Путешественник, фотограф и постоянный автор Контрактов Дмитрий Дятлов занимается еще и изучением славянского язычества. Освоив технику резьбы по дереву, он создал настоящую коллекцию идолов древних богов. «Мои работы – исключительно авторское видение. Почти все знания о славянском язычестве безвозвратно утрачены, намеки остались только в сказках, языке и сходных традициях. Никогда не забуду вопрос, который задал мне в Катманду непалец из касты брахманов: «Как у вас зовут Индру?». Я, немного подумав, ответил: «Перун». «А как у вас зовут Шиву?», - спросил он. «Велес», - ответил я, уже понимая, о чем он говорит. Он был образованным человеком из высшей касты, замечательно знающим свою (и не только свою) религию, и никогда не стал бы путать богов. Речь шла о сходстве архетипов: не о традиционном боге, а о космической силе, которую разные народы называют по-разному, но суть у нее одна. Историк скажет, что Индра – не Перун, и что не найдено ни одного кумира Велеса. И будет прав. Но прав как человек, изучающий лишь внешние проявления культа», - говорит Дмитрий. Для лучшего понимания всех верований и учений мира, следует искать сходство, а не различия между ними. Да и не суть важно, как было раньше. Живем-то мы сейчас, и пытаться возродить все, как было когда-то, так же странно, как убивать перед кумиром жертвенных животных. Время идет, люди меняются, а высшие силы, земные проявления которых мы видим каждый миг, остаются теми же. Кумиры, идолы, статуи – люди изображали богов тысячелетия назад и продолжают это делать сегодня. Изображения высших сил стали неотъемлемой частью многих учений - даже тех, которые изначально запрещали их изображать. Принято считать, что у язычников объектом поклонения служил сам идол. И такие случаи действительно известны. Но они свидетельствуют об упадке языческой традиции, когда внешняя, экзотерическая, часть учения начинает преобладать над внутренней, эзотерической, частью. Проще говоря, когда люди начинают думать, что статуя и есть бог, и совершать перед ней механические действия по определенным дням, не задумываясь над глубинной, скрытой, мистической сутью самого понятия «идол». То есть живут, соблюдая внешние атрибуты традиции, и не зная, или, еще хуже, считая грехом и отходом от учения эзотерические аспекты. Идол (или кумир) – это инструмент для связи человеческого сознания с Богом, а чаще – с каким-то из его проявлений. Высшего Бога люди в принципе изображали крайне редко, поскольку не находили доступных человеческому уму понятий, с помощью которых можно его описать. Кумир – это набор архетипов, которые помогают приоткрыть канал, связывающий сознание человека с определенной силой, заключенной в космосе и в нем самом. В основе лежат те же принципы, что в картах таро, рунах и астрологии. Язык символов, описывающий тонкие силы, заключенные в человеке и космосе. Чаще всего связь возникает во время «требы» (жертвы). И важно тут не само подношение, а некий импульс благодарности, исходящий от человека во время обряда. По большому счету, кумир может выглядеть как угодно. Главное, чтобы он вписывался в набор архетипов, характеризующих силу, которую символизирует.
Домашнее капище, или Красный угол. Играет роль домашнего очага – в духовном плане. Есть люди, которые и сегодня ставят дома кумиров, приносят требы и настраивают связь с давно забытыми силами, которые для наших далеких предков были такими же реальными, как для нас интернет. Тонкий контакт с ними может происходить почти незаметно, посреди суеты повседневной жизни. Важна искренность и уважение к этим силам. И они проявят себя в таких вещах как «совпадения», «случайности», знаки судьбы или сны.
Чтобы вырезать фигуры из дерева пришлось создать настоящую домашнюю мастерскую.
Инструменты собирались несколько лет и предназначены исключительно для ручной работы. Каждый из них играет свою роль и имеет свою историю. Все навыки пришли сами, путем проб и ошибок.
Бог Перун. Громовержец. Бог-воевода и страж космического порядка. Молния символизирует энергию, силу прозрения, ясность ума. Эти качества необходимы не только воинам, но и всем, кто хочет выстоять в окружающем мире.
