«Диво на Віслі»: як Польща перемогла Червону армію
Рідкісні світлини двобою Давида (Польщі) і Голіафа (комуністичної Росії), що розгорнувся поблизу Варшави 100 років тому
Святкування весілля в польському селі, 1920 рік. Ця весільна світлина була зроблена у часи, коли Польща нарешті зуміла відновитися як національна держава після більш ніж столітнього роздріблення і розділення її територій між іншими європейськими країнами.
Захоплена в часи Громадянської війни в Росії артилерія на виставці поблизу Кремля, Москва, 1920 рік. Росія в той час була охоплена війною, що спалахнула внаслідок більшовицької революції, яку очолив Володимир Ленін. На заході країни в ті роки не було чіткої межі між Росією і новоутвореною незалежною Польщею.
Польський лідер Юзеф Пілсудський відзначив можливість захоплення земель на сході, де не було чітко окресленої межі.
Хода польських військ у Києві, травень 1920 року. Після кількох сутичок із російськими військами у прикордонних районах поляки разом із деякими українськими націоналістичними групами навесні 1920 року захопили Київ. Прем’єр-міністр Великої Британії Девід Ллойд Джордж тоді заявив: «Поляки схильні бути зарозумілими, і їм доведеться подбати про те, щоб їм не надавали по голові».
Мітинг у Петербурзі, люди стоять із плакатом: «Тремтіть, польські пани. Пітерські комуністи вирушають на польський фронт». Взяття Києва Польщею розлютило багатьох росіян, які вважали місто колискою своєї культури.
Володимир Ленін виступає в Москві перед натовпом червоноармійців, які рушатимуть на захід, щоб вступити у бій із поляками. Захоплення поляками Києва стало новому керівництву Росії подарунком. Комуністи задумувалися після перемоги у Громадянській війні поширити «вогонь революції» на Західну Європу, особливо на Німеччину. Наступ польських військ на Київ подарував російським комуністам саме той привід, якого вони потребували.
Прихильники лівих сил у Рурі, Німеччина, весна 1920 року. Після Першої світової війни Німеччина переживала економічну кризу, і на вулицях, повних безробітних і політичних екстремістів, привид комуністичної революції здавався все більш виразним. Підтримка зі сходу могла суттєво підштовхнути до початку повстання. Єдиною перепоною між Росією і Німеччиною була Польща.
Червоноармійці читають газету під час відправки на Польський фронт. 3 липня військам Червоної армії повідомили: «На заході вирішуються долі світової революції. Через труп білої Польщі лежить шлях до світової пожежі. На багнетах понесемо щастя і мир трудящому людству».
Російські кіннотники на шляху до боїв із поляками. Хоча протиборчі армії мали у своєму розпорядженні різну сучасну зброю, у тому числі танки, швидке просування військ на передову означало, що пріоритетною силою була кіннота, і велика частина битв нагадувала тоді війни з іншої епохи.
Озброєні косами польські добровольці. Один польський кіннотник так описав бій між польською кавалерією і більшовицькими казаками: «Яскраво одягнений вершник вискочив із натовпу казаків на чудовому вороному коні і, змахнувши мечем над головою, закричав: «Ну що, панове, я казак Кузьма Крючков. Хто вийде проти мене?» Між офіцерами, що стояли у першому ряду, пронісся гомін. «Раєцький! Так, Раєцький». Капітан Раєцький (найкращий фехтувальник у полку) перекинув меч у ліву руку, щоб перехреститися правою, а потім пішов на Крючкова. Крючков замахнувся на його голову, Раєцький розрубав противника від шиї до пояса. Казаки відступили, а наш полк пішов в атаку».
Пораненого поляка відвозять з лінії фронту. Але, незважаючи на майстерне володіння мечем, поляки були швидко вигнані з Києва енергійним натовпом російських більшовиків. Один польський солдат підбив підсумок: «Ми бігли всю дорогу до Києва, і ми бігли всю дорогу назад».
Червоноармійці стоять поруч із військовим бронепоїздом. Поляки відступали, російське військо просувалося вглиб їхніх території, жорстоко вбиваючи полонених.
