Киевский блогер Asket посетил город корабелов Николаев и поделился своими впечатлениями и снимками."Надо отметить, что Николаев очень странный город.С кем не разговоришься - все сводят разговор на Судостроительный завод и вспоминают о прошлом. Не, я все понимаю, но только вздыхать и вспоминать - мало помогает в развитии города, на котором печать депрессии сейчас не просто видна, а, кажется, он из нее состоит чуть менее, чем полностью. И это на фоне тех людей, которые просто берут и делают свое дело. И у них получается. Но основная масса, повторюсь, ходит с мрачными лицами и мечтает о СССР. Ну, по-крайней мере таким я увидел город, а точнее, его жителей, сквозь призму своего субъективного восприятия."
В Николаеве два разводных поста - Ингульский (на фото) с подьемной секцией и Варваровский - с поворотной.
Вот там, где краны находится незаживающая рана каждого николаевца - судостроительный завод (уточнение от nemec_vader Там, где краны - там Завод имени 61-го коммунара. А Черноморский Судостроительный - совсем в другой стороне и его с набережной не видать. ). Я не могу рассуждать со знанием дела о состоянии завода и что надо для того, чтобы запустить его в работу. Но вот как пример - николаевцы очень обижены, что заказ на Гюрзы ушел в Ленинскую Кузню, которую они презрительно называют ремонтным заводом. Но на мой вопрос - готов ли Николаевский Судостроительный к выпуску кораблей такого типа начинается - надо выплатить долги, надо деньги на зарплаты, надо обновить оборудование. На мой вопрос - если бы вы были на месте руководства страной и вам срочно нужны были бы катера, как бы вы поступили? - молчат.
Памятник основателю города Михаилу Фалееву.
Вообще парк мне понравился, но размещение общепитов несколько странное, иногда они просто перегоражвают дорожки.
Утро в Николаеве началось с осмотра Музея судостроения и флота - кстати единственного подобного музея в Украине. Тут нас с удовольствием согласились принять и провести экскурсию, даже несмотря на выходной день, в отличие от того же краеведческого и некоторых других, где с нас за наш же пиар хотели слупить денег.
По всему музею стоят макеты и модели кораблей и не только. Их, кажется, более ста штук. Изготовить такую модель стоит до трех тысяч долларов, но музей имеет такую репутацию и любовь среди людей, что их ему часто просто дарят.
Сейчас в Николаеве выпускаются современнейшие яхты, на внешний рынок.
В том числе производят суда на воздушной подушке.
Парусник
Диорама старых верфей с панорамой бухты. Теперь на этом месте стоит завод.
Залы выглядят очень камерно и соответствуют содержимому.
Зал современных кораблей
Боевые корабли
Не забывают в музее и о современных ВМС Украины. Эмблема одного из подразделений морпехов Украины, которых перебазировали в Николаев из Крыма.
Если не ошибаюсь, символика десантно-штурмовой роты Первого отдельного батальна морпехов Украины. Подразделение сертифицировано согласно стандартам НАТО.
Выставка предметов из зоны АТО. Я однозначно рекомендую посещение музея всем, кому хоть как-то небезразлично мореплавание и, уж точно, всем детям подросткового, да и более раннего возраста.
Дальше мы поехали смотреть Николаевский Яхт-клуб. Здание историческое, соответственно пожилое. Яхт-клуб бережно любим фанатами вроде его директора, но, конечно, безнадежно устарел. Впрочем, зато малышня может тут заниматься бесплатно, что невозможно в современных пафосных клубах типа новокаховского
Тренировка. Юные яхтсмены под руководством тренера учаться менять галсы и прочим основам яхтерной премудрости.
Девушки тоже учатся на яхтсмена. Или яхтсвумен?
Двойка
Рядом парк с необычными скульптурами.
Справа - директор яхт-клуба, а слева впервые появляется в кадре человек, организовавший наше путешествие по николаевской области - заместитель председателя Ассоциации туристического и оздоровительного бизнеса «Возрождение». Совершенно потрясающий, правильно мыслящий и при этом очень скромный человек. Если вас что-то интересует в сфере туризма в Николаеве - от открытия туристического бизнеса до подбора отеля для отпуска - обращайтесь к Виктору. Очень приятно, что такие люди есть в стране, особенно на фоне непонимания и равнодушия, с которыми мы часто сталкиваемся.