На шлеме – руна Соул, символизирующая природу, силу и энергию. На шевронах СС были две такие руны. Но ни в коем случае нельзя использовать две руны Соул подряд – это приводит к переизбытку энергии и выходу ее из-под контроля. Меч воткнут камень, на котором изображен коловрат, вращающийся по часовой стрелке. Это символ созидания и роста. Дерево - дуб.
Перун. Здесь он изображен с боевой секирой и солнцем на щите. На шлеме - руна Соул.
Один. Как и все боги, Один многогранен и может отличаться в представлении людей из разных сословий. Для кого-то он – покровитель воинов, для кого-то бог-шаман и мудрец, открывший руны. А еще он бог музыкантов, бог странников и бог преступников. В этом заложен определенный смысл: не преступив общепринятых рамок и представлений, невозможно достичь настоящего духовного роста. Один изображен в крылатом шлеме со своими верными воронами Хугиным и Муниным и копьем Гунгнир. Внизу написано его древнескандинавское имя, рунами - В.О.Т.А.Н. Материал – ясень. Ясень считается деревом Одина и символизирует мировое древо Иггдрасиль. Будучи подвешенным на нем вниз головой, Один лишился правого глаза, и был посвящен в знание рун.
Валькнут. Один из символов мирового древа Иггдрасиль, тесно связанный с Одином и руническим знанием. Пересечение трех треугольников: прошлое, настоящее и будущее; мир предков, мир богов и наш мир.
У Одина есть два ворона, которых зовут Хугиным и Муниным. Они летают по всему миру и сообщают Одину обо всем происходящем. На древнеисландском Huginn означает «мыслящий», а Muninn — «помнящий».
Велес. По архетипу очень близок Одину. Для людей, связанных с землей, – бог урожая и скотоводства. Для купцов – бог достатка и богатства. Для ведунов – бог темной неизвестной стороны мироздания. Покровитель магов и тайных наук. Здесь он изображен с закрытыми глазами, как бы в медитации, с совой, которая смотрит на мир за него, и суком в руке в форме руны Феу.
Это первая руна, наиболее близкая по смыслу к природе Велеса. Она представляет собою духовный потенциал. Материал – кедр.
Велес. Идол вырезан из дуба. Закрыв глаза, бог задует свечу и окажется в полной темноте. Опираясь только на посох. Это суть глубокой медитации. Отключиться от всего, что связанно с умом и выйти за грань. Как и на кумире из кедра изображена символическая бычья голова с рогами. Велес - скотий бог. Слово "скот" древних славян означало не только домашних животных, но и весь животный мир. А также "имущество". Как материально так и духовное, смотря для какого сословия. Голова является отсылкой к культу шаманизма и мира предков.
Нашейный оберег – Велес. Прекрасно сохранился за много лет, хотя порой попадал не в самые благоприятные условия.
Ярило. Бог плодородия, жизненной силы, роста и солнца. В руках – чаша изобилия с рунической формулой «защита огня и воды». Солнце с лучами разных цветов радуги. Золотая спираль закручена по часовой стрелке - на рост и развитие.
В Индуизме есть бог Ганеш, изображаемый как полный многорукий человек с головой слона. Но существуют и намного более древние изображения похожего божества – сделанные задолго до рождения индуизма. Находили, например, наскальные рисунки – человечек с головой мамонта. Мне достался крошечный кусочек бивня мамонта, и появилась идея изобразить это божество. Неизвестно, как его звали. Получился нашейный кумир.
Мара. Сила, которую люди всегда уважали и остерегались. Богиня жизни и смерти. Она дает как смерть, так и новое рождение, потому что одно без другого невозможно. Сила материнской защиты – и в то же время богиня смерти.
В кумире очень много символики. Руна Альгиз, перевернутая и прямая, руки, поднятые к небу, или корни, уходящие в землю. Коса – символ смерти, яблоко – символ жизни. В волосах – полумесяц, символ роста и магической силы. Волосы и скала обвивающие богиню, также означают жизнь и смерть, статичность и рост.
