25 років тому почалася Перша російсько-чеченська війна. Архівні фото
25 років тому, в грудні 1994 року російським урядом був підписаний указ «Про заходи щодо забезпечення законності, правопорядку і громадської безпеки на території Чеченської Республіки». Збройні сили і підрозділи МВС Росії увійшли на територію Чечні. Почалася Перша російсько-чеченська війна. Вона закінчилася «мирним договором» в Хасав'юрті влітку 1996 року, фактично – капітуляцією Москви. Російська армія втратила близько 15 тисяч солдатів загиблими, 2-3 тисячі осіб залишилися з інвалідністю. Точні втрати чеченського народу ніколи ніким не підраховувалися. Експертами називалися дані від декількох десятків тисяч до понад сто тисяч цивільних людей.
У грудні 1994 року йшла підготовка до переговорів між російським президентом Борисом Єльциним і президентом Чеченської Республіки Ічкерії Джохаром Дудаєвим. Незважаючи на заяви Москви про те, що ніякого силового рішення не буде, навколо Грозного були вириті траншеї і зайняті позиції. 11 грудня 1994 року
Російські військовослужбовці гріються біля вогнища в дагестанському Хасав'юрті на кордоні з Чеченської Республікою, чекаючи наказу рушити на Грозний. 22 грудня 1994 року
Президент Росії Борис Єльцин (ліворуч) і прем'єр-міністр Росії Віктор Черномирдін (праворуч) готують документи для обговорення ситуації в Чеченській Республіці на засіданні уряду в Москві. 27 грудня 1995 року
Президент Ічкерії Джохар Дудаєв проводить поспіхом організовану пресконференцію в одному з сіл республіки. Він вимагав припинити вбивства мирних громадян і почати негайні переговори між Москвою і Грозним. 11 січня 1995 року
Літаки, які бомбили села і міста республіки, були найбільш руйнівною силою. У чеченських збройних підрозділів не було протиракетних установок, а аеропорт з невеликою кількістю літаків був розбомблений ще до офіційного введення російських військ. 29 грудня 1994 року
Цілодобово інтенсивно бомбили Грозний, президентський палац був зруйнований. Лави чеченских збройних підрозділів поповнилися новоприбулими бійцями опору. На дахах будинків засіли російські снайпери, доводиться переходити від одного зруйнованого будинку до іншого. 12 січня 1995 року
Цей чоловік старшого віку у звичайному одязі і в традиційній чеченській папасі з каракулю з одним автоматом приєднався до сил опору. 31 січня був штурм Грозного, який закінчився повним провалом армії Росії: неповороткі танки горіли на вулицях столиці Чечні. 1 січня 1995 року
Боєць опору грає на фортепіано в центрі Грозного. Музичний інструмент, швидше за все, був підготовлений до вивозу з Чеченської Республіки. Багато будинків у перші дні війни були розграбовані федеральними військами, а потім піддані бомбардуванню або спаленню. 22 грудня 1995 року
Чеченський боєць із кулеметом прямує до центру Грозного, де тривають запеклі зіткнення між російською армією та захисниками міста на чолі з командувачем Джохаром Дудаєвим. 17 січня 1995 року
Чеченський боєць опору повертається до позицій ополчення з двома снарядами. 26 січня 1995 року
Російські війська продовжують інтенсивні бомбардування і ракетні обстріли Грозного. У чеченських бійців на озброєнні були тільки кулемети і гранати. Дуже багато загиблих і поранених. Два бійці виводять з центру міста на околицю пораненого товариша. 25 грудня 1994 року
Місцеві жителі на своєму особистому автотранспорті вивозять поранених бійців у безпечні місця. Чеченські бійці одягнені абияк: кілька верств сорочок і светрів, не надто теплі куртки і плетені шапки. Зброю вони підбирали на вулицях міста і приєднувались до сил опору. 12 січня 1995 року
Чеченські бійці евакуюють пораненого товариша на автотранспорті, який з готовністю надають місцеві жителі. Професійних машин швидкої допомоги не вистачає. Шпиталі, школи, заводи, пекарні розбомблені. Грозний, 24 січня 1995 року
Чеченська родина залишає Грозний через безперервні бомбардування і ракетні обстріли. У місті не залишилося машин і громадського транспорту. 20 січня 1995 року
Літнє подружжя залишає Грозний зі своїм скарбом, який помістився на санчатах. У місті немає світла, газу, води та їжі. 24 січня 1995 року
Ракетний обстріл «накрив» цю жінку на вулиці Грозного. Волонтери з місцевих жителів і навколишніх сіл після бомбардувань прочісують вулиці міста. Якщо встигають, то вивозять тіла до наступного бомбардування або ховають неподалік. 24 січня 1995 року
Поранений в голову і праву руку під час ракетного обстрілу трирічний Ахмед потрапив до шпиталю Урус-Мартана, що за 25 кілометрів від Грозного. Офіційна статистика убитих і поранених дітей під час двох чеченських воєн відсутня. 18 січня 1995 року
Діти – найбільш беззахисні жертви війни. Восьмирічний хлопчик втратив ногу під час бомбардування. Шпиталь в Урус-Мартані, що за 25 кілометрів на захід від Грозного. 18 січня 1995 року
До 31 березня 1995 року накопичилася величезна кількість невпізнаних останків людей, убитих під час зимових бомбардувань і бойових зіткнень. Деякі були поспіхом поховані в одній могилі на кладовищі в Грозному. У Чеченській Республіці все ще залишаються масові поховання на околицях різних сіл, де були розташовані військові частини. За наказом з Москви, їх заборонено розкривати
Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель.
У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН.
Про це повідомив Офіс генпрокурора.
«Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні.
За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити.
Що відомо про затриманого
У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет.
Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном.
Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера.
З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому.
Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці.
Теракт у Бучі 23 березня
За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух.
Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути.
За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно.
Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною.
Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради. 23.03.2026 — 4 — 447
Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі.
Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це сказано на сайті Православної церкви України.
Церемонія прощання
Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду.
Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин».
Поховання
Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха.
Помер патріарх Філарет
20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб.
9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета.
«Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент. 21.03.2026 — 4 — 752
У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків.
Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр.
Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції.
Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень.
На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових.
За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували.
Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних.
У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки.
Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів. 17.03.2026 — 4 — 1587
Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку.
Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток.
Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів.
А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни.
Текст та фото — Олександр Зубко 15.03.2026 — 18 — 2944
Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж.
Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися.
Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників.
Текст та фото — Олександр Зубко 14.03.2026 — 21 — 2939
