Контракти.ua

23.09.2020 — Україна — birdinflight.com — 25621
война, Донбасс, АТО, портрет, фотопроект, семья, солдат, добровольцы, ЗСУ
Обличчя пам’яті: Портрети родин солдатів, які загинули на Донбасі

Війна на Донбасі триває вже сьомий рік. За цей час у зоні бойових дій загинули щонайменше 4 305 солдатів і добровольців. Їх іменами називають вулиці та школи, на їх честь влаштовують забіги, відкривають меморіали та алеї пам’яті. Днем пам’яті захисників України стало 29 серпня. Ігор Єфімов створив проєкт «Обличчя пам’яті» про тих, хто залишився після, про рідних і близьких солдатів, які загинули на війні. Ігор Єфімов, фотограф, живе в Черкасах. Автор персональних і колективних виставок в Україні, Білорусі, Молдові, Росії, Узбекистані, Хорватії, Польщі, Естонії, Німеччині, Франції, Австрії, Бельгії. Співпрацював з ОБСЄ, результатом чого стала персональна виставка у Хофбурзі (Відень, Австрія). Переможець фестивалю вуличної фотографії Eastreet (Люблін, Польща). Лауреат премії «Прометей» Національної спілки журналістів України. — Ці проєкт і виставка присвячені родинам, які втратили своїх рідних чоловіків на війні. На знімках їхні дружини, батьки, діти. Усі вони сфотографовані у військовому кітелі. Він один для всіх як символ загальної для країни втрати, адже трагедія торкнулася і родичів, і друзів, і сусідів; це травма, яка об’єднує весь український народ. Військовий мундир також служить нагадуванням, що війна все ще триває. Разом з тим мені хотілося залишити місце надії та світлим спогадам, тому що життя все-таки продовжується. На кількох фотографіях присутні квіти, які в мистецтві уособлюють прекрасне, але водночас скороминуще життя. Зрізані квіти — як метафора перерваних життів, які дали нам можливість насолоджуватися світом і красою. Розмірковуючи про задум проєкту, я вирішив, що варто якось об’єднати всіх героїв зйомки, символічно поставити їх в рівне становище. Але так, щоб глядачі не відразу звернули увагу на кітель: головний акцент був зроблений на людину. Я вибирав з однотонних кітелів, непомітних, так і зупинився на парадній формі Збройних сил України. Пізніше з’ясувалося, що дістати такий кітель по-справжньому важко. Той, що на фото, я позичив у військкоматі. Пошуком героїв займалася волонтерська організація «Об’єднання жінок і матерів бійців — учасників АТО», за що їй велика подяка. Багато прізвищ я чув раніше, на честь воїнів уже названі вулиці в Черкасах, їх дійсно пам’ятають. Декого із загиблих знав особисто. Коли приходили героїні зйомки, часто я не відразу розумів, чия це родичка. Тільки з часом, у ході бесіди здогадувався, чия це мама, дружина, дочка. Усього відзняв близько тридцяти осіб. Я завжди цікавився і займався документальною фотографією. Торік у мене з’явилася студія, і я почав знімати людей у ній. У якийсь момент мені захотілося об’єднати студійну роботу з документальною фотографією, і мені здається, що проєкт вийшов на стику жанрів. Психологічно це була важка зйомка. Не хочеться порівнювати емоційну тяжкість, але мені і раніше доводилося робити складні в цьому плані проєкти. Це корисний струс і перевірка на людяність — вони допомагають переглянути пріоритети. У цій зйомці були і сльози, і щемливі історії. Іноді доводилося припиняти процес. Але всі учасники проєкту розуміли мету виставки, приуроченої до Дня пам’яті. Усі, хто прийшов на зйомку, хочуть, щоб їхніх рідних пам’ятали, щоб їх смерть не була марною. Тому вони і погодилися брати участь, ми всі разом були на одному боці.

На фото: дружина Марія. Подолянчук Євген Петрович. 04.07.1991—14.09.2014. Командир групи спеціального призначення військової частини А0680 Збройних сил України, старший лейтенант. Загинув при обороні Донецького аеропорту

На фото: мати Тетяна Олексіївна. Каравайскій Богдан Ігорович. 02.12.1990— 15.07.2014. Командир відділення спецпризначення, молодший сержант військової частини А0759 Збройних сил України. Загинув під час мінометного обстрілу в районі села Провалля Свердловського району Луганської області

На фото: мати Валентина Володимирівна. Пресняков Максим Сергійович. 22.05.1986— 18.01.2015. Командир розвідувальної роти 93-ї окремої механізованої бригади, майор Збройних сил України. Загинув при виконанні бойового завдання в районі селища Піски Донецької області

