Спальный район Ласнамяэ: вот почему эстонцы не хотят «назад в СССР»
Беларусский блогер Максим Мирович: "В комментариях к своим фоторепортажам из европейских городов я часто читаю такое: "А что вы хотите? У них там старые города с узкими улицами и красивой архитектурой, а вот у нас — сплошные спальные районы, застроенные панельными высотками, ну как в таких навести порядок?" Авторы подобных цитат считают, что красивыми и аккуратными могут быть только старинные центральные улицы, а вот жители панельных "спальников" просто обречены на прозябание среди ржавых качелей, неухоженных дворов, говнопарковки и мусора. Отчасти эти мысли провоцируют вороватые власти некоторых постсоветских стран, рассказывая сказки о том, как тут было "хорошо раньше", а вот сейчас всё пришло в упадок. Разумеется, это не так. Именно во времена СССР начались и кое-где продолжаются до сих пор неудачные эксперименты с городским жильём, которые можно объединить под общим названием "спальные районы". Что плохого в такой концепции? Во-первых, вся городская инфраструктура, нормальные места для отдыха, а также рабочие места находятся, в основном, в центре города, а окраины оказываются обделенными. Во-вторых, сами жилые дома представляют собой дешевые быстровозводимые конструкции весьма неприглядного вида, которые в просторечии именуются "панельками". И в третьих — в спальных районах, как правило, отсутствует квартальная застройка, а дома раскиданы абы-как. В 1960-70-е годы советские архитекторы объясняли это якобы "лучшей инсоляцией квартир" и прочими бреднями, но на деле это лишь породило очень неприятную городскую среду, некомфортную для пребывания — огромные пустые пространства, неуютные и продуваемые дворы, несоответствующие человеческому масштабу площади и т.д. Что с этим делать сейчас? Проблема реновации советских "спальников" остро стоит практически во всех постсовестких больших городах, и относятся к ней очень по-разному. К пример, в Минске её предпочитают не замечать, примерно так же ситуация обстоит и в Киеве, и в богатой Москве. А вот в маленькой Эстонии эту проблему решают, и весьма успешно. Итак, в сегодняшем посте мы прогуляемся по району Ласнамяэ на окраине Таллинна, посмотрим, как эстонцы реконструируют советский спальный район и узнаем, почему они не хотят "назад в СССР".
Для начала, как водится, немного истории. Ласнамяэ представляет собой типичный советский спальный район на окраине Таллинна, строить который начали в 1970-е годы. Первый план района появился в 1971 году, а одним из ведущих архитекторов Ласнамяэ стал Март Порт, который позже строил город Славутич для переселенцев из Припяти. Район расположен в 3-7 километрах в сторону востока от центра Таллинна и представляет собой застройку по обе стороны от шоссе Таллин - Санкт-Петербург
Ласнамяэ состоит из 17 микрорайонов, которые во времена СССР назывались просто порядковыми номерами (как в той же Припяти, в которой таких микрорайонов-кварталов было всего пять и был запланирован шестой), а после 1991 года каждый район получил своё название — Вяо, Катлери, Курепыллу, Куристику, Лаанга и другие. Точно так же, как и в Припяти, которая строилась примерно в то же время, каждый микрорайон представляет собой, по сути, замкнутый квартал, ограниченный со всех сторон дорогами
Строили Ласнамяэ очень быстро, методом конвейера — советских архитекторов и строителей гнали "выполнить и перевыполнить план", что разумеется сказалось на внешнем виде домов — если в том же Славутиче, который был "витриной социалистического строительства" в стандартные советские панельки вносили хоть какое-то разнообразие, то все дома в Ласнамяэ выглядят очень однообразно. Вот типичный местный дом, с такими двойными квадратными окошками лестничной клетки. Кстати, это какой-то типично прибалтийский проект — я видел похожие дома и в Вильнюсе, и в Висагинасе, но не встречал нигде за пределами стран Балтии
