Обличчя пам’яті: Портрети родин солдатів, які загинули на Донбасі
Війна на Донбасі триває вже сьомий рік. За цей час у зоні бойових дій загинули щонайменше 4 305 солдатів і добровольців. Їх іменами називають вулиці та школи, на їх честь влаштовують забіги, відкривають меморіали та алеї пам’яті. Днем пам’яті захисників України стало 29 серпня. Ігор Єфімов створив проєкт «Обличчя пам’яті» про тих, хто залишився після, про рідних і близьких солдатів, які загинули на війні. Ігор Єфімов, фотограф, живе в Черкасах. Автор персональних і колективних виставок в Україні, Білорусі, Молдові, Росії, Узбекистані, Хорватії, Польщі, Естонії, Німеччині, Франції, Австрії, Бельгії. Співпрацював з ОБСЄ, результатом чого стала персональна виставка у Хофбурзі (Відень, Австрія). Переможець фестивалю вуличної фотографії Eastreet (Люблін, Польща). Лауреат премії «Прометей» Національної спілки журналістів України. — Ці проєкт і виставка присвячені родинам, які втратили своїх рідних чоловіків на війні. На знімках їхні дружини, батьки, діти. Усі вони сфотографовані у військовому кітелі. Він один для всіх як символ загальної для країни втрати, адже трагедія торкнулася і родичів, і друзів, і сусідів; це травма, яка об’єднує весь український народ. Військовий мундир також служить нагадуванням, що війна все ще триває. Разом з тим мені хотілося залишити місце надії та світлим спогадам, тому що життя все-таки продовжується. На кількох фотографіях присутні квіти, які в мистецтві уособлюють прекрасне, але водночас скороминуще життя. Зрізані квіти — як метафора перерваних життів, які дали нам можливість насолоджуватися світом і красою. Розмірковуючи про задум проєкту, я вирішив, що варто якось об’єднати всіх героїв зйомки, символічно поставити їх в рівне становище. Але так, щоб глядачі не відразу звернули увагу на кітель: головний акцент був зроблений на людину. Я вибирав з однотонних кітелів, непомітних, так і зупинився на парадній формі Збройних сил України. Пізніше з’ясувалося, що дістати такий кітель по-справжньому важко. Той, що на фото, я позичив у військкоматі. Пошуком героїв займалася волонтерська організація «Об’єднання жінок і матерів бійців — учасників АТО», за що їй велика подяка. Багато прізвищ я чув раніше, на честь воїнів уже названі вулиці в Черкасах, їх дійсно пам’ятають. Декого із загиблих знав особисто. Коли приходили героїні зйомки, часто я не відразу розумів, чия це родичка. Тільки з часом, у ході бесіди здогадувався, чия це мама, дружина, дочка. Усього відзняв близько тридцяти осіб. Я завжди цікавився і займався документальною фотографією. Торік у мене з’явилася студія, і я почав знімати людей у ній. У якийсь момент мені захотілося об’єднати студійну роботу з документальною фотографією, і мені здається, що проєкт вийшов на стику жанрів. Психологічно це була важка зйомка. Не хочеться порівнювати емоційну тяжкість, але мені і раніше доводилося робити складні в цьому плані проєкти. Це корисний струс і перевірка на людяність — вони допомагають переглянути пріоритети. У цій зйомці були і сльози, і щемливі історії. Іноді доводилося припиняти процес. Але всі учасники проєкту розуміли мету виставки, приуроченої до Дня пам’яті. Усі, хто прийшов на зйомку, хочуть, щоб їхніх рідних пам’ятали, щоб їх смерть не була марною. Тому вони і погодилися брати участь, ми всі разом були на одному боці.