На фото: мати Олена Всеволодівна. Галвей В'ячеслав Анатолійович. 04.01.1973— 26.08.2014. Полковник Головного управління розвідки Міністерства оборони України у відставці, інструктор з бойової підготовки батальйону «Азов». Доброволець. Загинув, підірвавшись на вибуховому пристрої в місті Новоазовськ Донецької області

На фото: дружина Олена. Ложешніков Володимир Іванович. 23.05.1962—31.08.2014. Капітан міліції у відставці, розвідник батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас». Загинув від важкого поранення 29 серпня 2014 року, коли виходив з Іловайського котла поблизу села Червоносільське Амвросіївського району Донецької області

На фото: дочка Дарина. Ложешніков Володимир Іванович. 23.05.1962—31.08.2014. Капітан міліції у відставці, розвідник батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас». Загинув від важкого поранення 29 серпня 2014 року, коли виходив з Іловайського котла поблизу села Червоносільське Амвросіївського району Донецької області

На фото: мати Віра Петрівна. Бойко Ігор Дмитрович. 23.08.1972—30.01.2015. Розвідник 128-ї окремої гірничо-штурмової Закарпатської бригади Збройних сил України. Загинув у бою під час розвідувальної операції в селі Рідкодуб Шахтарського району Донецької області

На фото: дружина Світлана та син Дмитро. Бойко Ігор Дмитрович. 23.08.1972—30.01.2015. Розвідник 128-ї окремої гірничо-штурмової Закарпатської бригади Збройних сил України. Загинув у бою під час розвідувальної операції в селі Рідкодуб Шахтарського району Донецької області

На фото: дружина Тамара. Ідель Ілля Євгенович. 13.01.1988—30.08.2014. Доброволець. Гранатометник 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Помер від важких поранень, які отримав під час бою поблизу Луганська

На фото: дочка Сніжана. Ідель Ілля Євгенович. 13.01.1988—30.08.2014. Доброволець. Гранатометник 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Помер від важких поранень, які отримав під час бою поблизу Луганська

На фото: дружина Діана. Темний Дмитро Вікторович. 07.02.1991—07.12.2019. Молодший сержант, командир відділення 72-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Загинув у результаті обстрілу хутора Вільний поблизу міста Золоте Луганської області

На фото: дочка Вероніка. Темний Дмитро Вікторович. 07.02.1991—07.12.2019. Молодший сержант, командир відділення 72-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Загинув у результаті обстрілу хутора Вільний поблизу міста Золоте Луганської області

На фото: дружина Вікторія та син Сергій. Панченко Олексій Анатолійович. 23.09.1974—19.01.2015. Боєць 95-ї аеромобільної бригади Збройних сил України. Загинув під час виконання бойового завдання в аеропорту Донецька

На фото: дружина Ольга, сини Дмитро, Шота і Марат, дочка Домініка. Тарасенко Юрій Геннадійович. 29.10.1974—04.09.2014. Молодший сержант військової частини В0284 ВСУ. Загинув у бою поблизу міста Маріуполь Донецької області

На фото: мати Олена Володимирівна і вітчим Тарас Львович. Петрушенко Андрій Сергійович. 09.12.1984—11.01.2015. Молодший сержант, навідник гармати 44-ї окремої артилерійської бригади. Загинув під час мінометного обстрілу поблизу міста Горлівка Донецької області

На фото: мати Тамара Федорівна. Крупка Назар Олександрович. 15.05.1980—11.03.2016. Доброволець, солдат 24-го окремого штурмового батальйону Збройних сил України «Айдар». Загинув під час обстрілу оглядового опорного пункту «Мазепа» біля селища Новгородське Донецької області

На фото: мати Любов Федорівна. Чурута Валентин Павлович. 15.04.1977—30.06.2014. Доброволець, боєць 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». Отримав важкі поранення в бою біля селища Металіст. Помер у лікарні міста Щастя Луганської області

На фото: мати Наталія Яківна. Коломієць Олександр Олександрович. 24.10.1989—07.12.2018. Молодший сержант, боєць 128-ї окремої гірничо-штурмової бригади Збройних сил України. Загинув під час бойових дій поблизу села Богданівка Волноваського району Донецької області

На фото: дружина Анжела. Нємцов Геннадій Євгенович. 09.02.1969—28.06.2018. Старший сержант 72-ї окремої механізованої бригади. Загинув під час бою на Світлодарській дузі в Донецькій області

На фото: бабуся Олена Володимирівна. Білоушенко Сергій Олександрович. 19.02.1993—27.07.2014. Гранатометник, боєць 95-ї окремої аеромобільної бригади Збройних сил України. Загинув у бою біля міста Торез Донецької області

