Контракти.ua

«Ядерная» Украина: военные тайны по сходной цене

Тревел-блогер Александр Беленький: "Сегодня — день космонавтики, но расскажу я вам о ДРУГИХ ракетах. "Обязательно бахнем! Весь мир в труху!" — знаменитый кинопрапорщик знал, о чем говорил. В месте, куда я попал, одним нажатием кнопки могли покрыть США слоем радиоактивного пепла от океана до океана. Но ядерный меч у Украины давно отобрали. Теперь тут музей. И другого такого в мире просто нет! Все, что в РФ строго секретно, тут — пожалуйста, смотри, трогай. И я этой возможностью воспользовался на все сто, и вам покажу!

Отсюда, ребятки, наша Родина диктовала свою непреклонную волю остальному мировому сообществу. А потом Советский Союз развалился, и Украина получила в наследство третий по величине и потенциалу ядерный потенциал. Ни Америке, ни России такой расклад не понравился: Украине пришлось пойти на уступки и избавиться от смертоносного оружия. Сами боеголовки передали России в обмен на топливо для атомных станций, а инфраструктуру уничтожили. Все до одной ракетные шахты утилизировали и залили цементом, воинские части расформировали и забросили. Оставили только одну, в селе Побугское, что на границе Кировоградской и Николаевской областей. Так появился самый необычный на свете музей.

Который на самом деле не музей. Территория части по-прежнему находится на балансе Министерства Обороны, а все экскурсоводы и служащие, по ним это видно, кадровые профессиональные военные. Статус не уточнял, действующие или в отставке, но это не главное. Куда важнее, что эти люди не скучно читают заученную программу, а живо и интересно рассказывают о том, с чем лично им приходилось работать многие годы.

Поэтому, сама экскурсия разделена на несколько частей, и каждую «ведёт» свой сотрудник, рассказывает о своей зоне ответственности. Начинаем с теории, без неё сложно разобраться, что к чему. Все мы слышали про Холодную войну, противостояние между СССР и западным миром во главе с США, но только здесь осознаешь, НАСКОЛЬКО всё было серьёзно. Советская страна реально готовилась к ядерной войне и даже «Кузькина мать» была не пустыми угрозами, а уж то что произвели на свет лучшие мозги планеты после неё - одновременно восхищает и ужасает.

В вооружённых силах СССР было шесть ракетных армий, одна из которых (43-я ракетная армия) дислоцировалась на территории Украины. Её центр и штаб-квартира находилась в Виннице, а здесь, в Побугском, располагалась одна из дивизий со штабом командования.

Она и сохранилась практически полностью, даже дивизионный музей стал частью экспозиции.

Макеты оружия и страницы истории части и РВСН на стендах. Не буду задерживать на них внимание.

Отдельный зал посвящён Великой Отечественной войне и боевому пути 188-й стрелковой дивизии, сформированной в Прибалтике и дошедшей до Болгарии. На базе этой дивизии впоследствии и появилась часть ракетных войск стратегического назначения.

Холодная война фактически закончилась распадом СССР. Вот только головной боли у западных партнёров не стало меньше: вместо одного государства с ядерным боезапасом появилось сразу несколько: Россия, Украина, Беларусь и Казахстан. Это вызывало опасения, но Россия и Штаты совместно смогли договориться о сокращении и уничтожении арсенала у бывших союзных республик, чтобы сохранить статус-кво ядерного клуба. Итогом этих переговоров становится Будапештский меморандум, подписанный в 1994 году президентами Борисом Ельциным, Леонидом Кучмой, Биллом Клинтоном и премьер-министром Великобритании Джоном Мейджором, и последовавшее за ним ядерное разоружение Украины.

Один-единственный объект удалось сохранить, полностью дезактивировав его боевой потенциал. Похожий музейный комплекс есть и в США, в дебрях Северной Дакоты, неподалёку от канадской границы. В 90-е годы в украинский музей РВСН приезжала японская делегация, дополнившая выставку своими стендами с жуткими фотографиями из их собственной истории.

