Тревел-блогер Александр Беленький: "Сегодня — день космонавтики, но расскажу я вам о ДРУГИХ ракетах. "Обязательно бахнем! Весь мир в труху!" — знаменитый кинопрапорщик знал, о чем говорил. В месте, куда я попал, одним нажатием кнопки могли покрыть США слоем радиоактивного пепла от океана до океана. Но ядерный меч у Украины давно отобрали. Теперь тут музей. И другого такого в мире просто нет! Все, что в РФ строго секретно, тут — пожалуйста, смотри, трогай. И я этой возможностью воспользовался на все сто, и вам покажу!
Отсюда, ребятки, наша Родина диктовала свою непреклонную волю остальному мировому сообществу. А потом Советский Союз развалился, и Украина получила в наследство третий по величине и потенциалу ядерный потенциал. Ни Америке, ни России такой расклад не понравился: Украине пришлось пойти на уступки и избавиться от смертоносного оружия. Сами боеголовки передали России в обмен на топливо для атомных станций, а инфраструктуру уничтожили. Все до одной ракетные шахты утилизировали и залили цементом, воинские части расформировали и забросили. Оставили только одну, в селе Побугское, что на границе Кировоградской и Николаевской областей. Так появился самый необычный на свете музей.Который на самом деле не музей. Территория части по-прежнему находится на балансе Министерства Обороны, а все экскурсоводы и служащие, по ним это видно, кадровые профессиональные военные. Статус не уточнял, действующие или в отставке, но это не главное. Куда важнее, что эти люди не скучно читают заученную программу, а живо и интересно рассказывают о том, с чем лично им приходилось работать многие годы.Поэтому, сама экскурсия разделена на несколько частей, и каждую «ведёт» свой сотрудник, рассказывает о своей зоне ответственности. Начинаем с теории, без неё сложно разобраться, что к чему. Все мы слышали про Холодную войну, противостояние между СССР и западным миром во главе с США, но только здесь осознаешь, НАСКОЛЬКО всё было серьёзно. Советская страна реально готовилась к ядерной войне и даже «Кузькина мать» была не пустыми угрозами, а уж то что произвели на свет лучшие мозги планеты после неё - одновременно восхищает и ужасает.В вооружённых силах СССР было шесть ракетных армий, одна из которых (43-я ракетная армия) дислоцировалась на территории Украины. Её центр и штаб-квартира находилась в Виннице, а здесь, в Побугском, располагалась одна из дивизий со штабом командования.Она и сохранилась практически полностью, даже дивизионный музей стал частью экспозиции.Макеты оружия и страницы истории части и РВСН на стендах. Не буду задерживать на них внимание.Отдельный зал посвящён Великой Отечественной войне и боевому пути 188-й стрелковой дивизии, сформированной в Прибалтике и дошедшей до Болгарии. На базе этой дивизии впоследствии и появилась часть ракетных войск стратегического назначения.Холодная война фактически закончилась распадом СССР. Вот только головной боли у западных партнёров не стало меньше: вместо одного государства с ядерным боезапасом появилось сразу несколько: Россия, Украина, Беларусь и Казахстан. Это вызывало опасения, но Россия и Штаты совместно смогли договориться о сокращении и уничтожении арсенала у бывших союзных республик, чтобы сохранить статус-кво ядерного клуба. Итогом этих переговоров становится Будапештский меморандум, подписанный в 1994 году президентами Борисом Ельциным, Леонидом Кучмой, Биллом Клинтоном и премьер-министром Великобритании Джоном Мейджором, и последовавшее за ним ядерное разоружение Украины.Один-единственный объект удалось сохранить, полностью дезактивировав его боевой потенциал. Похожий музейный комплекс есть и в США, в дебрях Северной Дакоты, неподалёку от канадской границы. В 90-е годы в украинский музей РВСН приезжала японская делегация, дополнившая выставку своими стендами с жуткими фотографиями из их собственной истории.Лучшая часть экспозиции находится на улице. Это собственно сами ракеты, от небольших до гигантских межконтинентальных.Не знаю, как здесь можно написать «нравится», но выглядит впечатляюще. И отталкивающе. Вся эволюция, весь прогресс человечества сводился к изобретению более и более изощрённых способов убийства других людей: сотнями тысяч и миллионами разом. Бах - и в радиоактивный пепел.