Узнав, что в городе завелись блогеры к нам прислали наряд полиции :)))
Парнишке лет восемь, а он весьма бодро маневрирует на своем суденышке - даже может пройти мимо двух близко расположенных бакенов.
Потом мы поехали в знаменитый николаевский зоопарк. Но сперва нас повели не в сам зоопарк, а в небольшой музей, посвященный истории Зоопарка и его создателю Николаю Леонтовичу.
Скульптура с Маугли и Багирой на входе в зоопарк. На входе в музей рыба в синем аквариуме подозрительно осмотрела нас, и, кажется, приняла положительное решение о допуске. Я навел на нее фотоаппарат, но рыба презрительно повернулась хвостом.
Да, это пила от рыбы-пилы. Принадлежность черепов не помню.
Политизированное чучело обезьяны. Все чучела - это какие-то известные животные зоппарка, перешедшие на Радугу.
Знаменитый Брэм
Заформалиненые зародыши. Все зародыши умерли своей смертью. Это кит
Гиппопотам
Белый и бурый медведи.
Макака
Снежный барс
Тигр
Основатель зоопарка Леонтович начинал с частной коллекции аквариумов. Как водится, после переворота 17-го года большевики национализировали Аквариум, но назначили Леонтовича его директором. У них так было принято - отобрать, но назначить главным. Все ништяки им, а тебе - сперва проблемы, а потом пуля в благодарность. Так вышло и с Леонтовичем. В 1937-м году он был уничтожен коммунистами, но до этого успел открыть зоологический отдел, что превратило учреждение в полноценный зоопарк.
На выходе из музея нас снова досмотрела подозрительная рыба в синем аквариуме, а мы пошли смотреть сам зоопарк, но об этом - в следующий раз.
Кожного літа люди приїжджають до одного з найбільших озер столиці, щоб помилуватися різнобарвними водяними ліліями.
У Дніпровському районі Києва на озері Тельбін розквітли водяні лілії, які посадили місцеві мешканці житлового масиву Березняки кілька років тому.
Наразі тут квітнуть одразу кілька кольорів латаття від чисто білих ніжно-рожевих тонів до насичених червоних відтінків. Пише Главком. Про це повідомляють Контракти.UA.
Водяні лілії, латаття або німфеї – справжня окраса кожної водойми. Всього в світі налічується близько 50 видів водяних лілій, розповсюджених по всій Земній кулі. У наших природних водоймах зазвичай зустрічається чисто біле латаття (Nymphaea Candida).
Все латаття – водні рослини, що ростуть в повільно текучих (поблизу берегів річок) або в стоячих водоймах (заводях, старицях, ставках, озерах). Ростуть на мілководді, але деякі добре витримують глибину до 2 м.
Німфеї мають дуже короткий термін цвітіння квітів – всього близько чотирьох днів, зате квітують все літо, а гібриди аж до осені.
Цвітіння латаття починається в травні-червні і триває до вересня або до перших заморозків. Квітки розкриваються вранці і закриваються ввечері. 25.06.2024 — 5 — 1317
Рівно двадцять років тому відбувся перший фестиваль етнічної музики, який називається так само, як і одна з найвідоміших пісень гурту «ВВ». Що не дивно, бо натхненником є лідер цього рок-бенду — автор та виконавець власних пісень Олег Скрипка. Традиційно фестиваль відбувається в дати, близькі до свята Івана Купала. Цього року це 21, 22, та 23 червня, з п’ятниці по неділю. За час свого існування фестиваль проходив на різних локаціях, зараз він розташувався на території Національного ботанічного саду ім. М.М.Гришка. Великих сцен тут дві: «Сцена мрій» та «Сцена Рай», менші сцени — «Країна містична» та «Кримська сцена» — приймають не лише музикантів. Є майданчики для виступу поетів, для дитячих розваг, для численних майстер-класів. Часто місця активностей виникають спонтанно. Є, що з’їсти, чим запити, є багато що купити.
23.06.2024 — 17 — 2441
Вчені реконструювали обличчя чоловіка за допомогою 3D-технологій.
Обличчя найдавнішої відомої людини було вперше реконструйовано, відкриваючи нам чоловіка, якого описують як "сильного і спокійного". Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це пише Metro.
Його створив бразильський експерт з графіки Сісеро Мораіс, який використав 3D-сканування черепа, щоб повернути до життя нашого родича.