Свою роль в облике района сыграло и то, что партийные и городские функционеры постоянно искали возможности, чтобы сэкономить средства и ещё теснее поставить дома. Башенные краны тоже старались как можно реже переставлять с места на место, и все дома выглядели очень однообразно — унылые ряды одинаковых серых стен. А ещё в советском Ласнамяэ практически не было деревьев — сажать деревья на плитняке было дорого и они плохо приживались
В 2007 году в Ласнамяэ был снят довольно жуткий фильм под названием "Осенний бал", в котором были отлично переданы тлен и безысходность типично советского спального района — огромные, продуваемые северными ветрами пустые пространства, замерзшие лужи, больше напоминающие небольшие озёра для разведения карпов, припаркованные кое-как машины и унылые серые стены зданий. Я ожидал увидеть в Ласнамяэ именно это, однако за те десять лет, что прошли с момента выхода фильма, район изменился до неузнаваемости. "Ласнамяэ из СССР" ещё живёт в небольших полуподвальных помещениях, где сейчас люди открывают свои небольшие бизнесы, но весь антураж часто выглядит очень по-советски
Остатки "прежней жизни" ещё можно увидеть на местных городских мусорках
И в подъездах домов, где многое тож еосталось "как раньше". Впрочем, в подъездах уже появились складные пандусы для маломобильных граждан и мам с колясками
А также совершенно новые лифты, ничуть не похожие на старые советские
Во дворах ещё можно увидеть какие-то бессмысленные и дикие старые конструкции — которых, впрочем, с каждым годом становится всё меньше — город избавляется от советской гигантомании и иррационализма (вроде этого огромного бетонного забора вокруг трех яблонь), заменяя их на современные и удобные вещи
Примерно с начала 2000-х годов власти Таллинна решили, что больше так продолжаться не может, и со старым советским "спальником" надо что-то делать. Был подготовлен проект реновации района, который стал постепенно претворяться в жизнь. Улучшение жизни в Ласнамяэ велось сразу по нескольким направлениям. Во-первых, было решено что-то сделать с дворами. Перво-наперво из дворов выкинули все автомобили, собрав их на отдельные парковки, а придомовое пространство стало принадлежать людям. Теперь не нужно было пробираться к дверям своего подъезда, обтирая курткой грязные машины — двор стал полноценным местом для отдыха
Во-вторых — было решено разобраться с подъездами. Парковочные зоны убрали подальше от входов в подъезды, поставили красивые стеклянные двери, облагородили территорию вокруг. Посмотрите, это тот же самый советский панельный дом, но насколько он преобразился после реновации
В самих подъездах навели порядок, установили новые лифты, новые почтовые ящики и новое экономичное освещение
Там, где это возможно — возле подъездов создали зелёные зоны, посадив газонную траву и красивые кустарники
Там, где это невозможно технически — просто положили красивую плитку, сохранив при этом главное правило — никаких автомобилей у входа
Есть и пространство для творчества самих жителей — тех, кто любит заниматься растениеводством под окнами. Палисаднички в Ласнамяэ выглядят вот так
А что же с парковкой, спросите вы? Водители в Ласнамяэ не сильно пострадали — в ходе реновации района были созданы отдельные парковочные места с удобным въездами. Главное правило осталось всё тем же — никаких автомобилей под окнами
Вот так сейчас выглядит в Ласнамяэ обычная советская пятиэтажка. Под окнами — не заплеванный бычками двор и брошенные машины, а красивый газончик и деревья
Или вот, посмотрите — вот так может выглядеть обычный квартал в советском спальном районе. Всё четко структурировано — вот тут стоят машины, вот тут крытая парковка для велосипедов и скутеров, а вот там зелёная зона — на которой нет и не может быть никаких авто
В третьих — в ходе реконструкции было решено, наконец, разобраться с мусором. В районе начали появляться вот такие крытые мусорки, строительство которых продолжается до сих пор. Из таких контейнеров мусор не разлетается в стороны, и выглядят они весьма цивилизованно