Эта ракета известна всему миру под именем «Сатана». Мощнейшее оружие в истории человечества: площадь поражения каждой ракеты - до 300 тысяч квадратных километров. А дальность полёта - до 16 тысяч километров, то есть СССР мог поразить любую точку планеты. Чтобы представить, насколько это страшное орудие, просто представьте: для уничтожения всего живого на территории Украины, хватило бы всего всего двух таких ракет, а чтобы в буквальном смысле стереть Америку с лица земли, около 25. Отразить атаку практически невозможно: боеголовка разделяется на 50 зарядов, из которых 40 ложные и 10 боевых, но как узнать где какие? Нужно минимум полсотни противоракет. Новая ракета «Сармат», о разработке и внедрении которой заявил 1 марта 2018 года президент РФ Путин, сделана на базе «Сатаны» (Запад уже окрестил её как Satan-2), но ещё хитрее, ещё мощнее и ещё смертоносней. Вот почему здесь нечему апплодировать, а нужно молиться, чтобы это оружие никогда не было применено. Потому что если прилетит «ответочка», мало не покажется никому. Советская (и российская) ядерная доктрина построена по принципу взаимного гарантированного уничтожения. И читая дальше вы сами увидите, как это работает.Мы направляемся в командный пункт. Заходим в неприметное одноэтажное здание белого цвета, где наш экскурсовод прощается и передаёт в руки другого мужчины. Тот предупреждает, путь нелёгкий и многие не отваживаются его проделать. Страдающим клаустрофобией лучше сразу отказаться, возвращаться будет сложнее. Мы соглашаемся, зачем иначе приехали, не на стенды же смотреть. Спускаемся по лестнице в подвал. Открывается гермодверь, за которой начинается длинный-предлинный коридор-потерна с коммуникамиями вдоль стен (по этим каналам подают электричество, воду, воздух для дыхания и охлажения). Во времена боевого дежурства части всё это тщательно охранялось, и не каждый офицер части мог оказаться в этих помещениях, не то что случайные люди.По пути заходим в морозильный центр, протестировать работоспособность систем. Экскурсовод включает рубильник и больше мы его не слышим: голос перебивает громкий монотонный шум сверхмощной системы охлаждения. Сейчас её почти не используют, но в былые времена система молотила без остановки, поддерживая температурный и влажностный режим на подземной части объекта. Здесь же хранится запас льда в 37 тонн.Вход в командный пункт защищают четыре тяжеленные гермодвери. Преодолевать их нужно одну за одной, располагая секретными кодами и получая разрешение идти дальше.Шифры постоянно менялись. Если код ввёл неверно, оставался заблокированным в предбаннике между двумя гермодверьми.Теперь всё это ни к чему, двери держат открытыми. Итак, мы в шахте командного пункта. Чтобы увидеть его устройство со стороны, пролистайте наверх до фотографии №3, а здесь я опишу словами.Шахта КП аналогична ракетной, только вместо орудия на глубине 45 метров подвешена на амортизаторах 33-метровая капсула весом 120 тонн, с 12 отсеками внутри. Первые два заняты дизель-генераторами. Они включаются в работу, если электричество перестаёт поступать штатным способом и резервные генераторы на земле по какой-то причине не запустились. Вообще, в мирное время вся часть питается от электросетей страны, а на случай военного времени предусмотрена не двойная, а тройная страховка. Система схожа с подводной лодкой: вся аппаратура может питаться элетроэнергией в течение месяца, а автономность «экипажа» рассчитана на 45 дней. Остальные отсеки заняты стратегическими запасами и системами жизнеобеспечения.Спуститься вниз можно по узкой вертикальной лестнице, но сегодня мы поедем на лифте.Амортизаторы, на которых подвешена капсула.В самый нижний, 12-й отсек, лифт не ходит. Нужно откинуть люк и спуститься по короткой лестнице. Жилая часть отсека выглядит практически как купе советского поезда дальнего следования, не правда ли? Только вместо длинного коридора, за дверью скрывается крошечная кухня. В таких условиях в течение недели жила смена офицеров, заступившая на боевое дежурство. Двое находились этажом выше, в командном пункте, другие двое отсыпались. Потом менялись.В музее наверху есть воссозданный интерьер жилого отсека, видимо для тех, кто боится спускаться в подземелье. Там обнаружилась и настоящая советская микроволновка со следами неправильного использования. И гранёные стаканы в алюминиевых подстаканниках.