Род. Согласно некоторым источникам, верховный бог славян. Весь символизм кумира сводится к точке в центре водоворота энергии, которую Род держит в руках. Он – причина, по которой из ничего может появиться все. То, что стоит за творением и то, что им управляет. Из нуля и точки появляется все, чистая энергия становится материей. Примерно так и произошла Вселенная, если верить современной науке.
У скандинавов были популярны так называемые «карманные божки» - небольшие фигурки, высотой в несколько сантиметров. Это – Один. Стилизован под глубокую древность. Материал – бивень мамонта. Бог изображен в позе лотоса, со свастиками, образующими поток. Две верхние свастики вращаются вверх, две нижние – вниз, символически изображая поток, проходящий через медитирующего из Земли в Космос. Интересно то, что правый глаз получился без зрачка а левый со зрачком. И на лбу «получился третий глаз». Это естественный рисунок. Именно его открыл Один, потеряв правый глаз.
Сварог. Небесный кузнец. Бог – творец, вносящий структуру в Хаос и создающий миры. Вокруг восьмигранной звезды, символизирующей камень Алатырь, на котором, согласно мифам, Сварог выковал мир, нанесен первый рунический Атт (первые 8 из 24 рун старшего Футарка). Он описывает становление Бытия. Если три рунических Атта представить себе как деда, отца и сына, то первый Атт – это дед. Руны символизируют главные космические силы Творения.
Звезду можно сравнить с плодом. Она растет, созревает и взрывается, разбрасывая «семена». Нечто вроде кузницы, где под огромным давлением и при невероятных температурах создаются строительные кирпичики вселенной. Новые элементы. Метафора про бога-кузнеца и звезду очень верна. Атомы, из которых состоят наши тела и вообще все вокруг нас, включая планету, образовались при взрывах сверхновых звезд. Так утверждают ученые. Не существует во вселенной других условий, при которых они могли бы сформироваться.
Найкоротший парад у житті Путіна: без військового пафосу, з відключеннями Інтернету та в ізоляції
Президент Росії Володимир Путін провів парад на Красній площі у меншому масштабі, без демонстрації військової техніки через «поточну оперативну ситуацію».
У Москві у суботу, 9 травня, минув парад на честь російського Дня перемоги, який вперше провели без військової техніки. Парад тривав всього 45 хвилин, що зробило його найкоротшим у сучасній історії. Цього року Кремль, схоже, надав пріоритет безпеці над традиційною демонстрацією сили. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
ТСН.ua зібрав всі деталі.
Трамп оголосив про перемир’я між Україною та Росією
Президент США Дональд Трамп оголосив про триденне перемирʼя у війні між Росією та Україною на три дні, починаючи від 9 травня. З його слів, для Росії — це важливо для святкування Дня Перемоги, але для України це теж важливо.
Окрім зупинки усіх обстрілів відбудеться обмін полоненими тисяча на тисячу.
Трамп запевнив, що це він попросив про цей крок і на нього погодились Путін та Зеленський. Він сподівається, що це стане початком для закінчення великої війни і перемовини щодо миру триватимуть.
Зеленський відреагував на заяву. «Цими днями було багато звернень та сигналів щодо конфігурації завтрашнього дня в Москві у звʼязку з нашими українськими далекобійними санкціями», — прокоментував заяву Трампа президент Володимир Зеленський.
«Красна площа для нас менш важлива, ніж життя українських полонених, яких можна повернути додому», — пояснив він у своєму зверненні, подякувавши Трампу та його команді.
Зазначимо, протягом 8 травня напруга навколо параду в Москві набирала обертів — Кремль розгорнув додаткову протиповітряну оборону та продовжував погрожувати Києву відповідю у разі атаки під час святкування Дня перемоги.
Володимир Зеленський відреагував на нові погрози з боку Москви.
«Багато зараз нових погроз від Росії. Хоча ми дали цілком логічну та зрозумілу для них позицію — будемо діяти абсолютно дзеркально», — сказав Зеленський у зверненні, яке він записав з південного напрямку фронту після зустрічі з бойовими бригадами.
Зеленський окремим указом дозволив Росії провести парад
Україна офіційно дозволила Росії провести на Красній площі у Москві парад до 9 травня в рамках триденного перемир’я, яке анонсував президент США Дональд Трамп.