Лучшая часть экспозиции находится на улице. Это собственно сами ракеты, от небольших до гигантских межконтинентальных.

Не знаю, как здесь можно написать «нравится», но выглядит впечатляюще. И отталкивающе. Вся эволюция, весь прогресс человечества сводился к изобретению более и более изощрённых способов убийства других людей: сотнями тысяч и миллионами разом. Бах - и в радиоактивный пепел.

Эта ракета известна всему миру под именем «Сатана». Мощнейшее оружие в истории человечества: площадь поражения каждой ракеты - до 300 тысяч квадратных километров. А дальность полёта - до 16 тысяч километров, то есть СССР мог поразить любую точку планеты. Чтобы представить, насколько это страшное орудие, просто представьте: для уничтожения всего живого на территории Украины, хватило бы всего всего двух таких ракет, а чтобы в буквальном смысле стереть Америку с лица земли, около 25. Отразить атаку практически невозможно: боеголовка разделяется на 50 зарядов, из которых 40 ложные и 10 боевых, но как узнать где какие? Нужно минимум полсотни противоракет. Новая ракета «Сармат», о разработке и внедрении которой заявил 1 марта 2018 года президент РФ Путин, сделана на базе «Сатаны» (Запад уже окрестил её как Satan-2), но ещё хитрее, ещё мощнее и ещё смертоносней. Вот почему здесь нечему апплодировать, а нужно молиться, чтобы это оружие никогда не было применено. Потому что если прилетит «ответочка», мало не покажется никому. Советская (и российская) ядерная доктрина построена по принципу взаимного гарантированного уничтожения. И читая дальше вы сами увидите, как это работает.

Мы направляемся в командный пункт. Заходим в неприметное одноэтажное здание белого цвета, где наш экскурсовод прощается и передаёт в руки другого мужчины. Тот предупреждает, путь нелёгкий и многие не отваживаются его проделать. Страдающим клаустрофобией лучше сразу отказаться, возвращаться будет сложнее. Мы соглашаемся, зачем иначе приехали, не на стенды же смотреть. Спускаемся по лестнице в подвал. Открывается гермодверь, за которой начинается длинный-предлинный коридор-потерна с коммуникамиями вдоль стен (по этим каналам подают электричество, воду, воздух для дыхания и охлажения). Во времена боевого дежурства части всё это тщательно охранялось, и не каждый офицер части мог оказаться в этих помещениях, не то что случайные люди.

По пути заходим в морозильный центр, протестировать работоспособность систем. Экскурсовод включает рубильник и больше мы его не слышим: голос перебивает громкий монотонный шум сверхмощной системы охлаждения. Сейчас её почти не используют, но в былые времена система молотила без остановки, поддерживая температурный и влажностный режим на подземной части объекта. Здесь же хранится запас льда в 37 тонн.

Вход в командный пункт защищают четыре тяжеленные гермодвери. Преодолевать их нужно одну за одной, располагая секретными кодами и получая разрешение идти дальше.

Шифры постоянно менялись. Если код ввёл неверно, оставался заблокированным в предбаннике между двумя гермодверьми.

Теперь всё это ни к чему, двери держат открытыми. Итак, мы в шахте командного пункта. Чтобы увидеть его устройство со стороны, пролистайте наверх до фотографии №3, а здесь я опишу словами.

Шахта КП аналогична ракетной, только вместо орудия на глубине 45 метров подвешена на амортизаторах 33-метровая капсула весом 120 тонн, с 12 отсеками внутри. Первые два заняты дизель-генераторами. Они включаются в работу, если электричество перестаёт поступать штатным способом и резервные генераторы на земле по какой-то причине не запустились. Вообще, в мирное время вся часть питается от электросетей страны, а на случай военного времени предусмотрена не двойная, а тройная страховка. Система схожа с подводной лодкой: вся аппаратура может питаться элетроэнергией в течение месяца, а автономность «экипажа» рассчитана на 45 дней. Остальные отсеки заняты стратегическими запасами и системами жизнеобеспечения.