В четвёртых — в ходе реконструкции в Ласнамяэ стало появляться множество всяких мест для проведения досуга. Вот тут, к примеру, был обычный пустырь, на котором построили очень классный трек для самокатов и великов — дети постарше с удовольствием проводят тут время
Ребята с трека, которые составили нам компанию в прогулке по району и показали много всего интересного)
Для самых маленьких появляются во такие закрытые детские площадки
А для людей постарше — вот такие комплексы уличных тренажеров. Впрочем, как видите — занимаются на них люди совершенно разного возраста)
Если раньше жителям Ласнамяэ приходилось ездить буквально за каждой мелочью в центр города, то сейчас в этом возникает всё меньше необходимости— с ходом реконтрукции Ласнамяэ всё больше обрастает всем необходимым. Вот, к примеру, относительно новый торговый центр "Maxima", который расположен в удобном месте и доступен из любой точки района. А ещё обратите внимание на территорию за торговым центром — раньше там был простой пустырь, а теперь парк
"Maxima" вблизи. Вокруг много парковочных мест, а прямо нарпотив входа расположены остановки общественного транспорта. Всё сделано по уму, а не так, как возле минской Короны на Кальварийской, где для того, чтобы пробраться к входу, нужно вытереть задницей десяток автомобилей
А вот так выглядит местная школа. Посмотрите на школьный двор — там есть классный футбольный стадион с настоящим газоном! Сейчас как раз идёт игра
А с другой стороны от здания школы расположено ещё одно поле с мягим покрытием — думаю, там играют в большой теннис, баскетбол и всё такое прочее. И это обычная школа в таллиннском спальном районе, а не какая-то там "элитная школа" для детей газовых магнатов
А вот так выглядит то место, где еще недавно был загаженный пустыми бутылками и залитый замерзшими лужами пустырь. Сейчас на месте пустыря можно увидеть красивый парк с ландшафтным дизайном и зонами отдыха для детей
Пока родители гуляют по парку, дети могут поиграть вот на такой красивой и безопасной детской площадке с мягким покрытием. Смотрите, сколько там всего классного — сам бы полазил с удовольствием)
А ещё обратите внимание, как аккуратно структурированна территория дворов тех домов, что прилегают к парку. Для автомобилей выделена парковка, к окрам примыкает "зеленая зона", есть красивые палисадники
Дорожки парка представляют собой вот такие гравийные дороги, по которым приятно гулять и кататься на велосипеде
Площадка для игр
У парка есть сформированный центр, который представляет собой мощеную плиткой площадку со скамеечками и уличными тренажерами, вот так она выглядит с высоты птичьего полёта
А вот так — вблизи. Скамейки, кстати, весьма удобные
Парк уходит вдаль, и там дальше виднеются ещё зоны отдыха, детские площадки, стадионы
Красота...
Когда я посадил квадрокоптер и посмотрел на фотографии того, что получилось — я вдруг понял, почему эстонцы не тоскуют по СССР. Жить скромно и аккуратно, не писать доносов на ближнего, не воровать, улучшать день за днём жизнь своих граждан для них гораздо важнее, чем грезить мегаломанскими космическими прожектами и переживать за "наших людей в Сирии". Видеть изменения к лучшему каждый день. Говорить о будущем, а не грезить призраками прошлого.
Наверное, таким и должно быть современное государство для людей
Фестиваль рівно десять років і один місяць тому відбувся вперше. Наступний стався через півроку, далі він проходив усе частіше, якось навіть шість разів за рік. Він змінював локації: найпершою була G13 project studio, потім він переїхав до галереї «Лавра», п’ятий пройшов у «Д12», шостий розташувався у Гідропарку, і на ці дві локації він більше не повертався. Потім він надовго розташувався у Національному експоцентрі України (ВДНГ), проходив тут не весь час, але найчастіше.
