24 символа Киева от проекта мини-скульптур «Шукай!»
Проект миниатюрных скульптур «Шукай!» похож на занимательный квест. Прогуливаясь по Киеву и отыскивая бронзовые фигурки-артефакты, можно узнать много интересного. За каждым экспонатом этой обаятельной коллекции – история Киева. Возле каждого миниатюрного арт-объекта этой своеобразной уличной коллекции – табличка с указанием автора и QR-код, с помощью которого можно получить более подробную информацию о прообразе фигурки. Туристический проект «Шукай!» стартовал в начале 2018 года. Автор идеи и менеджер проекта – Юлия Бевзенко. Проект «Шукай!» открыт для новых экспонатов.
Первая мини-скульптура – «Котлета по-киевски» (автор – Сергей Галенко) была установлена два года назад, 28 января по адресу Крещатик, 15/4 . Куриные котлеты на косточке, обсыпанные панировочными сухарями и обжаренные во фритюре, – классика жанра. В начале XІX века это блюдо подавали в ресторане отеля «Континенталь». Наряду с «Киевским тортом» и сухим вареньем котлета по-киевски – кулинарный символ столицы.
Киевский каштан, автор Марк Галенко. Уже в феврале 2018 года по адресу Крещатик, 36 появилась бронзовая веточка каштана. Когда именно эти деревья поселились в Киеве – достоверно неизвестно. Вероятно, во времена Петра Могилы. Возле Свято-Троицкого монастыря в Китаевой пустыни до сих пор растёт гигантский каштан, якобы посаженный знаменитым митрополитом. Возраст легендарного дерева – более 350 лет. К слову, веточка каштана украшает и «Киевский торт».
Бронзовую фигурку «Киевского торта» (автор Дарья Вовк) можно увидеть по адресу проспект Науки, 1. К сожалению, мини-скульптуре уже пришлось пережить реставрацию – после того как её повредили вандалы. Известно, что технология производства «Киевского торта» была создана ещё в 1956 году. По одной из версий, рецепт этого лакомства появился случайно. Он, вроде бы, связан с нарушением производства обычного бисквита. Согласно второй версии, рецепт знаменитого торта с белково-ореховыми коржами придумала Надежда Черногор, юная сотрудница бисквитного цеха фабрики имени Карла Маркса. Официальная версия такова: рецептура этого кулинарного символа Киева – результат настойчивых экспериментов. А в 1973 году кондитеры фабрики имени Карла Маркса Анна Курило и Галина Фастовец-Калиновская получили авторское свидетельство на «Киевский торт».
Киевское сухое варенье, автор Марк Галенко. 4-я фигурка проекта установлена по адресу Андреевский спуск, 2-д. Она изображает традиционное киевское лакомство – сухое варенье. Его также называют «балабухи» – в честь знаменитой кондитерской династии, основанной в конце XVIII века Семёном Балабухой. В настоящее время эти сладости известны как «цукаты».
В сентябре 2019 года по адресу улица Шота Руставели, 44 появилась мини-скульптура «Киевский балкон», автор – Ольга Колесник. Эта бронзовая фигурка сделана с добрым юмором: она посвящена людям, которые хранят на своих балконах всё, что может когда-нибудь пригодиться.
Более 120 лет назад, летом 1897 года, в Киеве произошло сенсационное событие: по улицам Подола проехал самоходный экипаж с тремя смельчаками. Его передвижение обеспечивал газовый двигатель. Затаив дыхание, за этим чудом техники наблюдали ошарашенные прохожие. Это событие увековечено в бронзовой мини-скульптуре «Киевский экипаж», установленной по адресу Крещатик, 15/4. Автор Марк Галенко
Киевский фонтан Термена, автор – Сергей Галенко, улица Владимирская, 40/2 установлена мини-скульптура киевского фонтана. Алексей Термен, талантливый инженер, промышленник и общественный деятель конца ХIХ века. В память о себе он оставил красивые фонтаны, изготовленные в литейном цехе его машиностроительного завода.