Спуститься вниз можно по узкой вертикальной лестнице, но сегодня мы поедем на лифте.

Амортизаторы, на которых подвешена капсула.

В самый нижний, 12-й отсек, лифт не ходит. Нужно откинуть люк и спуститься по короткой лестнице. Жилая часть отсека выглядит практически как купе советского поезда дальнего следования, не правда ли? Только вместо длинного коридора, за дверью скрывается крошечная кухня. В таких условиях в течение недели жила смена офицеров, заступившая на боевое дежурство. Двое находились этажом выше, в командном пункте, другие двое отсыпались. Потом менялись.

В музее наверху есть воссозданный интерьер жилого отсека, видимо для тех, кто боится спускаться в подземелье. Там обнаружилась и настоящая советская микроволновка со следами неправильного использования. И гранёные стаканы в алюминиевых подстаканниках.

Санузел тоже кажется до боли знакомым, разве что воду нужно качать вручную и рельсы не видно, когда смываешь.

Честно говоря, вот эти привычные бытовые вещи в блоке управления ядерными ракетами меня поразили не меньше, чем то, что «красная» кнопка на самом деле оказалась не красной. Вроде бы и не секрет, что всё в СССР было «двойного назначения», и почему консервные банки именно круглые всем известно, но это «открытие» приблизило меня к осознанию того, сколько же усилий, денег и лучших умов страны было потрачено на создание страшного орудия вместо того, чтобы пустить всё это в мирное русло. У американцев это почему-то получалось, и помимо мощных бомб их жители получали комфортные дома и автомобили, а микроволновки, кондиционеры, детские подгузники и женские прокладки появились в разгар Холодной войны или задолго до её начала.

Одиннадцатый отсек. Именно отсюда всего лишь нажатием кнопки можно было уничтожить Вашингтон. В тесном помещении дежурило два человека, боевой расчёт. Они просто сидели и часы, месяцы и годы ждали того самого приказа, который к счастью, так никогда и не поступил. Отбирали для такой работы только самых морально надёжных и психически стойких: даже нормальный человек свихнётся сидеть в этом спичечном коробке, в полной тишине и в комании сослуживца. Впрочем, и защита от дурака имелась: просто так взять и «бахнуть» было невозможно. Даже в случае получения прямого приказа, который могли отдать лишь три человека в стране: генсек, начальник Генштаба и командующий РВСН. На фото одно рабочее место, но на самом деле их два. Справа стоит ещё одно кресло с компьютером. После получения приказа требовалось его подтверждение, и если всё «сходилось», начиналась подготовка к ядерному удару. Из сейфа нужно достать специальные ключи, вставить их в оба компьютера и повернуть. Чтобы запустить ракету нужно повернуть их одновременно и одновременно же нажать кнопку «произвести пуск».

Если этого не произойдёт, запуск блокируется а Генштаб получает информацию о нештатном происшествии - запустить ракету отсюда уже не получится. Всё это сделано, что избежать человеческого фактора. По этой же причине рабочие столы первого и второго номера расположены таким образом, чтобы один человек при всём желании не смог дотянутся до обеих кнопок одновременно.

Вот она, «красная кнопка», которая на самом деле серая. Убивать людей из автомата или танка страшно. Уничтожать миллионы и выжигать целые города на другом конце земли? Вы бы нажали?

Всё, дальше можно не спешить. Достать из сейфа припрятанную бутылку водки, молча выпить с боевым товарищем. Выбираться на поверхность особо смысла не имеет. Взаимное гарантированное уничтожение не оставляет шансов нашим странам, кто бы не «бахнул» первым.

К счастью, Холодная война так никогда и не стала горячей, и мир ещё в порядке. Поднявшись на улицу, мы зажмурились от яркого дневного света. За время под землёй успели отвыкнуть. А так выглядит «крышка» шахты командного пункта сверху.

Завершается экскурсия осмотром специальной техники.