Головна мета фестивалю — пропагувати українське вино. Тому більшу частину ярмарку займають стенди вітчизняних виробників. Крім цього тут обов’язково проходить «школа вина», де розказується про різні алкогольні напої, як їх виробляють, як їх правильно споживати. Пізніше до неї додалася «школа сиру». В рамках фестивалю відбувся перший великий конкурс на краще українське вино, в якому якість оцінювали не лише професіонали, але й підготовлені аматори. Його результати тоді суттєво вплинули на ставлення до вітчизняних вин. Тут відбувалося багато різних активностей: і винні забіги, і конкурси на швидкість відкриття устриць, і створювалося фестивальне вино. Кілька разів фестивалю передував «Тиждень вина». Він містив лекції, дегустації — показові або ж оціночні, а з останніх і складалося дегустаційне змагання. Ці події відбувалися на інших локаціях, причому не лише в столиці. З початком великої війни фестиваль «став на паузу», але ті ж самі люди робили трохи менший «Brave Wine: вікенд найкращого українського вина» у приміщеннях колишнього заводу «Арсенал». А вже в травні цього року і знову на ВДНГ пройшов XX Kyiv Food&Wine Festival.
Зараз на фестиваль приходять тисячі людей. Багато відвідувачів знають один одного не один рік. Утворився своєрідний відкритий клуб поціновувачів українського вина. Фестиваль змінив ставлення багатьох людей до вітчизняних продуктів. Ці роки українське ставало все більш модним та якісним. За ці десять років вітчизняне виноробство пройшло величезний шлях: суттєво змінилося законодавство, кількість виноробень виросла багатократно і все частіше вони отримують ліцензію. Суттєво зросла підготовка виноробів: вони охоче вчаться, і на коротких курсах, і у вітчизняних інститутах, і часто за кордоном. Попри те, що вони мали б бути конкурентами, вони охоче діляться досвідом. Все менше лишається областей України, де ще нема офіційних виробів. Велика заслуга в цьому фестивалю Kyiv Food and Wine.
Фото зроблені 10 листопада 2024 року.
21.11.2024 — 31 — 1251
20 листопада у Дніпровському районі Києва спалахнула багатоповерхівка. Постраждали двоє людей, в том числі дитина.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на ДСНС Києва. Про це повідомляють Контракти.UA.
"20 листопада о 07:59 надійшло повідомлення про пожежу на проспекті Соборності, 17/2. Горіла квартира на четвертому поверсі 8-поверхового житлового будинку", - йдеться у повідомленні.
До прибуття перших пожежно-рятувальних підрозділів, з квартири де виникла пожежа, самостійно евакуювались жінка та дитина.
"Їх було передано медикам для огляду. Також, в ході гасіння та розвідки, з верхніх поверхів було виведено 20 осіб на свіже повітря", - зазначили у ДСНС.
Причину та обставини виникнення пожежі встановлюватимуть правоохоронці. 20.11.2024 — 6 — 597
В Подільському районі Києва водій автомобіля насмерть збив жінку. Вона йшла по пішохідному переходу.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на повідомлення поліції Києва 20 листопада. Про це повідомляють Контракти.UA.
Дорожньо-транспортна пригода відбулась вчора вранці, 19 листопада.
"58-річний водій автомобіля Nissan, рухаючись по вулиці Івана Вигівського, скоїв наїзд на жінку, яка перетинала дорогу по нерегульованому пішохідному переходу", - йдеться у повідомленні.
Як зазначили у поліції, внаслідок автопригоди 52-річна потерпіла отримала травми несумісні з життям та загинула на місці.
"Поліцейські затримали керманича авто, він був тверезий. За скоєне йому загрожує до восьми років позбавлення волі", - зазначили у відомстві.
Як повідомлялося, на початку листопада в Києві на Теремках автобус на великій швидкості протаранив авто, після чого вилетів на тротуар і врізався в кіоск. Загинули люди.
Крім того, днями у Хмельницькому сталася аварія, в якій автомобіль влетів у зупинку громадського транспорту. Загинуло троє людей. 20.11.2024 — 3 — 488
Російська Федерація веде будівництво на п’яти заводах, які виробляють твердопаливні ракетні двигуни. Про це свідчать супутникові знімки, зроблені протягом 2024 року.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS).Про це повідомляють Контракти.UA.
Як заявив співробітник IISS Фабіан Гінц, це будівництво може бути найамбітнішим розширенням військового виробництва Росії з часів СРСР. Зокрема, супутникові знімки свідчать про те, що роботи ведуться на кількох об'єктах.