Киевский граммофон, автор – Дарья Вовк. Уже в начале ХХ века в киевском «Депо музыкальных инструментов» можно было купить граммофон. Позднее фирма грамзаписи «Экстрафон» наладила массовое изготовление грампластинок. Бронзовая мини-скульптура, изображающая киевский граммофон – с секретом. «Включив» её, можно услышать известную песню «Як тебе не любити, Києве мій». Фигурка находится по адресу ул. Рогнединская, 2
Киевская пектораль, автор – Юрий Белявский. Мини-скульптура находится по адресу Крещатик, 15/4. Она изображает уникальную скифскую пектораль. Её нашли в 1971 году в кургане Толстая Могила во время раскопок скифских захоронений. Скифская находка – национальное достояние и шедевр мирового искусства. Её можно увидеть в Музее исторических драгоценностей Украины.
Киевский кофе, автор – Ольга Колесник, Большая Житомирская, 20. Кофейные зёрна были завезены в Киев арабскими купцами ещё во времена князя Владимира Великого. Но настоящую популярность этот напиток приобрёл в 17 веке. Именно тогда украинский казак Юрий-Франц Кульчицкий получил от польского короля Яна III Собеского 300 мешков кофе в награду за спасение Вены. В середине 19 века мода на кофе набирает обороты. Зёрна завозят из-за рубежа, а обжаривают – в Киеве, на специальной фабрике. С тех пор кофе подают в киевских кондитерских. Например, в кондитерской «Жорж» на углу Крещатика и Прорезной, основанной выходцем из Пруссии Жоржем Дортенманом. А киевский кондитер Бернар Голомбек из Варшавы был владельцем целых трёх кафе, где кофе подавали с мороженым и засахаренными фруктами.
По адресу Ярославов Вал, 23 находится миниатюрная фигурка «Киевский компьютер», автор – Дарья Вовк. Первая в Европе малая электронная вычислительная машина была создана в 1948 году в киевской лаборатории академика Сергея Лебедева. Работы проходили в режиме строгой секретности. Созданное украинскими учеными чудо техники выполняло 3 тысячи операций в минуту. Почти 5 лет вычислительная машина эксплуатировалась круглосуточно. Она охватывала такие важные отрасли, как космические полёты, ракетную технику, механику, сверхзвуковую авиацию и другие.
Киевский слоник, автор – Марк Галенко. Этой фигуркой можно полюбоваться по адресу Майдан Незалежности, 1. В 30-е годы ХХ века в Купеческом парке (совр. Крещатый парк) было построено много бассейнов. Там же установили и несколько фонтанов. В их числе – фонтан «Слон». Его конструкция оказалась довольно прочной: он пережил военные бомбардировки. А после Второй мировой войны фонтан стал одним из символов возрождения Киева.
По адресу улице Дегтярная, 6 на Воздвиженке установлена мини-скульптура «Киевская плинфа», автор – Сергей Галенко. Плинфа – это тонкий обожжённый кирпич из глины. Такие кирпичи использовали древнеримские, византийские и древнерусские строители
Киевский трамвай, автор – Дарья Вовк. Эту симпатичную фигурку можно увидеть по адресу Спортивная площадь, 1. Первый электрический трамвай был запущен в Киеве 1 июня 1892 года. «Правление Киевской городской железной дороги имеет честь довести до сведения публики, что с 1 июня открывается движение пассажирских вагонов по электрическому участку от Царской площади на Крещатике до Александровской площади на Подоле», писала газета «Киевлянин». К началу ХХ века киевский трамвай стал привычным общественным транспортом, удобно соединив практически все районы города.
Богатырь Кирилл Кожемяка, автор – Марк Галенко. 18 мая 2019 г. на Рыбацком острове, по улице Электриков, 29-а, была установлена 15-я бронзовая статуэтка. На ней изображён киевский богатырь Кирилл Кожемяка, который борется со Змеем
17 ноября 2019 года на стене Центральной синагоги (ул. Шота Руставели, 13) был установлен арт-объект – «Киевское письмо», автор – Юрий Белявский. Он изображает древний документ, написанный на территории Киевской Руси и датированный приблизительно Х веком. В этом документе – просьба собрать средства для выкупа иудея Яакова бен Ханукки. Письмо было найдено в Каире. Оригинал на пергаменте хранится в библиотеке Кембриджского университета.
Киевский велотрек, автор – Юрий Белявский. Эту фигурку можно увидеть по адресу улица Я. Липинского, 15. В начале ХХ века на улице Святославской (совр. ул. Липинского) Иван Беленко построил велотрек. В то время киевляне начали увлекаться различными видами спорта, в том числе велосипедным. Киевский велотрек – один из самых старых в Европе.