На фото: дружина Марія. Подолянчук Євген Петрович. 04.07.1991—14.09.2014. Командир групи спеціального призначення військової частини А0680 Збройних сил України, старший лейтенант. Загинув при обороні Донецького аеропортуНа фото: мати Тетяна Олексіївна. Каравайскій Богдан Ігорович. 02.12.1990— 15.07.2014. Командир відділення спецпризначення, молодший сержант військової частини А0759 Збройних сил України. Загинув під час мінометного обстрілу в районі села Провалля Свердловського району Луганської областіНа фото: мати Валентина Володимирівна. Пресняков Максим Сергійович. 22.05.1986— 18.01.2015. Командир розвідувальної роти 93-ї окремої механізованої бригади, майор Збройних сил України. Загинув при виконанні бойового завдання в районі селища Піски Донецької областіНа фото: мати Олена Всеволодівна. Галвей В'ячеслав Анатолійович. 04.01.1973— 26.08.2014. Полковник Головного управління розвідки Міністерства оборони України у відставці, інструктор з бойової підготовки батальйону «Азов». Доброволець. Загинув, підірвавшись на вибуховому пристрої в місті Новоазовськ Донецької областіНа фото: дружина Олена. Ложешніков Володимир Іванович. 23.05.1962—31.08.2014. Капітан міліції у відставці, розвідник батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас». Загинув від важкого поранення 29 серпня 2014 року, коли виходив з Іловайського котла поблизу села Червоносільське Амвросіївського району Донецької областіНа фото: дочка Дарина. Ложешніков Володимир Іванович. 23.05.1962—31.08.2014. Капітан міліції у відставці, розвідник батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас». Загинув від важкого поранення 29 серпня 2014 року, коли виходив з Іловайського котла поблизу села Червоносільське Амвросіївського району Донецької областіНа фото: мати Віра Петрівна. Бойко Ігор Дмитрович. 23.08.1972—30.01.2015. Розвідник 128-ї окремої гірничо-штурмової Закарпатської бригади Збройних сил України. Загинув у бою під час розвідувальної операції в селі Рідкодуб Шахтарського району Донецької областіНа фото: дружина Світлана та син Дмитро. Бойко Ігор Дмитрович. 23.08.1972—30.01.2015. Розвідник 128-ї окремої гірничо-штурмової Закарпатської бригади Збройних сил України. Загинув у бою під час розвідувальної операції в селі Рідкодуб Шахтарського району Донецької областіНа фото: дружина Тамара. Ідель Ілля Євгенович. 13.01.1988—30.08.2014. Доброволець. Гранатометник 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Помер від важких поранень, які отримав під час бою поблизу ЛуганськаНа фото: дочка Сніжана. Ідель Ілля Євгенович. 13.01.1988—30.08.2014. Доброволець. Гранатометник 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Помер від важких поранень, які отримав під час бою поблизу ЛуганськаНа фото: дружина Діана. Темний Дмитро Вікторович. 07.02.1991—07.12.2019. Молодший сержант, командир відділення 72-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Загинув у результаті обстрілу хутора Вільний поблизу міста Золоте Луганської областіНа фото: дочка Вероніка. Темний Дмитро Вікторович. 07.02.1991—07.12.2019. Молодший сержант, командир відділення 72-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Загинув у результаті обстрілу хутора Вільний поблизу міста Золоте Луганської областіНа фото: дружина Вікторія та син Сергій. Панченко Олексій Анатолійович. 23.09.1974—19.01.2015. Боєць 95-ї аеромобільної бригади Збройних сил України. Загинув під час виконання бойового завдання в аеропорту ДонецькаНа фото: дружина Ольга, сини Дмитро, Шота і Марат, дочка Домініка. Тарасенко Юрій Геннадійович. 29.10.1974—04.09.2014. Молодший сержант військової частини В0284 ВСУ. Загинув у бою поблизу міста Маріуполь Донецької областіНа фото: мати Олена Володимирівна і вітчим Тарас Львович. Петрушенко Андрій Сергійович. 09.12.1984—11.01.2015. Молодший сержант, навідник гармати 44-ї окремої артилерійської бригади. Загинув під час мінометного обстрілу поблизу міста Горлівка Донецької областіНа фото: мати Тамара Федорівна. Крупка Назар Олександрович. 15.05.1980—11.03.2016. Доброволець, солдат 24-го окремого штурмового батальйону Збройних сил України «Айдар». Загинув під час обстрілу оглядового опорного пункту «Мазепа» біля селища Новгородське Донецької областіНа фото: мати Любов Федорівна. Чурута Валентин Павлович. 