Ймовірно, мова йде про модернізацію занедбаних радянських підприємств та спорудження нової інфраструктури. Знімки вказують на те, що виробництво твердопаливних ракетних двигунів розташоване в Алтайському краї, Ростові-на-Дону, поблизу Москви, Санкт-Петербурга, а також у Пермі.
"Така діяльність заслуговує на увагу, адже протягом останніх 30 років її не було. Лише у 2023 році, через три десятиліття після розпаду СРСР, було зафіксовано суттєві інвестиції у сфери розширення та модернізації", - зазначив Гінц.
Він зауважив, що наразі немає достовірної інформації про типи двигунів, які виробляються на території комплексу Бійськ II, що в Алтайському краї. Однак дані однієї з компаній РФ свідчать про те, що там виробляють двигуни як для радянських балістичних ракет, так і для нових ракет "Булава", що можуть нести ядерну зброю.
"У розсекреченому документі ЦРУ згадується, що на цьому об'єкті могли виробляти верхню частину корпусу двигуна для ракетного комплексу Тополь", - додає Гінц.
Нагадаємо, РБК-Україна писало про те, що Росія цієї осені розробила безпілотник під назвою "Гарпія-3". Зокрема провела його льотні випробування за участю китайських фахівців. 19.11.2024 — 5 — 828
Російський дрон "Гербера" імітує "популярний" у окупантів "Шахед". Він часто використовується для перевантаження української ППО.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на ГУР. Про це повідомляють Контракти.UA.
За даними розвідників, Росія складає такі багатозадачні БПЛА на заводі у місті Єлабуга. "Апарат "Гербера" може нести бойову частину як камікадзе та проводити радіоелектронну розвідку, зокрема для виявлення позицій ППО та фіксації влучань інших ударних дронів", - йдеться у повідомленні.
Імітація "Шахеда"
Цей БПЛА імітує Shahed-136/Герань-2 та масово використовується Росією для перевантаження української протиповітряної оборони. "За рахунок використання простих матеріалів (фанера, пінопласт) "Гербера" в десятки разів дешевша за Shahed/Герань. Утім будова цього дрона містить вже звичний для російської зброї набір компонентів іноземних виробників", - зазначили в ГУР.
З чого складаються ці БПЛА
Дослідження збитих зразків засвідчили, що росіяни виготовляють "Герберу" за китайським прототипом з використанням завезених з Китаю іноземних компонентів.
"Розробник БПЛА - китайський виробник авіамоделей Skywalker Technology Co., Ltd., який також виробляє фюзеляжі та організовує поставки комплектів в Росію. Постачання відбувається за посередництва третіх компаній", - розповіли в ГУР.
Крім того:
Завадозахищена антена (CRPA) дрона містить чіпи Analog Devices та Texas Instruments (США), NXP Semiconductors (Нідерланди).
В універсальному польотному контролері - також компоненти, виготовлені компаніями Texas Instruments, Atmel (США), STMicroelectronics, U-Blox (Швейцарія), NXP Semiconductors (Нідерланди), XLSEMI (КНР).
Для наведення на ціль пілотом (за принципом FPV-дрона) баражуючої версії БПЛА та ведення повітряної розвідки "Гербера" оснащена китайськими камерою з трьохосьовим підвісом Topotek KHY10S90 та модемом Xingkai Tech Mesh Network XK-F358.
Двигун DLE60 - виробництва китайської Mile Hao Xiang Technology Co, Ltd. Влітку 2024 року ця компанія потрапила під санкції США за постачання до Росії.
Використання дронів Росією у війні в Україні
Російські війська постійно використовують дрони для атак по Україні. Наприклад, 17 листопада під час ракетно-дронового удару РФ використала 90 безпілотників.
При цьому загарбники постійно намагаються перевантажити українську ППО, використовуючи різні види БПЛА. Наприклад, нещодавно повідомлялося, що Росія почала використовувати дрони-приманки під час атак по Україні. Вони також імітують "Шахеди".
Крім того, росіяни мають у планах вийти на цілодобові атаки безпілотниками.
18.11.2024 — 3 — 962