Эти мощные многоколёсные тягачи МАЗ перевозили ракеты.

Современная техника выглядит немного иначе, но принцип работы точно такой же.

А так выглядит люк ракетной шахты. Он весит 120 тонн, но легко поднимается при помощи гидравлики. А в случае ракетного пуска она распахивается за считанные секунды: в действие приводится пиропатрон, мгновенно созадющий высокое давление. Сразу после выхода ракеты крышка захлопывается обратно, чтобы с воздуха нельзя было засечь, из каких шахт уже произведён запуск, а какие находятся в состоянии полной готовности.

Сейчас шахта пустая и на две трети залита бетоном. До утилизации в ней находилась ракета РС-22 «Скальпель», предшественник современного «Тополь-М».

А это, собственно, и есть сама ядерная боеголовка. Не бойтесь, она же ручная. В смысле, только корпус остался.

Я старался рассказать во всех красках и подробностях, но понимаю что этот репортаж не производит и десятой доли тех впечатлений, которые я получил во время экскурсии. Однозначно, это самый впечатляющий музей в моей жизни, поэтому советую каждому, у кого есть такая возможность, приехать сюда, увидеть всё своими глазами и послушать людей, в руках которых были жизни миллионов. Особенно рекомендую тем, кто кричит про «можем повторить», милитаристской спеси поубавится.

Фоторепортажі
В Криму окупанти розмародерили український ВДК

В Криму окупанти розмародерили український ВДК "Костянтин Ольшанський"

У Севастополі росіяни розграбували великий десантний корабель ВМС України "Костянтин Ольшанський", який був захоплений під час окупації Криму у 2014 році. Від судна лишився тільки корпус. Про це пише РБК-Україна з посиланням на Telegram-канал "Кримській вітер". Про це повідомляють Контракти.UA. Як пишуть у пабліку, судно нібито поставили "на ремонт" у 13-й судноремонтний завод Чорноморського флоту РФ у Кілен-бухті. Проте від корабля залишився лише корпус. "Від корабля фактично лише корпус залишився. Немає герметичних дверей, на ілюмінаторах відсутні гермостворки, усередині все сяє порожнечею. На баку немає кришки танкового відсіку, також відсутня аппарель", - йдеться у повідомленні. Раніше неодноразово повідомлялося, що окупанти використовують "Костянтина Ольшанського" як "донора" для запчастин, які знімають для ремонту однотипних великих десантних кораблів проєкту 775, що перебувають на озброєнні російського флоту. На оприлюднених знімках помітно, що корабель практично повністю розграбований, а його відновлення, ймовірно, неможливе. Що відомо про корабель "Костянтин Ольшанський" Великий десантний корабель "Костянтин Ольшанський" належав Військово-Морським Силам України та був одним із найбільших кораблів цього класу у складі флоту. Його побудували у Польщі у 1985 році за проєктом 775. Корабель призначався для транспортування морської піхоти, бойової техніки та вантажів, а також для висадки десанту на необладнане узбережжя. Після розпаду СРСР "Костянтин Ольшанський" перейшов до складу ВМС України і брав участь у багатьох міжнародних навчаннях, зокрема в операціях НАТО з підтримання безпеки на морі. Він став одним із символів українського флоту. Захоплення росіянами в Криму Під час окупації Криму у березні 2014 року великий десантний корабель "Костянтин Ольшанський" разом із шістьма українськими суднами був заблокований у Донузлаві після того, як російські військові затопили кілька своїх старих кораблів. 20 березня окупанти висунули ультиматум перейти на бік Росії, однак екіпаж "Костянтина Ольшанського" відмовився і залишився вірним присязі. Українські моряки тримали оборону разом із тральщиком "Черкаси". 24 березня близько 200 російських військових штурмом захопили корабель. Перед цим екіпаж встиг вивести з ладу двигуни та електроніку, щоб корабель не дістався ворогу у справному стані. З осені 2014 року судно перебуває на стоянці Чорноморського флоту РФ у Севастополі. Нагадаємо, 24 березня 2024 року Сили оборони України уразили протикорабельною крилатою ракетою "Нептун" корабель "Костянтин Ольшанський". Це офіційно підтвердив речник Військово-морських сил ЗСУ Дмитро Плетенчук.
07.11.2025 — 4 — 474