15.04.1977—30.06.2014. Доброволець, боєць 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». Отримав важкі поранення в бою біля селища Металіст. Помер у лікарні міста Щастя Луганської областіНа фото: мати Наталія Яківна. Коломієць Олександр Олександрович. 24.10.1989—07.12.2018. Молодший сержант, боєць 128-ї окремої гірничо-штурмової бригади Збройних сил України. Загинув під час бойових дій поблизу села Богданівка Волноваського району Донецької областіНа фото: дружина Анжела. Нємцов Геннадій Євгенович. 09.02.1969—28.06.2018. Старший сержант 72-ї окремої механізованої бригади. Загинув під час бою на Світлодарській дузі в Донецькій областіНа фото: бабуся Олена Володимирівна. Білоушенко Сергій Олександрович. 19.02.1993—27.07.2014. Гранатометник, боєць 95-ї окремої аеромобільної бригади Збройних сил України. Загинув у бою біля міста Торез Донецької областіНа фото: мати Руслана Юріївна. Білоушенко Сергій Олександрович. 19.02.1993—27.07.2014. Гранатометник, боєць 95-ї окремої аеромобільної бригади Збройних сил України. Загинув у бою біля міста Торез Донецької областіНа фото: дружина Тетяна. Петрів Ігор Олексійович. 13.10.1967—12.07.2014. Старший викладач групи Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України, підполковник. Загинув у селі Маринівка Шахтарського району Донецької області, підірвавшись на фугасній мініНа фото: дружина Людмила. Вергал Віталій Миколайович. 21.11.1969—06.02.2015. Розвідник 128-ї окремої гірничо-штурмової Закарпатської бригади Збройних сил України. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Рідкодуб Шахтарського району Донецької областіНа фото: мати Віра Олександрівна, дружина Марина, сини Володимир і Даниїл. Андрушко Антон Володимирович. 02.06.1984—10.04.2018. Телефоніст відділення зв'язку 53-ї окремої механізованої бригади. Брав участь в АТО з 2015 року. Помер через хворобу, яку отримав, захищаючи батьківщинуНа фото: син Даниїл. Андрушко Антон Володимирович. 02.06.1984—10.04.2018. Телефоніст відділення зв'язку 53-ї окремої механізованої бригади. Брав участь в АТО з 2015 року. Помер через хворобу, яку отримав, захищаючи батьківщинуНа фото: мати Світлана Миколаївна та сестра Валентина. Терещенко Андрій Сергійович. 23.06.1991—02.12.2014. Водій-механік 90-ї окремої аеромобільної бригади. Захисник Донецького аеропорту. Загинув від кулі снайпераНа фото: мати Любов Петрівна. Шеремет Руслан Сергійович. 07.07.1991—05.10.2014. Доброволець, розвідник батальйону особливого призначення «Київщина» ГУ МВС України. Загинув від розриву гранат. Воїн прикрив їх собою, рятуючи життя побратимівНа фото: мати Наталія Іванівна. Маламуж Олександр В'ячеславович. 18.07.1985—29.08.2014. Боєць роти охорони 2-го батальйону спеціального призначення Національної гвардії України «Донбас». Загинув під час виходу з Іловайського котла поблизу села Червоносільське Амвросіївського району Донецької областіНа фото: мати Тетяна Анатоліївна. Амброс Сергій Сергійович. 16.05.1990—18.02.2015. Лейтенант окремого загону спеціального призначення «Азов» військової частини 3057 Національної гвардії України. Помер у лікарні від поранень, які отримав під час мінометного обстрілу села Широкине Волноваського району Донецької областіНа фото: мати Ірина Іванівна. Коляда Олександр Миколайович. 17.11.1994—19.05.2019. Розвідник, воював у складі батальйону «Айдар» та 92-ї окремої механізованої бригади. У жовтні 2014 року поблизу міста Щастя отримав важке поранення. Пізніше отримав поранення в районі міста Мар'їнка. Помер у Харкові
Новий Папа Римський Лев XIV у неділю, 18 травня офіційно зійшов на посаду. Він став першим американцем, який очолив Святий престол.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на AP.Про це повідомляють Контракти.UA.
Сьогодні, 18 травня, у Ватикані відбулась інавгураційна меса Папи Лева XIV з нагоди початку його понтифікату.
Під час інавгураційної меси новий понтифік проголосив послання про єдність. Папа Лев XIV сказав, що хоче служити вірянам через два виміри папства: любов і єдність.
"Я хотів би, щоб нашим першим великим бажанням була єдність Церкви, знак єдності та причастя, який стане запорукою для примиреного світу", - сказав він.
