«Диво на Віслі»: як Польща перемогла Червону армію
Рідкісні світлини двобою Давида (Польщі) і Голіафа (комуністичної Росії), що розгорнувся поблизу Варшави 100 років тому
Святкування весілля в польському селі, 1920 рік. Ця весільна світлина була зроблена у часи, коли Польща нарешті зуміла відновитися як національна держава після більш ніж столітнього роздріблення і розділення її територій між іншими європейськими країнами.
Захоплена в часи Громадянської війни в Росії артилерія на виставці поблизу Кремля, Москва, 1920 рік. Росія в той час була охоплена війною, що спалахнула внаслідок більшовицької революції, яку очолив Володимир Ленін. На заході країни в ті роки не було чіткої межі між Росією і новоутвореною незалежною Польщею.
Польський лідер Юзеф Пілсудський відзначив можливість захоплення земель на сході, де не було чітко окресленої межі.
Хода польських військ у Києві, травень 1920 року. Після кількох сутичок із російськими військами у прикордонних районах поляки разом із деякими українськими націоналістичними групами навесні 1920 року захопили Київ. Прем’єр-міністр Великої Британії Девід Ллойд Джордж тоді заявив: «Поляки схильні бути зарозумілими, і їм доведеться подбати про те, щоб їм не надавали по голові».
Мітинг у Петербурзі, люди стоять із плакатом: «Тремтіть, польські пани. Пітерські комуністи вирушають на польський фронт». Взяття Києва Польщею розлютило багатьох росіян, які вважали місто колискою своєї культури.
Володимир Ленін виступає в Москві перед натовпом червоноармійців, які рушатимуть на захід, щоб вступити у бій із поляками. Захоплення поляками Києва стало новому керівництву Росії подарунком. Комуністи задумувалися після перемоги у Громадянській війні поширити «вогонь революції» на Західну Європу, особливо на Німеччину. Наступ польських військ на Київ подарував російським комуністам саме той привід, якого вони потребували.
Прихильники лівих сил у Рурі, Німеччина, весна 1920 року. Після Першої світової війни Німеччина переживала економічну кризу, і на вулицях, повних безробітних і політичних екстремістів, привид комуністичної революції здавався все більш виразним. Підтримка зі сходу могла суттєво підштовхнути до початку повстання. Єдиною перепоною між Росією і Німеччиною була Польща.
Червоноармійці читають газету під час відправки на Польський фронт. 3 липня військам Червоної армії повідомили: «На заході вирішуються долі світової революції. Через труп білої Польщі лежить шлях до світової пожежі. На багнетах понесемо щастя і мир трудящому людству».
Російські кіннотники на шляху до боїв із поляками. Хоча протиборчі армії мали у своєму розпорядженні різну сучасну зброю, у тому числі танки, швидке просування військ на передову означало, що пріоритетною силою була кіннота, і велика частина битв нагадувала тоді війни з іншої епохи.
Озброєні косами польські добровольці. Один польський кіннотник так описав бій між польською кавалерією і більшовицькими казаками: «Яскраво одягнений вершник вискочив із натовпу казаків на чудовому вороному коні і, змахнувши мечем над головою, закричав: «Ну що, панове, я казак Кузьма Крючков. Хто вийде проти мене?» Між офіцерами, що стояли у першому ряду, пронісся гомін. «Раєцький! Так, Раєцький». Капітан Раєцький (найкращий фехтувальник у полку) перекинув меч у ліву руку, щоб перехреститися правою, а потім пішов на Крючкова. Крючков замахнувся на його голову, Раєцький розрубав противника від шиї до пояса. Казаки відступили, а наш полк пішов в атаку».
Пораненого поляка відвозять з лінії фронту. Але, незважаючи на майстерне володіння мечем, поляки були швидко вигнані з Києва енергійним натовпом російських більшовиків. Один польський солдат підбив підсумок: «Ми бігли всю дорогу до Києва, і ми бігли всю дорогу назад».
Червоноармійці стоять поруч із військовим бронепоїздом. Поляки відступали, російське військо просувалося вглиб їхніх території, жорстоко вбиваючи полонених.
Священник поруч із польським солдатом, який помирає. Один солдат так описував відчуття вразливості на полях битв: «Потрібно було очікувати атаки з будь-якого [напрямку], бої були кровопролитними – або ви перемагаєте, або гинете. Наші були такими ж жорстокими, як і більшовики. Людське життя втратило цінність».
Польські військові схилили коліна у молитві. Один поляк написав про страх від просування комуністів-атеїстів до Варшави, він назвав це настанням «царства антихриста».
Польський солдат похилого віку у Варшаві, 1920 рік
Солдатів армії Польщі перевозили залізницею. Польські хлопчики і дівчата дарували їм квіти, коли поїзди зупинялися на станціях. 6 серпня 1920 року польські війська запланували зупинитися у Варшаві, щоб обороняти місто. На горизонті вже виростали величезні хмари пилу, що піднімалися від копит коней кавалерії комуністів. Місто охопила паніка.
Польське військо чекає на комуністів на східній околиці Варшави. Поляки мали кілька переваг. Їм вдалося розшифрувати більшу частину даних секретних радіоперемов росіян. Із повітря польських військових підтримували американські льотчики, які добровільно зголосилися здійснювати розвідувальні польоти
Американський пілот Меріан С. Купер, який воював на боці Польщі. Літак Купера був збитий, він провів кілька місяців у полоні в червоноармійців, перш ніж втік звідти. Пізніше він повернувся до Сполучених Штатів. Потім Купер став співпродюсером фільму «Кінг-Конг», що побачив світ у 1933 році. Він зобразив себе за штурвалом літака, з якого був убитий Кінг-Конг у фіналі фільму.
Польські військові готуються до битви. Росіяни вступили у бій на відстані 13 кілометрів від Варшави в середині серпня, але сміливий план битви і рішучий опір поляків обернулися тим, що нападники змушені були тікати. Чутки про втручання божественних сил у малоймовірну перемогу змусили багатьох назвати цю битву «Дивом на Віслі» – на честь річки, що протікає через Варшаву.
Польське військо у битві за Варшаву. Шарль де Голль, який пізніше займе посаду президента Франції, служив військовим радником під час цієї війни. Він написав 17 серпня: «У наших поляків виросли крила. Солдати, які лише тиждень тому були фізично і морально виснажені, тепер мчать вперед зі швидкістю 40 кілометрів на день. Так, це перемога! Повномасштабна перемога!»
Захоплені у полон червоноармійці. Після 10 днів важких боїв поблизу Варшави польські сили вбили близько 20 тисяч солдатів противника і захопили понад 50 тисяч полонених. Поляки втратили менш ніж п’ять тисяч людей.
Делегація більшовиків прибуває на переговори з польською стороною перед битвою за Варшаву. У підсумку Польща і Росія на початку 1921 року підписали мирний договір, хоча багато хто вважав це лише паузою в затяжній боротьбі двох країн. Через кілька років вторгнення Адольфа Гітлера в 1939-му у Польщу створило для Радянського Союзу нову можливість іще раз захопити польську територію. Але мрії більшовиків поширити комуністичну революцію на Західну Європу так і не судилося збутися.
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1254
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3463
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3532
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3613
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3927