Україна отримала від Латвії понад два десятки БТР Patria

Україна отримала від Латвії понад два десятки БТР Patria

Україна отримала від Латвії 21 бронетранспортер Patria 6x6. Передача машин відбулась у Ризі на військовій базі "Адажі". Про це пише РБК-Україна з посиланням на Telegram міністра оборони України Дениса Шмигаля. Про це повідомляють Контракти.UA. "Дякую міністру оборони Андрісу Спрудсу, уряду Латвії та всім латвійцям за надзвичайний рівень підтримки. Ці машини одразу стануть на озброєння Сил Спеціальних Операцій. Загалом у 2025 році ми отримали усі обіцяні 42 бронемашини – дякую за це", - зазначив Шмигаль. Він також зазначив, що латвійці передали Україні ще 12 бойових розвідувальних машин CVR(T), що є частиною раніше оголошеного пакета військової допомоги. "Також вдячний нашим латвійським друзям за додатковий внесок у 2,2 млн євро в ініціативу PURL та фінансову допомогу на Коаліцію укриттів", - додав міністр оборони. Також вкрай важлива участь Латвії у проекті держав НАТО "Реноватор" з відбудови п'яти військових реабілітаційних центрів в Україні. "Боротьба триває, агресор лише посилює тиск. Розраховуємо на реалізацію фінансування шляхом так званого репараційного кредиту за рахунок російських заморожених активів. Потрібні спільні рішучі кроки з цього питання, оскільки це безпека як України, так й інших країн Європи", - додав він. Що відомо про БТР Patria Бронетранспортер Patria 6x6 розроблений у Фінляндії, а його серійне виробництво налагоджене в Латвії. Потужності заводу дозволяють виготовляти до 160 одиниць цієї техніки щороку. Patria 6x6 перебуває на озброєнні збройних сил Фінляндії, Швеції та Латвії. Машина призначена насамперед для транспортування особового складу, однак вона може адаптуватися для виконання інших завдань. Залежно від комплектації, ЗСУ можуть оснастити Patria 6x6 кулеметами, 25/30-мм бойовими модулями або 120-мм мінометною системою Patria Nemo. Загальна маса бронетранспортера – близько 24 тон, з яких до 8,5 тони припадає на бойове навантаження. Максимальна швидкість – до 100 км/год. Міністерство оборони Латвії ще у лютому цього року повідомило, що замовило бронетранспортери Patria 6x6 для постачання українським Збройним силам. У липні Україна отримала від Латвії першу партію бронетранспортерів Patria 6х6.
06.11.2025 — 7 — 733

В Курську партизани

В Курську партизани "Атеш" вивели з ладу вежу зв'язку окупантів

Агент партизанського руху "Атеш" провів успішну диверсію в російському Курську. Було спалено релейну шафу на місцевій вежі зв'язку. Про це пише РБК-Україна з посиланням на Telegram-канал "Атеш". Про це повідомляють Контракти.UA. Як пояснили у русі, удар по об’єкту критичної інфраструктури миттєво паралізував роботу військового зв’язку та передачу оперативних даних у Курській області, яка є одним із ключових прикордонних регіонів РФ. "Знищення цього вузла миттєво викликало порушення координації підрозділів окупаційних військ, зокрема тих, що відповідають за логістику та охорону кордону. Передача наказів та управління військами тепер здійснюється зі значними збоями", – заявили в "Атеш". Партизани підкреслили, що подібні дії демонструють: глибокий тил Росії вже не є безпечним. За їхніми словами, агенти "Атеш" діють безпосередньо біля військових об’єктів, які раніше вважалися недосяжними. "Кожна така операція - це крок до дезорганізації російської армії та послаблення контролю кремлівського режиму над своїми територіями", - йдеться у повідомленні. Диверсії руху "Атеш" Як відомо, українські партизани "Атеш" ведуть активну тилову боротьбу з російською армією на тимчасово окупованих територіях України та на території РФ. Нагадаємо, нещодавно агенти руху спалили військову вантажівку російських окупантів, щоб зірвати відправку під Покровськ Донецької області. Перед тим партизани порушили графік руху ешелонів з військовою технікою та особовим складом у Ростовській області. Також повідомлялось, у вересні агенти "Атеш" підірвали залізничні колії в Смоленську, які ведуть до заводу з виготовлення ракет. Підприємство виготовляє ракети Х-59 для Міноборони РФ, беспілотники та іншу військову техніку.
04.11.2025 — 6 — 1293

