Контракти.ua

15.07.2019 — Львів, Україна — Александр Зубко — 35897
культура, музыка, фестивали, джаз, Львів, Александр Зубко, Leopolis Jazz Fest
Leopolis Jazz Fest 2019

3 26 по 30 червня у Львові проходив вже дев'ятий фестиваль джазової музики Leopolis Jazz Fest. Хоч він тепер остаточно «влаштувався» в останніх датах місяця, інші фестивалі літа розпочинаються ще пізніше, тож багато артистів розпочинають свої мандрівки саме з нього. А в знаменитого піаніста та композитора із США Чіка Коріа (Chick Corea) тут взагалі відбулася прем’єра проекту «The Spanish Heart Band». Особисто маестро любить саме перші виконання програми, не тоді, коли вона вже «відкатана», тож нам вельми поталанило. Нечастий гість в Україні, містер Чік виступав на «Леополісі» лише два роки тому і з геть іншою програмою, але навіть якби вона була тією самою, безсумнівно, його виступ зустрічали б так же гаряче. А от його не менш видатний товариш — теж піаніст, композитор і американець — Кенні Барон (Kenny Barron), відвідав нашу країну вперше. І саме він отримав цього року премію імені Едді Рознера. Справжня ікона не лише джазового співу, а співу взагалі — американець Боббі Макферрін (Bobby McFerrin) — влаштував сеанс колективної вокальної медитації. Допомагали йому керувати процесом четверо колег, а більшу частину хору складали українські співаки. Останні представляли різні вікові категорії та найрізноманітніші музичні жанри. І варто зважити, що значну частину концерту підспівував майже весь зал. Це був третій виступ в України видатного мультивокаліста, і всі вони були абсолютно різні. Інші хедлайнери, візит яких до України очікувався з великим нетерпінням, були трохи молодшими і виступали в нас вони вперше. Насамперед це піаністка, вокалістка, автор пісень та найвідоміша джазова артистка Канади Даяна Крол (Diana Krall). Та і її бенд був зірковий, необхідно згадати саксофоніста Джо Ловано (Joe Lovano) та гітариста Марка Рібо (Marc Ribot). А молодь (хоча, чому лише молодь?) палко вітали імовірно найбільш прогресивний сьогодні оркестр (на сцену вийшло дев’ять артистів) музику якого можна віднести до стилю фанк. Цікаві були всі артисти великої сцени, але особливо треба згадати зірку естради 90-их, яскраву співачку Лайзу Стенсфілд (Lisa Stansfield). Організатори вирішили саме її виступом закривати фестиваль, тож наприкінці отримали найбільшу за всі дні дискотеку. Причому глядачі танцювали як під сценою, так і в обох фан-зонах. Музиканти, що грали на сцені площі Ринок, не поступалися в майстерності своїм колегам зі сцени імені Едді Рознера, просто хтось мав бути і тут.  Це стосується тріо французького контрабасиста Рено Гарсія-Фонса (Renaud Garcia-Fons), і литовського «Be 4 Quartet», і багато інших колективів, часто — сміливо експериментальних. Виступали тут і українські артисти. За ідеєю, яка сформувалася на сьогодні, на день Конституції має виступати поп-проект на межі стилів. Цього разу таким був знаний хіп-хоп-рок гурт «Танок на майдані Конго» за участі музикантів легендарного колективу «Схід Side» та одного кращих українських біг-бендів — оркестру під керівництвом Деніса Аду. Звучання було абсолютно джазовим. Більшість українських колективів традиційно грала на сцені біля палацу Потоцьких. І суто джазових з них була хіба половина. Та навіть просто перелічити всі колективи, що виступали на фестивалі, буде досить складно, бо музикантів було близько трьох сотень з півтора десятка країн. Географія охоплювала переважно Західну Європу, від Північної — вона була представлена бендом Клаудії Кампаньол (Claudia Campagnol) з Данії, через Цетральну — звідти було багато гуртів, Східну — як бенд «Djabe» з Угорщини, до Близького Сходу. Від останнього знову були музиканти Туреччини та Ізраїлю, відповідно — «Ayşe Tütüncü Quartet» та «Amit Friedman Quartet». А глядачів, як повідомляють організатори, за п’ять днів через фестиваль пройшло більше 120 тис., і точну кількість країн вже не називають — їх дуже багато. Найбільшою площадкою був стадіон у парку імені Богдана Хмельницького, де встановлено великий екран та навіть сцену. В середньому щодня на ньому влаштовувалося близько 10 тис. глядачів. Були ще джеми, концерти фестивалю-конкурсу вуличної музики Street music by Leopolis Jazz, майстер класи і просто зустрічі біля сцен і на вулицях. Фестиваль лише закінчився, а меломани вже чекають ювілейний, X Leopolis Jazz Fest. А організатори вже готуються до нього. Текст — Лілія Білецька, Олександр ЗубкоФото — Дмитро Туйон, Федір Лазаренко, Альона Чорна, Олександр Зубко