Санузел тоже кажется до боли знакомым, разве что воду нужно качать вручную и рельсы не видно, когда смываешь.Честно говоря, вот эти привычные бытовые вещи в блоке управления ядерными ракетами меня поразили не меньше, чем то, что «красная» кнопка на самом деле оказалась не красной. Вроде бы и не секрет, что всё в СССР было «двойного назначения», и почему консервные банки именно круглые всем известно, но это «открытие» приблизило меня к осознанию того, сколько же усилий, денег и лучших умов страны было потрачено на создание страшного орудия вместо того, чтобы пустить всё это в мирное русло. У американцев это почему-то получалось, и помимо мощных бомб их жители получали комфортные дома и автомобили, а микроволновки, кондиционеры, детские подгузники и женские прокладки появились в разгар Холодной войны или задолго до её начала.Одиннадцатый отсек. Именно отсюда всего лишь нажатием кнопки можно было уничтожить Вашингтон. В тесном помещении дежурило два человека, боевой расчёт. Они просто сидели и часы, месяцы и годы ждали того самого приказа, который к счастью, так никогда и не поступил. Отбирали для такой работы только самых морально надёжных и психически стойких: даже нормальный человек свихнётся сидеть в этом спичечном коробке, в полной тишине и в комании сослуживца. Впрочем, и защита от дурака имелась: просто так взять и «бахнуть» было невозможно. Даже в случае получения прямого приказа, который могли отдать лишь три человека в стране: генсек, начальник Генштаба и командующий РВСН. На фото одно рабочее место, но на самом деле их два. Справа стоит ещё одно кресло с компьютером. После получения приказа требовалось его подтверждение, и если всё «сходилось», начиналась подготовка к ядерному удару. Из сейфа нужно достать специальные ключи, вставить их в оба компьютера и повернуть. Чтобы запустить ракету нужно повернуть их одновременно и одновременно же нажать кнопку «произвести пуск».Если этого не произойдёт, запуск блокируется а Генштаб получает информацию о нештатном происшествии - запустить ракету отсюда уже не получится. Всё это сделано, что избежать человеческого фактора. По этой же причине рабочие столы первого и второго номера расположены таким образом, чтобы один человек при всём желании не смог дотянутся до обеих кнопок одновременно.Вот она, «красная кнопка», которая на самом деле серая. Убивать людей из автомата или танка страшно. Уничтожать миллионы и выжигать целые города на другом конце земли? Вы бы нажали?Всё, дальше можно не спешить. Достать из сейфа припрятанную бутылку водки, молча выпить с боевым товарищем. Выбираться на поверхность особо смысла не имеет. Взаимное гарантированное уничтожение не оставляет шансов нашим странам, кто бы не «бахнул» первым.К счастью, Холодная война так никогда и не стала горячей, и мир ещё в порядке. Поднявшись на улицу, мы зажмурились от яркого дневного света. За время под землёй успели отвыкнуть. А так выглядит «крышка» шахты командного пункта сверху.Завершается экскурсия осмотром специальной техники.Эти мощные многоколёсные тягачи МАЗ перевозили ракеты.Современная техника выглядит немного иначе, но принцип работы точно такой же.А так выглядит люк ракетной шахты. Он весит 120 тонн, но легко поднимается при помощи гидравлики. А в случае ракетного пуска она распахивается за считанные секунды: в действие приводится пиропатрон, мгновенно созадющий высокое давление. Сразу после выхода ракеты крышка захлопывается обратно, чтобы с воздуха нельзя было засечь, из каких шахт уже произведён запуск, а какие находятся в состоянии полной готовности.Сейчас шахта пустая и на две трети залита бетоном. До утилизации в ней находилась ракета РС-22 «Скальпель», предшественник современного «Тополь-М».А это, собственно, и есть сама ядерная боеголовка. Не бойтесь, она же ручная. В смысле, только корпус остался.Я старался рассказать во всех красках и подробностях, но понимаю что этот репортаж не производит и десятой доли тех впечатлений, которые я получил во время экскурсии. Однозначно, это самый впечатляющий музей в моей жизни, поэтому советую каждому, у кого есть такая возможность, приехать сюда, увидеть всё своими глазами и послушать людей, в руках которых были жизни миллионов. Особенно рекомендую тем, кто кричит про «можем повторить», милитаристской спеси поубавится.
Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України запрошує на власні очі побачити бузковий (і не лише) квіт квітневого бузку та цвітіння багатьох інших прегарних декоративних рослин. Сирінгарій і дендрарій чекають вас у гості. Про це повідомляють Контракти.UA. 02.05.2025 — 8 — 221
В окупованому росіянами Криму, неподалік від міста Саки, було знищено радіолокаційну станцію зенітного ракетного комплексу С-400 "Тріумф".
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Telegram-канал "Кримський вітер". Про це повідомляють Контракти.UA.
За даними моніторингового каналу, ще у п'ятницю, 25 квітня, невідомі дрони сильно пошкодили і, можливо, повністю вивели з ладу РЛС 96Л6Е.
Антена станції сильно пошкоджена, ремонт можливий тільки в заводських умовах.
"Цікаво, що наприкінці березня "Наші очі" помітили перекидання РЛС 96Л6Е в напрямку міста Саки. А на початку березня в Саках просто на дорозі згоріла така ж РЛС 96Л6Е", - пише "Кримський вітер".
РЛС ЗРК С-400 "Тріумф"
Радіолокаційна станція (РЛС) Зенітного ракетного комплексу С-400 "Тріумф" є важливою складовою частиною системи протиповітряної оборони, розробленою Росією. РЛС цього комплексу здатна виявляти і супроводжувати різні повітряні цілі, такі як літаки, крилаті ракети, балістичні ракети та інші повітряні об'єкти.
РЛС С-400 має високий рівень дальності виявлення - до 600 км, що дозволяє виявляти загрози на великих відстанях і швидко реагувати на них. Це робить систему однією з найпотужніших у світі для боротьби з повітряними цілями на великих відстанях.
РЛС С-400 може одночасно обробляти велику кількість цілей, що дає змогу забезпечити високий рівень інтеграції з іншими ракетними системами та засобами управління, дозволяючи ефективно здійснювати захист від повітряних загроз на всіх рівнях. Вона використовує кілька типів ракет, здатних знищувати цілі на різних відстанях та висотах, від чого залежить успішність боротьби з багатозадачними і різноманітними загрозами.
Завдяки цим характеристикам, ЗРК С-400 "Тріумф" є важливим елементом російської системи протиповітряної оборони і активно використовується в різних військових операціях.
Раніше ми писали про те, що бійці 43-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила знищили російську пускову установку зенітно-ракетного комплексу С-400. 30.04.2025 — 4 — 622
Столиця України завжди приваблювала туристів із різних міст і країн своєю красою та зеленими вулицями. У 1958-му році Київ відвідав англійський фотограф Джон Шульц, який зробив знімки міста та його мешканців.
Старі знімки опублікували на сторінці спільноти "Спрага": в Києві цікаво" у соціальній мережі Facebook. Можна роздивитись, яким було місто 67 років тому. Пише OBOZ.UA. Про це повідомляють Контракти.UA.
"Цікавий погляд у минуле! У часи СРСР сміливі іноземні туристи ризикували, щоб зафіксувати на плівку життя без купюр. Їм вдавалося робити унікальні вуличні фото, які потім публікувалися на батьківщині. Сьогодні ці архівні скарби оцифровані, і ми можемо побачити справжній Київ 1958 року очима англійського фотографа Джона Шульца", – йдеться в повідомленні.