Відповідний указ президента Володимира Зеленського опублікували на сайті ОП в п’ятницю, 8 травня.
«Враховуючи численні прохання, з гуманітарною метою, окресленою в перемовинах з американською стороною 8 травня 2026 року, постановляю: дозволити 9 травня 2026 року провести парад в м. Москві (Російська Федерація). На час параду (від 10 години ранку за київським часом 9 травня 2026 року) територіальний квадрат Красної площі виключити з плану застосування українського озброєння», — йдеться в указі.
Реакція Кремля
Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков, коментуючи указ Зеленського, заявив: «Нам не потрібен нічий дозвіл. Напевно, горе тому, хто намагається над Днем Перемоги кепкувати і такі дурні жарти робити. Це, напевно, скоріше, його велика біда».
Указ Зеленського про проведення параду в Москві також викликав істерику серед російських воєнкорів. В своїх постах вони назвають документ «приниженням» та «інформаційною спецоперацією».
Зокрема, пропагандист Олександр Коц поскаржився, що указ Зеленського обговорюють активніше, ніж саму підготовку до 9 травня, та назвав це «інформаційною спецоперацією».
Пропагандистський канал «Старше Эдды» заявив про «психологічний тиск» на російську ППО та учасників параду: «Зверніть увагу на координати. Вони не просто вказали площу, вони окреслили периметр. Це натяк: „Ми знаємо, де ви будете стояти“. Суто психологічний тиск на розрахунки ППО та учасників параду. Завтрашнє небо над Москвою буде найнапруженішим за всю історію».
Парад Перемоги: утиснута версія
Святкування Дня перемоги скоротили майже вдвічі, порівняно з ювілейним парадом 2025 року, який тривав 1,5 години.
Одні з найкоротших парадів відбулися 2024 року, коли процесія тривала понад 50 хвилин, та 2023 року — близько 47 хвилин.
Вперше за 19 років парад у Москві провели без військової техніки: замість ракетних установок і танків по Красній площі пройшли лише колони солдатів. Демонстрацію зброї замінили відеокадрами з БпЛА та ядерним озброєнням. На відеозаписах також показали «зразки новітньої російської техніки», зокрема безпілотники, а також атомні підводні човни «Архангельск» і «Князь Владимир».
Парад супроводжувався масштабними відключеннями Інтернету у центрі Москви. Він також минув з обмеженою кількість закордонних гостей.
Головною площею Москви промарширували військовослужбовці вищих військових навчальних закладів, учасники війни проти України, а також солдати Північної Кореї, які воювали в Курській області.
Диктатор Володимир Путін, виступаючи з промовою на Красній площі, заявив про «перемоги» на війні в Україні, попри успішні українські атаки по тилу РФ та сповільнення просування окупантів на фронті.
Хто приїхав до Путіна
У заході взяли участь лише кілька закордонних гостей — зокрема, самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко, король Малайзії Султан Ібрагім та президент Лаосу Тонглун Сісуліт.
«Цьогорічний парад відбувається на тлі хвилі занепокоєння в Москві щодо остаточного результату війни в Україні, яка забрала життя сотень тисяч людей, виснажила економіку Росії та зруйнувала відносини Кремля з Європою», — пише Reuters.
Українські дрони змушують Путіна ховатися у бункерах
Розширення її ударів за допомогою безпілотників та ракет по всій Росії буквально заганяє головнокомандувача Кремля Володимира Путіна під землю, і є ще одним свідченням зростання військової могутності України, пише Politico у статті, опублікованій 9 травня, коли в Росії традиційним парадом святкують День перемоги.
Через чотири роки після початку вторгнення до України, коли її столиця Київ та президент Зеленський мали бути захоплені за кілька днів, тепер саме Путін, схоже, тікає, переходячи з одного підземного укриття в інше, зазначає видання.
Forbes також порівнює, як український президент від початку війни з’являвся на числених відео на вулиці, відкрито заявляючи про опір російській агресії, і як російський лідер «неухильно відступає, ізолюючись всередині архіпелагу масивних підземних бункерів». 09.05.2026 — 5 — 17
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1375
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3546
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3604
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3672