Прес-конференція перед початком фестивалю, дворик Ратуші, 26.06.2019

Флориан Фавр (Florian Favre), фортепіано, на чолі свого тріо (Швейцарія), сцена на площі Ринок, 26.06.2019

Майстер-клас Чіка Коріа (Chick Corea) (США), Львівська Національна Музична Академія імені М. В. Лисенка, 26.06.2019

«Renaud Garcia-Fons: Revoir Paris Trio» (Франція), сцена на площі Ринок, 26.06.2019

Адріен Бранді (Adrien Brandeis) (Франція), фортепіано, на чолі свого квінтету, сцена ім. Едді Рознера, 26.06.2019

Snarky Puppy (США), сцена ім. Едді Рознера, 26.06.2019

Майстер-клас Кенні Барона (Kenny Barron) (США), Львівська Національна Музична Академія імені М. В. Лисенка, 27.06.2019

Філіп Харніш (Philipp Harnisch), саксофон, Олександр Кранабеттер (Alexander Kranabetter), труба, у складі квартету «Month of Sundays» (Fdcnhsz), сцена на площі Ринок, 27.06.2019

«Be 4 Quartet» (Литва), сцена на площі Ринок, 27.06.2019

Газон поблизу сцени на площі Ринок, 27.06.2019

Крістоф Краверо (Christophe Cravero), клавіші, та Клємо Жаніне (Clément Janinet), скрипка, у складі «Etienne Mbappe & The Prophets» (Франція), сцена ім. Едді Рознера, 27.06.2019

Етьєн Мбаппе (Étienne Mbappé), бас-гітара, Бальтазар Натюрель (Balthazar Naturel), саксофон, Алєкс Ерішон (Alex Hérichon), труба, у складі «Etienne Mbappe & The Prophets» (Франція), сцена ім. Едді Рознера, 27.06.2019

Фан-зона на стадіоні парку ім. Б.Хмельницького, 27.06.2019

Даяна Крол (Diana Krall) та і її бенд (Канада–США), сцена ім. Едді Рознера, 27.06.2019

Глядачі на сцені ім. Едді Рознера під час виступу Даяни Крол (Diana Krall) та і її бенду (Канада–США), 27.06.2019

Глядачі на сцені ім. Едді Рознера під час виступу Даяни Крол (Diana Krall) та і її бенду (Канада–США), 27.06.2019

Даяна Крол (Diana Krall), вокал, фортепіано (Канада), на чолі свого бенду, сцена ім. Едді Рознера, 27.06.2019

Андрій Показ, фортепіано, на чолі свого тріо (Україна), сцена біля палацу Потоцьких, 28.06.2019

«Nils Wogram Nostalgia Trio» (Німеччина) у складі, зліва направо: Арно Кріджер (Arno Krijger), орган Hammond, Деян Терзиц (Dejan Terzic) барабани, Нільс Вограм (Nils Wogram) тромбон, сцена біля палацу Потоцьких, 28.06.2019

Аміт Фрідман (Amit Friedman), саксофон, на чолі свого квартету, та Йонатан Розен, барабани (Ізраїль), сцена на площі Ринок, 28.06.2019

Глядачі на сцені площі Ринок, 28.06.2019

«Танок на майдані Конго», «Схід Side» та біг-бенд під керівництвом Деніса Аду (Україна), сцена на площі Ринок, 28.06.2019

«Belle Vue Band», учасники конкурсу Street music by Leopolis Jazz, 28.06.2019

«The Kenny Barron Quintet» — квінтет піаніста Кенні Барона (США), сцена ім. Едді Рознера, 28.06.2019

Банкір Роман Шпек вручає премію ім. Едді Рознера Кенні Барону (Kenny Barron), сцена ім. Едді Рознера, 28.06.2019

Боббі Макферрін (Bobby McFerrin), вокал, на чолі проекту «Gimme5 (circlesongs)» (США–Україна), сцена ім. Едді Рознера, 28.06.2019

Проект «Gimme5 (circlesongs)» (США–Україна), очолюваний мультивокалістом Боббі Макферріном (Bobby McFerrin), сцена ім. Едді Рознера, 28.06.2019