У фінальній промові на церемонії інтронізації Папа Римський Лев ХІV згадав про Україну і сказав, що "очікуються перемовини про справедливий мир".
Також під час церемонії він отримав символи папства - вовняну накидку на плечі і так званий "перстень рибалки".
Варто зауважити, що під час інавгурації на площі Святого Петра у Римі зібрались десятки тисяч людей. Там також були присутні низка світових лідерів, зокрема й президент України Володимир Зеленський разом з першою леді Оленою.
Роберт Френсіс Прево став новим Папою Римським
Нагадаємо, 7 травня кардинали Римо-католицької церкви розпочали конклав з метою обрання нового Папи Римського. Однак перший день голосування був провальним, а вже наступного вечора над Сикстинською капелою з'явився білий дим.
Новим Папою Римським став кардинал Роберт Френсіс Прево, який узяв собі папське ім'я Лев XIV. Це перший в історії Папа Римський, який є громадянином Сполучених Штатів Америки (США). 18.05.2025 — 8 — 217
У розвідці вперше представили власні морські дрони, вони здатні знищувати кораблі та літаки
Головне управління розвідки показало новий вітчизняний морський дрон Magura V7, який одночасно може завдавати ударів кораблям агресора, а також управляти системою протиповітряної оборони для знищення цілей. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомили у ГУР МО та РБК-Україна.
Завдяки значно збільшеній вантажопідйомності Magura V7 здатний нести корисне навантаження до 650 кг і може одночасно використовуватися як морський дрон-камікадзе і водночас мати на озброєнні керовані ракети або бойовий модуль з кулеметом.
Новий надводний човен отримав довший і ширший корпус. Тепер довжина бойової версії морського дрона становить 7,2 м, а ширина — 2,1 м, тоді як базовий Magura V5 має корпус 5,75 м завдовжки й 1,5 м завширшки.
Також у Magura V7 майже вдвічі збільшено максимальний радіус дії — до 800 морських миль (1480 км), при цьому автономність становить щонайменше дві доби, а при наявності генератора — до семи діб. Максимальна швидкість надводного дрона при повному навантаженні складає не менше 39 вузлів (72 км/год).
«Ви бачите ракети ППО — і це говорить саме за себе. Починаємо витісняти, скажімо так, росіян із повітря над Чорним морем», — cказав очільник ГУР Кирило Буданов.
Нагадаємо, саме цей надводний безпілотник 2 травня вперше в історії успішно уразив два ворожі винищувачі Су-30, тим самим завдавши росіянам шкоди щонайменше на $100 млн. 15.05.2025 — 7 — 794
Через постійні обстріли російської армії українське місто Торецьк, що у Донецькій області, майже повністю зруйноване.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Facebook бригади "Хижак". Про це повідомляють Контракти.UA.
"Колись - місто шахтарів, спорту і культури. Сьогодні - лінія фронту, згарище й порожні вулиці. Так виглядає Торецьк після "освобождєнія". Російська чума випалила все живе", - підписано фото зруйнованого міста.
На знімках показано Торецьк до та після російського вторгнення. Зокрема, стадіон "Авангард", шахту імені святої Матрони, палац культури "Україна", Будинок творчості, багатоповерхівки та вулиці, якими їздив громадський транспорт.
До війни "Торецьк був живим, працьовитим, наповненим людьми містом". Там проживали майже 40 тисяч українців. Працювали шахти, збагачувальна фабрика, хлібокомбінат, заводи.
"Гордістю був палац культури "Україна" при шахті "Центральна" - із зимовим садом, залами для репетицій, дитячими гуртками. А стадіон "Авангард" збирав до 10 тисяч глядачів. Сьогодні - це поле бою", - сказано у повідомленні.
Нагадаємо, за словами глави Донецької ОВА Вадима Філашкіна, у Торецьку залишаються 48 людей, а в Торецькій громаді - 142 людини. Українські військові намагаються доставляти допомогу цим людям.
Раніше 100 окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ показала відео з Торецька після російського вторгнення.
Що відомо про Торецьк
До початку війни на Донбасі у 2014 році Торецьк (до 2016-го - Дзержинськ) був домом для приблизно 35 тисяч людей. Місто мало розвинену промислову інфраструктуру та вирізнялося активним економічним життям.
