предмети, і господарчі, і документальні матеріали (як паперові документи, так і фотографії) та ще багато всього, що дозволяє з різних боків подивитись на таке явище, як хліб.
А вчора, 11 грудня, на найнижчому поверсі, біля кафе та гардеробу, було урочисто відкрито експозицію «100 кіз Лесі Патоки». Це авторське бачення найпопулярнішого образу українських народних свят.
Усі виставки працюють до 18 січня 2026 року.
Текст та фото — Олександр Зубко 12.12.2025 — 24 — 2084
Російський есмінець "Адмирал Ушаков" більше не у строю — ЗМІ
Проєкт 956, оснащений протикорабельним ракетним комплексом «Москіт», вважався одним із головних есмінців часів СРСР.
Військово-морський флот Росії 6 грудня спустив прапор на ескадреному міноносці «Адмирал Ушаков», який був останнім кораблем проєкту 956 Північного флоту, що діяв. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив Канал Центру аналізу стратегій та технологій.
«Адмирал Ушаков» був останнім — 17-м — представником цього проєкту, який увійшов до складу ВМФ СРСР і Росії. У море корабель виходив востаннє 2023 року.
Наразі у російському флоті формально залишився лише один есмінець цього типу — «Настойчивый». Він належить до Балтійського флоту, але фактично не експлуатується.
Ескадрені міноносці проєкту 956 «Сарич» належать до кораблів 1-го рангу з керованим ракетним озброєнням, призначених для дій у далеких морських та океанських районах. Це останній реалізований у СРСР проєкт есмінців цього класу.
Протикорабельні можливості кораблів забезпечує ракетний комплекс «Москіт». Крім того, есмінці оснащені зенітними ракетними системами, артилерією, протичовновими і мінними засобами.
Попри те, що сьогодні проєкт 956 вважається застарілим, РФ неодноразово наголошувала на «прекрасних модернізаційних можливостях» цих кораблів.
До слова, влітку у Санкт-Петербурзі затонув новітній буксир ВМФ Росії «Капітан Ушаков», який був спущений на воду 2022 року. Судно, збудоване за новим проєктом 23470, напередодні накренилося на правий борт і почало набирати воду. Слідчий комітет РФ розпочав перевірку за статтею про «порушення правил безпеки під час робіт» для з’ясування причин інциденту. 09.12.2025 — 4 — 1491
У мережі з'явилися нові фото українського морського безекіпажного катера Magura V7. Його особливість - можливість прямо з моря збивати повітряні цілі.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Facebook фотокореспондента AP Єфрема Лукацького. Про це повідомляють Контракти.UA.
Зокрема, Лукацький опублікував фото і супроводив їх підписом "Морський дрон "Магура V7" від ГУР МО України, оснащений ракетами класу "земля-повітря", пропливає в нерозголошеному місці".
Magura V7 - унікальні у своєму роді морські дрони. У травні 2025 року стало відомо про історичний момент: уперше з таких дронів вдалося збити два багатоцільових винищувачі Су-30. Успішна операція була проведена з акваторії Чорного моря проти російських бойових літаків.
Тоді ж повідомлялося, що Magura V7 озброєні ракетами AIM-9 класу "повітря-повітря", які встановлюються на винищувачі. Унікальність українського випадку саме в тому, що вони вперше почали застосовуватися з морських платформ.
Таким чином, по суті, морські дрони отримали функції засобу протиповітряної оборони.
AIM-9 Sidewinder - американська ракета ближнього радіусу дії, на озброєнні ще з середини 1950-х років. Ракета досі перебуває в серійному виробництві та пережила кілька модернізацій. Більшість модифікацій AIM-9 оснащені інфрачервоною системою самонаведення.
Нагадаємо, раніше РБК-Україна писало, як українські дрони Magura встановили на війні 5 історичних рекордів.
Крім знищення російських літаків, на рахунку Magura успішне ураження ворожих кораблів і вертольотів.
Минулого місяця стало відомо, що Україна і Греція спільно вироблятимуть морські дрони.
Очікується, що морські дрони потраплять до номенклатури озброєнь, експорт яких найближчим часом має намір відкрити Україна. 08.12.2025 — 4 — 1509