«DZ`OB» (Україна), сцена біля палацу Потоцьких, 29.06.2019

Віталій Лосєв, клавиші, програмінг, та Вадим Самосюк, барабани, у складі тріо «LosSamos» (Україна), сцена біля палацу Потоцьких

Львівський муніципальний хор «Гомін» (Україна), сцена на площі Ринок, 29.06.2019

Клаудіа Кампаньол (Claudia Campagnol), вокал, клавітара, на чолі свого бенду (Данія), сцена на площі Ринок, 29.06.2019

Тріо «Klein» у складі, зліва направо: Джером Кляйн (Jerome Klein), фортепіано, клавиші, Нільс Енгель (Niels Engel), барабани, Поль Беларді (Pol Belardi), вібрафон (Люксембург), сцена на площі Ринок, 29.06.2019

Учасники «Envoys Group» (Україна) на конкурсі Street music by Leopolis Jazz, 29.06.2019

Тріо «Jon Cleary & The Absolute Monster Gentlemen» у складі, зліва направо: Джон Клірі (Jon Cleary) клавиші, вокал, Адж Хол (AJ Hall) барабани, вокал, Корнел Вільямс (Cornell Williams) бас-гітара, вокал, сцена ім. Едді Рознера, 29.06.2019

Учасники «Chick Corea & The Spanish Heart Band», зліва направо: Луісіто Куінтеро (Luisito Quintero), перкусія, Хорхе Пардо (Jorge Pardo) саксофон, Майкєль Родрігес (Michael Rodriguez) труба, Стів Девіс (Steve Davis) тромбон (США), сцена ім. Едді Рознера, 29.06.2019

Ніно де лос Рейес (Nino de los Reyes), танок, та інші учасники «Chick Corea & The Spanish Heart Band» (США), сцена ім. Едді Рознера, 29.06.2019

Чік Коріа (Chick Corea), клавіші, на чолі «Chick Corea & The Spanish Heart Band» (США), сцена ім. Едді Рознера, 29.06.2019

«Dao Park» (Україна), сцена біля палацу Потоцьких, 30.06.2019

Луїджі Треска (Luigi Tresca) саксофон, Клаудіо Д'Амато (Claudio D'Amato), клавишні, у складі тріо «Hub Roots», сцена біля палацу Потоцьких, 30.06.2019

«Ayşe Tütüncü Quartet» (Турччина), сцена на площі Ринок, 30.06.2019

Аттіла Егерхазі (Attila Égerházi), гітара, Аарон Коуш-Хуташ (Áron Koós-Hutás) труба, у складі «Djabe» (Угорщина), сцена на площі Ринок, 30.06.2019

Майкл Красни (Michael Krasny), бас-гітара, та Пітер Чінкотті (Peter Cincotti), вокал, фортепіано, у складі тріо останнього (США), сцена ім. Едді Рознера, 30.06.2019

Лайза Стенсфілд (Lisa Stansfield), вокал, на чолі свого бенду (США), сцена ім. Едді Рознера, 30.06.2019

Джем-сейшн, зліва направо: Георгій Гридковець, гітара, Марк Токар, контрабас, Валерій Волков, барабани, Аліна Залозна, вокал (Україна), ресторан «Театр пива „Правда“», 30.06.2019

Фоторепортажі
Er. J. Orchestra на Ukrainian Design & Innovation Week

Er. J. Orchestra на Ukrainian Design & Innovation Week

6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи. Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного. Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який  триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю. Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал Текст та фото — Олександр Зубко.
07.05.2026 — 16 — 1253

XV Міжнародний день джазу у світі та в Україні

XV Міжнародний день джазу у світі та в Україні

Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року. Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою. Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці. Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club. А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США. Текст та фото — Олександр Зубко.     
03.05.2026 — 23 — 3463

Кращий сомельє України 2026

Кращий сомельє України 2026

6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках. З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє. Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї. Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге. На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок. Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3532

ЧАЕС і місто з минулого: ексклюзивні кадри із Зони відчуження, де зупинився час

ЧАЕС і місто з минулого: ексклюзивні кадри із Зони відчуження, де зупинився час

Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії. Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи. Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA. Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості. Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому. Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується. Зона: територія зупиненого часу Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося. Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір. Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу. Природа: життя після людини Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається. Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла. Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує. Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором. Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини. ЧАЕС: станція, яка не може померти Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році. На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху. Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати. Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу. І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах. Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему. Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію. Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.  фото: Дмитро Дятлов
26.04.2026 — 17 — 3613

СБУ уразила важливу НПС

СБУ уразила важливу НПС "Горький" у Росії, спалахнула масштабна пожежа

Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою. В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ. Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA. НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга". Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово. Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних. "Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело. Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України. Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ. Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи.
23.04.2026 — 4 — 3927