Його економіка переважно базувалася на вугледобувній галузі: шахти були головними роботодавцями для місцевого населення, а шахтарська праця визначала обличчя міста впродовж поколінь.
У Торецьку також функціонувала залізнична станція, яка слугувала важливим логістичним вузлом для перевезення вугілля й інших вантажів.
Раніше ми писали про те, що ситуація навколо Торецька погіршується, у випадку, якщо росіяни візьмуть його під свій контроль, то "відкриють" вже Костянтинівський напрямок. 15.05.2025 — 8 — 728
Вибухи на російському складі боєприпасів ГРАУ 22 квітня стали найбільшою втратою боєкомплекту з початку війни. Пошкоджено понад 1 кв. км території, знищено стратегічні запаси.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Міноборони Великої Британії в Х (Twitter). Про це повідомляють Контракти.UA.
Як зазначається у зведенні, 22 квітня 2025 року на російському 51-му арсеналі боєприпасів ГРАУ у Володимирській області, приблизно за 80 км на схід від Москви, сталося кілька великих вибухів.
За даними українського Центру з протидії дезінформації, на складі зберігалося близько 105 тисяч тонн різних боєприпасів, включно з балістичними, авіаційними та зенітними ракетами, а також артилерійськими снарядами і боєприпасами для стрілецької зброї для боїв на передовій.
Супутникові знімки показують, що значна частина складу, понад 1 кв. км, була пошкоджена вибухами, що свідчить про колосальні втрати на ключовому стратегічному складі, що забезпечує війну Росії в Україні.
Крім того, пошкоджені вогнем, нестабільні боєприпаси, що не розірвалися, могли впасти за межі об'єкта, що потенційно становить небезпеку для цивільного населення поблизу.
Причини вибуху
Міністерство оборони Росії заявило, що вибухи сталися через пожежу, яка потім спричинила детонацію боєприпасів.
"Досить імовірно, що до цієї втрати призвели неналежні процедури поводження зі зброєю і недбале зберігання боєприпасів", - пише британська розвідка.
Це відповідає давній тенденції регулярно підтверджуваної російської некомпетентності щодо безпечного та належного поводження з власними боєприпасами.
"Вибухи 51-го ГРАУ, ймовірно, призвели до найбільшої втрати російських боєприпасів, спричиненої власними діями Росії в поточному конфлікті на сьогоднішній день", - зазначають у Міноборони Британії.
Нагадаємо, російський арсенал у Киржачі у Володимирській області РФ був підірваний 22 квітня 2025 року. 14.05.2025 — 4 — 772
На Подолі виявили печерний комплекс часів Середньовіччя, який міг слугувати сховищем під час воєн.
Унікальний підземний комплекс, виявлений 2022 року на київському Подолі, може стати однією з найцікавіших археологічних знахідок останніх років. Дослідники порівнюють його з відомими підземними містами Каппадокії (Туреччина) та наголошують на його винятковій історичній цінності. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомило видання Telegraf.
Група археологів на чолі з архітектором-дослідником історії Києва Дмитром Горбатюком натрапила на вхід до підземелля, перевіряючи давню родинну легенду про печери під старою садибою на Вознесенському узвозі. За ледь помітною цегляною кладкою відкрився 38-метровий лабіринт. Виявилося, що це лише частина розгалуженої системи з чотирьох печер, які, ймовірно, служили сховищем або таємними шляхами ще з часів Русі.
Археолог Тимур Бобровський зазначив, що київські підземелля є рідкісним і важливим археологічним об’єктом. Вони нагадують підземні міста Каппадокії в Туреччині, які також слугували прихистком від ворогів. За його словами, київські печери виконували схожу функцію, забезпечуючи безпеку під час нападів, зокрема після монгольської навали XIII століття.
Розкопки над печерами виявили культурний шар XII століття, що вказує на давнє заселення цієї території. Водночас окремі частини підземель були укріплені цеглою у XIX столітті
У березні 2023 року цей підземний комплекс офіційно став частиною культурної спадщини Києва, що дає нові можливості для його збереження та дослідження.
Нагадаємо, вчені заявили, що 99,999% глибин океану залишаються недослідженими.
Київські печери. Фото: Дмитро Горбатюк 10.05.2025 — 4 — 1691