На фото: мати Руслана Юріївна. Білоушенко Сергій Олександрович. 19.02.1993—27.07.2014. Гранатометник, боєць 95-ї окремої аеромобільної бригади Збройних сил України. Загинув у бою біля міста Торез Донецької області

На фото: дружина Тетяна. Петрів Ігор Олексійович. 13.10.1967—12.07.2014. Старший викладач групи Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України, підполковник. Загинув у селі Маринівка Шахтарського району Донецької області, підірвавшись на фугасній міні

На фото: дружина Людмила. Вергал Віталій Миколайович. 21.11.1969—06.02.2015. Розвідник 128-ї окремої гірничо-штурмової Закарпатської бригади Збройних сил України. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Рідкодуб Шахтарського району Донецької області

На фото: мати Віра Олександрівна, дружина Марина, сини Володимир і Даниїл. Андрушко Антон Володимирович. 02.06.1984—10.04.2018. Телефоніст відділення зв'язку 53-ї окремої механізованої бригади. Брав участь в АТО з 2015 року. Помер через хворобу, яку отримав, захищаючи батьківщину

На фото: син Даниїл. Андрушко Антон Володимирович. 02.06.1984—10.04.2018. Телефоніст відділення зв'язку 53-ї окремої механізованої бригади. Брав участь в АТО з 2015 року. Помер через хворобу, яку отримав, захищаючи батьківщину

На фото: мати Світлана Миколаївна та сестра Валентина. Терещенко Андрій Сергійович. 23.06.1991—02.12.2014. Водій-механік 90-ї окремої аеромобільної бригади. Захисник Донецького аеропорту. Загинув від кулі снайпера

На фото: мати Любов Петрівна. Шеремет Руслан Сергійович. 07.07.1991—05.10.2014. Доброволець, розвідник батальйону особливого призначення «Київщина» ГУ МВС України. Загинув від розриву гранат. Воїн прикрив їх собою, рятуючи життя побратимів

На фото: мати Наталія Іванівна. Маламуж Олександр В'ячеславович. 18.07.1985—29.08.2014. Боєць роти охорони 2-го батальйону спеціального призначення Національної гвардії України «Донбас». Загинув під час виходу з Іловайського котла поблизу села Червоносільське Амвросіївського району Донецької області

На фото: мати Тетяна Анатоліївна. Амброс Сергій Сергійович. 16.05.1990—18.02.2015. Лейтенант окремого загону спеціального призначення «Азов» військової частини 3057 Національної гвардії України. Помер у лікарні від поранень, які отримав під час мінометного обстрілу села Широкине Волноваського району Донецької області

На фото: мати Ірина Іванівна. Коляда Олександр Миколайович. 17.11.1994—19.05.2019. Розвідник, воював у складі батальйону «Айдар» та 92-ї окремої механізованої бригади. У жовтні 2014 року поблизу міста Щастя отримав важке поранення. Пізніше отримав поранення в районі міста Мар'їнка. Помер у Харкові

Фоторепортажі
Теракт у Бучі: усе про затриманого підозрюваного та нові деталі

Теракт у Бучі: усе про затриманого підозрюваного та нові деталі

Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель. У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН. Про це повідомив Офіс генпрокурора. «Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні. За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити. Що відомо про затриманого У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет. Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном. Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера. З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому. Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці. Теракт у Бучі 23 березня За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух. Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути. За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно. Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною. Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради.
23.03.2026 — 4 — 429

Помер Філарет: прощання з патріархом триватиме до неділі

Помер Філарет: прощання з патріархом триватиме до неділі

Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі. Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA. Про це сказано на сайті Православної церкви України. Церемонія прощання Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду. Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин». Поховання Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха. Помер патріарх Філарет 20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб. 9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я. Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета. «Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент.
21.03.2026 — 4 — 741

В Антарктиді кит влаштував унікальне

В Антарктиді кит влаштував унікальне "прощальне шоу" для українських науковців

У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків. Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA. Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр. Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції. Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень. На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових. За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували. Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних. У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки. Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів.
17.03.2026 — 4 — 1567

Три великих художніх виставки відкрилися у Києві протягом тижня, що минає

Три великих художніх виставки відкрилися у Києві протягом тижня, що минає

Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку. Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток. Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів. А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни. Текст та фото — Олександр Зубко
15.03.2026 — 18 — 2920

Весна. Жіночі імена бойчукізму

Весна. Жіночі імена бойчукізму

Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж. Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися. Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників. Текст та фото — Олександр Зубко
14.03.2026 — 21 — 2920