Священник поруч із польським солдатом, який помирає. Один солдат так описував відчуття вразливості на полях битв: «Потрібно було очікувати атаки з будь-якого [напрямку], бої були кровопролитними – або ви перемагаєте, або гинете. Наші були такими ж жорстокими, як і більшовики. Людське життя втратило цінність».
Польські військові схилили коліна у молитві. Один поляк написав про страх від просування комуністів-атеїстів до Варшави, він назвав це настанням «царства антихриста».
Польський солдат похилого віку у Варшаві, 1920 рік
Солдатів армії Польщі перевозили залізницею. Польські хлопчики і дівчата дарували їм квіти, коли поїзди зупинялися на станціях. 6 серпня 1920 року польські війська запланували зупинитися у Варшаві, щоб обороняти місто. На горизонті вже виростали величезні хмари пилу, що піднімалися від копит коней кавалерії комуністів. Місто охопила паніка.
Польське військо чекає на комуністів на східній околиці Варшави. Поляки мали кілька переваг. Їм вдалося розшифрувати більшу частину даних секретних радіоперемов росіян. Із повітря польських військових підтримували американські льотчики, які добровільно зголосилися здійснювати розвідувальні польоти
Американський пілот Меріан С. Купер, який воював на боці Польщі. Літак Купера був збитий, він провів кілька місяців у полоні в червоноармійців, перш ніж втік звідти. Пізніше він повернувся до Сполучених Штатів. Потім Купер став співпродюсером фільму «Кінг-Конг», що побачив світ у 1933 році. Він зобразив себе за штурвалом літака, з якого був убитий Кінг-Конг у фіналі фільму.
Польські військові готуються до битви. Росіяни вступили у бій на відстані 13 кілометрів від Варшави в середині серпня, але сміливий план битви і рішучий опір поляків обернулися тим, що нападники змушені були тікати. Чутки про втручання божественних сил у малоймовірну перемогу змусили багатьох назвати цю битву «Дивом на Віслі» – на честь річки, що протікає через Варшаву.
Польське військо у битві за Варшаву. Шарль де Голль, який пізніше займе посаду президента Франції, служив військовим радником під час цієї війни. Він написав 17 серпня: «У наших поляків виросли крила. Солдати, які лише тиждень тому були фізично і морально виснажені, тепер мчать вперед зі швидкістю 40 кілометрів на день. Так, це перемога! Повномасштабна перемога!»
Захоплені у полон червоноармійці. Після 10 днів важких боїв поблизу Варшави польські сили вбили близько 20 тисяч солдатів противника і захопили понад 50 тисяч полонених. Поляки втратили менш ніж п’ять тисяч людей.
Делегація більшовиків прибуває на переговори з польською стороною перед битвою за Варшаву. У підсумку Польща і Росія на початку 1921 року підписали мирний договір, хоча багато хто вважав це лише паузою в затяжній боротьбі двох країн. Через кілька років вторгнення Адольфа Гітлера в 1939-му у Польщу створило для Радянського Союзу нову можливість іще раз захопити польську територію. Але мрії більшовиків поширити комуністичну революцію на Західну Європу так і не судилося збутися.
Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель.
У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН.
Про це повідомив Офіс генпрокурора.
«Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні.
За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити.
Що відомо про затриманого
У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет.
Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном.
Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера.
З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому.
Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці.
Теракт у Бучі 23 березня
За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух.
Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути.
За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно.
Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною.
Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради. 23.03.2026 — 4 — 440
Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі.
Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це сказано на сайті Православної церкви України.
Церемонія прощання
Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду.
Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин».
Поховання
Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха.
Помер патріарх Філарет
20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб.
9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета.
«Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент. 21.03.2026 — 4 — 749
У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків.
Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр.
Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції.
Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень.
На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових.
За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували.
Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних.
У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки.
Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів. 17.03.2026 — 4 — 1579
Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку.
Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток.
Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів.
А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни.
Текст та фото — Олександр Зубко 15.03.2026 — 18 — 2934
Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж.
Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися.
Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників.
Текст та фото — Олександр Зубко 14.03.2026 — 21 — 2931