Біля станції

Біля станції "Вернадського" з’явилися перші горбаті кити: який вигляд мають

Українські полярники зафіксували найранішнє повернення горбанів. Українські вчені на антарктичній станції «Академік Вернадський» зафіксували найраніше повернення горбатих китів у район Антарктичного півострова. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA. Про це пише Національний антарктичний науковий центр. «Ми підійшли човном до північної частини острова Ховгард, де раніше бачили косаток та антарктичних смугачів. І цього разу зустріли пару косаток, які завели нас у початок протоки Лемейр. Там ми їх втратили, але згодом натрапили на пару горбанів», — розповіла біологиня 30-ї української антарктичної експедиції Зоя Швидка. Хоча перших горбанів сезону в регіоні бачили пасажири суден ще 20 і 22 жовтня, українські полярники зареєстрували пару китів 25 жовтня південніше — у протоці Лемейр. «Нині це найраніша весняна реєстрація горбанів у районі „Вернадського“ — як за спостереженнями українських науковців, так і за даними Happywhale (нагадаємо, що в Антарктиці зараз весна)», — пояснили вчені. Зазвичай горбаті кити Південної півкулі навесні повертаються з місць розмноження біля екватора до антарктичних вод, багатих на криль. Однак їхнє надзвичайно раннє прибуття свідчить про зміни. Науковці Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ) пояснюють цей рекордний термін зміною природних факторів. «Зміна клімату, зокрема скорочення площі морського льоду, та скупчення крилю дозволяють горбатим китам залишатися в районі Антарктичного півострова довше. Ймовірно, ті ж фактори зумовили й раннє повернення горбанів зараз», — пояснила біологиня НАНЦ Оксана Савенко. Українські біологи, які комплексно досліджують китоподібних від 2018 року, уже фіксували, що деякі особини залишаються в цьому районі навіть у червні та липні, а акустичний моніторинг виявляв їх навіть у серпні. Нагадаємо, у Канаді морський парк Marineland, що розташований у Ніагарському водоспаді, заявив про намір усипити 30 китів, якщо уряд не виконає його вимоги. Раніше ми писали про те, що абсолютна тиша в океані налякала науковців, адже найбільші істоти нашої планети, сині кити, припинили співати.
01.11.2025 — 3 — 2052

Виставка Wine&Spirits Ukraine проходить у Києві

Виставка Wine&Spirits Ukraine проходить у Києві

Цієї осені вона триває два дні — 29 та 30 жовтня, та дислокується не у звичному Міжнародному виставковому центрі, а у Конгресно-виставковому центрі «Парковий». Все інше — звичайне: лекції, демонстраційні дегустації, майстер-класи, і основна частина — власне виставка, на якій представлені вина, міцні напої, та інші напої, які містять спирт, з України та зарубіжжя. Обов’язковий дегустаційний конкурс Wine&Spirits Awards завершився напередодні, нагородження переможців відбулося у перший день роботи виставки. А сам цей день розпочався першою великою дегустацією вина з винограду української селекції, який вже став візитівкою вітчизняного виноробства — Одеського чорного. На ньому було представлено 15 зразків від 7 виробників різних років та різних термінів витримки. Текст та фото — Олександр Зубко
29.10.2025 — 46 — 5220