На старих знімках можна побачити різні локації столиці, зокрема, Андріївський узвіз, Пішохідний міст та Хрещатик.
Нагадаємо, на офіційних знімках радянських часів Київ – зелене місто, з чудовою архітектурою та усміхненими мешканцями. Проте завдяки роботам українського фотографа Олександра Ранчукова ми можемо побачити іншу столицю та її мешканців, якими вони були у 1970-1980-х роках.
У далекому 1938 році в Києві були встановлені як пам’ятники справжні британські танки часів Першої світової війни – Марк V. Один з них можна було побачити на Подолі, а інший – у самісінькому центрі столиці.
Як повідомляв OBOZ.UA, Труханів острів у наші дні – відоме місце відпочинку мешканців Києва, де є пляжі, зокрема й нудистський. Проте мало хто знає, що приймати сонячні ванни "у чому матір народила" тут почали ще в 1918 році. 29.04.2025 — 8 — 653
24–27 квітня на ВДНГ пройшла третя «Книжкова країна» — фестиваль, що вже зарекомендував себе як один із найбільших літературних заходів в Україні. Цього сезону подія досягла рекордної кількості проданих книжок. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Окрасою сезону став фантазійний квітковий декор, який перетворив ВДНГ на справжній простір натхнення. Гості фестивалю змогли зануритися в його естетику завдяки гігантським квітам, інтерактивним інсталяціям і дзеркалам із флористичним оздобленням. Тематичні зони для відпочинку — кав’ярні та чайні куточки — гармонійно доповнювали загальну атмосферу. Фестиваль традиційно об’єднав видавництва, авторів, зіркових гостей, блогерів і всіх, хто прагнув приємно провести час у компанії однодумців.
«Уже можна впевнено сказати, що „Книжкова країна“ стала важливою частиною літературного й культурного життя українців. Ми щиро пишаємося цим і дякуємо всім, хто підтримує фестиваль і долучається до нього. Цього сезону ми вкотре переконалися, наскільки потрібними є такі події: відвідуваність і зацікавленість залишаються стабільно високими, а програмне наповнення стає різноманітнішим. Наша мета — не лише тримати планку, але й дивувати гостей знову й знову. Вірю, що наступна „Книжкова країна“ також запропонує щось нове і цікаве», — зазначає засновник «Книжкової країни» Євген Мушкін.
Цього сезону на «Книжковій країні» відбулася спеціальна програма «Світове дерево фантастики», присвячена сучасній українській фантастиці. У її межах пройшли дискусії, публічні розмови й презентації про різні жанри — від горору до наукової фантастики та romantasy. Розширилася також програма творчої репрезентації військових і ветеранів #ФРОНТМЕНИ: у її межах відбулися літературні, театральні події, а також виставки.
Крім того, на фестивалі традиційно обрали книгу-переможця Премії книжкових блогерів, якою став роман Любка Дереша «Погляд медузи», а також провели десятки родинних читань разом із відомими українцями.
Протягом чотирьох днів «Книжкової країни» відбулося 365 подій: 120 презентації, 72 дискусій, 63 творчих та літературних майстеркласів, 60 автограф-сесій, 30 читань, 10 сесій ігротек (змагання чи турніри з настільних ігор), чотири театральних вистави, шість квестів. Ці події відвідало близько 13 000 людей. У ярмарку, зокрема, взяли участь 140 учасників: книгарні, видавництва, магазини, незалежні автори тощо.
Загалом цього сезону фестиваль «Книжкова країна» зібрав понад 72 500 гостей. Захід традиційно залучає багато молоді: більш ніж третина відвідувачів — студенти й школярі. Водночас для двох третин гостей «Книжкова країна» стала першим подібним фестивалем.
Географія відвідувачів охопила Київ і Київську область, звідки було понад 90% гостей, а також Одеську, Львівську, Дніпропетровську, Чернігівську, Харківську, Полтавську та інші області.