Скам'янілості походять із рештків Джебель-Ірхуд, названих на честь місця в Марокко, де вони були знайдені, і доводять, що люди, або Homo sapiens, еволюціонували на 100 000 років раніше, ніж вважалося. Вони також довели, що наші предки переросли "колиску людства" у Східній Африці і поширилися континентом на тисячоліття раніше, ніж це передбачалося попередніми дослідженнями.
Пояснюючи процес, Мораіс сказав: "Спочатку я відсканував череп у 3D, використовуючи дані, надані дослідниками Інституту Макса Планка. Потім я перейшов до апроксимації обличчя, яка полягала в перетині декількох підходів, таких як анатомічна деформація".
Ця методика передбачала нанесення 3D-схеми черепа на прототип "донорського" черепа, в ролі якого виступав дорослий чоловік з низьким індексом маси тіла.
Мораіс сказав, що він вирішив надати черепу чоловіче обличчя, спираючись на "міцні та мужні" риси черепа. Для прогнозування товщини м'яких тканин, ймовірної проєкції носа та інших структур обличчя були використані додаткові дані про сучасну людину.
"Остаточне обличчя – це інтерполяція всіх цих даних, яка генерує дві групи зображень, одна – об'єктивна, з більш технічними елементами, без волосся і в градаціях сірого, – сказав Сісеро. – Інша – художня, з пігментацією шкіри та волосся".
Сам череп насправді складається з різних скам'янілостей, відтворених в єдине ціле, яке, за словами дизайнера, є "чудовим і досить послідовним з анатомічної точки зору".
Інститут Макса Планка, який надав дані з черепа, заявив, що рештки Джебель-Ірхуд мали "сучасний вигляд обличчя і зубів, а також велику, але більш архаїчну на вигляд черепну коробку".
В Інституті заявили, що генетичні зміни, які впливають на зв'язок, організацію і розвиток мозку, перетворили черепну коробку на череп, який ми всі маємо сьогодні. Мораіс погодився і порівняв череп Схул V з черепом архаїчного Homo sapiens.
"Череп Джебель-Ірхуд має деякі характеристики, сумісні з неандертальцями або гейдельберзькими людьми [вимерлими родичами людини]. Дуже цікаво спостерігати відмінності та сумісність між структурами цих черепів та обличчями протягом тисячоліть".
Скам'янілості з місця знахідки Джебель-Ірхуд були вперше виявлені в 1960-х роках і оцінювалися приблизно в 40 000 років, перш ніж вчені повернулися до цього місця і за допомогою нових методів виявили, що кісткам приблизно 300 000 років. 22.06.2024 — 5 — 1763
У Києві 16 червня пройшов Марш рівності в рамках КиївПрайд. Ця акція відбулася вперше з початку повномасштабного вторгнення РФ.
Як відбувався ЛГБТ-прайд - дивіться у фотоматеріалі РБК-Україна. Про це повідомляють Контракти.UA.
Як проходив Марш рівності 16 червня
На Марш люди прийшли з транспарантами, на яких були написані фрази на кшталт: "Немає миру без справедливості в Україні", "Маршуємо за тих, хто не може", "За свободу всіх українців" тощо.
Зазначимо, що участь в акції, окрім активістів та небайдужих українців, взяли також ЛГБТ-військові, політики іноземних держав, представники міжнародних організацій і спостерігачі.
На Марші були присутні поліцейські, які слідкували за порядком.
Паралельно відбувся рух активистів "за традиційні цінності". Щоб не виникало сутичок - їх заблокувала поліція.
В цілому акція пройшла мирно й без провокацій.
Додамо, що напередодні столична влада закликала киян продемонструвати свою підтримку та толерантність.
Скандал з проведенням КиївПрайд 2024
Варто нагадати, що спочатку Марш рівності мав проходити у київському метро.
Однак в КМДА сказали, що не погоджували проведення заходу в цій локації. Організаторів попросили обрати інше місце.
Активісти вважають, що їм не надали дозволу на проведення заходу через фейки в мережі.
Зокрема, йдеться про повідомлення про зупинку роботи метро та начебто фінансування організації Київською міською держадміністрацією. 21.06.2024 — 8 — 1810
30 травня відбулося відкриття XII Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал». Він триватиме по 2 червня включно, складається з книжкового ярмарку та різноманітних заходів: презентацій книжок, літературних читань, дискусій, показу кінофільмів, музичних концертів та багато чого ще.
31.05.2024 — 49 — 15092