Самсон, автор – Дарья Вовк. Фигурка находится по адресу улица Ярославская, 58. «Киевский Самсон» – один из старейших фонтанов Киева, украшающий Контрактовую площадь. Он был построен в 1748 году. Своё название фонтан получил по имени библейского персонажа, скульптура которого находится внутри ротонды: «Самсон, раздирающий пасть льва».
Солнечные часы Пьера Брульона, автор – Юрий Белявский. Эта мини-скульптура расположена по адресу ул. Братская, 17-19. Она изображает солнечные часы, установленные во дворе Киево-Могилянской академии. Их автор – французский математик Пьер Брульон, преподававший в Могилянке в XVIII веке. Солнечный часы Брульона – одно из самых старых учебных пособий по математике, сохранившихся в Киеве. Под «математикой» тогда понимали широкий спектр наук – от геометрии до оптики.
В парке имени Тараса Шевченко установлена мини-скульптура «Киевские шахматы», автор – Ольга Колесник. Увлечение шахматами в 1960-е годы имело массовый характер. Шахматный клуб спонтанно возник и в этом парке. К слову, во время археологических раскопок на территории Киева и Вышгорода (1981 г.) были найдены две костяные шахматные фигурки, датированные ориентировочно ХI-XII вв.
Цепной мост, автор – Ольга Колесник, ул. Болсуновская, 13-15. В 1853 году в Киеве состоялось открытие Цепного моста. Автор проекта – британский инженер Чарльз Виньоль. В те времена такой мост считался чудом техники. А вскоре его уменьшенную серебряную копию выставили на Всемирной выставке в Лондоне. Через некоторое время центральную часть моста сделали разводной, чтобы могли проходить большие суда. В 1920 году один из пролётов моста был взорван поляками, отступающими из Киева. После Гражданской войны Евгений Патон спроектировал на этом месте новый мост. В 1941-м его снова взорвали, а в 1965 году вместо него был воздвигнут мост Метро. Через него на левый берег Днепра была проложена линия метрополитена.
По адресу улица Пушкинская, 5-7/29 установлена «Туфелька Сержа Лифаря» (автор – Юрий Белявский), одного из величайших танцовщиков XX века. Он родился 2 апреля 1905 года в Киеве, а в возрасте 18 лет уехал в Париж. Спустя 6 лет Серж стал солистом балетной труппы «Гранд-Опера». В 1955 году его наградили «Золотой балетной туфелькой». Это – высшая награда в искусстве балета. После смерти знаменитого танцовщика его жена подарила реликвию Музею исторических драгоценностей. Впоследствии её передали в Национальный музей истории Украины. «Всю свою жизнь мой муж тосковал по родному краю. Я уверена, что он всё видит и слышит, и радуется, что эта маленькая часть его навсегда останется в Киеве», писала его жена Лиллан д’Алефельдт. Похоронен он в Париже на кладбище Сент Женевьев де Буа. На постаменте памятника – надпись «Serge Lifar de Kiev»(«Серж Лифарь из Киева»)
Вертолёт Сикорского, автор – Юрий Белявский. Эта фигурка находится по адресу Ярославов Вал, 22. Она установлена в память об Игоре Сикорском. Свой первый вертолёт он сконструировал в возрасте 20 лет. В 1918 году будущий авиаконструктор уехал во Францию, а через год стал гражданином США, где основал компанию Sikorsky Aircraft. Благодаря Игорю Сикорскому был осуществлён небывалый прорыв в мировой авиации.
По адресу Ярославов вал, 21/20-а расположен арт-объект «Золотые ворота», автор – Марк Галенко. Он изображает знаменитый памятник оборонной архитектуры эпохи Киевской Руси. «Золотые ворота – драгоценный остаток древнего величия и славы Киева», писал историк Николай Закревский. О строительстве Золотых ворот упоминается в летописи, датированной 1037 годом. Наиболее вероятная дата их сооружения – 1017-1024 годы. Для своего времени эти городские ворота были неприступными – ни одного упоминания о вторжении в Киев через них не зафиксировано
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1252
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3462
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3531
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3612
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3926