Переважна більшість відвідувачів залишилися задоволені подією (96%), відчули себе щасливішими (100%) і почувалися в безпеці на території ВДНГ (98%).
За даними учасників на фестивалі загалом було придбано близько 90 000 книг на загальну суму 28 млн грн — це рекорд для «Книжкової країни». Серед найменувань, що купували найчастіше:
Книгарня Є: «Однією ногою під Києвом» (Сергій Скришевський), «Тією горою є ви» (Бріанна Вест), «Фронтмени»;
Readeat: «Колонія» (Макс Кідрук), «Ми знайдемо свого Марселя» (Інна Мірошниченко), «Вбивчі письменники» (Саша Павлова);
Yakaboo: «Купи собі той довбаний букет» (Тара Шустер), «Жінки, що біжать з вовками» (Клариса Пінкола Естес), «Тінь богів» (Джон Ґвінн);
Vivat: «Наречена» (Алі Гейзелвуд), «За сіткою» (Стефані Арчер), «Помічниця лиходія» (Ханна Ніколь Мерер), «Ніколи не бреши» (Фріда Мак-Фадден);
КСД: «Вище неба» (Ліз Томфорд), «Сутінки» (Пенелопа Дуглас), «Правильне рішення» (Ліз Томфорд), «Двоповня» (Катерина Самойленко);
Видавництво «Фабула»: «Книжкові хроніки Анімант Крамб» (Лінь Ріна), «Молитва за Овена Міні» (Джон Ірвінг), «Еліза Геммільтон. Кримінальна справа з валізою» (Лінь Ріна);
Видавництво Старого Лева: «Вівці цілі» (Євгенія Кузнєцова), «Спитайте Мієчку» (Євгенія Кузнєцова), «Сорочине вбивство» (Ентоні Горовіц), «Я бачу, вас цікавить пітьма» (Ілларіон Павлюк);
Видавництво «Богдан»: «Чи бачать небеса котів», «Жнець без коси» (Олександра Черепан), «Світи вигнання та ілюзій» (Урсула Ле Ґвін);
«Лабораторія»: «Там, де живуть книжки» (Віталій Дуленко), «За Перекопом є земля» (Анастасія Левкова), «Усі персонажі вигадані. Або ні» (Юлія Лаба), «З нами житиме еласмотерій» (Роман Голубовський).
У межах фестивалю також відбулася низка соціальних і благодійних ініціатив, спрямованих на підтримку військових і їхніх родин. Збори, зокрема, влаштували фонд Сергія Притули, «Допомогатор» та «Лелека», проєкт «Книга на фронт», а також організації «РІЙ» і «Гуркіт».
Таким чином за три сезони фестиваль «Книжкова країна» зібрав сумарно понад 210 000 відвідувачів, що робить його одним з найбільших у країні. Наступна відбудеться восени — 25–28 вересня на ВДНГ.
Слідкуйте за наступними анонсами «Книжкової країни» в офіційних Facebook та Instagram фестивалю. 28.04.2025 — 15 — 852
Президентське подружжя Трампів повернулися з похорона Папи Франциска.
Президент США Дональд Трамп і його дружина Меланія Трамп після похорону Папи Римського у Ватикані повернулися до Америки. Папараці сфотографували їх у міжнародному аеропорту Ньюарк-Ліберті, штат Нью-Джерсі. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Фотографи заскочили президентське подружжя за поцілунками. Це мало дуже милий вигляд.
Перша леді для перельоту обрала улюблений класичний тренч від Burberry з фірмовою картатою підкладкою бренду. На ній також були чорні светр і широкі штани. Вбрання вона скомбінувала з чорними балетками з чорними пряжками від Roger Vivier.
У Меланії було розпущене волосся, молочний манікюр, чорні сонцезахисні окуляри на обличчі і діамантові каблучки на руках.
Дональд Трамп був одягнений у темно-синій костюм, білу сорочку і темну краватку.
Нагадаємо, Меланія Трамп на прощанні з Папою Франциском з’явилася у чорному пальті-жакеті із ґудзиками, мереживних рукавичках і мереживній мантильї.
28.04.2025 — 8 — 833